На Захід, чи на Схід – куди прямує Україна?

Аналізуючи зовнішню політику України можна прийти до висновку, що українці так і не позбулись комплексу меншовартості. Якщо в радянські часи для того, щоб досягнути кар’єрного успіху, потрібно було проголошувати гасла про настання “світлого майбутнього” після переходу від розвиненого соціалізму до повного комунізму, то в сучасній Україні, заради збільшення свого рейтингу, політики і громадські активісти, які зацікавлені в західних грантах, продовжують вішати українцям “локшину на вуха”, розповідаючи їм про вступ нашої країни до НАТО і ЄС.

Зараз Україна чимось нагадує людину, яка постійно стукає в двері, не розуміючи того, що власники квартири не збираються їх відкривати. Відомі німецькі і французькі політики неодноразово публічно казали, що вони не бачать Україну в НАТО та ЄС і вважають недоцільним говорити зараз про це із – за конфлікту Росії з нашою країною. Тому, з точки зору багатьох західних експертів, кроки України до членства в НАТО і ЄС заздалегідь нереальні.

Німеччині і Франції більш вигідно співпрацювати з Росією ніж з Україною. Німецька економіка, яка є експортно – орієнтованою, потребує дешевого російського газу для її промисловості. Маючи потужну хімічну промисловість Німеччина зацікавлена у завершені будівництва “Північного потоку – 2”, бо вартість газу – важлива складова у ціні кінцевої продукції.

Французька же еліта під впливом голлізму прагне зміцнити незалежність і самостійність Франції та ЄС, послабивши вплив США в Європі. І саме тому французьким політикам важливо мати гарні відносини з Росією для створення противаги США.

Із – за провінційності української еліти Україна втратила будь – яку суб’єктність, що дозволило геополітичним гравцям перетворити нашу країну на “полігон” для Росії і США. Нажаль, більшість українців не розуміють того, що поки на території України відбувається з’ясування політичних відносин між США і Росією за рахунок нашої країни, успіх українського національного проекту є неможливим. До чого призводить втрата суб’єктності ми могли побачити на прикладі курдів, які виконавши “брудну роботу” для американців, стали їм потім непотрібні та центральної влади в Афганістані, представники якої навіть не були присутні два роки тому назад в Катарі під час мирних переговорів американських високопосадовців з “Талібаном”.

Зазнавши збитків від агресії Росії більш ніж на 100 мільярдів доларів, Україна так і не отримала масштабної допомоги від західних партнерів. Безпекова допомога США на 2 мільярди доларів для України є “краплею в морі” в порівняні з допомогою для Афганістану. На програму допомоги по відновленню дієздатності Афганістану США виділили 143 мільярди доларів. Дуже прикметно, що високий рівень корупції і порушення прав людини в Афганістані не завадили США надати масштабну безпекову допомогу цій країні.

Громадянам України варто усвідомити, що США не займаються “геополітичною благодійністю”. Мрії багатьох українських інтелектуалів про те що Україна за рахунок проамериканської зовнішньої політики повторить історію успіху Японії, Південної Кореї та Західної Німеччини є абсолютно нереалістичними. Допомога цим країнам була обумовлена ідеологічним протистоянням та геополітикою холодної війни. Задля стримування комунізму в Східній Азії та Європі, США відкрили свій великий споживчий ринок для своїх союзників. Так США створили антикомуністичні держави – вітрини з експортно орієнтованою економікою в Західній Німеччині, Південній Кореї і Японії.

Після розпаду Радянського Союзу зникла комуністична загроза для колективного Заходу, тому західним державам і корпораціям вже не потрібно підтримувати високий рівень соціального забезпечення та масову зайнятість. Для західних еліт населення втратило своє значення, бо після завершення холодної війни вже не потрібна така велика кількість індустріальних робітників. Космополітичний західний великий капітал почав виводити виробництва в Азію. Прибутки же західних корпорацій почали осідати в офшорах, наслідком чого стало посилення недовіри громадян до політичних інститутів і еліт які ними керують.

Зростання роздратування в західних суспільствах по відношенню до еліт і неоліберальної політики призвело до хвилі популізму. Наприклад, феномен Дональда Трампа полягає в тому, що він був першим політиком в США який зрозумів класову злість американських громадян. Промисловий робітничий клас довгий час був центральним елементом американського суспільства. Фактично, саме робітничий клас побудував промислового гіганта в США. Після же погіршення їхнього економічного становища, промислові робітники перестали належати до середнього класу. Вони вважають, що їхні робочі місця відправились до Китаю та інших азійських країн. Американські промислові робітники впевнені в тому, що їх зрадили представники еліти які відносяться до них з презирством.

Висловлювання Гілларі Клінтон о “нікчемах”, направлене проти прихильників Дональда Трампа, переконало їх в тому, що еліті вони не потрібні. До того ж їхні цінності опинились під ударом, їх почали вважати “гомофобами, сексистами та расистами”. В США, з точки зору багатьох американських інтелектуалів, вже не існує свободи слова, бо за критику на адресу представників національних і сексуальних меншин, навіть якщо вона абсолютно виправдана, американський громадянин відразу буде звільнений і підданий жорсткій обструкції, яка поставить хрест на його кар’єрі.

Америка, на жаль, потрапила під вплив ідей неомарксизму франкфуртської філософсько – соціологічної школи. Прикметно, що неомарксизм нав’язується американцям провідними мас – медіа та викладачами американських університетів. Під ударом в США опинились цінності ліберально – демократичного суспільства, раціональне мислення та об’єктивність. Якщо ж хтось наважується позитивно висловитись про традиційні і буржуазні цінності, то цю людину впливові групи впливу починають звинувачувати в расизмі та в тому, що цей громадянин є прихильником переваги білої раси.

Прихильники традиційних цінностей в США вважають, що метою американської еліти є створення суспільства поділеного на групи з груповою свідомістю. Фактично, в США відбувається створення суспільства без національної ідентичності. Створюється супер споживач для підтримки соціальної стабільності і споживчого попиту, для чого якнайбільшу кількість американців потрібно посадити на “велфер”, який отримують вже зараз 63% мігрантів в США. Тож українцям варто усвідомити, що того Заходу до якого вони хотіли потрапити, вже не існує.

Особливо актуальним для України є негативний досвід Східної Німеччини. Як відомо, після возз’єднання Німеччини східні німці перебували в ейфорії, вважаючи, що за рахунок демократизації і прозахідного вектору розвитку, покращиться їхній рівень життя, але реальність виявилась іншою. Після неоліберальних реформ в Східній Німеччині відбулось тотальне закриття підприємств, що призвело до масового безробіття. Варто також не забувати про те, що у 80 – роках Східна Німеччина займала шосте місце в Європі по обсягах промислового виробництва. Східні німці переконані в тому, що індустріальний потенціал Східної Німеччини був знищений, бо Заходу потрібен був новий ринок збуту, до того ж західним фірмам не потрібна була зайва конкуренція, яку створювали для них підприємства зі Сходу.

Дотепер мешканці Східної Німеччини заробляють менше ніж західні німці. Східні німці вважають, що по відношенню до них існує дискримінація, бо в Східній Німеччині більшість керівних посад зайняті західними німцями. Мешканці Східної Німеччини з ностальгією згадують про соціальну захищеність, безкоштовні чудові дитячі садочки, безкоштовну освіту і медицину все те, що вони втратили після возз’єднання Німеччини. Негативне ставлення східних німців до мігрантів, як і підтримку партії “Альтернатива для Німеччини”, можна пояснити тим, що вони, після возз’єднання їхньої країни, отримали меншу допомогу від держави в порівнянні з мігрантами, які так і не змогли асимілюватися в Німеччині.

Нав’язуючи Україні неоліберальні реформи, західні політики постійно застосовують подвійні стандарти до нашої країни. Відомий норвезький економіст Ерік Райнерт у своїй книзі “Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними” чудово описав секрет успіху провідних країн світу. Багаті країни стали багатими, як вважає Ерік Райнерт, завдяки поєднанню державного втручання і протекціонізму. З точки зору Еріка Райнерта, вільна торгівля збагачує розвинену країну, вганяючи бідну країну в ще більшу бідність. Все ж таки небезпідставно видатний авантюрист Володимир Ленін казав: ”Заходу вигідно тримати напівколонії в стані технологічної і культурної залежності, безперешкодно отримуючи звідти сировину, експортуючи туди свій капітал і товари”.

Україна, в її нинішньому стані коли ключові рішення приймаються не в Києві, є ненадійним партнером для більшості геополітичних гравців. Ухваливши рішення на користь США про націоналізацію підприємства “Мотор Січ”, Україна зіпсувала свою міжнародну репутацію. Рішення влади погіршить приплив інвестицій в Україну і поставить під сумнів інвестиційний клімат, бо хто забажає реалізовувати спільні проекти з нашою країною, якщо її еліта не здатна приймати самостійних рішень.

Перед Україною зараз стоїть вибір двох сценаріїв: продовження виснажливого конфлікту з Росією, коли наші західні партнери не бажають воювати за нас і надавати нам масштабну допомогу. Цей сценарій призведе лише до послаблення України і перетворення її на “країну третього світу”. Другий сценарій передбачає тактичні поступки України, заради стратегічного виграшу.

Позитивним прикладом для України може бути Фінляндія, яка пішовши на поступки, обравши нейтралітет, виграла стратегічно. Зараз Фінляндія є однією з найбільш безпечних країн світу, яка є одним із лідерів по виробництву і експорту нанотехнологій. Фінляндія також посіла перше місце в рейтингу найщасливіших країн світу, тож поступки Радянському Союзу не завадили цій чудовій країні досягнути успіху.

Українці повинні позбутись ілюзій про вступ нашої країни до НАТО і ЄС зрозумівши, що тільки постійний нейтралітет, закріплений в Конституції, дозволить Україні стабільно розвиватися, бо як написав духовний пророк української нації Тарас Шевченко: ”В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля!”

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.