Газова атака в Сирії: криве дзеркало війни

4 квітня 2017 року у світовому інформаційному просторі стався справжній вибух. Основні мейнстримні медіа повідомили про застосування в Сирії хімічної зброї проти цивільного населення. За їхніми даними, від 35 до 58 людей стали жертвами газової атаки у провінційному містечку Хан-Шейхун на півдні провінції Ідліб. Ще майже сотня людей постраждала. За текстовою інформацією з’явилися й аудіовізуальні матеріали: численні фотографії та відео, на яких десятки людей непритомні лежали на землі, а деякі захлиналися піною, будучи не в змозі дихати. Людей на вантажівках забирали до лікарень. За словами тамтешніх лікарів, у постраждалих були опіки очей, ураження легенів та шкіри. Страшні кадри дітей, що повільно помирали посеред вулиць Хан-Шейхуна миттю розлетілися по всьому світу.

“Найстрашніша хімічна атака з 2013 року” — так мейнстримні ЗМІ вже встигли охрестити ці події. Представники іноземних держав одразу ж виступили із заявами та засудженнями. Верховний представник ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки Федеріка Могеріні, президент США Дональд Трамп, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро — всі вони опублікували дуже жорсткі заяви, в яких всю вину за газові атаки поклали на сирійський уряд, Росію та особисто президента Башара Асада. А під російським посольством у турецькому Стамбулі стався мітинг за участі кількох сотень осіб, які звинувачували росіян у скоєнні воєнних злочинів у Сирії та тримали в руках плакати із надрукованими фотографіями загиблих дітей з Хан-Шейхуна.

В українському медіа-сегменті також своє засудження “діями сирійської влади” вже висловили всі, хто міг. Свої пости у соціальних мережах вони супроводжували тими ж страшними, емоційними кадрами з Хан-Шейхуна та фотографіями напівоголених тіл загиблих, скинутих до кузова пікапа. Окремі люди — закликали влаштувати протест під будівлею російського посольства в Києві, звинувачуючи у трагедії саме Кремль.

Так сталося, що я опинився у меншості серед інформаційної бурі, що й досі вирує на медіа-просторах. Адже окрім болю та розпачу з приводу загибелі людей, ця трагічна ситуація викликала в мене й чимало запитань, якими я хочу поділитися і підняти їх з дна на поверхню публічної дискусії. А відтак, я спробую зробити доступний, детальний аналіз того, що сталося та висловити свою скромну думку з приводу того, що то було в Ідлібі, і чому в ситуації з хімічними атаками може бути більше однієї правди.

З чого все почалося?

Першим інформаційним повідомленням про застосування хімічної зброї у місті Хан-Шейхун на півдні провінції Ідліб була новина від агентства “Reuters” із посиланням на опозиційний “Сирійський центр моніторингу прав людини” (Syrian Observatory of Human Rights), який розташований у Лондоні. У подальшому інші ЗМІ, які передруковували новину, в тому числі й українські, посилалися як на першоджерело саме на “Сирійський центр моніторингу прав людини” у Лондоні.

У своєму повідомленні, цей “Центр” повідомив про те, що сирійські літаки нібито скинули на Хан-Шейхун ракети з газом, в результаті чого загинули кілька десятків цивільних. У своєму звинуваченні “Центр” не посилається на жодне джерело і не дає жодних посилань. Натомість, просто друкує новину нібито як “власний ексклюзив”.

Тут виникає як мінімум одне питання: чому більшості ЗМІ та окремим політикам було достатньо цього повідомлення, щоб відкрито та публічно звинуватити сирійський уряд у застосуванні хімічної зброї проти цивільного населення? Більшість міжнародних медіа дали новину про використання газу саме із посиланням на “Сирійський центр моніторингу прав людини”, при цьому розуміючи, що інформація як мінімум сумнівна, оскільки не підкріплена жодним доказом чи джерелом. Будь-який журналіст, який знає, як працювати з джерелами інформації, усвіомлює, що в умовах збойного конфлікту, дані необхідно верифікувати. Особливо, якщо це стосується не якогось авторитетного джерела типу ООН, а громадської організації в Лондоні, яка відкрито декларує, що вона виступає на боці антиурядових сил у цьому конфліткі. Іншими словами, цей “Центр”, який став першоджерелом для повідомленням про хімічну атаку, є по суті стороною конфлікту. А це означає, що його інформація як мінімум має перевірятися, так само як і інформація, скажімо, проурядових сирійських організацій та активістів. Про те, як “Центр”, будучи розташованим у далекому Лондоні, перевірив дані про хімічну атаку в сирійському Хан-Шейхуні, я взагалі мовчу.

Після запуску цієї новини в інформаційний простір та її появи на мейнстримних медіа (тут я маю на увазі ЗМІ-монополістів каналів інформації на світовому ринку: BBC, Reuters, Associated Press, AFP, CNN, Al-Jazeera та інші), послідували реакції на неї. Представники різних держав одразу ж, безапеляційно, в унісон поклали провину за хімічну атаку на сирійський уряд та Росію. При цьому жодних, деякі політики, як, наприклад, міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон чи міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро, взагалі дозволили собі зробити це буквально в перші 15 хвилин після того, як стало відомо про трагедію. Як ці поважні джентельмени встигли перевірити ці дані, підтвердити їх та публічно звинуватити конкретну сторону конфлікту в цьому — залишається поза увагою.

Які існують версії події?

1. Версія опозиційна

Це найбільш популярний варіант, який чомусь прийняли майже всі, і навіть не задумучись і не перевіряючи фактів. За цією версією, яку поширювали антиурядові ресурси в Сирії, а пізніше й чимало ЗМІ в Європі та США, сирійські літаки Су-22 зранку 4 квітня заправилися бомбами з газом “зарин” та здійснили авіаудар по східній частині міста Хан-Шейхун на півдні провінції Ідліб. В результаті, від 35 до майже 100 людей загинули. Більшість — від дії отруйної речовини у повітрі.

2. Версія влади

Одразу після появи новини про хімічну атаку в Ідлібі, з’явилася офіційна заява сирійського уряду та Збройних сил з приводу інциденту. Про неї знають мало, бо одиниці з-поміж ЗМІ взагалі її опублікували. Ось вона:

У ній сирійська влада визнала (!) факт завдання авіаудару по місту Хан-Шейхун в провінції Ідліб. Але сирійська армія відкинула звиунвачення у тому, що вони скинули на місто бомби з газом. За їхньою версією, літаки здійснили обстріл військової бази коаліції терористів “Тахрір Аш-Шям”, яка контролює місто та всю провінцію Ідліб. Однією з цілей авіаударів був склад, на якому, як виявилося, бойовики зберігали хімічні речовини. Як стверджує сирійська армія, вони не знали, що на складі зберігаються хімікати, а тому внаслідок вибуху вони припускають, що газ міг розпилитися у частині міста.

3. Версія “постановки”

Існує й третя версія. Частина сирійців та військових впевнена, що жодного розпилення отруйних речовин взагалі не було. За їхніми словами, це все фейк та постановка для демонізації сирійської влади на тлі її “військових та дипломатичних успіхів”, а також в контексті міжнародної конференції, яка якраз відкрилася у Брюсселі.

4. Версія “ізраїльська”

Як завжди, коли щось трапляється, у сирійському суспільстві часто згадують Ізраїль. Не важливо, якого плану подія, але Ізраїль обов’язково має бути в чомусь винний. Ця ситуація не виключення. Частина сирійських політиків звинуватила Ізраїль у навмисній “провокації” в Хан-Шейхуні з метою демонізації сирійської влади перед світовою спільнотою.

Де саме сталася “газова атака”?

За даними джерел, пов’язаних з антиурядовими угрупованнями, які перші повідомили хімічну атаку, це сталося у містечку Хан-Шейхун на півдні провінції Ідліб. До війни там проживало близько 50 тисяч цивільних. Місто було захоплене терористами “Аль-Каїди” у 2014 році. Нині, місто під повним контролем терористичної коаліції “Тахрір Аш-Шям”, пов’язаної з “Аль-Каїдою”, як і вся провінція Ідліб. Хоча Хан-Шейхун не розташований на передовій, за останні два роки він став одним з найбільш укріплених міст для бойовиків, позаяк саме звідси вони організовують наступальні операції проти сирійських військ на півночі провінції Хама та на південному заході провінції Алеппо. Тут розташована одна з баз ісламістів. Втім, останні півроку, вона не дуже активна, оскільки бойовики передислокували свої сили на північ провінції Хама після захоплення тамтешніх територій у 2016 році.

Що таке “Тахрір Аш-Шям”?

Це парасолькова структура, в яку входять понад 30 антиурядових угруповань та яка акумулює в собі понад 70% усіх антиурядових сил на території Сирії. Її засновником є терористична організація “Фронт Аль-Нусра” (сирійське відділення “Аль-Каїди”), а верховним “еміром” коаліції є лідер терористів Абу Мухаммед Аль-Джулані.

“Тахрір Аш-Шям” була створена у січні 2017 року після розпаду своєї “попередниці” — коаліції “Армія завоювання”, яка втратила свій вплив після поразки у Третій битві за Алеппо жовтня-грудня 2016 року. Вона вважається екстремістською та визнана терористичною з боку США у березні 2017 року. На сьогодні, під контролем коаліції — вся провінція Ідліб, турецько-сирійський кордон на півночі провінції Ідліб, західна частина провінції Алеппо, північні регіони провінції Хама, частина південної провінції Дераа, міста Мадая та Забадані на півночі провінції Дамаск та північна частина провінції Хомс.

Що не так з “хімічною атакою в Сирії”?

А тепер дозвольте перейти від загальновідомих речей до невеликого, звісно ж суб’єктивного, аналізу. Висновки кожен нехай робить сам. Погоджуватися чи ні з моїми припущеннями та висновками у цій статті — справа кожного окремо. Я лише намагатимуся задавати купу питань, які ніхто не піднімає. На деякі з них я можу приблизно відповісти у формі “припущення” або “факту”. На інші — ні. Отож, почнімо.

По-перше, як тільки з’явилася новина про “газову атаку” в Хан-Шейхуні, разом із нею на світ з’явилися десятки фотографій та відео з місця події. І тут в мене особисто виникало багато питань. Насамперед: чому на місці, де багато людей загинули від розпилення отруйної речовини, купа людей, бійців антиурядових угруповань, операторів, лікарів тощо? Якщо звірити час, коли, за даними сирійських та російських військ, було завдано авіаудар, то виходить, що місцеві ЗМІ, пов’язані з ісламістами, майже одразу ж повідомили про це — плюс-мінус 15-20 хвилин. Як за цей час отруйний газ міг випаруватися в атмосферу? Чому люди, які на відео та фото, стоять навколо нібито загиблих від газу людей, не мають жодних засобів захисту від хімічних речовин? Зокрема, це стосується фотографій так званих “Білих шоломів”, які вони публікували. Ось тут, наприклад. Я не лікар і в цьому не дуже розбираюся, але мені здається, що при розпиленні “бойової отруйної речовини” (БОР), необхідно захищати все своє тіло — очі, легені та шкіру, адже найменший контакт із рідиною може призвести до отруєння протягом лічених хвилин. Тим більше, якщо мова йде про нервово-паралітичний газ “зарин”, про який повідомили антиурядові джерела, коли давали цю новину “в ефір”. Хоча, пізніше, частина цих “джерел” повідомляли вже про “хлор”.

Хтось може сказати: “Можливо, в них не було інших засобів, а тому вони діяли так, як можуть”. Але зовсім нещодавно, ті ж “Білі шоломи” стверджували на свой сторінці у “Твіттер”, що отримали найновіший захисний одяг для випадків із застосуванням хімічних речовин. Також вони виклали відповідну фотографію до свого допису.

По-друге, дуже дивним видається ситуація із лікарнею, в яку приймали постраждалих від газу людей. За повідомленням тих же опозиційних ЗМІ в Ідлібі, вона була переповнена людьми, постраждалими від атаки. Втім, так званий “головний лікар”, як він себе називає, цього закладу Шаджаль Іслам чомусь має час робити пости в “Твіттері” та приймати відео-дзвінки:

Пізніше, виявилося, що цей “лікар” вже фігурує у доволі цікавих та несподіваних історіях. Зокрема, він є підданим Великої Британії зі східного Лондона. У 2012 році проти нього відкрили кримінальну справу за підозрою у причетності до викрадення фотографа та журналіста Джона Кентлі в Сирії. Його тоді викрали терористи “Ісламської держави”. Після цього, Шаджаль Іслам втік до Сирії, де став лікувати поранених цивільних та бойовиків у провінції Ідліб. За даними британської прокуратури, Іслам ймовірно мав зв’язки з “Ісламською державою”, оскільки є інформація, що він знав особисто головного ката терористів — британця “Джихаді Джона”, який публічно страчував заручників на відео. Більше того, цей “лікар” неодноразово давав інтерв’ю відомому терористу “Аль-Каїди” Білялю Абдель Каріму — англомовному пропагандисту угруповання “Фронт Аль-Нусра”, яке базується в провінції Ідліб.

Нині, як бачимо, цей мужик спокійно себе почуває у ролі “головного лікаря”, який розповідає міжнародним ЗМІ про “газові атаки” сирійського уряду. Саме він є одним з головних “джерел” інформації, ан які посилаються опозиційні сирійські ЗМІ та міжнародні агентства. Вся епічна історія британського лікаря-бойовика Шаджаля Іслама тут.

По-третє, в мене виникло питання щодо місця влучення ракети з газом. Якщо вірити тим антиурядовим ресурсам в провінції Ідліб, які й поширили цю новину, то за їхніми даними, два сирійських літака Су-22 випустили кілька ракет з газом по східній частині міста Хан-Шейхун. Але коли ці ЗМІ опубілкували фотографії йомвірного “місця влучення ракет”, то починаєш дивуватися їх версії. Наприклад:

Я не воєнний експерт, тому тут не певен. Але, якщо не помиляюся, такі сліди та невеликі ями не могли залишити “ракети” Су-22. Радше, це слід від якоїсь міни. Але менше з тим.

По-четверте, чому за кілька годин до “газової атаки”, співробітники пов’язаного з “Аль-Каїдою” каналу “Orient News” у “Твіттері” анонсували ці хімічні атаки? Я не жартую, ось цей пост Фіраса Карама у “Твіттері” та лінк до нього. Перекладаю: “Завтра ми запускаємо інформаційну кампанію, в якій висвітлюватимемо авіаудари режиму по півночі провінції Хама та про застосування ними хлору проти цивільного населення”.

Хтось може заявити: “Ну, мабуть там це — буденне явище, тому вони вже знали, що так і буде”. Але ні. До вашого відома, північна частина провінції Хама — жодного разу за всю війну не піддавалася газовим атакам. Тому, ці самі “журналісти”, які пізніше, власне, одними з перших й поширили новину про газові атаки, не могли про це знати наперед.

По-п’яте, чому взагалі сирійській армії бомбити цивільне місто ракетами з газом? Я не виключаю, що, можливо, президенту Башару Асаду чи якомусь його генералу зірвало дахи, і вони вирішили потравити цивільних у віддаленому провінційному містечку. Але якщо відкинути цю версію, і подивитися на ситуацію через призму КОНТЕКСТУ:

1. Сирійська армія вже 2 тижні поспіль веде запеклі бойові дії одразу на кількох ділянках фронту: на півночі провінції Хама, на сході Дамаска, на заході Алеппо, на півдні провінції Дераа та на півночі Латакії. В результаті цих боїв, сирійський уряд ледь не втратив східні передмістя Дамаска (19-22 березня) та місто Хаму (21-27 березня). На околицях останнього, бойовики взагалі захопили 12 населених пунктів та були в 3 км від Хами. Такого не було за весь час війни. Також коаліція ісламістів запустила дві паралельні кампанії — вони намагалися прорвати оборону урядових військ на півночі провінції Латакія (1 квітня) та на заході Алеппо (31 березня-2 квітня). І за весь цей час ЖОДНОГО повідомлення про хімічні атаки не було.

2. Сирійська армія зуміла відбити практично всі атаки коаліції ісламістів “Тахрір Аш-Шям” і терористів “Ісламської держави” на різних фронтах. На півночі провінції Хама, вони взагалі відбили 85% втрачених територій та вперше з 2016 року увійшли до міста Хелфая — опорного пункту антиурядових військ. Тобто військова ситуація в країні на момент “газової атаки” була на користь сирійської армії.

3. На міжнародній арені Сирія так само непогано себе почувала. За останній тиждень відбувся великий “здвиг” у політиці США щодо Сирії. Держсекретар США Рекс Тіллерсон під час візиту в Анкару заявив, що Вашингтон більше не вимагатиме відставки Асада в Сирії. Про аналогічну зміну своєї політики заявила від імені США й постпред в ООН Ніккі Хейлі. У Франції незалежний кандидат у президенти Еммануель Макрон так само закликав “перестати бездумно просити відставки Асада, адже це не головне”. Іншими словами, становище Асада на міжнародній арені змінилося на краще, а його переговірні позиції — зміцнилися.

4. У день, коли сталися ці “газові атаки”, у Брюсселі відкрилася міжнародна конференція “Майбутнє Сирії” за участі країн-членів ЄС. На ній мали обговорити нову стратегію ЄС по Сирії. За деякими даними, саме там окремі країни, які вже “втомилися від Сирії” та прагнули змінити риторику разом зі США, могли це формалізувати у вигляді спільної заяви.

Ось такий був “бекграунд” або “фон” дня, коли нібито сирійські літаки вирішили потравити Хан-Шейхун “зарином”. В мене виникає логічне питання: навіщо? Заради чого? У чому військова перевага? Як на мене, від такоє “газової атаки” єдиний, хто постраждає від неї — це якраз сирійський уряд. Тоді навіщо її скоювати? На моє глибоке переконання, в цьому немає жодного сенсу.

По-шосте, чимало людей спостерігали за новинами з ураженого газом Хан-Шейхуна очима англомовних, звичних для нас мейнистримних ЗМІ, таких як BBC, CNN, Euronews, The Guardian, Associated Press або ж навіть AFP. Але всі вони, звісно посилалися на щось. Адже західних журналістів на території Сирії практично немає. І тут вступають в гру переважно арабомовні місцеві та регіональні ЗМІ та організації, на які ці мас-медіа посилалися в своїх матеріалах. Серед них:

— вже згаданий вище опозиційний “Сирійський центр моніторингу прав людини” у Лондоні;

— інформаційні ресурси, пов’язані з “Аль-Каїдою” — EMC (“Edlib Media Centre”), SMART News Agency, Orient News тощо;

— організація “Білі шоломи” (“White Helmets”), так само пов’язана з ісламістами “Фронту Аль-Нусра”;

— інші ресурси та активісти, приєднані до різноманітних антиурядових угруповань на території провінцій Ідліб та Хама у складі коаліції “Тахрір Аш-Шям”.

Іншими словами, вся інформація про “хімічні атаки” в провінції Ідліб — це дані з антиурядових джерел, так чи інакше пов’язаних з ісламістськими групами, які воюють проти сирійських військ. На мою скромну думку, такі джерела в журналістиці є скомпрометованими, а тому — базуватися ВИКЛЮЧНО на їхній інформації у такому серйозному звинуваченні як застосування хімічної зброї проти цивільного населення — це непрофесіоналізм, безграмотність або ж намір умисно створити “зручний” інформаційний дискурс.

По-сьоме, у Сирії немає хімічної зброї. У нас чомусь забули, але в 2014 році ООН, спільно з США та РФ — завершили процес знищення всього хімічного арсеналу Сирії відповідно до угоди між ними, досягнутої 2013 року. Сирійські літаки ніяк не могли застосувати “зарин”, бо у них його не було. У спеціальній доповіді Організації із заборони хімічної зброї міститься інформація про ще два арсенали хімічних речовин, які не змогли знищити, бо вони перебували на непідконтрольній уряду території — в провінціях Ідліб та Алеппо. Це не рахуючи ще тих хімічних речовин, які були захоплені терористами “Ісламської держави” у 2013-2014 роках в Іраку та Сирії. А про те, як антиурядові угруповання спільно із терористами “Ісламської держави” розтягували хімічний арсенал Сирії у ті часи писало ще авторитетне американське видання “Foreign Policy”.

У провінції Ідліб склад з хімікатами був розташований у передмісті Ідліба. За деякими даними — на колишній базі 111-го батальйону ЗС Сирії. І якщо вірити версії сирійського уряду про знищення складу з хімікатами в Хан-Шейхуні, то виникає логічне питання: Як ця хімічна зброя опинилася у Хан-Шейхуні? Навіщо її туди перевезли з Ідліба? Як цивільні опинилися поряд зі складом, де бойовики  могли зберігати зарин, хлор чи щось інше? Чому на відео різних груп видно, як люди лежать десь у горах поблизу печер, викарбуваних в гірських масивах? Це не Хан-Шейхун, а більше схоже на якусь таємну базу ісламістів “Тахрір Аш-Шям”.

Я можу припустити, що хімічну зброю з Ідліба перевезли в Хан-Шейхун, щоб антиурядові сили посилили там оборону своїх позицій. Адже Хан-Шейхун — це перше місто на шляху сирійської армії у їх потенційному наступі на провінцію Ідліб, якщо такий колись трапиться. Але тоді знову питання: чому там опинилися цивільні? У мене дві відповіді: або їх туди привезли, або ж це цивільний об’єкт, в якому розмістили хімічну зброю, зробивши з нього військовий склад. Але в цьому випадку, вина за загибель людей лежить на терористів “Тахрір Аш-Шям”, які перетворили місто на військову базу та місце зберігання отруйних речовин, не провівши евакуацію.

По-восьме, за даними місцевих джерел, чимало загиблих в ході “газової атаки” в Хан-Шейхуні — мешканці міст Мадждаль і Хаттаб, які розташовані на півночі провінції Хама. Ці два міста були захоплені терористами “Тахрір Аш-Шям” 22 березня. Тоді ж близько 250 цивільних — мешканців цих населених пунктів — були викрадені бойовиками як заручники та вивезені до до Хан-Шейхуна в провінції Ідліб. Більшість викрадених — християни. У зв’язку з цим, чому ці люди опинилися серед загиблих у Хан-Шейхуні? Можливо, їх навмисно туди перевезли на територію військової бази, де розміщувався склад з хімічними речовинами? А можливе, це така їхня трагічна доля… Питання без відповіді…

Висновки

Після “хімічних атак”, організатори конференції у Брюсселі різко змінили порядок денний та вписали найпершим питанням не гуманітарну ситуацію, як було зранку, а “застосування хімічної зброї проти цивільного населення”. Президент Франції Франсуа Олланд закликав посилити санкції проти Сирії за ці атаки. Президент США Дональд Трамп також розкритикував сирійський уряд. Як бачите, “газова атака” різко змінила порядок денний щодо Сирії. А єдиний, хто програв більше за усіх — став президент Башар Асад.

Вся ця ситуація мені нагадує дзеркально ідентичні події березня 2013 року. Тоді, за практично подібних умов, також відбулася “хімічна атака” у місті Хан Аль-Ассаль в провінції Алеппо. Тоді 26 людей загинули та понад 120 постраждали від застосування газу. І так само ця подія була “присвячена” події міжнародній — до Дамаска тоді якраз з візитом приїхала спеціальна група співробітників ООН з розслідування фактів застосування хімічної зброї. Проти Сирії посилили санкції, а Євросоюз скасував своє ж ембарго на поставки зброї, і з того часу постачати зброю до Сирії з Європи знову стало “законно”. Але пізніше, у 2014 році в ООН не змогли довести причетність сирійського уряду до цих атак, а навіть схилялися до можливості, що їх могли скоїти антиурядові угруповання — для демонізації сирійської влади під час візиту інспекторів.

Та й взагалі. Я помітив цікавий тренд за останні 5 років війни. Щоразу, коли сирійська армія здобуває військову перемогу та просувається ближче до штаб-квартир антиурядових угруповань, відбувається якась “хімічна атака”. При чому її ризик зростає, якщо на цьому тлі відбувається якась міжнародна конференція, чи візит важливої персони в Сирію. Так було і з “газовими атаками” в Алеппо на завершальному етапі битви (листопад-грудень 2016), які так ніхто і не довів. Так було і з “хімічною атакою” у Сарміні в провінції Ідліб у березні 2015 року під час просування військ в Алеппо. Так було і з “хімічними ракетами” у червні 2016 року в східній Гуті в провінції Дамаск, коли урядові сили зайняли чверть всіх територій ісламістів.

Я це до чого. На моє переконання, сирійські літаки дійсно здійснили авіаудар по складу, на якому були хімікати. Знали вони про них чи ні — невідомо. Але через вибух, цивільні, що незрозумілим чином опинилися поруч — загинули страшною смертю. Антиурядові угруповання почали розкручувати з цього цілу інформаційну кампанію з демонізації урядових військ, і добилися відчутних результатів, оскільки сирійські ЗМІ самі по собі абсолютно не вміють протистояти чітко спланованим інформаційно-психологічним операціям. Це вже довела ситуація в Алеппо в грудні 2016 року. Або ж є й інший варіант — терористи “Аль-Каїди” могли самі розпилити газ і вбити привезених раніше на місце людей, а потім зробити постановочні зйомки, як вони вже робили неодноразово раніше. Знову-таки, згадуймо ситуацію в Алеппо і “82 убитих на вулиці людей”, які потім виявилися міфом, який не підтвердили в ООН.

В будь-якому разі, хто винен і як все було насправді — визначати лише комісії ООН та Організації із заборони хімічної зброї, а не журналістам з Лондона, Парижа, Ер-Ріяда чи Дохи. Як я й писав, висновки робіть самі. Я свій зробив, і свою думку виклав.

Комментарий «Хвилі»: Ілія Куса написал данный текст до ракетных ударов ВМФ США по аэродрому с которого был нанесен авиаудар сирийских ВВС после которых стало известно о химической атаке. Стоит так же отметить, что специалисты Bellingcat детально разобрали химическую атаку Хан-Шейхуне, где есть масса фактов об этом варварском теракте. Не менее интересно, что специалисты указывают, что зарин невозможно хранить в обычных условиях и если бы ракеты ВВС Сирии попали в склад, где могли гипотетически храниться заряды с зарином, то это не могло бы вызывать подобный эффект. Если это действительно так, то версия о взрыве склада химического оружия после удара правительственных ВВС не является состоятельной. Однако, вопрос, который поднял Илия о том, зачем подобный удар был нужен Асаду, который действительно укрепил свое положение за последние месяцы остается открытым.

Президент США Дональд Трамп заявил, что ответственность за химическую атаку лежит на режиме Башара Асада.  Глава Госдепа Рекс Тиллерсон обвинил Россию в том, что она не смогла обеспечить уничтожение химического оружия в Сирии либо вследствие некомпетентности, либо сознательно. В ответ Россия приостановила действие меморандума с США относительно Сирии и пригрозила негативными последствиями для Вашингтона. Также стало известно, что канцлер Германии Ангела Меркель и президент Франции Франуса Олланд заявили, что ответственность за ситуацию в Сирии лежит на президенте страны Башаре Асаде. МИД Арабской республики Сирия заявил, что правительственные войска не применяли химическое оружие.

В целом данная ситуация подтверждает прогноз, который был дан Украинским Институтом Будущего в декабре 2016 года относительно ситуации на Ближнем Востоке. Тогда мы говорили о том, что любые договоренности между Россией и США будут нарушены местными игроками, которые часто действуют без оглядки на глобальные сделки. Подробнее смотрите «Ближний Восток в 2017 году в контексте отношений между США и Россией: сценарии«.