Дивлячись на ніагарський водоспад усіляких експертних і аналітичних висновків з приводу підписання-непідписання Угоди про асоціацію України з Європейським союзом у Вільнюсі, слід зауважити, що ніхто із журналістів і експертів навіть не зачепив глибинного розуміння, що ж насправді сталося?
А сталося те, що вперше Україна стала не об’єктом міжнародної політики, а суб’єктом.
І це відбулось саме завдяки діючому президенту України Віктору Федоровичу Януковичу.
Які ж були цьому передумови, що відбувалось перед цією подією?
Ставлячи за мету досягнення асоціації з Євросоюзом, Янукович формально виконував закон, спрямований саме на це.
Але по ходу довготривалих перемовин в керівництві нашої держави ставало зрозумілим, що паритетність і відкритість, очевидна для нашої сторони, не була такою для єврочиновництва.
Багатошаровість цієї вкрай складної теми, тим паче, що носіями окремих перемовин і рішень виступали різні персони, ускладнювали розуміння її глибини. На додаток, одна з умов підписання асоціації, зав’язана на Тимошенко, закручувала в гордіїв вузол всю проблему цілком. Тож Януковичу треба було розв’язувати клубок протиріч, важелів і впливів, побажань і власної мети.
Це доля Тимошенко.
Це особиста доля на президентських перегонах 2015 року і далі.
Це власне сама Угода про асоціацію України з Євросоюзом.
Саме доля Тимошенко для всіх є загадковою, але не в плані її вирішення, а в її постановці і взаємної ув’язці з підписанням угоди.
І це є ключовим питанням для розуміння всього, що було навколо.
Взаємна ув’язка!
Арестович об опасных тенденциях для Украине: «Россияне проткнули оборону, как ножом масло»
В Турции спрогнозировали "переломный момент" войны в Украине
Дрова хранить нельзя: украинцам грозят крупные штрафы и даже серьезные сроки
В Киеве - острый дефицит водителей маршруток: готовы дать жилье и бронь от армии
Рішення по Тимошенко за бажанням могло і може бути прийнято швидко в будь якій законодавчій чи судовій площині.
Загадкою є, на наш погляд, не те як вона опинилась там, де є зараз, щоб стати на роки для Януковича подразником, а хто її туди завів?
І я не думаю, що доленосне рішення по Тимошенко Янукович приймав особисто.
Як на мене, він цього рішення не приймав.
Якби було по-іншому, він рішення особисто прийняв би і зараз.
Все складніше.
Аналіз років сходження Януковича на владний Олімп каже про те, що його ведуть.
Ні-ні, особистої заслуги в цьому і особистих якостей як яскравої і талановитої особистості з усіма ознаками державного і політичного діяча у нього не відібрати,
що є то є. Хто б що не казав.
Але коло подій історії незалежної України і сходження Януковича на Олімп влади в порівняні з історією політиків навколо дає нам право так казати, що його ведуть.
Так ось, по нашому розумінню, саме ці «ведуни» і приймали рішення по Тимошенко.
І, здається, силу цих «ведунів» Янукович розуміє і не може порушити їх гру…вони приймали рішення по Тимошенко, їм її і вирішувати далі.
Ось одна з відповідей на ситуацію, яка склалась з Тимошенко, і на додаток ще 2015 рік з запрограмованою(?) кимсь його не визначеністю.
Яким же чином доля Тимошенко стала тією каменюкою, через яку Янукович спотикається сам протягом практично всієї своєї каденції і особливо під час підготовки до писання угоди про асоціацію.
На нашу думку, події розвивались такою ходою.
Російська дипломатія, маючи багатовікову практику і досвід, віддаючи перевагу непрямому тиску, опосередковано і не вагаючись розробляє стратегії, розтягнені на роки і десятиліття. У випадку ж долі Юлії Тимошенко Володимир Путін зіграв міжнародну роль особисто сам, умовивши(!) свого друга Ангелу Меркель долучитися до справи Тимошенко – своєї пасії по газовим перемовинам – з гуманітарних(!) позицій, а саме витягнути її на лікування до Німеччини.
Що в кінцевому рахунку мав на меті Володимир Путін за цим проханням, саме долю Тимошенко чи щось інше? На нашу думку, відповідь дають події, які відбулись потім.
На пропозицію Володимира Путіна пані Меркель цілком погодилась, додавши до цього і свою частку в вирішенні проблеми вибіркового правосуддя в Україні загалом, використовуючи Тимошенко як основний привід.
І ось незначна, для самої пані Меркель подія, згодом виросла для неї теж в особисту проблему для спілкування вже з президентом Януковичем.
Через деякий час позиція щодо Тимошенко еволюціонувала у пані Меркель в особисту позу до Януковича загалом, демонстративного і зневажливого ставлення до нього.
Маючи вплив в європейському істеблішменті і через уряд Німеччини, використовуючи структури Євросоюзу, ця особиста поза, а не позиція стала домінантною в рішеннях Євросоюзу до України, доведеного практично до ультиматуму.
Цією умовою Євросоюзу пані Меркель і європейська політична верхівка цілком вирішили політично знищити Януковича.
ЦУГЦВАНГ
По-перше, погодившись на можливий варіант «лікування» Тимошенко, Янукович випускав з пляшки джина з неконтрольованою ситуацією, на яку він не міг впливати взагалі. Маренням ставали перспективи 2015 року. Це було б практично особистим політичним самогубством.
По-друге, і це закладалось Євросоюзом як основний імператив, прораховуючи, що Янукович не погодиться випустити Тимошенко до саміту у Вільнюсі, публічно в присутності всієї політичної еліти Європи вишмагати Януковича як хлопа, ВІДМОВИВШИСЬ підписувати з ним угоду через своє небажання прийняти «європейські цінності».
Таке твердження спирається на те, що українська сторона так і не отримала ніяких гарантій підписання угоди без виконання умови про долю Юлії Тимошенко.
Гарантій не було!
І публічну порку мала виконати особисто пані Меркель, лише вона одна могла заблокувати угоду навіть при бажанні більшості все ж таки підписати угоду.
В неї вже був подібний досвід щодо Ющенка, але без прочухана.
А далі…далі з Вільнюса Янукович мав летіти в Україну у політичній труні.
Ми зараз є спостерігачами яскравого прикладу як Польщу, в котрий раз в її історії, Німеччина і Росія використали «втемну», кинувши президентів Коморовського і Квасневського в дружні обійми Януковича виконувати роль, про яку вони навіть не мали уяви.
Їм дали в Євросоюзі лише обгортку солодкої цукерки будувати Східний Вал.
І тут треба дати належне нашому президенту.
Ця гра Німеччини і Росії була вирахувана.
І команда Януковича почала свою контргру.
І ось саме з цього моменту початку своєї гри Україна, поки що втаємничено для всіх, стала СУБ’ЄКТНОЮ.
Ми сміливо можемо стверджувати, що про цю контргру знало лише пару-тройку довірених осіб, бо навіть міністр закордонних справ дізнався про рішення уряду про зупинення євроінтеграції лише з засобів масової інформації!
Янукович ВСІХ пошив у дурні.
Тепер всі чекають його рішення – ЩО СКАЖЕ ВІН.
Слава Україні!
