Як стимулювати імпортерів сумлінно сплачувати податки

Відповідно до податкового та митного кодексів митна вартість є базою для оподаткування товарів при імпорті. Саме від її рівня залежить, скільки податків сплатить імпортер. Заниження митної вартості завдає збитків не тільки державі, а й легальному бізнесу, адже він не здатен конкурувати з тими, хто ввозить такий самий товар, не сплачуючи податки.

Кожного разу, коли вкотре беруться «наводити лад» на митниці, розпочинається «безкомпромісна» боротьби з мінімізаторам, яка зводиться до того, що сумлінним платникам активно вставляють палки в колеса, а «модні фірми» як працювали, так і працюють, хіба що змінюють вивіски. А «реформатори» суттєво поліпшують свій матеріальний стан.

Ми стверджуємо, що проблема – в самій системі визначення митної вартості, без зміни якої ми й надалі будемо ходити по замкнутому колу так званих «реформ», які нічого не змінюють по суті.

Як слідує з теореми Геделя про неповноту, виявити системні помилки неможливо, якщо дослідник залишається в рамках досліджуваної системи. Тож ми пропонуємо вийти за рамки й тверезо поглянемо на те, що є. А потім – розглянемо один із варіантів кардинальних змін, реалізація якого дозволить нарешті подолати здирництво і непрофесіоналізм.

По закону, митна вартість заявляється декларантом самостійно, і митний орган має право її скоригувати лише в деяких, обмежених випадках:

• за наявності суттєвих розбіжностей у поданих документах
• або при взаємній залежності продавця і покупця, яка вплинула на вартість оцінюваних товарів.

Згідно з Митним кодексом України, якщо розбіжності у поданих документах відсутні, і немає відомостей про взаємозалежність, митниця зобов’язана підтвердити заявлений рівень митної вартості, навіть попри явні ознаки її заниження.

І таке правило – не забаганка законодавця, а зобов’язання України перед СОТ. Так, відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі первинною основою для митної вартості є «контрактна вартість».

Іншими словами, є контракт – приймайте.

При цьому ані Угода СОТ, ані Митний кодекс нічого не говорять, як бути з тими, хто домовився з постачальником намалювати «потрібну ціну» або банально уклав договір з офшором. І там, і там формально є контракт і є «контрактна вартість», яка мусить бути прийнята.

На початку і в середині 2000-х років в Україні офіційно застосовувалися так звані «індикативні ціни», нижче від яких товари не могли бути оформлені.

Однак, після вступу України до СОТ «індикативні ціни» опинилися поза законом, так як на відповідають міжнародним зобов’язанням про первинність «контрактної вартості» при митній оцінці.

В принципі, можна було б не зважати на заниженням митної вартості при імпорті, якби в Україні існувала дієва система контролю за ланцюгом постачання від кордону до кінцевого споживача, як в ЄС. Або основним джерелом наповнення бюджету був податок з продажу, як в США.

Проте, у нас немає ні контролю руху товару від митниці до споживача, ні податку з продажу. Тому контроль на кордоні залишається фактично єдиним способом стягнути податок з імпортованих товарів. І при цьому ефективно його провести неможливо через директиви СОТ.

Отже, перед митними органами постає дилема: або керуватися буквою закону і пропускати товари за явно заниженими «контрактними» цінами, або під надуманими приводами начебто «розбіжностей» у документах коригувати вартість імпорту, створюючи проблеми не лише мінімізаторам, а й сумлінним платникам податків.

Практика пішла компромісним шляхом: ті, хто дає хабарі або здіймає галас, працюють за нормами СОТ, всі інші імпортери періодично зіштовхуються з відверто надуманими коригуваннями ціни з боку митниці.

Періодичне показове «наведеннях ладу на митниці» у вигляді закручування гайок призводить лише до зростання хабарів та погіршення умов роботи сумлінних імпортерів.

Фактично, робота в системі «контрактної вартості» СОТ не дає можливості збалансувати сплату податків, усунувши вплив суб’єктивного фактору та забезпечивши справедливість та прогнозованість правил гри. У той же час, відмова від системи «контрактної вартості» можлива лише за умови виходу України з СОТ, що у сучасних політичних реаліях неможливо.

Відповідно, для реального наведення ладу з оподаткуванням імпорту потрібен нестандартний, принципово новий підхід.

Саме тому ми пропонуємо відмовитися від спроб змінити систему «контрактної вартості» СОТ і запровадити механізм, який би нетривіально дозволив усунути існуючі прогалини.

Таким механізмом може бути механізм переважного права (preemption right).

Переважне право широко застосовується у країнах Західної Європи при оподаткуванні операцій з продажу нерухомості, де базою оподаткування виступає контрактна вартість нерухомості.

Свого часу уряди європейських країн зіткнулися з проблемою ухилення від оподаткування через заниження офіційної ціни продажу нерухомості. Аби подолати це негативне явище, було запроваджено механізм переважного право, який дав урядовим органам першочергове право придбати нерухомість, якщо її заявлена ціна продажу нижча від ринкової вартості. Як наслідок, продавці одразу припинили декларувати занижену вартість угод купівлі-продажу та почали сплачувати податки у повному обсязі.

За аналогією, ми пропонуємо запровадити механізм переважного права по відношенню до товарів, задекларована митна вартість яких нижча від певного встановленого нормативу. При цьому, переважне право викупу належатиме не державі, а будь-які особі, яка запропонувала на торгах найвищу ціну.

Схематично механізм функціонуватиме наступним чином:

1. Державна фіскальна служба проводить консультації з імпортерами та спільним рішенням затверджує справедливі, реальні індикативні ціни на імпортовані товари;
2. при декларуванні митної вартості з рівнем, нижчим від індикативу, митне оформлення автоматично призупиняється і товар передається на торги зі стартовою ціною, що дорівнює заявленому рівню митної вартості;
3. будь-яка особа має право взяти участь у торгах з продажу товару, який заявлений до митного оформленням за вартістю, нижчою від індикативу;
4. торги проводяться у формі електронного аукціону;
5. у разі продажу товару за ціною, вищою від заявленої митної вартості, право власності переходить до покупця, який сплачує всю суму первинному імпортеру, однак при цьому здійснює сплату податків, виходячи з ціни продажу на аукціоні;
6. якщо товар не продано на торгах, митне оформлення завершується у відповідності до передбаченого Митним кодексом порядку.

Таким чином, не порушуючи правила «контрактної вартості» СОТ, ми створимо цілий ряд негативних наслідків для мінімізатора, який ризикне задекларувати занижену митну вартість:

1. затримка митного оформлення на період проведення торгів;
2. ризик втратити товар через його придбання конкурентом;
3. ризик порушення строків поставки товару.

Ми переконані, що сама можливість зіткнися з переліченими проблемами зробить заниження митної вартості невигідною справою та змусить імпортера декларувати вартість на рівні справедливого індикативу.

Наслідками запровадження запропонованого механізму переважного права при імпорті стане:

1. суттєве обмеження суб’єктивного впливу митника на результати митного оформлення;
2. скорочення кількості корупційних діянь з боку посадових осіб митних органів;
3. запровадження прозорих і зрозумілих правил гри для бізнесу;
4. суттєве зростання надходжень податків до бюджету.