Почнемо з розуміння того, що таке феодалізм. Різні соціально-економічні формації розрізняються відповідно до способу видобутку ренти — іншими словами, за рахунок чого одні мають більше інших. Феодалізм — це рента статусу (іншими словами, рента права), коли існують певні закриті привілейовані соціальні групи. У середньовіччі їх називають панами (феодалами), при соціалізмі — номенклатурою, в наших умовах — олігархами.

Зауважимо, що феодалізм принципово відрізняється як від ренти сили (рабовласництво, грабунок, піратство, концтабори тощо), так і від ренти капіталу (капіталізм). Основна риса, що відрізняє феодалізм від капіталізму, — у кого влада, у того й багатство (капіталізм, навпаки: у кого багатство, у того влада; це принципово відкрита система, на відміну від феодалізму, бо має відкриті соціальні ліфти).

Друге зауваження стосується поширеного міфу, що у нас лише декілька олігархів. Олігарх — це влада плюс монополія (більш коректно, олігополія). Загальнонаціональних олігархів (феодальною мовою, принців) у нас декілька, але також існує низка обласних та галузевих (герцоги), міських та секторальних міні-олігархів (графи), районних (барони) та сільських нано-олігархів (прості поміщики). Феодалізм є багаторівневою структурою, яка на кожному рівні повторює ту ж саму схему відносин. Система би не втрималася в руках декількох людей, а десятки тисяч — це інша справа, вони її надійно цементують.

Третє зауваження стосується характеру стосунків. Важливо, що феодальні стосунки є двосторонніми, договірними. Сюзерен панує, але за згодою васала; васал добровільно приймає на себе зобов’язання. За неписаним договором, сюзерен зобов’язаний забезпечити васалу дві речі: безпеку і поле для годування. Васал зобов’язаний під час протистояння його сюзерена з іншими феодалами ставати на бік свого сюзерена. Порушення договору васалом карається відлученням від даху і годівниці. Порушення договору сюзереном дає васалу право перейти до іншого разом з усіма нижчими васалами.

Це дуже стійка і життєздатна система. Не випадково класики наукової фантастики (серед інших Пол Андерсон та Лоїс Макмастер Буджолд) малюють міжзоряні феодальні системи, де титули та договори в жодному випадку не є порожніми символами, даниною минувшині, а чітко вказують на поточний статус у соціальних відносинах.

В наших сьогоднішніх умовах феодал може мати державну посаду чи посаду в місцевому самоуправління, а може не мати. Може мати бізнес, зареєстрований на себе, а може на дружину чи кума. Може використовувати кнехтів з державним статусом (поліцейських) чи вільнонайманих (тітушки). Все це неважливо — а важливим є феодальний соціальний статус, до якого папірці з гербами не мають відношення (до речі, які герби на тих папірцях, так само неважливо). Формальні структури (правоохоронці, суди тощо) підпорядковуються місцевому феодалу не тому, що в нього є папірці.

Два аспекти вимагають особливих коментарів: корупція та антикорупція.

Корупція при феодалізмі, по суті, є не корупцією (саме слово з’явилося у пізнішу епоху феодалізму, коли користування службовим становищем стало розглядатися як злочин). Корупція при феодалізмі є виконанням зобов’язань сюзерена надати васалові поле для годування. У давні часи це був маєток із землею та кріпаками. Нині це хлібна посада на державних фінансових потоках чи хитромудра фінансова схема, секторальна монополія чи доступ до специфічних ресурсів, а може, як влучно казали ще у 1990-і, «оренда кількох метрів державного кордону». Важливо, що в усіх цих випадках йдеться про обмежений доступ до чогось цінного.

Натомість антикорупція при феодалізмі є злочином: адже вона зазіхає на священне право васала отримати повну безпеку від свого сюзерена, разом зі священним обов’язком сюзерена таку безпеку гарантувати і забезпечити. Судити феодала мають право лише сюзерен (а також сюзерен сюзерена) або, в окремих випадках, суд рівних. Незалежний суд, що судить простих людей, і тим більше спеціальний антикорупційний суд не відповідають канонам феодалізму і руйнують всю структуру феодальних відносин, описану вище.

Залишилося пояснити, чому наш феодалізм є демократичним. В принципі, це зрозуміло: прості громадяни мають право голосу і радо обирають феодалів на виборах. Зазвичай обирають свого власного феодала, хоча іноді конкуренція збиває налаштування системи. Ця конкуренція робить феодалізм демократичним.

Ще одна річ, яку треба згадати, — це мобілізація. Коли феодалу загрожує небезпека (частіше за все, з боку іншого феодала), він проводить мобілізацію своїх васалів, які зобов’язані виступити на його захист і підтримку. В наших умовах така небезпека — це вибори всіх рівнів, на яких феодал може втратити статус.

Боротися з феодалізмом можна двома способами. Перший спосіб — це боротися із феодалом. Така боротьба призводить до того, що переможець посідає місце феодала і стає новим феодалом у його феоді (в області, місті, селі, галузі чи секторі економіки). Убивця дракона стає новим драконом, а кращий спосіб захиститися від дракона, за Є.Шварцом, — мати свого власного. Зрозуміло, в ході цієї боротьби треба берегти самі феодальні принципи, не зруйнувати їх, бо інакше вийде, що не було сенсу боротися.

Популярные статьи сейчас

Енин жестко ответил Ирану по сбитому боингу МАУ

Ефремова забрали в реанимацию прямо из суда

В центр Минска стягиваются митингующие и военная техника

"Тяжелое решение": Тихановская записала видеообращение из Латвии

Показать еще

Другий спосіб — це боротися із феодальними принципами, замінити їх на принципи капіталістичні. Це складніша боротьба, бо вона виходить за межі усталеної системи мислення і відносин, а тому незрозуміла переважній масі людей. Перемогти феодалізм можна лише під прапорами капіталізму (перемогти феодалізм під прапорами соціалізму, який сам є різновидом феодалізму, означає зберегти феодальні принципи при тотальній зміні феодальних еліт). Перемогти феодалізм під прапорами капіталізму означає відкрити соціальні ліфти ударом ноги — не через насилля (бо тоді ви граєте за принципами чужої гри, і врешті переможець дракона стане драконом), а через масову соціальну активність, яка є незрозумілою і неприйнятною як для феодалів, так і для їхніх підданих. Громадянські рухи, місцевий активізм, волонтерство, відкриті дані та блоґерство, нові кооперативи та профспілки, ОСББ, громадянська освіта та масове підприємництво, список можна продовжувати — створення нових структур життя і нових відносин ламає чи послаблює феодалізм в кожній точці.

На боці капіталізму — майбутнє, тому він переможе феодалізм. 200 років тому ця перемога відбулася у декількох місцях, в інших — 100 років тому чи 25 років тому. Але на переважній частині планети феодалізм панує й досі. Незважаючи на технологічні прориви — бо хоча нові технології на боці капіталізму, феодалізм їх також вміло використовує. Адже феодалізм і капіталізм не в технологіях, а у мисленні людей і системі відносин між ними. Там, де мислення і відносини змінюються, — там поразка феодалізму і перемога капіталізму неминучі.

(Автор свідомо і навмисне використовує некоректні, але прості і зрозумілі терміни «феодалізм» і «капіталізм» замість науково коректних, але складних і незрозумілих «природна держава», «порядок відкритого доступу», «інклюзивні інституції», «екстрактивні інституції» тощо.)

Джерело: Site.ua