Єва Перон та Робін Гуд врятують Україну

Несколько дней назад «Хвиля» опубликовала статью Александра Перегончука «Звернення до депутатів Верховної ради України: скільки можна жерти?«, где он указывает на актуальные проблемы аппетита у депутатского корпуса Верховной Рады. Статья вызвала отклики читателей и мы представляем вашему вниманию один из них.

Шановний пане генеральний директоре,

Прочитав Вашого листа до народних депутатів України. І хоча надворі і в серці Різдвяний настрій і я не адресат Вашого листа, все ж не можу втриматись, щоб не поділитись кількома своїми міркуваннями з приводу Вашого листа.

Найперше дякую, що Ви виступили речником значної, якщо не переважної частини наших співгромадян, серед яких і автор наведених нижче думок.

У Вашій апеляції до народних обранців відчувається мислення зрілої людини.

Отож, коли спостерігати за останніми 20 роками нашої так званої «другої республіки», то здоланий суспільством шлях і трансформація країни  викликає захоплення. Захоплення, що пробуджує юначий патріотизм  смолоскипної  молоді у Галичині і виважений патріотизм посадовця у Миколаєві. Проте це захоплення з істотною долею гіркоти. Чому?

Наша з вами батьківщина зупинилась в розвитку в епосі раннього феодалізму, — найбільш темної і жорстокої пори в історії людства. У літописі ранньосередньовічного Львова є запис про те, що чарка вина мала більшу вартість, ніж людська кров, а життя коня було ціннішим за життя людини. Що маємо сьогодні в Україні? Маємо приклади влаштування полювань і  «загонів» людей у феодальних володіннях окремих колишніх депутатів. Нашою сучасністю стали катування людей тими, хто мав би охороняти внутрішній порядок в країні. Ми вже знаємо про спалювання людей живцем. Темрява панує у суспільній свідомості значної маси населення через вкрай зубожілий рівень освіти. Середньостатистична продовжуваність  життя українців не набагато перевищує середньовічну. А розмах феодальних міжусобиць сучасних олігархів коштував країні життя уже кількох мільйонів.

Ви пишете, що  « Обурення народу … досягає критичної точки і для вибуху не вистачає тільки сильного і чесного лідера», отже передбачаєте новий етап – епоху Просвітництва? Просвітником може стати справді сильна духом з широким світоглядом людина. Людина віддана суспільству.

Проте давайте стисло проаналізуємо два ключових слова Вашої фрази: «вибух» і «лідер», як два можливих сценарії для України у найближчому майбутньому.

Сценарій «вибуху» дуже імовірний, поодинокі спалахи під час виборної кампанії — яскравий доказ того, що суспільство зберегло позитивні наслідки Майдану. Але Майдан 2004 року був ідеологічним, а на фоні сучасного напівголодного і озвірілого суспільства від другої такої імовірності по спині пробігає холодок.

До слова «вибух» може бути контрольованим і тут важливо ким.  Що спостерігаємо за владними лаштунками? Правляча Сім`я, яка намагається придушити навіть найменші спалахи і тут я з Вами погоджуюсь. Крупні феодали, які для самопорятнуку потроху розігрівають у суспільстві образ «просвітницького монарха» у вигляді панів Клюєва  чи Хорошковського. Придворних скарбничого, шоколадаря і шута, думаю, ніхто серйозно не сприймає.

Але дуже цікавим персонажем з`явилась на сцені ще одна сила, яка вже сьогодні, як Ви писали, отримавши великий кредит довіри, намагатиметься добитись результату. Якщо не власними головами, то власними кулаками. А якщо не власними кулаками, то тоді головами, але чужими. Адже вже зараз на поталу озлобленим масам закидаються цільові аудиторії потенційних «винуватців»: євреї, москалі, гомосексуалісти. А хто на завтра через якусь свою «ваду» потрапить у їх перелік, сьогодні невідомо нікому. Можливо освічені, можливо ті, хто носить кеди. Хто зна?

Врешті у сценарії «вибуху» велике значення матиме геополітичний акцент.  Адже країна має реалізований досвід тільки  західно і центрально українського невдоволення. А от як поведуть себе десятки тисяч наших співгромадян зі сходу, спрогнозувати доволі складно.

В будь-якому випадку сценарій «вибуху» завдасть системних зрушень у суспільстві. І від його резонансу в будь-якому випадку в першу чергу постраждає той, хто його спровокує.

Тепер кілька слів про сценарій «лідера».

Чи вбачаєте Ви серед нових обранців таку людину, коли так розважливо апелюєте до них? З огляду на Ваш акцент до двох політичних сил, скоріш за все так.

Щоправда я б не скидав з лаштунків і третю частину нового складу демократичних сил у парламенті. Бо власне такий тріумвірат ще в змозі зупинити антинародний цинізм провладної партії.

І яким би розмаїтим і  іноді діаметрально протилежним не було б ставлення у суспільстві до лідерки «Батьківщини», але не можна не визнати, що її сила волі і мужність є на сьогодні стержнем  для громадянського духу всієї здорової України. Вона, до слова, розчарувала усіх тих у своєму таборі і поза ним, хто малював їй долю Марії Стюарт. І хто б що не говорив про минуле Юлії Тимошенко, але вона найшвидше пройшла шлях від феодальної княгині Ольги, яка з особистої помсти обкладала податями деревлян, до сучасної Єви Перон, за здоров`я якої моляться напівголодні маси.

На останок залишився представник ще однієї партії, до яких Ви апелюєте у своєму зверненні. Король мас, герой сучасності, Робін Гуд, який тільки у крайньому випадку обіцяє застосувати свої стріли (читайте з натяком на боксерські рукавиці) проти брутальної сили влади. Найбільш виважений і без настільки одіозного минулого молодий політик. Не побоюсь назвати його сучасним Просвітником вже тільки тому, що він спілкується на рівних з провідними носіями європейської демократії і суспільних цінностей. І він власним прикладом показує суспільству, що можна достойно виборювати своє ім`я, досягати мети і завдавати удару порокам раннього феодалізму.

О, якби вистачило мужності і політичної волі Єві Перон, щоб об`єднати свої зусилля із Робін Гудом! Тоді б, можливо,  ми з Вами побачили нашу країну новою, де людина це цінність, де суспільство це сила, а парламентарі – здоровий механізм демократії.