Українська армія звільнила від російських загарбників уже понад шість тисяч квадратних кілометрів своєї тимчасово окупованої території і це, головним чином, у Харківській області, вийшовши на державний кордон із РФ. Це сталося, коли святкувався день Москви, яка заснована 1147 р. сином Великого князя Київського Юрієм, який отримав прізвисько Долгорукий.
Місто Москва отримало назву по однойменній річці, на якій воно розташоване, де завжди проживало фінно-угорське плем'я Меря, поряд з яким жили родинні племена Мещера, Мокша та Єрзя. У середині 8 ст. на територію нинішньої європейської частини Росії почали масово прибувати перші слов'янські племена з території сучасної Польщі, яка, як і Україна, є прабатьківщиною багатьох слов'янських народів.
Так, у регіон Москви-річки та південніше переселяються слов'янські племена В'ятичів, а з ними також із регіонів східної Польщі прийшли і племена Радимичів, що оселилися в сучасній східній Білорусі та кількох прилеглих районах Брянської та Смоленської областей. Радимичі селяться серед місцевого населення, яке було за походженням Балтами – предки сучасних Литовців та Латишів.
Інша велика слов'янська міграція у тому ж 8-му ст. йшла також із території сучасної Польщі, але вже її північної частини. Вона була спрямована на сучасну північно-західну європейську частину Росії. Так було слов'янізовано величезний простір навколо Новгорода, який на той час ще не був заснований. Слов'янські племена, що прийшли, були Словені. Вони оселилися серед місцевих фіно-угорських племен Чудь, Весь та Іжора. А нинішні райони Пскова та більшої частини Смоленської області, де змішано проживали племена балтів та фінно-угрів, прибувають із тієї ж північної Польщі племена Кривичів. Так що досі литовці та латиші називають російськими кривичами.
Сьогоднішня російська держава веде своє походження від Московського князівства, що набуло умовної самостійності в 1299 р. у часи татаро-монгольської окупації в рамках держави Золота орда. Сам Юрій Долгорукий ніяк не міг прийняти традиції місцевих народів фінно-угорського походження Меря та слов'ян В'ятичів, що прийшли з Польщі. Він виріс у Києві, найстарішому слов'янському місті, яке було третім за розмірами в Європі, тож життя серед лісів та боліт московського регіону не надто його надихало, і він хотів повернутися на престол додому. Для цього він вирішив отримати підтримку від місцевих Меря та В'ятичів, які Київ ненавиділи.
Юрій Долгорукий наприкінці життя таки повернувся до Києва, де й пішов у вічність. Населення міста не хотіло йому пробачити зраду інтересів столиці на користь Меря та В'ятичів, тому його отруїли. Його син Андрій, який народився в Суздалі, якій тоді безпосередньо підпорядковувався московський регіон, повністю сприйняв культуру місцевого населення та нелюбов до Києва. Він перший із нащадків Великого Київського князя, який за научення Меря та В'ятичів наважився спалити Київ у 1169 р. За це його довічно прокляв Київський митрополит та церква, але через кілька століть неканонічно створений Московський патріархат проголосив його святим. Тож із самого початку фіно-угорське населення московського регіону намовляло місцевих князів завдати удару по Києву і знищити його. Тоді їм це не вдалося, тож Київ залишався столицею Русі до 1240 р.,
З давніх-давен слов'янське за походженням населення Києва ніколи не вважало регіон Москви-річки простором своєї підтримки. Це була просто колонізована територія, яка сплачувала податки, але аж ніяк не була зоною опори Великого князя Київського. Тому досить дивно, коли в середині 18 століття історики німецького походження, що прибули до Петербурга, і місцеві філософи почали просувати ідею, що Московське князівство продовжило традиції Київської держави Русі.
З 1240 р. державна традиція Москви була пов'язана із Золотою ордою, а Київ із середини 13 століття йде на об'єднання з новою європейською християнською державою Литвою. Київ споконвіку орієнтувався на Європу, а Москва на кочову азіатську Золоту орду. Ця відмінність політичних курсів розвитку України та Росії добре видно і сьогодні. Отже, Москва ніяк не могла продовжувати традиції здавна слов'янського Києва і власне другої Київської держави Русь. Московська держава тільки в 1718 р. собі дала нову назву, фактично вкравши її у Русі - Росія, і таким чином московити почали називати себе росіянами.
Для Києва, заснованого 482 р., день заснування Москви взагалі нічого не означає. Цей край завжди ненавидів і заздрив найбільшому і найдавнішому слов’янському місту, вважаючи його загарбником чужих територій. Московський регіон спочатку був вороже налаштований до автохтонних слов'ян Києва та Чернігова, які підкорили цю територію в другій половині 10 століття. Москва по відношенню до Києва залишається такою ж ненависною, як і 900 років тому. Але ненависть ніколи була передумовою у розвиток, лише шляхом до занепаду. Москва зараз стала батьківщиною Zла, що розповсюджується на навколишні народи. А це небезпека європейського масштабу, якою народи, які вільно люблять, мають стати на горло. Тому насамперед тут Київ та Українці.
На день міста Москва отримала «вітання» та послання від українців, насамперед Харкова, який живе під щоденними російськими обстрілами, та звільненої від агресора Харківської області. Це послання дуже просте, але зрозуміле: "Все своє повертаємо до міліметра!".
