Впродовж весни я постійно чув від різних людей (маститих бізнесменів, політиків, просто від бабусі та діда) декілька вже заштампованих фраз — «ці прийшли на довго», «ці так просто не підуть», «вони швиденько наведуть порядок». Сумніваючись в аналітичному підгрунтті цих висновків я намагався безуспішно кожного переконати в тому, що прихід помаранчевих виглядав на порядок амбітніше, супроводжувався самовбиствами, втечами, оплексами США та ЄС. Але на боці моїх опонентів була реальна діяльність нової влади: швидкий уряд, швидка коаліція, кадрова розстановка губернаторів (Ющенко декілька років міг жити без губернаторів в окремих областях). Все це виглядало хвацько, жорстко, впевнено, а тому і переконувало більшість у міцній владі Януковича.
Тим не менше, вся ця ситуація нагадувала мені зовсім не професійність, а дещо інше. Остаточно в цьому я впевнися аналізуючи спосіб призначення Попова першим заступником Черновецького — за ніч зняли і призначили. Нова влада — це звичайні рейдери!
В чому логіка рейдерства? Маючи легітимне рішення суду (не важливо куплене чи ні), рейдер захоплює підприємство, швидко розставляє людей на ключові посади (директор і бухгалтер). Далі є два можливих сценарії: якщо криша міцна і є шанс зберегти підприємство, то його утримують поки попередники не відмовляться. Якщо є загроза втратити підприємство, то рейдери викачують з нього його ресурси, і звалюють. Важливо, що при зміні керівництва рейдери використовують дискурс про професійність нового керівництва.
Якщо цю ситуацію перенести на сучасну політику, то отримаємо значну відповідність. Маючи легітимне рішення народу (не важливо куплене чи ні) влада розставляє людей на ключові посади прикриваючи їх професіоналізмом. Відповідно, і два сценарії діяльності залежать від того наскільки міцна криша (репресивний апарат: міліція, СБУ, суди). Влада активно прагне зміцнити свою кришу, зокрема, через політичну та судову реформу. Це свідчить, що на даному етапі стратегія утримати захоплене підприємство Україна. При чому утримати силою, як це й роблять рейдери. Проте, в міру того, як буде вичерпуватись кадровий ресурс та зменшуватимуться можливості криші стратегія перейде до наглого викачування ресурсів.
Між рейдерами і політиками існує декілька принципових відмінностей:
1. Політики переживають за дотримання даних обіцянок як джерело постійної влади. Рейдер переживає за утримання владиконтролю через силу
2. Політик робить призначення з огляду на можливість досягнення публічно визначених пріоритетів та поставлених завдань в першу чергу, рейдер робить призначення відповідно до лояльності, і реальними завданнями ставить контроль над ресурсами, а не виконання завдань
3. Політики спроможні здійснити модернізацію, оскільки таким чином продовжують свої політичне майбутнє, рейдер зацікавлений в контролі наявного прибутку та ресурсів, збереженні існуючої ситуації.
4. Політик мислить себе в історії. Рейдер в короткостроковій перспективі контролю над підприємством. Для нього будь-яке майбутнє є непевним, і краще забезпечувати своє сьогодні.
І остання принципова різниця: політики можуть піти самостійно. Рейдери ніколи не йдуть. Їх треба викидати!
Віктор Андрусів, для «Хвилі»
