В час складних випробувань для України надзвичайно важливо владі не зробити помилок стратегічного змісту. Такою помилкою може стати прийняття закону про особливий статус областей Донбасу.
В унітарній державі система управління повинна бути однаковою в усіх регіонах. Відмінності можуть стосуватись лише території, де така відмінність (автономія, наприклад) склалась історично і тоді, коли ця особливість сформульована в Конституції.
Врегулювання фактично міждержавного конфлікту поступками змісту, який може передбачати згаданий закон, нічого корисного не дає, він лише консервує кризу. До того ж, треба зважати на природу конфлікту. Він привнесений, нав’язаний сусідами як довгостроковий чинник, котрий використовуватиметься згодом для провокацій на зразок кримського «референдуму». Українська влада не повинна грати по чужих нотах, піддаючись тим самим зовнішньому тиску.
Зміна системи влади – давно назріла проблема. Вона озвучена більше десяти років тому, не випадково повторена вимогами Майдану, випливає з політичної частини угоди між Україною і ЄС, згадана в меморандумі з Женевської тристоронньої зустрічі. Але це проблема не частини країни, а цілої держави. І розв’язувати її слід одночасно по всій території України.
Система влади – предмет Конституції України. Тому реформу системи треба здійснити, внісши зміни до Основного Закону. В ньому передбачити децентралізацію влади, ліквідацію адміністративної вертикалі, наповнення самоврядних органів повноваженнями, властивими для територіальних і муніципальних органів влади в Європі. Все це повинно гарантувати, зокрема, унітарність країни та ефективність управління на всіх рівнях влади.
Автор — Голова Верховної Ради України ІІ, V скликань, співголова конституційних комісій у 1996 та 2004 роках, член Конституційної Асамблеї
Зрозуміло, що після нав’язаної війни та внаслідок брехливої телепропаганди в деяких східних районах склад органів самоврядування може бути не таким, як хотілося б Центру. В тому немає надзвичайної небезпеки, бо створена громадянами нова місцева влада зобов’язана буде доводити свою правоту не російськими кулеметами і танками, а турботою про земляків, про виробничу і транспортну інфраструктуру, соціальний захист людей, освіту, медицину тощо. В тому і полягає призначення органів місцевої влади. Їхня діяльність віддзеркалить істинні плани і здібності обраних, буде підтвердженням правильності чи хибності вибору громадян. Так буде скрізь в Україні, це стане ключовим аргументом для подолання патерналістських настроїв у суспільстві, для виховання почуття відповідальності кожного за політичний вибір, за свій добробут та стан справ у сім’ї, громаді, регіоні і державі.
Нинішній парламент безумовно не здатний прийняти нову редакцію оновленої Конституції. Чи під силу це завдання новообраному парламенту – питання дискусійне, проте навіть при його здатності на такий результат, це можна здійснити не менше як за рік. Враховуючи і ту обставину, що частину змінених розділів Конституції все-одно доведеться затверджувати референдумом – така вимога Основного Закону.
Потрібні зміни до чинної Конституції можна відразу внести референдумом. Не зважаючи на реакційний зміст деяких статей закону про всеукраїнський референдум, на його ініціювання, підготовку і проведення потрібно не більше трьох місяців. Іншими словами, в нинішньому році Україна може мати оновлену Конституцію, потребу якої проголошував новообраний Президент України та всі, хто намагався проявити себе в політиці.
Текст оновленої Конституції підготований півроку тому на основі напрацювань Конституційної Асамблеї, рекомендацій Венеціанської комісії, пропозицій представників центральних і місцевих органів влади, висновків науковців. Він враховує всі потреби в реформуванні влади, створює правову основу позитивних перетворень в Україні.
Пропонований порядок реформування системи влади легітимний. Він передбачає і ті моменти, що обговорені під час останніх консультацій у Мінську, проте на їх реалізацію потребує незрівнянно менше часу. Це відповідь на багато нинішніх викликів для України. Така відповідь набагато важливіша оголошеній виборчій кампанії, котра страждає тими ж виразками, що і все суспільне життя в нашій державі, де право підмінюється політикою, політика – інтересами кланів, корпорацій та окремих можновладців. Адже зміст закону про вибори, вже оголошені списки суб’єктів виборів свідчать, що вибори нічого не змінять, а розрахунки їх учасників можуть бути серйозно підкореговані виборцями попри всі попередні домовленості. Нинішніми виборами продовжується гра в політику, для якої потреби людей і держави – другорядні речі. А політика має базуватись на стабільному праві, фундаментом якого слугує Конституція, посягання на зміст якої (під виглядом, зокрема, доцільності) недопустиме, неможливе.
Для того і слід прийняти текст оновленої редакції чинної Конституції народом.
