Чому варто проводити вибори на Донбасі-2

Продовжую тему з виборами на звільненій території Донбасу. З зовнішньополітичних чинників, описаних у першій статті, перейдемо до більш практичних внутрішніх.

Вибори у вільному Донбасі відбудуться у більшій частині населених пунктів, що не є негативним сценарієм. Таку тезу я сьогодні буду захищати, а перед цим варто підставити під сумнів аргументи проти проведення виборів на звільнених територіях. Зазначу, що про загальні демократичні права вибору, які підтримую повністю, сьогодні говорити не буду – тільки про звичайний політичний розрахунок.

Чи будуть новообрані ради центром нової хвилі сепаратизму?

Прихильники перенесення виборів лякають суспільство новою хвилею сепаратизму на Донбасі. Насправді сьогодні це практично неможливо. Адже основною умовою параду визнання «ДНР» і «ЛНР» був слабкий контроль за кордоном, через який просочувалася велика кількість агентів впливу, а також контроль клановими структурами Донбасу всіх силових органів регіону. На сьогодні кордон щільно закритий, а більшість структур не є вже під прямим підпорядкуванням місцевих кланів. Звісно, окремі випадки взаємодії мають місце, та вони не несуть централізований характер і можуть бути припинені в будь-який момент. І ще — на сьогодні влада має достатньо серйозний інструмент швидкого згортання будь-якої діяльності сепаратизму у підконтрольних регіонах – закон про військово-цивільні адміністрації. Та про нього дещо пізніше.

Спочатку відповідальність за сепаратизм, а потім вибори.

Ця точка зору досить справедлива. Але на жаль час для таких дій пройшов. Відповідальність за сепаратизм варто було реалізовувати на початку визволення територій. Поки що відповідальність понесли лише з міські голови Слов’янська і Дебальцево. На сьогодні всі мери міст, які не тільки не чинили спротив сепаратизму, але і брали участь у масових акціях та у організації референдуму сепаратистів, вигідні владі. Причина тому візантійський спосіб керування, який до тепер є важливим підходом управління в нашій державі. Навіщо застосовувати проти корупціонера чи сепаратиста закон та притягувати до відповідальності, якщо його ж беззаконням ним можна легко керувати? Тобто за тактичними вигодами знов не бачимо стратегічних програшів. Так і сталося сьогодні — в регіоні активно формується нова партія «Наш край», яка «всмоктує» усіх «кращих синів» регіону. Такого, до прикладу, як мер Дружківки Гнатенко. Отже, теза про те, що до 2017 року сепаратисти були б покарані, не відповідає дійсності, хоча мала б. Та це не про нашу владу. Тому тема перенесення виборів до 2017 року заради покарання сепаратистів не спрацює.

Громадськість не готова до виборів. Краще використовувати ручний метод керування.

Так, громадськість Донеччини і Луганщини через монопольне політичне і економічне становище в регіоні та постійний тиск розвитися за останні пару достеліть не змогло. А тих півтора роки, в яких регіон живе вже без тотального контролю, не достатньо для створення потужного громадянського суспільства та конкурентного політичного простору. Та все ж тенденцій, які відбуваються останнім часом, достатньо оптимістичні.

Згідно результатів позачергових парламентських виборів, нарешті в регіоні може з’явитися поняття політичної конкуренції. Замість 1-2 депутатів у міські чи райради, в кращому випадку, потенційно після місцевих виборів сформуються політичні фракції не контрольовані з одного центру. І їх поява — важливий етап розвитку політичної конкуренції. Адже думка, що на нових виборах 2017 року область прокинеться в новій політичних умовах без цього етапу, є хибною. Зміна політичного середовища без переходу від окремих депутатів до фракцій, а потім до серйозної політичної боротьби є неможливою.

Небезпека введення ВЦА і тотальний реванш регіоналів.

А от альтернативою виборів в очах влади і деякої частини громадськості було введення міськіх і районних військово-цивільних адміністрацій по всій області. Це означає ручне управління і що найголовніше, взяття повної політичної відповідальності Києвом за те, що буде коїтися в регіоні.

Та для ефективних умов ручного керування потрібні кадри і політична воля усіх суб’єктів. А що ми сьогодні маємо? Обласна військово-цивільна адміністрація визнає нестачу кадрів та використовує тих ж регіоналів у керівництві області. Також центральна влада не має жодного плану інтеграції вже звільнених територій. Зараз надзвичайно важливо піднімати тарифну сітку для чиновників та залучати нові кадри в зону АТО. Та цього не відбувається.

Щодо політичної сторони процесу, то на сьогодні немає єдиного центру призначення керівного складу ВЦА. На процес впливає і обласна влада, керівництво АТЦ, і представники партії БПП. На сьогодні це депутати з Донеччини, які активно лобіювали зміни до ВЦА – Олег Недава, Артур Герасимов та Дмитро Лубінець. Також на призначення будуть впливати насичені фінансами колишні регіонали та олігархи. Це буде позначатися на якість введення ВЦА. Що і збільшить представників колишньої влади. Я вже не кажу про повільність введення цих керівних посад. Сьогодні зміна голови району чи навіть міста, при впровадженні ВЦА, проходила б через значні кола пекла політичних домовленостей та бюрократії.

Отже, якщо ти забираєш право вибору у людей, ти хоч маєш дати виборцю щось навзаєм. До прикладу, нову якість управління та явне покращення в кожному місті та районі. Але через відсутність і людського ресурсу, і нормальної державної політики та разом з впливом політичних процесів, об’єктивно київська влада сьогодні на це не здатна. Що приведе до концентрації негативу до центральної влади без можливості маневру. А це буде найкращим подарунком Опозиційному блоку в 2017 році.

Також, варто зазначити про правові проблеми введення ВЦА. Переривати повноваження місцевих рад в Україні можна лише за умови обрання іншої ради. А якщо умови не дозволяють обрати нову раду, то вони мають охарактеризуватися. Це або зрив виборів, що залишає повноваження місцевої влади до нових перевиборів, або введення воєнного становища. Введення військово-цивільних адміністрацій цієї проблеми не вирішує. Тому не точкове, а тотальне їх використання буде мати вплив і на внутрішню політику, розхитуючи політичний простір, і на зовнішню – спад легітимізації в очах міжнародних гравців.

Вибори з інструментами впливу.

Ми вже знаємо, що вибори проводяться лише на 2 роки. І вже дивлячись на електоральні настрої, а також на достатню апатичність місцевих громадян, які були електоратом ПР, регіон може зайти в іншу якість політичної боротьби. Коли в міськради і райради будуть заходити і інші, не контрольовані одним центром фракції депутатів.

Сьогодні, окрім парламентських партій, таким центром стала адміністрація президента, яка для колишнього електорату ПР створила партію «Наш край». Вона вже встигла прийняти у свої лави діючих мерів міст, які обиралися від регіоналів. Ця тактика є досить дієвою і правильною. Адже це не дозволяє опозиційному блоку об’єднатися всіма силами на місцевих виборів та взяти більшість в радах. Хоча існують і загрози. Немає жодних гарантій, при яких «Наш край» і ОБ не зможуть об’єднатися в ситуативні коаліції для дерибану місцевого бюджету. Тут все залежить від місцевої громади. Також, надзвичайно важливо, аби партія «Наш край» концентрувалася виключно на електораті колишніх регіоналів, і не лізла на поле інших партій. Це дуже важливо для внутрішньої політичної конкуренції. Та це знов таки залежить від бажання розвивати парламентськими партіями свої осередки на Донеччині і Луганщині. А ще, негатив цього сценарію у тому, що «Наш край» став полем захисту великої кількості регіоналів, що мають понести справедливе покарання через співпрацю з сепаратистами. На наше переконання, особи, які будучі владою та замість боротьби брали участь у масових акціях пов’язані з сепаратизмом легалізуючи їх та які активно організовували референдум, мають понести своє справедливе покарання.

Також, разом з технологіями по розриву колишнього електорату ПР, потрібно створювати умови для політичної конкуренції в регіоні. Це є окремою темою і стосується вона економічної, освітньої і інформаційної політики.

Окрім внутрішньополітичної боротьби, центральна влада має і інший, дуже важливий важіль для нових обраних рад – закон про військово-цивільні адміністрації. Її введення можливе не тільки в міській раді, яка не збирається. Прецедент міста Вугледар засвідчив, що ВЦА може вводитися в місті, яке знаходиться на відстані більше, ніж 30 км. Та де в повній мірі діє міська рада. Взагалі у законі зі змінами, можливість введення ВЦА визначається у містах які не здійснюють повноваження покладених на органи місцевого самоврядування Конституцією і іншими законами. А в районах введення ВЦА взагалі може впровадитися через проблеми з безпекою. І якщо ВЦА вводилися до виборів 2015 року, то можуть і після.

Отже, як ми бачимо, можливостей контролювати ситуацію при здійсненні виборчого процесу на Донбасі у української не менше, ніж у сценарії скасування виборів. До цього треба зазначити, що вибори обласних рад взагалі проводитися не будуть. А отже повноваження голови ОДА та обласної ради знаходиться в одних руках. Що збільшує можливості центральної влади. Які у разі розумного використання, можуть набагато покращити стан політичної конкуренції в регіоні до 2017 року, коли відбудуться вибори до територіальних громад. І що найголовніше, разом з достатньою кількостю інструменту контролю, центральна влада уникає негативних наслідків концентрації влади в одних руках.