За лаштунками економічного форума у Давосі: розповідь кандидата в президенти України

Багато людей запитують мене, що там такого цікавого чи корисного в тому Давосі. Чому про нього так багато говорять та витрачають тисячі долларів за кілька днів, щоб туди потрапити та там знаходитися під час проведення Всесвітнього економічного форуму.

Відповідь дуже проста. Концентрація відомих людей світового рівня (керівники держав, політики, бізнесмени, журналісти, мислителі, науковці, суспільні діячі), прогресивних думок та проривних ідей на одному квадратному кілометрі просто зашкалює. Це унікалне місце, де одночасно збираються кілька тисяч найвпливовіших людей з усього світу для особистого знайомства та обговорення найнагальніших проблем людства, пошуку шляхів їх вирішення та обміну успішним досвідом. На кілька днів Давос перетворюється на глобальну фабрику думок (global think tank), інтелектуальну та політичну столицю світу, виставку досягень світової економіки, окремих країн і компаній, також найкрутіше місце для нетворкінгу, тобто знайомств з новими цікавими та корисними людьми. Думаю, що саме топ левел нетворкінг (знайомство з корисними людьми навищого рівня) і є найбільш привабливою «фішкою» самого Всесвітнього економічного форуму і всіх інших заходів, які відбуваються в цей час у Давосі.

Близько 10 тисяч людей з усього світу намагаються потрапити до Давосу, в якому приблизно стільки ж мешканців. Звичайно місця для проживання не вистачає. А якщо попит перевищує пропозицію, то ціни зростають до небес. Звичайнісінька кімната у гарному готелі в центрі Давосу в цей час коштує приблизно 25 тис долларів на 4 доби, і навіть за таку ціну номери бронюються за рік наперед. Місцеві мешканці, користуючись таким ажіотажем, також не проти заробити додаткові досить пристойні кошти. Вони здають або окремі кімнати в своїх будинках, або взагалі виїжджають зі своїх домівок кудись в готель в іншому місті і здають будинок повністю. Наприклад, я жив у самому центрі Давосу в 50 метрах (200 сходинок вгору) від Українського Дому в кімнаті з окремим входом, у будинку директора місцевої школи (фото будинку та сходів нижче).

За кімнатку в 10 м2 за 4 ночі я заплатив 11 450 евро. Так, це дуже дорого, але дуже зручно, тому що це самий центр Давосу. Тобто дуже швидко можна діставатися до будь-якого місця, де проводиться той чи інший захід, а наприклад, сніданок Пінчука розпочинався о 7 ранку. Мені шкода тих його учасників, хто жив за 30-40 км від Давосу. А 30-40 км в горах це зовсім інші 30-40м ніж на рівнині. Тому я не шкодую за витраченими коштами. Вони себе окупили сторицею, але про це нижче. І я зовсім не боюся писати цифри, тому що це мої власні задекларовані і оподатковані кошти, сплачені з мого особистого рахунку в українському банку. Вважаю, що політик повинен бути максимально видкритим та чесним перед своїми виборцями.

Отже, для мене основною метою поїздки в Давос було підтримати особисті контакти зі старими знайомими з різних країн світу та отримати нові корисні знайомства. І я не просто виконав свій план, але і перевиконав його.

Перша зустріч зі старими прятелями — подружжям Кваснєвських, Олесандром та Іолантою — відбулася несподівано ще на залізничному вокзалі у Цюриху. Ми разом їхали в Давос, багато говорили про Україну, про Польщу і про світові проблеми загплом.

Чесно кажучи, я не очікував побачити в звичаному поїзді двічі Президента Польщі, завдяки якому країна вступила в НАТО та ЄС. З посмішкою згадую вислів у приватній бесіді однієї відомої української журналістки та дружини одного з кандидатів у Президенти України про те, що Кваснєвський був корупціонером. Ви можете собі уявити когось з наших колишніх у потязі серед звичайних людей? Ми познайомилися ще в 2006 році, коли я перший раз потрапив до Давосу. Олександр був спікером на першому заході Форуму молодих лідерів, в якому я брав участь. І з тих пір ми підтрімуємо постійні пріятельські стосунки, регулярно зідзвонюючись чи зустрічаючись при нагоді в різних куточках світу — Київ, Варшава, Давос, Вашингтон…

Друга неочікувана, але дуже бажана зустріч відбулася на прийнятті Єльського університету з Кішором Махбубані.

Кішор — один з найближчих соратників Лі Куан Ю, екс-посол Сінгапуру в ООН та декан-засновник Школи державного управління ім. Лі Куан Ю головного універсітету Сінгапуру. Ми також познайомилися з Кішором в Давосі в 2008 році. Саме на зустріч з Кішором я планував поїхати в Сінгапур зразу після Нового року, але через технічну затримку з видачею візи, я переніс поїздку. І тут так пощастило! Кішор в Давосі. Обговорили ситуацію в Україні та успішний досвід Сінгапуру, який можна застосувати в Україні. Кішор написав кілька книжок про cінгапурське економічне диво та взаємодію Сходу та Заходу. Запросив його відвідати найближчим часом Україну з лекцією про те, як країни стають успішними, на прикладі Сінгапуру. Кому цікаво послухати таку лекцію від соратника Лі Куан Ю, і скільки ви готові за це заплатити? Тому що у Кішора розписаний графік вже на рік вперед з солідними гонорарами. Проте він дуже вболіває за Україну і готовий пошукати місце в своєму щільному графіку та погодитися на значно менший гонорор, ніж звичайно. Також ми маємо компенсувати йому подорожні витрати. Можливо хтось з українського відповідального бізнесу хотів би стати спонсором цієї надзвичайно необхідної для України події? Пишіть мені на igor@shevchenko.ua

Також на Єльскому прийнятті я зустрів кілька професорів, які мне там навчали, а також добре поспілкувався з Президентом (ректором) університету Пітером Соловей, якого знаю з 2008 року, коли він ще був деканом одного з факультетів. Дозвіл взяти аж 8 коробочок єльських цукерок я отримав від самого Президента Єлю). Я все найкраще везу в Україну — ідеї, знання, досвід, контакти, інвесторів, а також шапки та цукерки)!

На прийнятті Гарвардського університету я познайомився та поспілкувався з новим Президентом університету, кількома професорами та випускниками — успішними бізнесменами.

На іншому заході я познайомився зі ще однією цікавою людиною, з якою плануав зустрітися в Сінгапурі. Це Chang Kai Fong, керівник Державної агенції Сінгапуру із залучення інвестицій (Economic Development Board). З 2014 по 2017 рік він був першим помічником Прем’єр-міністра Сінгапуру, а до цього відповідав за стратегічні комунікації в офісі Прем’єр-міністра. Поговорили про ефективні засоби та механізми залучення іноземних інвестицій та домовилися зустрітися в Сінгапурі для налагодження практичного співробітництва та взаємодії. Також познайомився з його колегою (особою, відповідальною за іноземні інвестіції) з Саудівської Аравії.

Відновив контакт з Христею Фріланд, яка зараз є Міністром закордонних справ Канади. А познайомилися ми ще років 10 тому, коли вона була журналісткою та також, як і я, була учасницею Форуму молодих лідерів світу. Познайомився та продуктивно поспілкувався з Сенатором та кандидатом в Президенти США Джоном Керрі.

Також поспілкувався з Девідом Рубінштейном, засновником одного з найбільших інвестиційних фондів світу ($201 мільярд під управлінням).

Девід та його компанія є постійним спонсором програми глобального лідерства та державного управління у Школі державного управління ім. Джона Кенеді в Гарвардському універсітеті для учасників Форуму молодих лідерів світу. Я пройшов цю програму в 2007 році.

Познайомився та поспілкувався з Лакшмі Мітталом, головним акціонером та гендиректором компанії Арселор Міттал, яка є власником Криворіжсталі, який вони придбали в 2005 році за рекордні для української приватизації 4,8 мільярди долларів.

До цього я особисто знав тільки його сина Адітью Міттала, який також є учасником Форуму молодих лідерів світу і одним з топ-керівників Арселор Міттал.

Також побачився та особисто поспілкувався одразу з трьома своїми конкурентами по президентських перегонах — Порошенко, Гриценко та Тимошенко, а також обома Кличками. І все це протягом однієї години. Де б ще, як не в Давосі, таке можливо).

Мій текст і так вже стає дуже довгим, а якщо розказувати про кожне цікаве знайомство в Давосі цього року, то він стане взагалі нечитабельним. Просто скажу, що я познайомівся ще з десятками дуже цікавих людей з різних куточків світу і з різних сфер діяльності — політики, міністри, банкіри, бізнесмени, юристи, журналісти, піарники.

Отже, цьогорічна поїздка в Давос була надзвичайно плідною і багатою на нові цікаві знайомства. А про історію з синіми шапками я взагалі мовчу)!

І ще одне. Зайшов до павільйону Facebook і вирішив питання про верифікацію своєї сторінки. Тепер у мене є надійний захист від фейкових сторінок у вигляді білої галочки в блакитному кружечку біля мого прізвища.

Можна підсумувати, що Давос — це дорого, але корисно та вигідно!

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook