Трагедія Ємену: війна, патова ситуація та страждання

Внутрішні проблеми Ємену та військова інтервенція під керівництвом Саудівської Аравії породили нерозбірливу політичну, військову та гуманітарну кризи.

Вступ

Ємен, невелика країна на Аравійському півострові, стала місцем тяжких цивільних страждань на тлі важко зрозумілої ​​громадянської війни. Багато аналітиків стверджують, що бойові дії, яким зараз сім років, перетворилися на проксі-війну: повсталі хусити, підтримані Іраном, які скинули уряд Ємену, протистоять багатонаціональній коаліції на чолі з Саудівською Аравією.

Конфлікт змусив покинути свої домівки більше одного мільйона людей і спричинив спалахи холери, дефіцит ліків та загрозу голоду. ООН називає гуманітарну кризу в Ємені «найгіршою у світі». Хаос також дозволив філії «Аль-Каїди» в регіоні розширити свої позиції.

Проблеми Ємену

Ємен довгий час боровся з релігійними та культурними відмінностями між своєю північчю та півднем та спадщиною європейського колоніалізму. Сучасна Єменська держава була сформована в 1990 році внаслідок об’єднання на півночі Єменської Арабської Республіки, яку підтримують США і Саудівська Аравія, а на півдні – Народно-Демократична Республіка Ємен (НДРЄ), що підтримувався СРСР. Алі Абдулла Салех, військовий офіцер, який правив Північним Єменом з 1978 року, взяв на себе керівництво новою країною.

Через чотири роки після об'єднання, південні сепаратистські групи відокремилися на кілька місяців, але їх вдалося знешкодити. Знову вони з'явилися в 2007 році під назвою Південний рух, який продовжував наполягати на більшій автономії в Ємені. «Аль-Каїда» на Аравійському півострові (AQAP), бойова група ісламістів та пов'язана з нею повстанська група «Ансар аль-Шаріат» захопили територію на півдні та сході. Рух хуситів, база якого знаходиться серед заїдських шиїтів на півночі Ємену, піднімався проти уряду Салеха шість разів між 2004 і 2010 роками.

Сполучені Штати надали підтримку Салеху на початку 2000-х років, коли контртерористичне співробітництво проти «Аль-Каїди» та пов’язаних з нею груп стало головним регіональним питанням Вашингтона. У 2000 році група «Аль-Каїда» в Ємені, яка пізніше стане AQAP, здійснила напад на військовий корабель ВМС США «USS Cole» в єменському порту Аден, шляхом підриву бомби. В результаті вибуху загинуло сімнадцять американських військовослужбовців. З тих пір Сполучені Штати надали Ємену військову допомогу на понад 850 мільйонів доларів.

Правозахисні групи наполегливо звинувачували Салеха, що він керував корумпованим та самодержавним урядом. Коли народні протести арабської весни 2011 року поширилися на Ємен, політичні та військові суперники президента хотіли його вигнати. Поки єменські сили безпеки зосереджувались на придушенні акцій протесту в міських районах, AQAP досягла успіху в віддалених регіонах.

Через посилення внутрішнього та міжнародного тиску, Салех змушений був піти у відставку у 2012 році, отримавши запевнення про недоторканність. Його віце-президент Абд Раббу Мансур Хаді вступив на посаду тимчасового президента під час перехідного періоду, здійсненого за посередництвом Ради співпраці країн Персидської затоки (РСЗЗ), регіональної організації, що базується в Саудівській Аравії, і за підтримки США. Будучи частиною перехідного періоду, під егідою ООН, Національна конференція розвитку закликала 565 делегатів у 2013 році сформувати нову конституцію, прийнятну для численних фракцій Ємену. Але все закінчився тим, що делегати не змогли вирішити суперечки щодо розподілу влади.

Що стало причиною нинішньої кризи?

Кілька факторів розширили ці політичні розбіжності і призвели до повномасштабного військового конфлікту.

• Субсидії. Під тиском Міжнародного валютного фонду, який надав Ємену позику в розмірі 550 мільйонів доларів, передбачену обіцянками економічних реформ, уряд Хаді скасував субсидії на паливо в 2014 році, що призвело до масові акції протесту з вимогою знизити ціни на паливо та створити новий уряд. Прихильники Хаді та близька до «Братів -мусульман» партія «Аль-Ісла» проводили акції на підтримку уряду.
• Поглинання хуситами. Хусити захопили більшу частину Сани до кінця 2014 року. Відмовившись від мирної угоди ООН, вони зміцнили контроль над столицею і продовжили просування на південь. Уряд Хаді подав у відставку під тиском у січні 2015 року, а пізніше Хаді втік до Саудівської Аравії.
• Військові підрозділи. Військові підрозділи, віддані Салеху, приєдналися до хуситів, сприяючи успіху на полі бою. Інші ополченці мобілізувались проти сил хуситів та Салеха, приєдналися до тих військових, які залишились вірними уряду Хаді. Південні сепаратисти посилили свої заклики до відокремлення.
• Саудівська інтервенція. У 2015 році, коли Хаді був у вигнанні, Ер-Ріяд розпочав військову кампанію – в основному повітряну – з метою відбиття хуситів та відновлення адміністрації Хаді в Сані.

Хто бере участь у цьому?

Рух хуситів, названий на честь релігійного лідера з клану хуситів і офіційно відомий як Ансар Аллах, виник наприкінці 1980-х років як засіб для релігійного та культурного відродження серед заїдських шиїтів на півночі Ємену. Вони є меншиною в сунітській країні, де проживає більшість мусульман. Шиїти проживають на північному високогір'ї вздовж саудівського кордону.

Хусити стали політично активними після 2003 року, виступаючи проти Салеха через підтримку ним вторгнення США в Ірак, але пізніше вступили з ним в союз після відставки з посади президента. Цей союз був тактичним: лоялісти Салеха виступили проти уряду, який підтримував ООН, і, відчуваючи себе маргіналізованими в процесі переходу, прагнули повернути собі провідну роль в Ємені. Салех мав відданість деяких представників сил безпеки Ємену, племінних вождів та політичного істеблішменту. Але в 2017 році, після того, як Салех привітав підтримку коаліції, очолюваній Саудівською Аравією, його вбили сили хуситів.

Іран є основною підтримкою хуситів і, як повідомляється, надав їм військову підтримку, включаючи зброю. Уряд Хаді також звинуватив «Хезболу», ліванського союзника Ірану, у допомозі хуситам. Сприйняття Саудівською Аравією того, що хусити є іранською довіреною особою, а не корінним рухом, спричинило військове втручання Ер-Ріяда. Але багато регіональних спеціалістів кажуть, що вплив Тегерану, обмежений, тим більше, що іранці та хусити відносяться до різних шкіл шиїтського ісламу. Тим не менше, Іран та хусити поділяють геополітичні інтереси: Тегеран намагається кинути виклик домінуванню Саудівської Аравії та США в регіоні, а хусити виступають проти уряду Хаді, який підтримується США та Саудівською Аравією.

За вказівкою Хаді в 2015 році Саудівська Аравія створила коаліцію арабських держав, яка складаються переважно з сунітських країн: Бахрейну, Єгипту, Йорданії, Кувейту, Марокко, Катару, Судану та Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). До 2018 року коаліція розширилася, включивши військових з Еритреї та Пакистану. Вони розпочали повітряну кампанію проти хуситів з метою відновлення уряду Хаді. Для Ер-Ріяду отримання контролю хуситами над Єменом означало б ніщо інше як дозволити ворожому сусідові проживати на його південному кордоні, і це був би провал у давній боротьбі з Тегераном.

Після Саудівської Аравії ОАЕ відіграли найвизначнішу військову роль у коаліції, надавши близько десяти тисяч сухопутних військ, переважно на півдні Ємену. Однак ОАЕ вступили в конфлікт зі своїми союзниками в 2019 році, коли підтримали сепаратистський Південний перехідний уряд (НТР), який захопив Аден. Того листопада Хаді та президент НТР підписали Ер-Ріядську угоду, яка підтверджує, що фракції порівну розподілять владу в післявоєнному уряді Ємену. Сепаратисти відмовились від угоди через декілька місяців у 2020 році, але врешті-решт вони приєдналися до уряду єдності з рівним представництвом північних та південних областей. Формування уряду означало певний прогрес у вирішенні внутрішніх проблемах Ємену, але його влада була негайно оскаржена, коли літак, в якому знаходився кабінет міністрів, був поцілений в результаті атаки безпілотника, яку приписували хуситам; міністри не постраждали.

Хоча Конгрес США розділився з цього приводу, вони підтримали коаліцію під керівництвом Саудівської Аравії, як і Франція, Німеччина та Великобританія. Інтереси США включають безпеку саудівських кордонів; вільний прохід через протоку Баб аль-Мандеб, як місце життєво необхідної артерії для глобального транспортування нафти; і стабільний уряд в Сані, який буде співпрацювати з програмами боротьби з тероризмом. Але розголос через загибель цивільного населення в повітряних кампаніях коаліції, в яких часто застосовується зброя, виготовлена ​​американськими компаніями, і роль Саудівської Аравії у вбивстві журналіста Washington Post у 2018 році Джамаля Хашоггі призвели до того, що США та інші західні держави обмежили деякі продажі зброї та заправлення літаків коаліції. Законодавці також висловили занепокоєння тим, що зброя американського виробництва потрапляє в руки винищувачів AQAP та хуситів. Тим не менше, США є найбільшим постачальником зброї в Саудівській Аравії, і президент Дональд Дж. Трамп тричі накладав вето на законопроекти, які зупинили б продаж зброї в Саудівську Аравію.

Підтримка коаліції зменшується під керівництвом президента Джо Байдена, який заявив, що припинить підтримку її військового наступу, включаючи продаж зброї, і просигналізував про перехід до дипломатії, призначивши спеціального посланника в Ємені. Однак, як очікується, зміна політики не вплине на зусилля США щодо боротьби з тероризмом в Ємені, і Байден заявив, що Вашингтон все ще зміцнюватиме оборонні можливості Ер-Ріяду.

Яка роль Аль-Каїди на Аравійському півострові?

AQAP, що існує в Ємені з початку 1990-х, отримала користь від недавнього хаосу. У 2015 році вона захопила прибережне місто Мукалла і звільнила з міської в'язниці три сотні ув'язнених, багато з яких вважаються членами AQAP. Угруповання бойовиків розширило контроль на захід до Адена і захопило околиці міста до того, як сили коаліції відновили більшу частину регіону в 2016 році. AQAP також надав єменцям в деяких районах безпеку та державні послуги, невиконані державою, що посилило підтримку групи.

Державний департамент США попередив, що нестабільність Ємену послабила тривалі зусилля з боротьби з тероризмом, які значною мірою покладаються на авіаудари. За оцінками, адміністрація Барака Обами за вісім років провела 185 авіаударів, тоді як адміністрація Трампа за чотири роки завдала майже 200 ударів. Ці авіаудари вбили кількох членів AQAP високого рівня, в тому числі колишнього лідера Насера ​​аль-Вухайші та найвищого чиновника Джамала аль-Бадаві, який нібито брав участь у вибуху на американському військовому кораблі «USS Cole». Але крім цього авіаудари США призвели до загибелі більше ста мирних жителів.

AQAP бореться за вплив на самопроголошену Ісламську державу, особливо в центральній мухафазі Аль-Байда. Ісламська держава відзначила прихід до Ємену у 2015 році, коли через теракти смертників на дві мечеті Зайді в Сані, загинуло близько 140 віруючих. Незважаючи на те, що група заявляла про інші гучні атаки, включаючи вбивство губернатора Адена в кінці 2015 року, все ж вони відстають від AQAP. За підрахунками ООН, ряди «Ісламської держави» в Ємені складають сотні, а AQAP – тисячі солдат.

Гуманітарний вплив

З рівнем бідності понад 50 відсотків, Ємен був найбіднішою країною арабського світу ще до початку конфлікту. Недавній звіт ООН показав, що понад половина з тридцяти мільйонів людей в Ємені до середини 2021 року відчуватиме продовольчу безпеку на рівні кризи. Хвороби теж поширилися; підозрілі випадки холери досягли близько семисот тисяч хворих у 2019 році. Країна також зазнала впливу нової коронавірусної хвороби COVID-19, хоча оцінити вплив вірусу важко, оскільки немає вичерпних даних про кількість випадків захворювання. Більше того, оскільки пандемія вразила світові економіки та порушила ланцюги поставок, багато країн скоротили критичну допомогу Ємену. Організація Об'єднаних Націй отримала менше половини пожертв, яких просили для Ємену в 2020 році, що викликало побоювання голоду в країні, де 80 відсотків населення покладається на гуманітарну допомогу.

У листопаді 2020 року агентство ООН з питань біженців повідомило, що з 2015 року війна змусила переїхати три мільйони людей. Понад мільйон внутрішньо переміщених осіб, решта біженців виїхали за кордон. Ситуація погіршилася внаслідок чотирирічного блокування суші, моря та повітря, запровадженої силами коаліції, що перешкоджає життєво важливим постачанням їжі та ліків. Проект запобігання збройним конфліктам, зафіксував понад сто тисяч смертей через брак їжі, медичних послуг та інфраструктури з 2015 року.

Крім того, Організація Об'єднаних Націй виявила, що і хусити, і сили коаліції порушили міжнародне гуманітарне право, нападаючи на цивільні об’єкти. Сюди входить знищення коаліцією лікарні, якою керувала міжнародна допоміжна організація «Лікарі без кордонів» у 2015 році. Серед інших порушень, здійснених обома сторонами, – катування, довільні арешти та зникнення людей.

Які перспективи вирішення кризи?

Мирні переговори, підтримані ООН, досягли обмеженого прогресу. Стокгольмська угода 2018 року дозволила запобігти битві в життєво важливому портовому місті Ходейда, але мало успіху досягнуто у виконанні положень цієї угоди, що включає обмін понад п'ятнадцятьма тисячами ув'язнених та створення спільного комітету з деескалації насильства в місті Таїз.

Спостерігачі побоюються, що протиріччя між регіональними суб'єктами, включаючи Іран, Саудівську Аравію та ОАЕ, можуть продовжити війну. Умови погіршились наприкінці 2019 року, коли хусити взяли на себе відповідальність за ракетний напад на нафтові об'єкти Саудівської Аравії. Експерти ООН дійшли висновку, що хусити не здійснювали атаку, але не сказали, хто за нею стояв; коаліція під керівництвом Саудівської Аравії звинуватила Іран. Деякі експерти розглядають готовність хуситів заявити про напад, як ознаку їх все більшого приєднання до іранського режиму. Однак багато аналітиків вважають, що розглядати конфлікт в Ємені як іраксько-саудівську війну не варто, це громадянська війна. В кінцевому підсумку саме внутрішні проблеми спричинили бойові дії, і довгострокова стабільність Ємену залежить від врегулювання внутрішньої напруженості.

Деякі експерти стверджують, що розглядати війну як двосторонній конфлікт, на прикладі Резолюції 2216 Ради Безпеки ООН, є непродуктивним, враховуючи роздробленість антихуситських сил та участь іноземних держав.

Рішення адміністрації Трампа від січня 2021 року про призначення хуситів іноземною терористичною організацією, яка передбачає криміналізацію взаємодії з групою, може стримувати уряди від ведення з нею мирних переговорів та перешкоджати доставці вкрай необхідної гуманітарної допомоги. Однак незабаром після вступу на посаду Байден ініціював перегляд призначення і тимчасово дозволив здійснювати операції з повстанцями. Деталі змін політики Байдена поки не відомі. США могли б знову бути присутніми у регіоні і продовжувати забезпечувати коаліцію розвідкою та навчанням і дозволяти продаж зброї в оборонних цілях.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Рекомендуем к просмотру беседу Юрия Романенко и Илии Кусы по Ближнему Востоку.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.