Російська Федерація насильно депортувала на свою територію 1,6 млн українських громадян. При цьому викрадено 400 тисяч дітей. Москва окупувала українські простори, вартість яких 14 трлн доларів. Тільки в Маріуполі під час варварських російських бомбардувань було вбито десятки тисяч мирних людей. Українська сторона досі не має доступу до міста, але вже дуже ймовірно, що там загинуло 80 тисяч городян, тобто десять знищених Сребрениць. Ми добре пам'ятаємо, коли Володимир Путін постійно казав, що Україна хоче зробити із Донбасу Сребреницю. Однак саме російське Zвер'є буквально знищило величезне українське місто на березі Азовського моря. Кремлівські грабіж,
Москва зараз стала символом сучасного Zла після всіх жахів, скоєних Третім Рейхом. Ніхто з українців ніколи не простить злочини російських окупаційних військ, які вбили стільки невинних людей у Маріуполі, що на Донеччині, Бучі на Київщині, Ізюмі на Харківщині. А це тільки означає, що за Vандальські злочини має наступити покарання у вигляді міжнародного суду, який має дати жорсткі правові оцінки. Усі у світі мають знати, що Володимир Путін та його політичне оточення отримали те, що й нацисти під час Нюрнберзького процесу, як і військові злочинці з території колишньої Югославії, засуджені Гаазьким трибуналом.
Тільки треба розуміти, що кожен, хто проголошує себе другом Путіна, сам далеко не відійшов від злочинної філософії. Маскування дружби з Росією та російським народом слід уточнювати як співпрацю зі злочинним Кремлем та його прихильниками. Ніколи Федір Достоєвський, Петро Чайковський, Антон Чехов чи Микола Гоголь, які самі були українцями чи мали українське коріння, не підтримали б цих колонізаторів українського народу. А бійці Першого, Другого, Третього та Четвертого Українських фронтів, які звільнили не лише Україну, а й половину Європи від нацистської окупації, цих кремлівських узурпаторів винесли б на багнетах з Москви і пронесли б через всю Росію, щоб кожен зрозумів, хто є вбивцею, грабіжником та брехуном.
У відповідь на злочинне рішення Москви анексувати чотири тимчасово окуповані українські області, Київ звернувся до НАТО для прийняття країни до Північноатлантичного альянсу за прискореною процедурою. Політикою анексії Кремль фактично спалив за собою всі мости для досягнення договору про мир на політичному чи дипломатичному рівні, пішовши шляхом окупаційного крадіжки чужих територій. Україна йде в НАТО не тому, щоб Альянс її рятував, а з метою реалізації багаторічної стратегії, вперше оголошеної ще у 2001 р. Київ усвідомлює, що спочатку потрібно закінчити цю війну, а потім, коли буде захищено не лише його державну незалежність, а й західні демократичні цінності, тоді членство України в Альянсі посилить цю організацію, що забезпечує мир та стабільність на європейському континенті та ширше.
Україна вдячна всім державам-членам НАТО, які твердо зайняли принципову позицію та відкрито підтримали її майбутнє членство в Альянсі. Київ завжди пам'ятатиме, коли у важкі години друзі продемонстрували солідарність та підтримку євроатлантичного шляху України, що стало реальністю сьогоднішньої ситуації у світі. Зараз на фронтах України вирішується, чи може перемогти демократія у глобальній боротьбі, чи захищені європейські кордони і чи стане Європа континентом світу. Членство України в НАТО дозріло давно, навіть уже перезріло. Україна стала важливою складовою всього євроатлантичного безпекового простору. Київ ще не має гарантій безпеки відповідно до ст.5 Атлантичної хартії, але вже сьогодні країни Альянсу фактично перебувають під парасолькою України та захистом її Збройних сил. Український шлях вступу до НАТО є унікальним і вимагає швидких рішень як у випадку з Фінляндією та Швецією. Водночас Москва має розуміти, що Київ і НАТО разом дадуть відповідь Путіну у разі небезпечної ескалації Росією ситуації з шантажем застосування ядерної зброї.
Навіть саме запрошення Брюсселя Україні з приводу початку вступних переговорів може протверезити шалену Москву у власній неадекватній поведінці. Страх від російського ядерного шантажу може лише паралізувати Альянс. Схоже, що Кремль не розуміє іншої мови, аніж голос твердої сили. Збройні сили України зараз дають майстер-клас своїм союзницьким арміям, як можна кинути російські війська конвенційною зброєю на полях битв. Отже, з вступом України до НАТО вона зміцнює свою безпеку, але й Київ своїм членством серйозно розширює позиції Альянсу як бастіону захисту європейських цінностей, гарантій миру, безпеки та розвитку на всьому континенті.
