Поки що Зеленському вдається здавалося б неможливе: відроджувати — бодай авансом — довіру українців до державних інституцій.

Ще півроку тому, виступаючи на одному з Форумів Юлії Тимошенко, я бив на сполох: держава, в якій рівень довіри громадян до парламенту, уряду, президента та держапарату як такого вимірюється однозначними цифрами, довго не протягне. Бо урядування без довіри з боку власного народу нагадує їзду на автівці, з мотору якої злили всю оливу. В принципі, вона певний час ще їхатиме, але зусилля та витрати на кожен кілометр будуть настільки великими, що невдовзі їзда втрачає-будь-який сенс.

Ще півроку тому американський Gallup — одна з найповажніших компаній у світі серед тих, хто вивчає громадську думку та аналізує суспільні настрої, алярмував: в українців найнижча в світі довіра до влади: https://news.gallup.com/…/world-low-ukrainians-confident-go… А тепер соціологи фіксують, що тренд радикально змінився: і президент, і уряд, і парламент вийшли в позитивний тренд.

Чому довіра настільки важлива? Бо вона з дешевшу є всі суспільні трансакції. Простий приклад: якщо Ви не довіряєте сусідам, ви купуєте суперзамки, встановлюєте відеокамери та сигналізацію та наймаєте охорону. Якщо між Вами та сусідами панує атмосфера джовіри, все це зайве — вхідні двері на ніч можна загалом не замикати. І так в усьому: зменшуються затрати на аудиторів, гарантів, гарантів гарантів, адміністрування податків, репресивні органи тощо.

Науковці підрахували: якщо б в інших країнах рівень довіри між громадянами і громадян до влади був як у Швеції (де він один з найвищих у світі), то ВВП Великобританії на душу на селення сьогодні був би вищий на 7%, Німеччини — на 9%, Росії, населення якої традиційно довіряє владі в набагато більше за українців, — на 69%….

Можна тільки уявити, який економічний вибух трапиться в Україні, якщо запеленговані соціологами перші паростки довіри українців до власної держави в особі її владних органів вдасться зберегти і виростити в тривкий соціальний капітал!

Наведу тільки один історичний приклад: у результаті азійської фінансової кризи Південна Корея змушена була попросити у МВФ позичку $ 57 млрд. Для порівняння: уся заборогованість України перед МВФ — в районі $30 млрд. Корейці — аби швидше погасити борг, який вони вважали принизливим — понесли до держскарбниці свої заощадження: спортсмени — свої медалі, жінки — ювелірні прикраси, подружжя — обручки. Біля дверей банків вишукувались черги, аби здати вироби з дорогоцінних металів за ціною лому, бо країні не вистачало золотовалютних резервів, аби розрахуватись з МВФ. За два роки кредит був погашений. Так працює довіра.

Якщо врахувати, що сьогодні головний інвестор в українську економіку не МВФ, не США і не ЄС, а прості українські заробітчани, які тільки минулого року переказали в Україну більше $ 11 млрд. (і це тільки офіційними каналами!), можна тільки уявити який величезний незадіяний інвестиційний ресурс є у країни. Для порівняння: вартість усіх активів Ахметова, за цьогорічним рейтингом «Фокуса» — $ 8.04 млрд. Активи 100 найбагатших українців «Фокус» оцінив у $40,9 млрд.

Якщо збережуться і розвинутися ці паростки довіри, все у нас вийде. Бо довіра власних громадян важливіша і за МВФ, і за Путіна, і за доморощенных олігархів. Коли ми повірили один одному, ми скинули Януковича і зупинили Путіна. Якщо ми ще повіримо нашій владі, а вона не зрадить цю довіру… Аби не наврочити поставлю тут трикрапку.

Подписывайтесь на страницу автора в Facebook, канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook

Популярные статьи сейчас

Под Харьковом упал самолет: видео

Третьякова предупредила о возможной проблеме с выплатой пенсий

Киевляне определились, за кого будут голосовать на местных выборах

Спутниковое телевидение в Украине станет платным

Показать еще