Цей текст продовжує розвиток суспільного обговорення однієї з ключових тем, що блокує перехід України до прогресу. Група “Прогресивний Капіталізм” підготувала серію статей наведених нижче, та продовжує збір думок відомих активістів, інтелектуалів та політиків по практичній деорхалізації та розвитку інституту приватної власності в Україні.
Питання групи ПК: Тільки коли громада не буде соромитися говорити про ключовий елемент антипрогрессу — власність ФПГ із темним минулим, тоді не доведеться соромитися за Парламент та решту інституцій. Яка позиція Сергія Дацюка у цьому питанні?
“Деолігархізація – публічні принципи, засади руйнування олігархічного консенсусу, правове визначення олігарха, публічний аудит всіх олігархічних активів, перевірка на законність їх привласнення, календарний (помісячний) план деолігархізації, перелік антиолігархічних законів, включаючи боротьбу з офшорами та виведенням коштів за межі України.”
Сергій Дацюк 12 квітня 2016р.
Відкрите звернення до Валерія Пекара від частинки народу
“І ще одне зауваження. Заяв, статей, пікетів, мітингів, виступів мусить бути багато. Одна заява не є тиск. Пікет із десяти громадян не є тиск. Тому, коли одна ваша заява чи пікет не спрацювали, — лупайте сю скалу далі.”
Валерій Пекар, 8 квітня 2016
Шановний, пане Валерію,
Ми дуже цінуємо вашу працю, і як бачите, ми детально аналізуємо майже кожну вашу тезу або особисте спілкування, в першу чергу тому, що Ви серед лідерів довіри у нашій групі.
Стосовно аналізу вашої тези, наведеної вище, то варіанти у нас пропонувалися різні у групі: обійти сю скелю, наприклад, піднятися догори за допомогою технічних засобів.
Але рівень довіри до Вас високий, а ми люди прості: таксисти, водії тролейбусів, фермери – в нас громадська ініциатива, тому, якщо кажете – значить будемо лупати, хоч до остаточної світової гегемонії електронно-аграрної наддержави.
Однак, більшість з нас у групі ПК вже вивчили принципи прогресивного мислення концепції “Прогресивний Капіталізм”, що розроблена відомими західними мозковими центрами. Розумієте, вони там на заході понавигадували тих ресурсних аналізів з керуванням мотиваціями через якісь атрактори (чи трактори?), і тепер біда – хочеться повірити у казку, особливо ту, що з 2019-го, але не виходить!
В Forbes выяснили, чем ВСУ могли атаковать пункт в Марьино Курской области
В Киевской области достроят транспортную развязку на автотрассе Киев-Одесса
В Киеве усилят меры безопасности и выставят дополнительные блокпосты
Водителям напомнили важное правило движения на авто: ехать без этого нельзя
Тим більше, що ми ще досі у 2016-му, на відміну від оптимістів, справжніх реформаторів та гостей з майбутнього, бо вони прямо так нам і пишуть про все у минулому часі! Там, у далекому 2019-му в них вже є і прозора судова система, і система пропорційних виборів, і навіть електронна сервісна держава – якийсь просторовий злам трапився чи спірально-динамічне викривлення, бо нам тут у 2016-му важко уявити, як це все влізе у сліпий офшорний траст – так само, десь, як і реформа поліції з Абромавічусом, Яресько та Сакварелідзе?
Але повернемося до ефективного тиску. Ми готові, але треба почати з перевірки вашої гіпотези. На чому ж її найкраще перевірити?
Зрозумійте, ми тільки у рамках вимірюваних даних працюємо, як справжні мозкові центри, тому давайте для початку з’ясуємо: скільки людей мусить тиснути, наприклад, на Валерія Пекара, щоб отримати системну відповідь по питаннях розвитку інституту приватної власності в Україні та деолігархізації, що вже так чудово сформулював Сергій Дацюк?
Це ж робочий експеримент просто, для перевірки дієвості вашого ж заклику, тому переконаний, що багато людей, хто читає зараз, захоче прийняти участь і відправить Вам цей текст замість лайків. Бо, якщо навіть такий тиск не працює, то як же ж він спрацює на владу? Логічно?
Відповідно, щоб не витрачати ваш час надалі даремно, перейдемо одразу до конкретики.
Сергій Аркадійович, написав стільки в одному абзаці, що нам самим у групі до 2019-го тільки розбиратися – треба ваша допомога, тому трошки ми пунктів візьмемо, трошки Ви. Це ж кооперація, так? Довіра? В цьому сенс?
Пропоную Вам взяти до опрацювання наступні пункти:
Публічний аудит всіх олігархічних активів, перевірка на законність їх привласнення, календарний (помісячний) план деолігархізації, перелік антиолігархічних законів
Бо якщо весь актив у них, та ще й законність треба перевіряти, то решта, що тоді виходить? Пасив? Це необхідно виправити, я вважаю.
Чи здатна Нова Країна, Єврооптимісти, Михайло Саакашвілі, Самопоміч, скласти детальний та конкретний (помісячний) план реалізації цих пунктів? Ви ж там фотографуєтеся часто-густо разом, то може передасте їм теж наше звернення, особливо Михайлу – до нього теж довіра поки що є, його думка важлива, але спокійна, виважена та конкретна.
Бо це ж розумна людина написала основи плану деорхалізації, так?
Я навіть ризикну припустити, що стільки розумних, розвинутих людей, що щиро бажають добра Україні, просто не могли оминути це ключове питання переходу України до прогресу! Тому я більше ніж переконаний, що цей план в Вас вже давно є, ще з часів Євромайдану, просто Ви його, чомусь, тримаєте у таємниці. Настав час його оприлюднити, бо план антипрогресу від умовного колективного “Кононенка” стає все більш помітним і до добра не приведе.
Тоді, всі будуть конкурувати, хто краще буде цей ваш спільний помісячний план виконувати, а ми вже з них вже будемо обирати. Непогано задумано, так?
А з рештою буде так, як у пісні “Небомореоблака” Земфіри:
“Эти серые лица не внушают доверия, теперь я знаю, кому поёт певица Валерия.”
Так, десь, звичайні люди у нашій групі бачать широкий суспільний консенсус тепер, якому і тиснути можливо не доведеться, настільки він буде великим – масою розчавить.
“Революцію не можна кидати на півдорозі!
Революцію потрібно завершити!”
Сергій Дацюк
Сподіваюсь, вам допоможуть наші скромні напрацювання, від центру інтелектуальної соціальної інженерії “Прогресивний Капіталізм” – “не забувати, та не пробачати”:
