Гонконг – нова геополітична проблема Китаю

Протести у Гонконзі спалахнули з новою силою. Цього разу вони припали на досить символічну дату. Тисячі гонконгців не підтримали заборону поліції не збиратися в міському парку Вікторія та не відзначати 31-ту річницю події на площі Тяньаньмінь.

Мітинг, який проводиться щороку з початку 1989 р., і метою якого є протидія агресії проти мирних протестувальників, що намагаються відстояти власні права, цьогоріч був заборонений через коронавірус. Таке рішення багато хто вважає політичним, оскільки у місті кількість заражених зменшується кожного дня.

Ввечері в четвер, 4 червня, сотні, а потім тисячі людей не підкорились розпорядженню влади та знесли знаки і огорожу навколо парку Вікторія, щоб зайняти два великі футбольні поля, де традиційно проводився мітинг. Раніше не було такого фурору у населення при згадці подій на площі Тяньаньмінь, як це сталось цьогоріч. Цифри показали, що у попередні роки в основному старше покоління приходило до меморіалу жертвам тяньаньмінської різні. Цього року величезна кількість молодого населення теж підтримала акцію вшанування пам’яті.

Зібрати таку кількість народу вдалося через соціальні мережі. Лі Чок-Ян, організатор та колишній законодавець, очолив натовп протестувальників, які закликали «припинити однопартійне правління» та «демократизувати Китай!» .

Інші скандували гасла з минулорічних антиурядових акцій протесту, включаючи «боротьбу за свободу», «стояти з Гонконгом» та вже новішими висловами, такими як «незалежність для Гонконгу – єдиний вихід».

Ясно, що ці лозунги можуть бути використанні владою у власних цілях, аби придушити повстання та розігнати невдячний натовп, а також найближчим часом призвести до ще більшого затягування гайок, оскільки Пекін рухається до запровадження закону про національну безпеку, що забороняє крамолу, сецесію та сепаратизм. Подібні закони були направлені на боротьбу з інакомислячими та демократичними активістами в Китаї.

Закон про національну безпеку вже на горизонті

Цей закон, що так бажають запровадити пропекінські чиновники у Гонконзі, зараз розробляється в Пекіні і буде автоматично введений у місті як конституційний закон що дозволить йому минати законодавчий орган міста. Закон намагалися прийняти ще до офіційної заборони проводити урочистості трагічних подій на площі Тяньаньмінь цього року, оскільки як опозиційні, так і провладні діячі прогнозували, що подібні акції можуть сколихнути суспільство, і мітинги наберуть нових обертів.

Гонконг давно є чи не єдиним місцем на китайській землі, де ще проводиться масове вшанування репресій 4 червня. Цей факт став справжнім випробуванням для автономії міста з боку Китаю, яка значно скоротилася за останні роки, і закон про національну безпеку став кульмінацією, яка, за словами Пекіна, є необхідним кроком для запобігання жорстоких заворушень, що спостерігалися тут минулого року.

А теперішні протести вже точно допоможуть прийняти цей закон і запровадити його. Саме тому заворушенням дозволили відновились, коли Гонконг вийшов з коронавірусної кризи, а норми соціального контролю послабилися. Поліція відповіла на акції протесту значним посиленням у силі та техніці, а також застосувала сльозогінний газ та перцевий спрей для розгону демонстрантів.

4 червня організація мирного протесту дала збій. Поліцію залишали поза увагою, а кілька тисяч людей проігнорували огорожі та знаки, щоб незаконно зібратися у Вікторійському парку. Натовп почав розпорошуватися незабаром після 20:00 за місцевим часом, після запалення свічок та хвилини мовчання, щоб згадати сотні, можливо, тисячі, загиблих у розгоні Тяньаньміню. Натовп розмістився на двох футбольних майданчиках, і цього разу було значно більше людей, ніж у попередні роки, це і стало головним проявом протистояння у місті. Це населення останніми тижнями здавалося дещо шокованим новинами щодо закону про національну безпеку.

Наступне велике випробування як для демократичного руху, так і для влади, відбулося вже на цьому тижні, а саме дві ключові річниці минулорічного протестного руху. Одна з них пов’язана із законом про екстрадицію, що хотіли прийняти минулого року. Близько 1 мільйона людей виступили проти законопроекту про екстрадицію з Китаєм 9 червня 2019 року, вже через три дні протестуючі заблокували законодавчий орган міста та зіткнулися з поліцією, щоб запобігти прийняттю закону. Врешті-решт його було знято у вересні 2019 року, і тоді антиурядовий рух суттєво зріс, його цілі розширилися за рамки одного законопроекту.

Зростаючий голос незалежності

Однією з найважливіших проблем, висловлених Пекіном з приводу минулорічних протестів, а також насильств, було посилення закликів серед багатьох молодих активістів щодо незалежності Гонконгу. Сепаратизм був традиційним рухом у Гонконзі. Однак в останні роки він набув популярності, коли регулярна демократична активність скоротилася на тлі посилення тиску з боку Пекіна.

Багато хто з тих, хто минулого року брав участь у заворушеннях, почали визнавати себе незалежними і закликали місто відколотися від Китаю. Це було звичним явищем на протестах протягом всього літа. Майбутній закон про національну безпеку, який, ймовірно, буде використаний проти активістів за незалежність і опозиції, підштовхнув конкуруючі сторони до більш жорсткіших, навіть сепаратистських скандувань «Незалежність Гонконгу, єдиний вихід».

Яка роль Китаю у всьому цьому?

Відносини Гонконгу з материковим Китаєм є ключовим елементом розв’язування цього конфлікту. Гонконг був британською територією, поки він не був переданий під китайський контроль у 1997 році. Угода про передачу дала місту захищені особливі права та свободи, такі як свободи преси, виступу та зборів протягом наступних 50 років, поки автономія Гонконгу не буде спущена нанівець.

Ці свободи стоять в різкій конфронтації і суперечать суворій цензурі Китаю та жорстким захопленням влади президентом Китаю Сі Цзіньпіном. Тут я маю на увазі напівавтономний статус Гонконгу, хоча пекінська влада стверджує, що Гонконг користується повною автономією. Місто є частиною Китаю, але воно має власну валюту, мову, правову систему, ідентичність та культуру. Цю модель управління називають «одна країна, дві системи» (така сама модель управління притаманна і для Тайваню). І тому протестувальники тут відчайдушно захищають свої свободи, бо бояться стати ще одним китайським містом за правління Сі.

Зараз молоді протестувальники кажуть, що посягання Китаю на автономію Гонконгу є порушенням угоди про «дві системи». Багато хто хоче домогтися повної демократії до 2047 року, домовленої дати перед тим, коли теоретично Гонконг може стати повністю інтегрованим з Китаєм. Деякі навіть закликають до повної незалежності від материка.

Через сильні антикитайські настрої постраждали і китайські підприємства у Гонконзі. Протестувальники націлилися на політичні, економічні, фінансові заклади, наприклад, вони розбили банкомати Банку Китаю. Вони також закликали не відвідувати ресторани, які були прокитайськи налаштовані .

Що сказав Китай?

Пекін зайняв тверду риторичну позицію, заявивши, що протести «показали ознаки тероризму». Сі вимагав припинити насильство, заявивши, що «радикальні» протести розтоптали верховенство закону міста і що «припинення насильства та наведення порядку» було «нагальним завданням Гонконгу». Він також відзначив високою оцінкою поліцію міста та керівництво Керрі Лем, «за жорстке покарання злочинців відповідно до закону». Ці коментарі, мабуть, розвіють чутки про те, що Пекін хотів замінити Лем, а натомість надіслав чітке повідомлення, Лем залишиться при владі.

Центральний китайський уряд не зробив тих фактичних дій, які значною мірою дозволяли лідерам Гонконгу боротися з кризою. Але загроза китайської військової інтервенції висіла над цим рухом місяцями. Китайські військові у Гонконзі – це близько 6000 солдатів Народно-визвольної армії, розміщені в казармах у місті. У серпні минулого року командир гарнізону попередив, що насильство з боку протестувальників «не слід терпіти», викликаючи занепокоєння тим, що Пекін може використати війська для боротьби з протестами. Однак не ясно, чи є в Пекіна червона лінія, і що потрібно, щоб протестувальники перейшли її, перш ніж спровокувати китайську військову відповідь.

Повертаючись до початку

Гонконг протестував і в 2014 році. Під час революції парасоль 2014 року протестувальники окупували фінансовий центр міста, вимагаючи демократичної виборчої реформи та протестуючи проти посилення впливу Китаю, але масштаби та суворість цього разу різні.

Парасольова революція тривала 79 днів або трохи більше двох з половиною місяців. Протести тривають майже рік (з різною активністю). Парасольова революція побачила, що поліція застосовує перцевий спрей. Зараз люди стикаються із набагато важчою силою: декілька протестувальників, розстріляних і підпалених поліцією, зараз знаходяться в критичному стані в лікарні.

Коріння теперішніх заворушень можна простежити до літа 2014 року, коли існуючий зараз радикалізуючий ефект, який мав величезний вплив на ціле покоління молодих гонконгців, проявився і у 2020 році і знову уряд не вжив необхідних заходів. Протестний рух остаточно занепав у грудні 2014 року, але основні розлади продовжували затухати, поки вони нарешті не вибухнули минулого червня і продовжилися цього.

Як протести вплинули на Гонконг?

Місяці насильства та вандалізму призвели до того, що економіка міста застопорилася і офіційно почала спадати. Кількість підприємств роздрібної торгівлі та туризму зменшується, малий бізнес змушений закриватися, а люди втрачають роботу, особливо в туристичному та харчовому секторах, де рівень безробіття підвищився на 5%.

Уряд реалізував заходи для підтримки підприємств, які постраждали від протестного впливу, включаючи зменшення орендної плати за нерухомість, яку вони здають в оренду. Економічний спад може врешті відновитись, але соціальний розрив та недовіра протестувальників до уряду можуть зайняти набагато більше часу, якщо відновиться взагалі.

Як це вплине на решту світу?

Гонконг – це глобальний фінансовий центр – такий удар по його економіці впливає і на бізнес у всьому світі. Експерти раніше попереджали, що якщо такий стан справ триватиме, міжнародні компанії можуть вийти з Гонконгу та перенести свої відділення в інше місце.

Немає жодних суттєвих вказівок на те, що Пекін планує застосувати війська, але оскільки страх перед втручанням НВАК (Національної визвольної армії Китаю) поширився по всьому місту, експерти попередили, що така репресія може бути згубною для Гонконгу. Фондовий ринок, швидше за все, зазнає краху, наступним буде ринок житла. Можливий масовий відплив мігрантів у інші країни. Багато гонконгців мають закордонні паспорти, це їхній шанс на порятунок ще з 1997 року, і їм буде легко переїхати за кордон.

Що далі?

Реальність, як видно, поки незрозуміла. Протести, здається, зменшуються принаймні порівняно з маршами в червні минулого року, які охопили сотні тисяч людей, але відсутність великого масового маршу також частково пояснюється державними обмеженнями на транспорт та поліцією, яка відмовляє у дозволі на такі події.

Вибори до місцевих органів влади у листопаді минулого року показали наскільки широкою є підтримка руху. Кандидати за демократію здобули перемогу, зайнявши майже 90% місць у гонконгському парламенті. Це була найвища явка на виборах за всю історію Гонконгу.

Хоча урядовці демократичного руху фактично не мають великої влади, зосереджуючись в основному на вирішення місцевих питань, але що вони мають точно, так це більші шанси на перемогу при виборі наступного керівника Гонконгу у 2022 році.

Тим часом поліція заарештувала понад 6100 осіб та офіційно звинуватила майже 1000 осіб з 9 червня, коли розпочалися акції протесту. Наймолодшому заарештованому поки що 11 років.

І протестувальники, і уряд не бажають поступатися, невідомо як і коли конфлікт може закінчитися. Наразі мешканці готуються до подальших економічних втрат, а деякі вже вирішили поїхати.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.