«Війнушка» на кордоні Косово та Сербії. Росії потрібен другий фронт на Балканах

На кордоні Сербії та Косово виникла напруга. Серби звели барикади на півночі Косова та Метохії, в містах звучить сирена, чути звуки пострілів стрілецької зброї. Кілька десятків людей заблокували головну дорогу Пріштіна – Рашка. Повідомляється про вогнепальні поранення серед сербів на пункті пропуску Яріньє. Косівський спецназ виїхав до кордонів з Сербією. Президент Сербії Вучич виступає з екстреним зверненням до нації.

Війна? Путін підпалив Балкани?

Для початку пропоную заспокоїтися. Війни на Балканах зараз не буде. Сербія не вступить у безпосереднє воєнне зіткнення з косоварами.

Причиною нинішнього загострення стало рішення керівництва Косова про те, що з 1 серпня, громадяни Сербії, які будуть в’їжджати на територію краю, отримуватимуть тимчасовий документ про перетин кордону, а сербські документи вважатимуться недійсними. Косово на своїй території визнає недійсними документи, видані сербською владою, як крок у відповідь на дії Сербії, яка не визнає документи на посвідчення особи, видані Косовим.

Ця паспортна війна тягнеться вже досить давно з періодичним загостренням.

Конфлікт має давнє коріння та не має політичного вирішення. Це історія замороженого міжетнічного конфлікту, який має потенціал до поновлення.

Зараз чергова фаза загострення. Росіяни роблять все можливе, щоб підпалити стару суперечку косоварів та сербів. Але є кілька “але”.

По-перше, підняття ставок у протистоянні Бєлграда і Пріштіни вигідне кожній стороні. Косівські албанці хочуть покінчити із ситуацією правової невизначенності сербів, які проживають на території краю. Серби ігнорують владу Косово. Вучич, на тлі насування економічної та енергетичної кризи, потребує мобілізації суспільства, а це краще всього зробити шляхом “захисту територіальної цілісності Сербії”. Нагадаю, що Україна не визнає Косово як незалежної держави.

По-друге, ні албанці, ні серби не готові до маштабної війни. Це не означає, що її не буде. Але станом на зараз у Бєлграда і Пріштіни не достатньо військових сил для ведення великих бойових дій. Сербське керівництво розуміє, що в разі ескалації йому доведеться воювати не з косовською поліцією, а з албанськими збройними формуваннями, які отримають тяжке озброєння від Албанії та підтримку колективного Заходу.

По-третє, скільки б вати не було в голові у президента Сербії Александра Вучича та скільки б газу він не отримав від Росії, в Бєлграді все ще дивляться в бік Євросоюзу. В травні цього року той самий Вучич заявив: "Сербія прагне бути на європейському шляху, а наша мета – повне членство в Європейському Союзі". За перші три місяці 2022 року обсяги торгівлі Сербії з ЄС зросили на 33%, і ЄС є найбільшим інвестором в Сербії з показником приблизно 67% загальних інвестицій. Не Росія.

По-четверте, Росія завжди “кидала” сербів. Підштовхувала до війни, провокувала, грала на слов’янській солідарності і “кидала” у найбільш відповідальний момент. Як зазначає Марія Кучеренко: путінська Росія поставила міф про російсько-сербську дружбу в основу своєї зовнішньополітичної лінії на Балканах. Путіну необхідно протиставити себе Єльцину, який рішуче відмовився від прямого військового втручання Росії як держави у югославські війни”. Росія не зацікавлена у встановленні контролю Сербії над частиною Косова з компактним сербським населенням (що вважали б за реванш на мінімалках у Бєлграді). Москва прагне спровокувати велику гібридну війну на Балканах: в Болгарії, Чорногорії, Північній Македонії, Босніїї і Герцеговині тощо. Серби тут лише грають роль сірника. Як справа дійде до великої війни Росія обмежиться символічною партією “вагнерівців”, бо живої сили не вистає на українських фронтах.

То чого чекати? “Війнушку”. Щось схоже на події 2016/2017 рр. Був такий інцидент з «поїздом дружби» з Бєлграду до Косова, розписаним написами «Косово – це Сербія» 21 мовою, включаючи албанську. Уряд Косова поставився до цього з усією серйозністю: був відданий наказ за будь-яку ціну, аж до застосування зброї, не пускати «провокаторів із Бєлграда» на територію краю. У Белграді екстрено зібралася Рада Безпеки, а президент Сербії Томислав Ніколич заявив, що якщо в ході «операції по відновленню залізничного сполучення» постраждає хоч один серб, буде задіяна армія і він буде готовий особисто взяти до рук зброю. Але потім прем'єр-міністр Сербії, віддав наказ зупинити поїзд на прикордонній станції Рашка, оскільки, за його словами, надійшли погрози про замінування залізничних колій. Конфлікт знову перейшов на сторінки медіа та соціальних мереж.

Цього разу нас теж може чекати конфлікт на камери з малою кров’ю. Без обстрілів градами міст та етнічних чисток. Всього цього дуже хоче Росія. Москві потрібен “другий фронт” на Балканах. Але сторони протистояння до цього не готові. Ще раз – ПОКИ ще не готові.

Це не означає, що серби та албанці не захочуть силою вирішити проблемні питання у майбутньому. Коли баланс сил у регіоні, чи глобально, зміниться. Коли зруйнується планетарна архітектура безпеки кожен намагатиметься отримати “своє”. Хаотизація створює можливості. Але це буде точно не зараз.