В п’ятницю 26 лютого в Ірані відбулися вибори в Меджліс (парламент), в якому 290 депутатів та Раду експертів, яка складається з 88 членів.

Варто зазначити, що в Ірані немає політичних партій. Є неформальні союзи політиків, які дотримуються схожих поглядів на способи вирішення поставлених перед країною завдань. Зауважимо, що у боротьбі за депутатські крісла брали участь представники трьох політичних груп: консерватори, які схиляються до жорстких принципів ісламської революції; помірковані, або прихильники нинішнього уряду Хасана Роухані та реформісти, або прихильники більш ліберальних поглядів на розвиток держави і суспільства, але в рамках існуючої системи ісламської республіки. Але де-факто за більшість в Раді експертів і парламенті боролися консерватори і реформісти. вони зуміли домовитися про створення єдиної передвиборчої коаліції – “Альянсу реформаторів і прихильників уряду”, а також про висунення єдиного списку кандидатів на виборах в Меджліс. В альянс, зокрема, увійшла центристська Партія поміркованості та розвитку, утворена в 2002 році, на чолі лідером Мохаммадом Бакер Ноубахтом, радником і очільника адміністрації президента Хасана Роухані.

Є підстави вважати, що саме ці вибори ознаменують новий етап в політичній історії Ісламської республіки Іран. Зазначимо, що протягом більше десяти років, від виборів 2004 р. консерватори домінують в основних політичних інститутах Ірану, тим не менш, перемога Х. Роухані в 2013 р. на президентських виборах дещо скоригувала ситуацію. Так як за конституцією ІРІ президент, досить сильно обмежений в повноваженнях − є всього-лише головою виконавчої влади, уряд Х. Роухані, був сформований з представників реформістів, в той час як в інших інститутах домінували консерватори.

На теперішніх же виборах об’єднаний помірковано-реформістський пропрезидентський “Список надії” здобув всі 30 мандатів від Тегерану. Проте, реформісти втратили голоси в виборчих округах за межами столиці. У Ісфахані до прикладу, який є другим за величиною після столиці, консерватори здобули переконливу перемогу над суперниками. Таким чином, як повідомляє МВС Ірану, за результатами обробки 100 % голосів, консерватори отримали 50 % місць, а об’єднаний список поміркованих та реформістів − 44 % голосів і незалежні кандидати − 6 %, разом з тим в решті округів відбудуться перевибори1. Є ризик того, що консерватори втратять парламентську більшість: в новому меджлісі у них поки що 106 місць, у реформаторів − 79, у незалежних депутатів – 44. Отже все вирішать перевибори в округах, де жоден з кандидатів не набрав необхідну кількість голосів для перемоги. Другий тур там буде проведено в кінці квітня. Хоча формально у консерваторів і раніше найбільше число місць, потенційними союзниками реформаторів можуть стати ряд незалежних кандидатів, а також поміркована частина консервативного табору, зокрема нинішній спікер парламенту, консерватор Алі Ларіджані, який часто підтримує ініціативи президента Роухані. Окрім того, що помірковані кандидати та реформісти йшли на виборах одним списком, їх успіху також сприяло часткове зняття санкцій, та в цілому популярність внутріішньої політики уряду на чолі з президентом.

Зазначимо, що реформісти вже перебували при владі з 1997 р. коли президентом став Мохаммад Хатамі, а потім, в ході парламентських виборів 2000 р. в Меджлісі вперше було сформовано їх більшість. Але ця ситуація змінилася на наступних виборах в 2004 р., коли реформістські кандидати були в значній мірі дискваліфіковані. Подальша перемога на виборах М. Ахмадінежада в 2005 р. остаточно витіснила їх в опозицію.

Для того щоб зрозуміти які наслідки це матиме для Ірану, детальніше зупинимося на характеристиці протиборчих сторін. Реформістська коаліція «Список надії» являє собою об’єднання реформістських і центристських кандидатів. Його очолює Мохаммад Реза Ареф, екс-кандидат в президенти і віце-президент при М. Хатамі. Коаліція поєднує центристів, які підтримують президента Роухані з “Альянсу реформістів і прихильників уряду”. Список надії переважно апелював до успіху ядерної угоди, зняття міжнародних санкцій, а також зростаючої нормалізації політичних і економічних відносин Ірану з США та ЄС. Він також виступає за більші особисті і політичні свободи. Про їх наміри чудово свідчить гасло на цих виборах: “Другий крок”, тобто продовження політики Х. Роухані, започаткованої в 2013 р.. Коаліція також виступає за проведення референдуму підтримки політики Х. Роухані. Як і на виборах 2012 р. більшість рейтингових представників реформістів було дискваліфіковано Наглядовою Радою, яка допускає кандидатів до участі у виборах. В 2016 р. Наглядова Рада відсіяла більше половини з 12 тис. потенційних претендентів депутатських мандатів. Зусиллями наглядової ради реформаторський список в результаті був помітно ослаблений: в нього не потрапили багато відомих їх лідерів, зокрема до участі у виборах не було допущено внука аятоли Р. Хомейні.

Як і їх опоненти, консерватори виступили на виборах єдиним списком кандидатів від коаліції. Він включає прихильників жорсткої лінії і традиційних консерваторів на чолі з Г. Хаддад-Аделем , членом парламенту з 2000 р., який став першим спікером, який не є представником духовенства 2004 р.. Він має близькі зв’язки з верховним лідером ІРІ, оскільки його дочка заміжня за сином Хаменеї. Серед інших кандидатів в списку варто виділити колишніх радників президента Махмуда Ахмадінежада і відвертих критиків президента. Консерватори в більшості випадків виступають проти політики Х. Роухані, тим самим обмежуючи можливості президента щодо впровадження економічних і соціальних реформ. В ході передвиборчої кампанії вони апелювали до невдач Х. Роухані у отриманні економічних вигод від ядерної угоди і скасування міжнародних санкцій. Консерватори виступають за продовження жорсткої лінії з питань зовнішньої політики. На відміну від кандидатів-реформістів, Наглядова Рада схвалила більшість їх кандидатів.

Варто підкреслити, що особливістю виборчої кампанії була нейтральна позиція верховного лідера Ірану. Аятолла А. Хаменеї підкреслював свій нейтралітет і закликав протиборчі сторони не посилювати протиріччя між послідовниками жорсткої лінії і прихильниками більш ліберальних поглядів. Як приклад наведемо його промову 24 лютого в м. Наджафабад перед виборцями, де він заявив: “народ Ірану хоче парламент, який є релігійним, освіченим і хоробрим, парламент, який буде важко ввести в оману і бути стійкими до жадібності…буде захищати гідність і незалежність нації”2.

Вичікувальною залишається і позиція Корпусу вартових ісламської революції. У заяві поширеній прес-службою цієї структури лише нейтральні формулювання. Зокрема, висловлено сподівання, що переможці виборів будуть захищати Ісламську Республіку від зовнішніх ворогів, а також висока явка виборців свідчить про широку народну підтримку: “немає сумнівів в тому, що переможці виборів робитимуть все можливе, щоб захистити гідність, міць і незалежність Ірану, вирішуючи основні проблеми для суспільства і народу”3.
Схожа ситуація і в Раді експертів, на яку за конституцією ІРІ покладена ​​функція обрання наступного верховного лідера після того, як 76-річний аятолла Алі Хаменеї помре або стане не в змозі виконувати свої обов’язки. Не зважаючи на похилий вік та проблеми зі здоров’ям, зокрема у вересні 2014 р. він переніс важку операцію на простаті, Хаменеї, продовжує здійснювати свої повноваження. Тим не менш, враховуючи те, що члени Ради експертів обираються на 8 років імовірність того, що саме нове скликання буде обирати наступного третього верховного лідера Ірану є досить високою. Найбільше число голосів отримали президент Роухані і його впливовий союзник Алі Акбар Хашемі-Рафсанджані, один із засновників Ісламської Республіки Іран, він перебував на посту президента з 1989 по 1997 рр. і має репутацію прагматика, який дистанціюється від консерваторів, окрім того було обрано ще 50 їх союзників. Таким чином пропрезидентські сили отримали 59 % місць в Раді експертів.

Не зважаючи на те, що теперішній її глава консерватор Мухаммад Язді був переобраний, він отримав відчутно менше голосів, посівши в гонці лише 15-е місце. Крім того, за бортом опинився один із найбільш непримиренних іранських консерваторів М. Месбах-Язді та ряд інших впливових лідерів консерваторів.
Таким чином, нова конфігурація іранського Меджлісу є проявом тенденції започаткованої приходом до влади президента Х. Роухані у 2013 р. і сприяє подальшій нормалізації відносин країни зі світовим співтовариством. Не зважаючи на те, що іранський парламент має вкрай обмежений набір інструментів для впливу на зовнішню політику, значна частка поміркованих та реформістськи налаштованих депутатів здатна забезпечити підтримку та обмежити вплив та тиск на президента консервативних сил, як то Корпусу вартових ісламської революції та консервативно налаштованої частини Меджлісу. Перш за все, нова конфігурація парламенту дає можливість Х. Роухані опертись на прогресивну частину депутатів у процесі проведення реформ спрямованих на забезпечення більшої відкритості та поступової модернізації іранського суспільства. Це, в свою чергу, створює додаткові стимули для подальшого повернення Ірану в світове співтовариство. Тим не менш розраховувати на зміну політики Ірану в регіоні на ключових театрах військових дій: Сирії, Іраку, Лівані, Ємені, а також зміну характеру взаємовідносин з Росією не доводиться.

Враховуючи все вище зазначене, доцільним видається активізація зусиль щодо налагодження контактів серед новообраних членів Меджлісу Ірану з метою створення в середньостроковій перспективі сприятливих умов для посилення співпраці нашої держави з Іраном.