Хто може бути новими союзниками України?

У зв’язку із обранням президентом США Дональда Трампа різко активізувалося обговорення подальшого вектора руху України. На жаль, мислевірус крутиться лише навколо традиційного трикутника «Вашингтон-Москва-Київ». Але ж сьогоднішній світ став набагато багатограннішим!

Саме тому ми хочемо запропонувати дещо по-іншому глянути на потенційно можливу гру України в нинішніх геополітичних розкладах. Для початку спробуємо розібратися із планами головних світових гравців (і тих, хто претендує на такий статус). І так, чого хоче Трамп? Хоче залишитися якомога довше у кріслі президента США і зробить це всіма можливими способами (тут очікуйте ДУЖЕ багато всього цікавого протягом трьох найближчих кроків).

Для цього господар Білого дому має різко збільшити свою електоральну базу. Це можливо зробити за рахунок розширення реального сектору економіки. Головні шляхи — створення нових робочих місць, повернення виробництв із-за кордону і проведення жорсткої протекціоністської політики.

На перше місце для нього виходить питання усунення зовнішньої залежності. Насамперед у поставках енергоносіїв. Для цього Трамп захоче позбутися законів, які обмежують видобуток нафти, насамперед буде намагатися зняти всілякі екологічні обмеження. Цим самим новий президент США зможе послабити залежність від країн ОПЕК.

Головним супротивником задумів Д. Трампа на сьогодні є Китай, який поступово, але впевнено відвойовує перші позиції економіки у світі. Саме тому США першочергово будуть намагатися стримати експансію Китаю як всередині США, так і поза її межами. Всередині країни, як ми вже зауважили, таким засобом для Білого дому стане протекціонізм.

Назовні – постійний тиск на Пекін через порушення Піднебесною прав людини, відбудеться активізація військово-політичних стосунків з Тайванем. Але головне завдання Трампа – недопущення створення коаліцій Китаю з іншими потужними світовими економіками.

Саме в цьому руслі потрібно розглядати сенс компліментів Трампа в адресу свого московського колеги. Новий президент буде намагатися запобігти створенню осі Москва-Пекін. Само собою зрозуміло, що США не розглядають Москву як серйозного світового гравця, а лише як можливу ресурсну базу для Китаю і просто як… занозу в одному місці.

У результаті торгів Білий дім зніме переважну частину санкцій і де-факто визнає Крим у складі Ерефеї, а Москва натомість візьме зобов’язання звільнити окуповані території на Сході України, сприяти закінченню епопеї у Сирії, координувати зі США боротьбу з ІДІЛ.

Китай

В економіці буде продовжувати розвивати внутрішній ринок. Протекціоністські міри Вашингтона не можуть критично послабити економіку Китаю. Так, у 2015 році доля США в товарообороті Китаю склала лише трошки більше 14 %.ⁱ За рахунок активізації стосунків із азійськими країнами (доля товарообороту понад 50%) і Південною Америкою (понад 6 %) Пекін зможе компенсувати усі можливі втрати.

Чи не головна проблема Китаю сьогодні полягає у захисті морських шляхів. За останні десятиліття Китай інвестував у різноманітні галузі поза своїми межами понад 1 трильйон доларів США.ⁱⁱ Насамперед, це сфери, пов’язані із видобутком корисних копалин. Безперешкодний доступ до власних об’єктів і буде одним із зовнішньополітичних пріоритетів.

Саме тому слід очікувати пришвидшення модернізації військово-морського флоту і сучасних систем ведення війни.

Після загострення стосунків зі США Пекін почне більш активно збирати фронду. Найперше – Іран, адже відбудеться різке зближення Ізраїлю зі США. Цілком реальним є подальше зближення сунітських країн із Китаєм (у випадку підписання закону про можливість позовів громадян США до саудитів через події 11 вересня 2001 року).

У резерві Китаю також є свої козирі в боротьбі зі США. Зокрема, Китай володіє майже 20 % зовнішнього боргу США. Країни ОПЕК, як потенційний союзник Китаю – майже 5%.ⁱⁱⁱ

Європа

Тут сьогодні сконцентрована зона високої турбулентності. Всі будуть зайняті власними проблемами, щонайменше до кінця цього року. Тому наразі ми не будемо зупинятися на інтересах ЄС, оскільки для цього потрібний ґрунтовний окремий аналіз європейських проблем і шляхів їх розв’язання.

Москва

Пріоритет знаходитиметься у політичній площині. Путін буде добиватися визнання власної значущості. Це можливо лише внаслідок прямих переговорів зі США. Москва може запропонувати обмін Сирії і боротьби з ІДІЛ на визнання виключної зони впливу на пострадянському просторі (за винятком Грузії і Прибалтики). Окуповані території донецької і луганської областей путін згоден буде віддати (на озвучених ним умовах ).

Додатково кремлівський керманич вимагатиме згортання будь-якої підтримки антипутінським силам як всередині країни, так і за її межами.

В економіці ж – зняття санкцій, відновлення економічних стосунків.

І ось тут найцікавіше.

По-перше, на думку Путіна, Захід вже багато разів кидав його. Де гарантії, що і на цей раз не кинуть?! Тому відходити від нинішніх стосунків з Китаєм Москва не стане. Адже це і запасний варіант, і важливий торговий партнер – 15 % експорту.^iv Це, безперечно, не дуже сподобається Трампу. У нього логіка простіша, ніж в Обами: «хто не з нами, той проти нас»!

Друге, видавати свої напрацювання в ІДІЛ Москва також не стане. Це один із потужних засобів впливу на увесь Захід.

І третє. Кремль уже давно розпочав «розкачувати» ситуацію в Європі. Руйнування ЄС – на руку планам Трампа, але поява реальних проросійських урядів у головних європейських столицях навряд чи йому сподобається. А зупиняти свої гібридні ігри в Європі Путін не стане.

Усе це та ряд інших факторів призведуть до того, що максимум через рік-півтора стосунки Трампа і Путіна почнуть псуватися. Що ж робити Україні?

Україна

Не згоден із тим, що вона зараз може бути ЛИШЕ об’єктом, а не суб’єктом. Точніше, це цілком залежить від дій нинішнього керівництва держави. Але спочатку правдива житейська історія.

У мого приятеля була подруга, не зовсім приваблива зовні. Фігура ніби гарна, добра людина, хазяйновита, але… Ось вкотре на нарікання подружки, що хлопець не робить їй пропозиції, той зізнався, що не наважується через кепкування друзів щодо її зовнішності.

Дівка була розумна, подумала і сказала, що друзі просто заздрять їхньому коханню, а тому і наговорюють. Вона запропонувала таку умову: якщо вони пройдуться вулицею, а хлопці та чоловіки будуть оглядатися, – він зробить їй пропозицію. На цьому і зупинилися.

У призначений час дівчина навела «красу», одягнула міні-спідницю, взяла під руки свого парубка і вийшла на вулицю. Ідуть вони – а всі без винятку!!! чоловіки увесь час озираються на неї. Ну все, умова була виконана. У той же день приятель зробив пропозицію.

Через багато років жінка зізналася, що коли вони йшли вулицею, то вона всім!!! чоловікам показувала язика!)

…Україна має закінчувати свою практику «сподобатися усім», щоб якнайдорожче продатися, і перейти до політики активних дій.

Якщо нам хочуть зачинити двері в Білий дім і ЄС, то ми маємо починати відчиняти інші двері!

Насамперед, до Китаю та його союзників. Пекін зацікавлений у надійному союзнику в Європі, як і США в особі Польщі. Але в перевіреному! Україна має довести свою вірність і корисність для Піднебесної.

Інвестиції, при зацікавленості Піднебесної, були б спокійно забезпечені не у нинішніх комічно-сатиричних розмірах, а у необхідних нам масштабах.

Ринок, який було втрачено в ерефеї, спокійно був би протягом певного часу компенсований у Китаї (про поставки сільгосппродукції взагалі мовчимо – вони просто бездонні). Китай зміг би залучити до нафтогазових проектів в Україні й Іран. А ось коли почалася б активна робота – то США зовсім по-іншому поставилися б до України та її проблем. Єдине застереження: не гратися у політику, не шантажувати Захід, а спокійно працювати над розбудовою стосунків із країнами китайської осі, яка почне невдовзі формуватися. Повторимося: як Польща для США, так і Україна для Китаю може стати надійним союзником і провідником його інтересів на взаємовигідній основі. Та й Москва, зважаючи на сюзерена (великого феодального правителя, влада якого базується на васальному підпорядкуванні йому дрібніших феодалів), дещо по-іншому дивилася б на Україну і побоювалася б її задівати.
P.S.1 Ми розуміємо, що такий розвиток подій можливий за умови, що нинішній президент США не має персональних зобов’язань перед Москвою.

P.S.2 І ми свідомі того, що таку гру може розпочати президент зі сталевими яйцями і намаганням кардинально виправити нинішню ситуацію у світі.