Бунт, а зараз його стало модно називати соціальним на різноманітних сайтах, зараз стає найбільш близький людям, по своєму духу, його суті. І хоча в нас це слово давно стало крамольним, а сама подія викликає тільки внутрішній психологічний опір – тим не менш, він настільки поряд з нами, що залишився мабуть вже один крок до нього.
Я не дарма розпочав з такої суперечливої цитати Салтикова-Щердина. Щось у цьому є. Те що насміхається сьогоднішнім життям з минулим, щось суперечливе. Справа в тому, що ми всі думаємо. Що живемо у вік просвітництва. Інформаційне поле настільки велике з необмеженим доступом, що здається ніби всі двері відчинено и свобода ніколи не скінчиться. Але це не так. І якщо опустити всю демагогію про свободу і демократію, про величезні можливості і все таке інше, можна говорити лише про те що хто дійсно прагне жити по совісті з собою і людьми може буди необмеженим тільки у своїх думках. І те тільки тоді, коли шлунок не дуже порожній. І ви розумієте про що я.
І ось, коли система правил від світової спільноти до адміністративного узурпатора в вашому районі, начальника тощо вас не задовольняє, не дає розвиватись і не залишає перспектив (кар’єри, заробітку, подорожей, створення сім’ї тощо) і ти свої просвітницьким розумом прораховуєш ситуацію наперед всередині зростає, бродить незадоволення. Рамки, рамки – навколо самі рамки: податки, ієрархія зростання довга і необов’язково успішна, бюрократія, влада багатих, обмеженість у всіх сферах, економічна залежність тощо. Такий він перелік сьогодення. Простого такого, я у всіх. Ну добре, як у більшості. Переважної більшості.
Тож тут я не можу не сказати бунт сьогодні може призвести до справжнього просвітництва, тому що сьогодні очі в нас зачинені, затягнуті нав’язаною системою миле образів.
Тож, незадоволення такою системою світового порядку однозначно є. І не треба списувати це на викривлене обличчя демократії українського управління. Світові події прогресивного ХХІ сторіччя доводять протилежне – це світові тенденції. І хоч для кожного рівень достатку і перспектив свій, тут є одна об’єднуюча деталь – вони відсутні. Незадоволення росте, разом з обуренням, ненавистю та усім набором деструктивних явищ у твоєму розумі. Які ж тут є варіанти? Як воно виходило назовні тут, в Україні? Ми стали довіряти політичним партіям, вождям та лідерам, різним і не дуже гаслам. Ми йшли на майдани, ми поповнювали партії «інших», «молодих», «досвідчених», «прогресивних» лідерів. Ми вірили місцевим князькам постій обираючи «проти». Це був наш протест і його вміло використовували, підігрівали, щоб голосували завзятіше. Сміх. Я теж там був. І не тільки.
Тому я проти тих існуючих в такому розвинутому суспільстві, навіть як світове, форм самовиразу свого особистого невдоволення, розчарованості в системі, що мало б давати життя, розвиток і радість. Я не вірю партіям та їх вождям, я не вірю владі, її обіцянкам та її міліцейському захистові. Я не вірю в громадські організації, що залежать від влади, «папіка», партії, волі можновладців. Я не вірю в різноманітні молодіжні рухи, тому що вони кормляться з однієї руки і дуже легко забиваються якими завгодно ідеями (не ображайтесь, просто вагова категорія інша в тих людей хто вас використовую). Уявіть необмежені ресурси, помножені та досвід сторіч по маніпуляції, додайте харизму лідерів та цілі програми про вираховуванню того що ВАМ потрібно сьогодні, яке гасло на якій території буде кращим. Над цим працюють по всьому світові. Саме тому я також не вірю в те, що з таким монстром можна боротися нарівні.
Які варіанти? Для тих хто і досі не злякався? Для тих хто просто настільки побутово, емоційно затиснутий у неприйнятні рамки і розуміє – краще не буде. Це точно. Які варіанти? Світова революція? Не смішіть. Ті часи минулі. Світова група лідерів у цьому не зацікавлена. Система налагоджена і її не можна міняти. Бо можна втратити управління усім святом. І це не перебільшення. Навіть такі думки, не те що дії будуть гаситися жорстоко і своєчасно. Не пройде. Взагалі, всі продумані плани, затії, революції призведуть тільки до того, що на певному етапі зайдуть люди з величезними грошима і очолять цей рух і його розвалять, а якщо він вже набув страшної сили прийдуть на його хвилі до влади і стануть керувати тією системою проти якої і починалася вся боротьба. Тільки для заспокоєння викинуть декілька нових гасел. Система не зміниться. Ми це вже проходили.
Соціальний бунт. Що це зараз. Можна звичайно у будь-якому словникові прочитати що бунт – це повстання, протест, крамола, хвилювання, смута, а ще непокора, незгода! Останні терміни найбільш близькі мені. Це протест проти всього існуючого ладу, системи взаємовідношень, надбудов суспільства, законсервованість правлячої еліти та системи управління.
Тут я дуже хочу привести сильну фразу братів Стругацьких «Не в деньгах, мол, счастье, мужик, мол, тоже человек, дальше – больше, оскорбительные стишки, а там и бунт» («Трудно быть богом», 1963 г.).
Так, ми теж люди і зараз теж все починається з обміну думок у соціальних мережах, категоричних висловах, пошуку однодумців, зустрічей. І хоча тепер люди не пишуть вірші на політичні теми, але поява цікавих гасел дуже і дуже ймовірно. Це люди без політики і надмети по створенню нового справедливого ладу, без лідера-вождя. Революції не принесуть зміну системи правил виживання та суспільної ієрархії – тільки зміну верхівки. Ми про це казали, але чи по-справжньому розуміємо даремність зусиль? Ці «нові» люди тільки і рвуться до старої системи. Щоб керувати нею. Керувати нами. Весь світ живе цією системою – від патріотизму до системи покарань, залежності від работорговців, вибачте, роботодавців, грошової залежності, соціальних страхів, неможливості забезпечити себе і своїх близьких первинним – їсти, пити, жити (свій кут).
Система взаємозалежності збудована і вона непорушна. Погана чи добра для когось вона є і вона нетерпима. Бунт не змінює її водночас, він не зміщує владу. Не висовує умови, не домовляється, не виносить нагору лідерів, не є виразом певних політичних груп (немає різниці яких, тому що вже давно всі вони не ідейні, а проектні, економічно обґрунтовані, прораховані, погоджені та розроблені на основі аналітики потреб і рейтингів).
Бунт це є протест проти усього існуючого. Що штовхає людей на це? Безвихідь. Її повне розуміння, усвідомлення безперспективності життєвих рухів, замкнутість свого малого простору, відсутність можливості розвитку та перспектив. Незгода з правлінням одних і реальною безправністю інших.
Бунт немає мети. У будь-якому сенсі цього слова. Але в один момент ми кажемо собі – «я готовий до цього!».
