Теорія самогубства: чому Росія обрала війну за територію?

Експансію можна розглядати як одну з форм соціального руху, пов'язану із впливом одного суспільства на інше.

Існує кілька видів експансій, що здійснюються одними державами щодо інших:

- територіальна – завоювання (виникнення імперій у Європі: Римська, Карла Великого, Австрійська, Російська тощо., і навіть номадичні (кочові) імперії – вікінги, монголи) чи освоєння нових необжитих територій.

- політична – суттєвий вплив чи повне панування з іншого державою, зміна влади чи скасування політичних інститутів, і навіть створення об'єднаних держав (Річ Посполита з 1569 по 1795 рр., Великобританія з 1707 р.). Може здійснюватися насильно або мирно.

- економічна – створення продуктивних з допомогою залучення ресурсів, які належать іншим народам. Наприклад, пограбування сусідніх територій або нав'язування нерівноправної торгівлі, або створення взаємовигідних відносин з ініціативи однієї зі сторін;

Також можна назвати культурну, релігійну, ідеологічну, технологічну, гуманітарну.

Протягом історії територіальна експансія зазвичай відбувалася у комбінації з іншими видами експансій, передусім – економічної.

Протягом тисячоліть людської історії територіальна експансія не була чимось надзвичайним. Навпаки – це була одна з ключових складових міжнародного спілкування.

Якщо говорити про Росію, то протягом століть головним двигуном суспільства була ідея про велич, яка розуміла і продовжує розумітися як ідея Імперської величі.

При цьому територіальна експансія часто не була засобом досягнення будь-яких прагматичних цілей, а була самоціллю.

Тому що збільшення територій давало це відчуття величі, а на самому низовому рівнем – почуття причетності до великих проектів.

Але думка про територіальну експансію у світі еволюціонувала.

У сучасному світі такий вид експансії не лише не лише ганьбить міжнародним співтовариством, а й втратив економічний сенс.

І це невипадково.

Військові витрати, загибель людей, витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури, міжнародні санкції та репутація агресора перевищують теоретичні вигоди від територіальних надбань.

Інші види експансій є незрівнянно вигіднішими.

Приклади ненасильницької територіально-політично-економічної експансії – Європейський Союз, територіально-політичної – НАТО.

Свого часу Великобританія добровільно відмовилася від статусу імперії та здійснює різні види експансії на колишні колонії (держави Співдружності): економічну, культурну, гуманітарну, ідеологічну.

Окремими статтями експорту є англійська мова, англійське право для комерційних відносин та англійська судова система, англійський культурний продукт – трансляції футбольної Прем'єр-ліги, фінансові та страхові послуги тощо.

Китай на сьогоднішній день здійснює в усьому світі майже всі види експансій, крім насильницької територіальної.

Росія до 21 лютого 2022 року здійснювала досить ефективну економічну експансію (що відкривало дорогу до політичної) стосовно Німеччини та Європейського Союзу загалом.

До 2014 року РФ проводила досить результативну експансіоністську політику з різних напрямків (економіка, політика, культура, релігії та стосовно України). Навіть після анексії Криму та розв'язаної війни на Донбасі (актів територіальної експансії) РФ не припинила своїх зусиль впливати на Україну політично, економічно, гуманітарно, культурно (якщо це слово стосується РФ взагалі) і за допомогою церкви.

25 січня 2022 року було розблоковано сертифікацію СП-2. Вже до літа 2022 року Європа потрапила б у енергетичну залежність від РФ, а Україна стала б нікому не цікавою. Тобто 20-річний проект, який вклали під трильйон доларів, був би завершений.

Тобто ключовим моментом є:

• насильницькість територіальної експансії поза межами міжнародного права з набуттям одностороннім ініціатором експансії статусу агресора, або
• ненасильницькість територіальної експансії, у межах міжнародного права, коли цей процес набуває форми добровільної угоди.

Насильницькі територіальні захоплення в очах міжнародного співтовариства – злочин, а злочин у світі (на відміну світу минулого) – не вигідно. У ньому агресор більше втрачає, ніж набуває. Це фактично стало аксіомою сучасної політики.

Але! Раптом у Росії могутня воля вирішила: «Чорт з ними, з витратами та репутацією, трьохсотрічним «прорубуванням вікна» до Європи! Бердянськ важливіше. Сухопутний коридор у Крим важливіший!

Сухопутний коридор раптово став своєрідним фетишем, і багато хто навіть поспішив назвати його головною причиною війни. Так «сухопутний коридор» посів своє почесне місце серед низки нескінченних і безглуздих цілей т.зв. СВО.

Історично територіальна експансія Московії, а потім і Росії на певних етапах була підпорядкована певній логіці:

- приєднання Казанського та Астраханського ханств – встановлення контролю за транспортним коридором Волгою;

- вихід до Азовського та Балтійського моря за часів Петра І;

- Війни з Османською імперією та Персією за контроль над Чорним і Каспійським морями, а там і за Босфор із Дарданелами можна було «побоїться».

Але що дає Росії сухопутний коридор до Криму?! Що по ньому возити? При тому, що вже є Кримський міст, морське, авіаційне та трубопровідне сполучення з материком.

Ще один аргумент – перетворити Азовське море на внутрішнє озеро.

Так, Римська імперія перетворила Середземне море на внутрішнє озеро, Швеція на певному етапі – Балтійське, Туреччина – Чорне. Там пролягали найважливіші торгові маршрути. Які важливі маршрути в Азовському морі?

Ще аргумент – щоб заблокувати експорт зерна та металу з України та зайняти її місце на світових ринках.

Так Росія втратила ринки збуту свого газу та нафти на довгі роки. Гарний розмін, нічого не скажеш!

Відсунути кордони НАТО? Так вони на півночі наблизилися впритул.

Безперечно, навіть на сучасному етапі розвитку цивілізації, ненасильницька територіальна експансія має право на життя. Але при цьому все одно не особливо вигідна, оскільки територіальне придбання накладає весь тягар відповідальності за подальшу долю нових територій, і відповідно перекладаючи всі витрати.

У будь-якому випадку тягне за собою витрати на забезпечення економічної гомогенності (наприклад, ФРН та НДР), утримання держапарату та військових гарнізонів; необхідність глибокого занурення у культурний, суспільний, релігійний та політичний контекст нових територій.

Витрати ЄС на розширення та вимушена політика вирівнювання – дуже непростий та дорогий процес.

Характерним у цьому плані є результати журналістського опитування у Фінляндії щодо теоретичної ситуації приєднання Карелії. Практичні фіни відповіли, що вони відмовилися б від можливості приєднати (фактично повернути назад) Карелію, навіть якби її їм «подарували».

Виходячи з вищесказаного, логічна схема вимальовується в такий спосіб.

У сучасному світі навіть ненасильницька територіальна експансія – дуже дорогий процес, а насильницька – однозначно є неприпустимою дурістю та злочином, навіть у разі її успішності.

Це аксіома і не знати її найвищого політичного керівництва РФ і особисто Путін не могли.

Отже, Путін розв'язав агресивну війну проти України, тому це найбезглуздіша і найкатастрофічніша для РФ стратегія з усіх можливих.

Це ще один, додатковий аргумент на користь концепції , яку ми відстоюємо з жовтня 2022 року. Ідея полягає в тому, що справжні цілі СВО лежать усередині РФ і реалізують її могутні зацікавлені сили всередині РФ, для яких жодні жертви російського народу, а тим більше українського є перешкодою. Тому що борються вони за абсолютну та безроздільну владу над майбутньою Росією.

Автор:

Володимир Шевченко , політолог, доктор філософських наук

Андрій Саварець , аналітик, юрист, автор телеграм каналу « Особлива думка »