«Америка повернулась»: Три напрями, які треба вирішити новій адміністрації США

Реакція адміністрації екс-президента Трампа на теперішню проблему – пандемію коронавірусу – була гіршою, ніж реакція будь-якої іншої нації. Це, в свою чергу, заплямувало уявлення про Сполучені Штати: згідно з недавнім опитуванням дослідницького центру Pew, проведеним у 13 великих економічно розвинених державах, 84 відсотків респондентів погодилася, що Сполучені Штати погано справляються з COVID-19 – на сьогоднішній день найсумніша оцінка, отримана будь-якою великою країною чи установою. Проте неправильне управління пандемією – це лише один із низки проблем базової компетенції, які поставили під сумнів можливості США як серед давніх союзників, так і серед країн, партнерство яких Вашингтон може потребувати в найближчі роки.

Попри всю критику, спрямовану на зовнішню політику США в минулі епохи, іноземні лідери та громадськість здебільшого зберігали повагу до готовності Сполучених Штатів до складних викликів та їх рішучості виконувати важкі завдання – важливий, але недооцінений наріжний камінь американської влади. Сьогодні той факт, що все менше людей визначає Сполучені Штати як державу, яким важко вирішувати великі проблеми, повинен викликати занепокоєння у тих, хто думає, що керівництво США повинно відігравати центральну роль у вирішенні питань зміни клімату та інших спільних глобальних проблем, рішення яке вимагає як досвіду, так і ефективної розбудови коаліції.

Більше того, на відміну від минулих подій, сьогодні Сполучені Штати мають потужного конкурента на світовій арені, і все частіше можна почути, як люди протиставляють виснажливу партійність і глухий кут Вашингтону безжальній ефективності авторитарного правління Пекіна. Однак, навіть якщо Сполучені Штати похитнулися у своїй політиці щодо неефективності боротьби з пандемією, Китай теж зіткнувся з проблемою – зі своїм смертельним прикриттям пандемії, своєю дипломатією залякування та екстериторіальною ворожістю, суперечливим підходом до розвитку і террором в галузі прав людини, включаючи масове інтернування уйгурського мусульманського населення. Ця реальність створює можливість для президента Джо Байдена та його адміністрації.

Деякі американці впевнені, що після чотирьох років Трампа повинно настати полегшення у відносинах з іноземними партнерами. І це полегшення буде настільки великим, що з ключових питань домовитися буде значно легше. Байден заявив, що його першим зовнішньополітичним кроком буде зателефонувати іноземним лідерам і сказати: «Америка повернулася: ви можете розраховувати на нас». Формально так і зробив, оголосивши, що «США повернулися», крім цього він сказав, що США повертається до міжнародних органів та договорів і відновлює союзи. Він також пообіцяв визначити пріоритет боротьби зі зміною клімату. Але все це поза вирішенням проблеми пандемії та її наслідків – найгострішої проблеми для кожної нації у світі. Вона була поставлена на другий план.

Нова адміністрація по праву надасть перевагу вирішенню проблем вдома – припинення пандемії, запуск справедливого економічного відновлення та реформування знесилених демократичних інститутів. Байден заявив, що планує вивести країну з нинішньої кризи, «будуючи краще» таким чином, щоб протистояти економічній нерівності, системному расизму та зміні клімату. Однак великі структурні зміни потребують часу. Тому адміністрація Байдена повинна також здійснювати зовнішньополітичні ініціативи, які можуть швидко підкреслити повернення американської сили та компетентності. Це означає менший наголос на абстрактній справі «ліберального міжнародного порядку» та більше практичних демонстрацій здатності Сполучених Штатів вести справи з питань, які зараз важливі в житті сотень мільйонів людей.

Три напрямки, що назріли для керівництва, полягають у наступному: керівництво над глобальним розповсюдженням вакцин проти COVID-19, нарощування можливостей для навчання іноземних студентів у Сполучених Штатах та ведення гучної боротьби з корупцією в країні та за кордоном. Граючи на користь американських сил, такі ініціативи матимуть помітний вплив на впевненість у компетентності США – необхідний фундамент для переконання та створення коаліції, необхідних для просування інтересів США на наступні роки.

НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ АМЕРИКИ

Дебати серед американців щодо того, як Сполучені Штати повинні взаємодіяти з іншими країнами в епоху після Трампа, призвели до вагомих питань про те, чи зможе вона відновити довіру. Байден поверне Сполучені Штати до Паризької кліматичної угоди, Всесвітньої організації охорони здоров'я та (якщо будуть забезпечені відповідні умови) іранської ядерної угоди. Він заявив, що його адміністрація візьме участь у різноманітних міжнародних форумах та ініціативах, від яких Трамп відмовився, таких як Рада ООН з прав людини та Глобальний договір про міграцію. Він пообіцяв припинити руйнівну політику адміністрації Трампа, яка стосується зменшення кількості біженців у США до мінімальних значень, розділення сімей біженців на Півдні (коли під час перетину кордону біженцями, сім’ї як правило розділяють і розміщують у різних таборах), зневаги до союзників та братерства з авторитарними лідерами. І він пообіцяв спиратися на ті глибокі зв'язки, які він побудував протягом чотирьох десятиліть зовнішньополітичної роботи, щоб переконати країни Азії та Європи, що на Вашингтон можна знову розраховувати як на союзника.

Ці кроки можуть показати, що Сполучені Штати є чесним партнером, але їх буде недостатньо для вирішення обґрунтованих проблем. За останні три роки, згідно опитувань Gallup, схвалення керівництва США у понад 130 країнах стрімко впало. І лише за останній рік опитування Pew показало сприятливі погляди на Сполучені Штати. Показники недовіри знизилися та досягли найнижчих чисел в Австралії, Канаді, Франції, Японії, Нідерландах, Швеції та Великобританії.

Окрім статистичних даних, накопичилися приклади зниження довіри в компетентність США. Після того, як Трамп почав схвалювати ліки від малярії як засоби лікування COVID-19, органи охорони здоров'я в Африці, включаючи Африканські центри контролю та профілактики захворювань, первинну державну установу охорони здоров'я континенту, змушені були відмовляти людей від їх прийому. Норвезький університет закликав своїх студентів повертатися додому з країн, «з погано розвиненими службами охорони здоров'я та інфраструктурою, наприклад, США». Журналіст кабельного інформаційного каналу Боснії N1 спостерігав за Сполученими Штатами: «Віце-президент носить маску, а президент – ні. Деякі працівники носять їх; деякі ні. Кожен діє як хоче. Із часом Білий дім починає все більше нагадувати Балкани».

Рейнхард Бютікофер, німецький член Європарламенту, підсумував як Сполучені Штати стали сприйматися в Європі: «Блискуче місто на пагорбі, яке не так сяє, як раніше». У 2009 році, коли Байден востаннє входив до виконавчої влади, ті, хто входив до адміністрації Обами, стикалися з аналогічними занепокоєннями, пов'язаними з катастрофічною війною в Іраці та відповідальністю США за світову фінансову кризу. Президент Барак Обама здійснив кроки, подібні до тих, що обіцяв Байден: перейти до складу органів ООН і сплачувати членські внески ООН, заборонивши неетичну практику, наприклад, катування, відшкодування збитків альянсам, спричинених вторгненням в Ірак, і проголосивши: «Ми готові спробувати ще раз». Ці кроки були необхідними та корисними для формування міжнародної доброзичливості, довіра до Керівництво США було підсилена низкою видимих ​​результатів.

У той період Обама мобілізував понад 62 країни для знищення вірусу Ебола в Західній Африці, розгорнувши медичних працівників, створивши відділення для лікування Еболи та відправивши лабораторії для проведення швидких випробувань. Американські ядерні експерти обговорили інноваційні ідеї щодо блокування Іраном шляхів до ядерної зброї, а американські дипломати заручилися підтримкою Китаю, Росії та інших великих держав, щоб підтримати угоду, побудовану на цих ідеях. Американські вчені та дипломати залучили величезну національну кліматичну експертизу та політичний капітал для забезпечення угоди в Парижі, яка включала зобов'язання щодо скорочення викидів та вжиття інших заходів для пом'якшення кліматичних змін майже з усіх країн світу.

Сприйняття зовнішньої політики США як ненадійної та непостійної стає зараз, коли світ побачив такий радикальний поворот від Обами до Трампа. Більше того, сильна виборча демонстрація Трампа та підтримка, яку він отримав від видатних республіканців у спробах заперечити перемогу Байдена, лише поглиблюватиме занепокоєння тим, що покращення зовнішньої політики США виявиться швидкоплинним. Тим не менше, з минулого ще можна багато чому навчитися: кожна з цих ініціатив епохи Обами базувалася не лише на дипломатії, яку Байден та інші демократи справедливо зобов’язались відновити. Вони вимагали – і демонстрували – величезні оперативні ноу-хау та розгортання економічних, технічних та розвідувальних ресурсів, якими має в розпорядженні мало хто з інших країн.

ЗРОСТАННЯ КИТАЙСЬКОГО ДРАКОНА

Попри всі побоювання щодо того, що Китай скористається слабкістю Сполучених Штатів на світовій арені, результати останніх кількох років не викликали сплеску віри в Китай як альтернативного глобального лідера. Підйом Китаю до світової гегемонії за останнє десятиліття був найпослідовнішим сюжетом у світі, але опитування Gallup показало, що рейтинг глобального схвалення Китаю – 32 відсотків серед понад 130 країн – навряд чи змістився за десять років. Те саме опитування Pew, яке продемонструвало значний дефіцит сприятливості Сполучених Штатів, показало, що більшість в цих країнах, що опитують, також мають несприятливі погляди на Китай, і в багатьох випадках ці погляди лише погіршуються. У Сполученому Королівстві п'ять років тому не схвалювали Китай. Сьогодні цей показник становить майже 75 відсотків – ця тенденція також спостерігається в Австралії, Канаді, Німеччині та Південній Кореї. Сумніви в тому, що Китай впорався з пандемією, теж залишаються високими: 61 відсоток опитаних погодилася, що Пекін погано справився із спалахом захворювання (лише Сполучені Штати отримали гірші рейтинги).

Дії Пекіна за останній рік ускладнили неспокій. Китай посилив свою агресію щодо Тайваню, в Південно-Китайському морі, на кордоні з Індією та в Гонконзі. Коли Австралія закликала до міжнародного розслідування походження коронавірусу, Китай відповів на це покаранням, встановивши 80-відсоткове мита на ячмінь – ключовий австралійський експорт. Урядовці Фіджі з жахом спостерігали, як китайські дипломати з'явившись непроханими на прийом, побили тайванського дипломата, який намагався затримати їх. Після того, як Нідерланди змінили назву своєї торгово-орієнтованої дипломатичної місії на Тайвані на Нідерландський офіс у Тайбеї, що відображає розширення двосторонніх відносин за межі економіки, Китай погрожував скасувати постачання медичних товарів для боротьби з коронавірусом.

Китайські знущання вже викликають негативну реакцію. Як ілюструє опитування Pew, загрози Пекіна посилили недовіру Нідерландів до президента Китаю Сі Цзіньпіня. За рік рейтинг недовіри зріс на 17 процентних пунктів. В Австралії прем'єр-міністр Скотт Моррісон зараз шукає нових важелів для зменшення китайського впливу в країні. Міністр оборони Канади оголосив ув'язнення двох невинних канадців як помсту за арешт у Канаді громадянина КНР як «заручницьку дипломатію». У перші місяці пандемії міністерство закордонних справ Франції публічно дорікало послу Китаю в Парижі після того, як його посольство звинуватило Францію в тому, що французи залишали людей похилого віку «помирати від голоду та хвороб» у будинках престарілих. Індія заборонила понад 100 мобільних додатків китайського виробництва у відповідь на багатомісячне напруження на кордоні, яке призвело до загибелі понад 20 індійських солдатів.

Ще до пандемії глобальне занепокоєння зростало з приводу китайських практик розвитку, а саме масштабному стимулюванню розбудови інфраструктури, відомому як «Ініціатива поясу і шляху», і особливо високим відсоткам, що стягуються за його позики. Труднощі Шрі-Ланки з обслуговуванням порту, побудованого Китаєм, сумно закінчились угодою, яка залишила розвиток цього порту під контролем Пекіна. Коли прем'єр-міністр Малайзії скасував інфраструктурні проекти, що фінансуються Китаєм, на мільярди доларів, схвалені його попередником, він пояснив: «Вся справа у вливанні занадто великих грошей, які ми не можемо собі дозволити і які не можемо повернути. З цим боргом, якщо ми не будемо обережні, ми можемо збанкрутувати». Після того, як президент Танзанії скасував угоди, які його попередник уклав з Китаєм, він також зазначив, що лише «божевільний» прийме умови, про які було домовлено. У Нігерії політики вимагають офіційного розслідування практики кредитування Китаю після того, як минулого літа поширилися чутки про те, що Пекін може розпочати арешт активів країни. У Замбії колишній міністр торгівлі просив Конституційний суд прийняти рішення щодо законності таємних кредитних угод у країні, в результаті яких країна завинила чверть боргу перед Китаєм.

Ведуться дискусії щодо того, чи дотримується Пекін обдуманої стратегії «боргової дипломатії», і складно точно визначити, скільки Китаю заборгували країни, що розвиваються. Але дослідження 2019 року підрахувало, що 50 найбільших одержувачів китайського кредитування тоді мали борги на суму близько 15 відсотків їх ВВП. Тим часом розвиток інфраструктури Китаю втратив блиск, оскільки зростали підозри щодо прозорості, погіршення довкілля та потоку китайських робітників, які працевлаштовувалися на роботу до країн, які мали дати робочі місця місцевим жителям. Супротив громадськості щодо проектів «Поясу і шляху» виявилася навіть у країнах, які вводять жорсткі обмеження щодо висловлення інакомислення щодо Китаю, включаючи Казахстан, Лаос та М'янму.

Багато країн, природно, все ще бачать значні можливості у поглибленні зв'язків з Китаєм. Проте за останні чотири роки думки щодо керівництва Пекіна погіршились у критичних сферах. А для Байдена це відкриття. Але щоб повністю скористатися цим, нова адміністрація повинна відновити репутацію Сполучених Штатів.

РОЗПОДІЛ ВАКЦИНИ

Демонстрація компетенції вимагає здатності робити більше однієї великої справи одночасно – як це робила адміністрація Обами під час фінансової кризи, рятуючи американську економіку, одночасно стимулюючи Велику двадцятку, щоб забезпечити стимулювання понад 1 трильйон доларів для інших країн, що борються, тим самим допомагаючи зберегти глобальну економіку в цілості. Сполучені Штати можуть повторно вкладати всі угоди та міжнародні організації, яких вони хочуть, але найбільший приріст впливу відбудеться, продемонструвавши свою здатність виконувати це в години найбільшої потреби багатьох країн.

Починаючи з питання, щодо якого найбільше постраждала репутація Сполучених Штатів – пандемії – адміністрація Байдена може очолити глобальне розповсюдження вакцин таким чином, щоб нагадувати світові про те, що Сполучені Штати можуть однозначно це зробити. За будь-якого іншого президента, крім Трампа, уряд змагався б не лише за виготовлення вакцини для внутрішнього споживання; вона також лідирувала б у світі у концепції розподілу вакцин. Трамп не виявляв зацікавленості в тому, щоб вакцини потрапляли в інші країни. Поряд з ініціативою виходу США зі Світової організації охорони здоров’я, він з гордістю відкинув участь у COVAX, ініціативі з 184 держав, метою якої є надання двох мільярдів доз вакцин у всьому світі, головним чином для населення з високим рівнем ризику та медичних працівників до кінця 2021 року.

Сполучені Штати мають хороші можливості для вакцинації американців, коли доступна безпечна та ефективна вакцина. Уряд США вже придбав 800 мільйонів доз для 328-мільйонного населення країни у компаній, які займаються розробкою життєздатної вакцини. Але початку вакцинації одних лише американців буде недостатньо, щоб гарантувати американський добробут; глобальна пандемія не закінчиться повністю і економіка США повністю не відновиться, поки COVID-19 все ще вирує в інших місцях. Спроба Китаю переконати світ у тому, що він є «відповідальною наддержавою», допомагаючи іншим країнам отримати доступ до вакцин, повинна надати республіканцям додатковий поштовх, підтримуючи глобальні зусилля, навіть у надзвичайно складних бюджетних умовах.

Байден повинен почати з того, що США приєднаються до COVAX, який відіграватиме ключову роль у справедливому розподілі вакцин. Однак, навіть якщо він повністю фінансується і зможе досягти своїх цілей, до кінця 2021 року, як очікується, COVAX охопить лише чверть світового населення. Сполучені Штати повинні піти далі, започаткувавши двосторонні партнерські відносини з країнами з низьким та середнім рівнем доходу, допомогти зі складнощами вакцинації своїх громадян. Сполучені Штати мають очевидну конкурентну перевагу завдяки цим зусиллям: неперевершений науковий досвід та глобальне охоплення. Хоча Китай обігнав США за загальною кількістю дипломатичних аванпостів у 2019 році, наявність розгалуженої дипломатичної мережі та використання її – дві дуже різні речі. Як Центри США з контролю та профілактики захворювань (CDC), так і Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) мають великий досвід роботи з програмами імунізації та давні робочі відносини з міністерствами охорони здоров'я, неурядовими організаціями, академічними установами та приватним сектором іноземних країн.

Експерти в галузі охорони здоров'я чітко заявили, що забезпечення широкого доступу до вакцини проти COVID-19 буде дуже складним завданням, що вимагає точного контролю температури під час транспортування та зберігання; нові методи глобального розподілу в той час, коли комерційний повітряний рух різко впав (фармацевтичні компанії, як правило, відправляють половину своєї продукції у вантажні відсіки пасажирських літаків); отримання та виготовлення величезної кількості матеріалів, таких як скляні флакони та шприци; та розробка повідомлень про вакцини з урахуванням конкретних груп населення. Лише одним із свідчень цієї проблеми нещодавня оцінка стійкості ланцюга поставок, проведена логістичною компанією DHL, зробила висновок, що «велика частина Африки, Південної Америки та Азії не можуть бути легко забезпечені» вакциною через відсутність технології, необхідної для підтримки доз при правильній температурі.

Завдяки десятиліттям досвіду в рамках глобальних кампаній імунізації, спрямованих проти поліомієліту, кору та віспи, а також нещодавньої кампанії проти Еболи в Західній Африці, Сполучені Штати мають надзвичайну здатність допомагати іншим країнам у їх стратегіях введення вакцини. Це включало б допомогу в управлінні глобальною логістикою для розподілу та усунення невідворотних проблем, що виникають із міжнародними ланцюгами поставок, підтримку громадських інформаційних кампаній, надання технічних знань з контролю якості, навчання місцевих медичних працівників та реалізацію програм для збільшення доступу та охоплення громад. Всі ці завдання будуть спиратися на давнє партнерство США з урядами та іншими суб'єктами більш ніж у 60 країнах, де вже працюють тисячі співробітників CDC та USAID.

Судячи з реакції на надання США рятівної допомоги в інших сферах, такі зусилля також мали б значний позитивний вплив на позицію американців на міжнародному рівні. Незважаючи на те, що це не може бути головною мотивацією, тим не менше, воно має бути важливим фактором для адміністрації, яка намагатиметься показати скептичному світові, що на Сполучені Штати можна знову розраховувати. Після цунамі в Індійському океані 2004 р., землетрусу 2005 р. в Пакистані та цунамі 2011 р. в Японії допомога у послабленні наслідків стихійних лих у США майже відразу ж викликало позитивні думки про США в цих місцях. Більш стійкий приклад цього впливу можна побачити у сфері охорони здоров’я, де Президентський надзвичайний план допомоги від СНІДу, підписаний міжнародною ініціативою президента Джорджа Буша, забезпечила антиретровірусне лікування більш ніж 16 мільйонам людей, у тому числі 700 000 дітей. На додаток до своїх величезних гуманітарних переваг, PEPFAR зробив значний і довготривалий вплив на ставлення іноземних громадян до Сполучених Штатів – спричинивши «значне» зростання статусу США серед країн, які брали участь у програмі. Дійсно, коли Буш залишив свою посаду в 2009 році, Gallup оцінив його рейтинг схвалення в 34% у Сполучених Штатах і 73% серед африканських країн.

АКАДЕМІЧНА ВІДМІННІСТЬ

Один із найкращих способів продемонструвати винахідливість та ноу-хау Сполучених Штатів – це знову зробити свої університети найбільш привабливими у світі для іноземних талантів. Байден пообіцяв припинити упереджувальну імміграційну політику Трампа. Американські університети займають особливе місце у світі, і зниження візових перешкод для навчання в США, одночасно із створенням кращих, доступніших шляхи для роботи іноземних студентів у США після закінчення навчання, може приносити користь як на короткий, так і на довгостроковий періоди у збільшенні впливу США.

До президентства Трампа ініціативи щодо залучення іноземних студентів до США не були суперечливими. Протягом багатьох десятиліть США є провідним напрямком для іноземних студентів. Щорічно в США отримують освіту понад мільйон неамериканців, і за даними Державного департаменту, протягом чотирьох навчальних років, починаючи з 2012 року, загальна кількість іноземних студентів, що приїжджають до США, щороку зростала від семи до десяти відсотків, завдяки зусиллям, які мали двопартійну підтримку. Проте через нові візові обмеження та антиміграційну позицію адміністрації Трампа у 2018–2019 навчальному році (до пандемії) кількість нових студентів зменшилась на вісім відсотків порівняно з чотирма роками раніше.

Попередні адміністрації підтримували міжнародну освіту, але їхнім зусиллям рідко приділяли велику увагу, оскільки вони відповідали загальному враженню про Сполучені Штати як про різноманітну націю, яка приймає іноземні таланти. Однак після останніх чотирьох років Байден має можливість перезапустити це таким чином, щоб збільшити загальне визнання того, скільки іноземних студентів здобуває освіту в Сполучених Штатах. Він також може допомогти нейтралізувати жахливі наслідки ксенофобської риторики Трампа, яка ще до пандемії змусила багатьох молодих людей відмовитись від навчання в США на користь таких місць, як Австралія та Канада. Важко придумати більш економічно ефективний спосіб для Байдена дістатись до світової спільноти, ніж відсвяткувати той факт, що країна знову приймає яскраві молоді таланти з усього світу.

Байден міг би розпочати з великої промови, в якій оголосив, що його адміністрація приєднується до американських університетів і знову вітає іноземних студентів, чітко даючи зрозуміти, що вони є активами, а не загрозою. Адміністрація повинна визначити мету щорічно збільшувати кількість іноземних студентів на рівні 7–10 відсотків, досягнутих на початку десятиліття, і взяти зобов’язання в університетів щодо набору з тих частин світу, чиї студенти історично були недопредставлені в кампусах США. Йому також слід інтегрувати обговорення питань імміграції та візової політики в більш широке обговорення того, як безпечно відкрити Сполучені Штати. І він повинен вжити низку кроків, які негайно змінять ситуацію для іноземців, які планують вчитися в Сполучених Штатах, включаючи видачу та оприлюднення вказівок представникам митних та прикордонних служб США щодо припинення переслідувань та залякування іноземних студентів, гарантуючи, що студентам не доведеться шукати способів продовження віз в своїх навчальних програмах та реконструювати Академічну консультативну раду з питань національної безпеки, до складу якої входять президенти університетів та освітні експерти, які консультують Департамент національної безпеки щодо того, як його політика впливає на іноземних студентів, викладання та наукові дослідження. Байден також повинен визначити, як модернізувати обробку заяв на отримання студентської візи, оцінивши, які адміністративні перешкоди можна усунути, а які можна пришвидшити та зробити більш прозорими для студентів, життя яких часто залишається в невизначеному стані, оскільки вони чекають необхідного дозволу.

Така ініціатива щодо освітніх можливостей принесе багато переваг. Нові можливості, дружба та професійні стосунки породять стійку толерантність. Тим часом, під час тривалого та важкого економічного відновлення, більшість іноземних студентів означатиме більше грошей, що надходять в американську економіку. У 2019 році, навіть коли кількість нових студентів зменшилася, міжнародна освіта становила шостий за величиною експорт в галузі послуг США, відаючи майже 44 мільярди доларів американській економіці і, згідно з аналізом Міністерства торгівлі, проведеного за час адміністрації Трампа, підтримує понад 458 000 робочих місць. У той час, коли Китай перетворився на місце для студентів, які бажають навчатися за кордоном, ця ініціатива також мала б важливу противагу, залучивши міжнародних талантів, передавши їм цінності відкритого суспільства і зробивши багатьох з них послами демократії – за міцні зв'язки між їхніми рідними країнами та США.

Оскільки американські університети світового класу стали маяком для молодих людей усіх національностей, які здобули високі успіхи, багато іноземних випускників продовжували засновувати компанії та робити свої наукові відкриття в США. Інші, хто повернувся додому, вирішили керувати власними країнами: як нещодавно зазначав Bloomberg, понад 20 відсотків нинішніх африканських лідерів навчались у США, включаючи керівників Ефіопії, Кенії та Сомалі. Довгострокові переваги від розвитку зв'язків з новими поколіннями іноземних громадян не втратили китайці. «Є понад 300 світових лідерів, включаючи президентів, прем'єр-міністрів та міністрів по всьому світу, які закінчили університети США, але лише кілька іноземних лідерів, які закінчили китайські університети», сказав у 2017 році Ван Хуйяо, впливовий керівник Державної ради Китаю. «Отже, нам все ще потрібно докласти зусиль для активізації академічного обміну та освіти більшої кількості політичних еліт з інших країн».

Конкурентна перевага Сполучених Штатів завжди випливала з її різноманітності та здатності надавати можливості. Американці повинні пишатися тим, що більшість найцінніших стартапів у США були створені іммігрантами – чверть з них приїхали до США як іноземні студенти. Забезпечення продовження цієї тенденції продемонструє людям у всьому світі, що робити ставку проти американського динамізму ще занадто рано.

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

Якби розподіл вакцин був компетентним для США, що допомогло б врятувати життя, і якщо розширення освітніх можливостей продемонструвало б інтелектуальну силу та відкритість США, глобальна ініціатива по боротьбі з корупцією дозволила б Сполученим Штатам помітно мобілізувати свої унікальні можливості для відстеження, викриття та переслідування фінансових злочинів. Байден пообіцяв видати президентську директиву, яка проголошує боротьбу з корупцією «основним інтересом національної безпеки». Він також пообіцяв провести великий самміт з іншими демократичними країнами протягом першого року перебування на посаді, корупційне питання буде як один з ключових пунктів порядку денного. Але він може піти далі і зробити боротьбу з корупцією центральним пунктом свого міжнародного порядку денного.

США є центром світової фінансової системи, яка між 1999 і 2017 роками перевела щонайменше 2 трлн. доларів США, пов’язаних з торговцями зброєю, наркоторговцями, відмивачами грошей, ухилячами від санкцій та корумпованими чиновниками. Реальна сума незаконних грошей, що просуваються по світовій економіці, напевно набагато більша (2 трильйони доларів включають лише те, що зазначили самі банки), а річна корупція в 2019 році, можливо, сягає близько 4 трильйонів доларів – п’яти відсотків світового ВВП. За оцінками Світового банку, щороку приватні особи та бізнес платять 1 трлн. доларів хабарів.

Гнів через корупцію був рушійною силою сплеску масових демонстрацій у всьому світі. За останнє десятиліття Центр стратегічних та міжнародних досліджень відстежував середньорічне збільшення кількості протестів, що відбуваються у всьому світі, на 11,5 відсотка, причому опозиція відігравала центральну роль приблизно в половині з рекордних 37 основних протестних рухів, які відбулися в 2019 році. У країнах, включаючи Алжир, Ірак, Ліван, Мальту та Судан, ці акції протесту призвели до відставки лідерів та зміни уряду.

Як і в більшості основних питань зовнішньої політики, фундамент лідерства Байдена потрібно буде закласти вдома, починаючи із заходів щодо очищення після президентства Трампа. Фінансові установи та інші суб'єкти приватного сектору, яких спіймали у відмиванні брудних грошей, вважають штрафи витратами на ведення бізнесу; для справжнього стримування необхідне застосування більш суворих санкцій, включаючи кримінальне переслідування. А демократам потрібно присвятити себе важкій роботі щодо скасування Citizens United, рішення Верховного Суду 2010 року, яке дозволило корпораціям та іншим групам здійснювати необмежені видатки на передвиборчі кампанії, а також здійснювати додаткові заходи, спрямовані на утримання іноземних коштів від виборів у США.

Сполучені Штати можуть наполягати на тому, щоб укласти преференційні торгові угоди, посилюючи технічну допомогу тим країнам, які прагнуть зробити більше. Байден може застосувати корупційний зв’язок із Глобальним законом Магнітського, координуючи санкції проти корумпованих фізичних та юридичних осіб із союзниками США. Для тих країн, у яких вже є діючі закони проти корупції, адміністрація Байдена повинна заохочувати набагато ширше застосовувати їх.

Антикорупція – ще одна сфера, в якій США мають конкурентну перевагу над Китаєм. З 1977 року Закон про корупційну діяльність забороняє американським громадянам та компаніям підкуповувати іноземних чиновників за кордоном і вимагає прозорого обліку. Незважаючи на те, що Трамп хотів позбутися FCPA, і кількість нових розслідувань FCPA різко впала, Міністерство юстиції та Комісія з цінних паперів та бірж продовжують застосовувати його, а також Конвенцію про боротьбу з хабарництвом Організації економічного співробітництва та розвитку. На відміну від них, Китай – котрий причетний до численних корупційних скандалів в інших країнах – не відкривав жодних розслідувань щодо хабарництва з-за кордону між 2016 і 2019 роками.

Компанії Shell, зареєстрована в США, часто використовуються корумпованими іноземними суб'єктами для приховування крадених державних коштів або для приховування виплат, отриманих ними шляхом підкупу та відкатів. Незалежно від того, чи ухвалять законодавства, яке називається Актом про корпоративну прозорість, Сполучені Штати повинні оновити свою практику боротьби з відмиванням грошей, яка не реформувалась протягом десятиліть, зокрема вимагаючи розкриття інформації про те, хто насправді отримує прибуток або контролює нерухомість, компанії та трасти, зареєстровані в США. Доручаючи створення публічного реєстру цих фактичних бенефіціарів, адміністрація Байдена повинна наполягати, щоб інші країни зробили те саме і справжні власники могли піддаватися юридичному нагляду. Ці реєстри є необхідними для виявлення та розслідування незаконних грошових потоків.

Мало хто – в США чи деінде – знає про такі програми або переслідування, навіть коли вони працюють за задумом. Щоб покращити профіль антикорупційних зусиль США, адміністрація Байдена повинна розглянути питання щодо вжиття заходів для того, аби пересічні громадяни, котрі постраждали від корупції, почали бачити фактичні переваги від застосування закону. Коли західні країни одержують надходження, отримані від підкупу іноземних держав, вони, як правило, рефлекторно повертають гроші в казну іноземних держав. Вашингтону слід вивчити механізми, за допомогою яких особи, які постраждали від корупції або розкрадання національних активів, можуть отримати компенсацію. Юридична система США вимагає жорстких вимог щодо встановлення статусу особи чи групи в суді. Однак дуже важливо, щоб ті, хто заподіяв шкоду побачили відчутну віддачу.

Будучи віце-президентом, Байден вклав значні ресурс, виступаючи від імені збереження антикорупційної комісії Гватемали, відомої як CICIG, яка порушувала справи проти сотень нинішніх чи колишніх урядовців у країні. Експерти незалежної комісії, створені ООН та фінансовані Сполученими Штатами та іншими сторонніми донорами, розслідували злочинні мережі країни, а потім співпрацювали з гватемальськими колегами з метою притягнення до відповідальності за злочини.

CICIG похвалилась 85-відсотковим рівнем успіху у вирішенні справ – серед її цілей були як сидячий президент, так і заступник віце-президента – і стала найпопулярнішою установою в Гватемалі. Але вона була розформований у 2019 році урядом Гватемали без особливих протестів з боку адміністрації Трампа. Його національна слава була лише одним із відображень бажання громадян усього світу бачити, як корупція та беззаконня розслідуються незалежними органами.

І за адміністрацією Обами, і за адміністрацією Трампа бюджет Державного департаменту на боротьбу з корупцією становив щорічно лише 115 мільйонів доларів. Додаткові ресурси повинні поєднуватися з розпорядженням американських дипломатів щодо частого піднімання питань корупції із закордонними колегами, а також з призначенням гучного координатора Білого дому з питань боротьби з корупцією, який керуватиме багатьма залученими відомствами та сигналізуватиме про пріоритет, що відводиться цьому питанню вдома та за кордоном.

ВИСНОВОК

Ці ініціативи не зцілять розділену націю. Вони не змусять іноземних лідерів чи громадськості забути порушені американські обіцянки, американську політику чи той факт, що США мали один із найгірших показників смертності на душу населення від COVID-19 серед усіх країн із високим рівнем доходу у світі. І вони не зроблять Китай менш грізним опонентом.

Однак ці ініціативи можуть відповісти більшій частині світу, де вони є: відмовитись від смертельної пандемії, відчуженої ксенофобським поворотом Сполучених Штатів, і вимагати форми управління, відповідальної перед людьми. Ці активи, розтрачені або нехтувані Трампом, залишаються основними сильними сторонами для Сполучених Штатів.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook