Беручи до уваги обставини, за яких у Польщі відбуваються президентські вибори, необхідно константувати, що вони мають історичний масштаб. Необхідність дострокового проведення запланованих на осінь цього року виборів була викликана трагічною смертю президента Леха Качинського, який загинув у авіакатастрофі під Смоленськом 10 квітня 2010 р. У зв’язку з цим виборча кампанія, яка розпочалася на початку травня, проходила в атмосфері жалоби, а головними темами, які обговорювалися в публічних дебатах, були питання, що стосуються причин катастрофи та результатів слідства, яке ведеться.

 

У середині травня південну Польщу спіткало ще одне лихо — повінь, у результаті якої тисячі людей були евакуйовані зі своїх будинків, а ще тисячі втратили майно, нажите протягом усього життя. Тому польська влада зосередилася на боротьбі зі стихією та допомозі постраждалим, а поточна політика й виборча кампанія були відсунуті на задній план у зв’язку з трагедією тисяч поляків. Зумовлена цими двома трагедіями виборча кампанія була надзвичайно специфічною і для більшості поляків являла собою другорядну тему в порівнянні з болісними подіями, перед якими стало польське суспільство.

 

Результати виборів

 

У цьогорічних президентських виборах взяло участь 10 кандидатів, однак від самого початку провідними кандидатами в боротьбі за президентство були двоє — кандидат від партії «Громадянська Платформа» Броніслав Коморовський та кандидат від «Права і Справедливості» Ярослав Качинський. Згідно з очікуваннями, в першому турі голосування саме ці два кандидати отримали найвищу підтримку й пройшли до другого туру виборів, який, згідно з польським законодавством, проводиться через 14 днів після першого туру, тобто 4 липня 2010 р.  Розміщена нижче  таблиця демонструє офіційні результати першого туру президентських виборів 20 червня 2010 р.

 

Кандидати Результати голосування

(у % та млн голосів)

 

Популярные статьи сейчас

Формула Расмуссена - формула окончания войны Украины с Россией

Нафтогаз разъяснил, как рассчитывается сумма за поставку газа

Поставщики представили тарифы на газ на август

Украинцам разъяснили, как получить от 2200 гривен до 1000 долларов от международных организаций

Показать еще

Броніслав Коморовський 41,54 6 981 319

Ярослав Качинський 36,46 6 128 255

Гжегож Наперальский 13,68 2 299 870

Януш Корвін-Мікке 2,48 416 898

Вальдемар Павляк 1,75 294 272

Анджей Олєховський 1,44 242 439

Анджей Лєппер 1,28 214 657

Марек Юрек 1,06 177 315

Богуслав Зієнтек 0,18 29 548

Корнел Моравєцький 0,13 21 596

 

Опрацьовано на підставі: Komunikat z konferencji prasowej PKW w dniu 21.06.2010 r. o godzinie 21:30 w  siedzibie PKW

 

Беручи до уваги вищезгадані результати, слід константувати, що вони серйозно відрізняються від результатів передвиборчих опитувань, які проводилися різними соціологічними центрами. За даними більшості з них Коморовський мав перевагу більш ніж в десять відсотків, а частина центрів навіть давала прогнози відносно того, що кандидат від ГП зможе виграти вже в першому турі, отримавши підтримку понад 50 відсотків виборців.

 

Результати виборів на підставі досліджень, які подаються відразу після закриття виборчих дільниць, також серйозно відрізнялися від остаточних результатів. Наприклад, згідно з даними лабораторії SMG/KRC, яка проводила дослідження для телевізійного каналу TVN24, переміг Коморовський, отримавши підтримку 45,7% в порівнянні з 33,2%, отриманих Качинським. Найбільш точно остаточні результати спрогнозувала лабораторія TNS OBOP, яка проводила дослідження для Польського Телебачення. Згідно з інформацією цієї лабораторії Коморовський отримав 40,7% відсотків голосів, а Качинський 35,8%.

 

Шефи окремих центрів соціологічних досліджень пояснюють, що помилкові зондування є результатом нетипової кампанії, емоційного голосування, а також специфічної поведінки електорату Качинського, який публічно не декларує своїх преференцій. Проте ця ситуація підірвала довіру до результатів досліджень громадської думки, які публікуються, і частина газет вирішила, що перед другим туром вони не публікуватимуть жодних результатів досліджень, що стосуються виборчих преференцій. «Поразка зондувань» також стала предметом серйозної критики з боку політиків, які підкреслювали, що вони недостовірні і не відображають реальних преференцій виборців.

 

Аналізуючи результати виборів потрібно підкреслити, що третє місце зайняв кандидат від «Союзу Демократичної Лівиці» Гжегож Напєральський, котрий отримав майже 14% підтримки. Цей політик вирішив узяти участь у виборах після смерті кандидата від СДЛ Єжи Шмайджінського, який загинув у катастрофі під Смоленськом. Спочатку цей політик користувався 3-4% підтримкою поляків, і результат на цьому рівні напевно був би приводом для партійної опозиції, зосередженої навколо Войчеха Олейнічака та Ришарда Каліша,  для постановки питання про необхідність змін у керівництві партії. Надзвичайно ефективна пряма кампанія (від дверей — до дверей), сотні зустрічей з виборцями, а також переконання електорату в тому, що партія являє собою альтернативну політичну силу щодо структури ГП-ПІС принесли Напєральському успіх. Отриманий ним результат означає, що польське ліве угрупування після декількох років перебування на другорядних ролях починає повертати суспільну підтримку й під час найближчих парламентських виборів буде політичною силою, з якою доведеться рахуватися.

 

Також варто звернути увагу на політиків, які отримали найбільшу поразку на цих виборах, тобто на Вальдемара Павляка та Анджея Олєховського. Перший з них, незважаючи на те, що він є головою коаліційної Польської селянської партії, віце-прем’єром і міністром економіки, отримав мінімальну підтримку на рівні 1,4%. Результат лідера ПСП ставить цю партію в дуже скрутне становище перед парламентськими виборами наступного року, оскільки така підтримка не гарантує подолання прохідного бар’єру до Сейму. Про велике розчарування може свідчити також результат Анджея Олєховського — незалежного кандидата, якого підтримувала Демократична Партія. На виборах 2000 р. він отримав 17,3% голосів і посів друге місце, програвши тільки Президентові Олександрові Кваснєвському, котрий був переобраний вже за результатами першого туру. На хвилі підтримки Олєховського була створена «Громадянська Платформа» і ця партія своїм успіхом значною мірою завдячує цьому політикові. Однак пізніше Олєховський звинуватив лідерів партії у відході від тих ідеалів, які вони декларували під час створення Громадянської платформи, а потім покинув її ряди. У цьогорічних виборах він стартував як незалежний кандидат, однак без організаційної підтримки з боку партії, при слабкій і малоефективній кампанії йому не вдалося повторити успіху 2000 р.

 

Що перед другим туром?

 

Дотеперішня спокійна й інколи просто нудна кампанія цілком інакше виглядатиме перед другим туром. Напевно загостриться стиль мови й підвищиться температура дебатів, однак не слід очікувати їх бруталізації, пошуків «темних» справ та вживання чорного PR. Частина політтехнологів напевно вдалася б до таких кроків, але на фоні останніх трагедій застосування таких методів могло б дати цілком інший результат і, як це не парадоксально, призвести до зростання підтримки суперника. Отже головною темою дискусій під час кампанії будуть питання, які вже порушувалися перед першим туром — передусім справи економічного розвитку, реформи системи охорони здоров’я, а також участі польської армії у стабілізаційній місії ISAF в Афганістані. Однак дебати, що точаться в цих справах, не матимуть жодного значення з точки зору здобуття нових прихильників обома кандидатами. У контексті остаточного результату й перемоги будь-кого з них ключове значення матимуть наступні питання:

 

— перетягнення на свій бік більше 10% електорату Гжегожа Напєральського,

— отримання майже 9% виборців, які в першому турі віддали голос за решту кандидатів,

— явка виборців під час другого туру виборів.

 

Усвідомлюючи важливість ролі електорату лівого угрупування, як Коморовський, так і Качинський роблять все можливе для того, щоб перетягнути цих виборців на свій бік. Ще перед першим туром виборів спікер Коморовський, виконуючи обов’язки Президента, висунув кандидатуру лівого прем’єра й політика Соціал-Демократичної Лівиці Марека Бєльки на посаду керівника Польського Національного Банку, голова якого Славомір Скшипек загинув під Смоленськом. За кілька днів до початку першого туру він отримав також офіційну підтримку Влоджімєжа Чімошевіча — колишнього прем’єра та дуже відомого політика лівого спрямування, який офіційно оголосив про те, що буде голосувати за Коморовського.

 

Голосів лівого електорату добивається також Качинський. Цей політик під час одного з виборчих мітингів заявив, що його програму в суспільно-економічній частині можна визначити як ліву й закликав людей, яким не байдужа доля суспільства, підтримати його кандидатуру. Кілька років тому Качинський називав політиків СДЛ  «посткомуністами», а саму партію вважав злочинною структурою, яку потрібно ліквідувати. Однак, під час нинішньої кампанії Качинський заявив, що ці поділи («посткомуністи»-«постсолідаристи») сьогодні вже не мають значення і він більше не вживатиме слова «посткомуністи», замінюючи його визначенням «ліве угрупування». Ця раптова зміна позиції Качинського викликала досить серйозну критику з боку супротивників і звинувачення у нещирості та інструментальному трактуванні цього питання в залежності від потреб виборчої кампанії. Однак, незважаючи на  критику, здається, що це обдуманий хід з боку членів штабу ПіС, які зрозуміли важливість ролі цього електорату й зробили спробу здобути хоча б частину підтримки з його боку.

 

Наступним істотним чинником, який вплине на результат виборів, буде підтримка електорату кандидатів які програли в першому турі. Разом  вони здобули понад 8% голосів і як Коморовський, так і Качинський мусять зробити все для того, щоб привернути увагу цієї групи виборців та переконати їх у необхідності підтримки своєї кандидатури в другому турі.

 

Велетенський вплив на результати виборів матиме також явка виборців. У першому турі вона склала 54 відсотки, однак другий тур відбудеться під час відпускного періоду, у зв’язку з чим прогнозується набагато нижча участь громадян в голосуванні. За неофіційними даними, штаб Коморовського має дослідження, які говорять про те, що відвідуваність може скласти навіть 30 відсотків, що було б великою загрозою для цього кандидата. Згідно з даними Польської Туристичної Організації, в липні у відпустках може перебувати близько 2 мільйонів поляків, які, в основному, є представниками так званого середнього класу, котрий у переважній більшості голосує на Коморовського. Отже низька відвідуваність становить серйозну загрозу для Коморовського і, в свою чергу, є шансом для Качинського, який має дуже мобілізований електорат, участь якого в голосуванні не викликає сумнівів.

 

Розуміючи реальність загрози втілення такого сценарію в життя, штаб Коморовського закликає брати участь у голосуванні, навіть перебуваючи у відпустці, на підставі відповідної довідки, яку можна отримати у виборчому окрузі за місцем проживання. Частина виборців, напевно, прислухається до цих прохань, однак більшість із них, а особливо люди, які запланували відпустку за кордоном, не будуть завдавати собі клопоту отриманням довідки, яка дає право голосувати і пошуками виборчої комісії під час відпустки.

 

Беручи до уваги змінність згаданих вище чинників можна констатувати, що шанси обох кандидатів є рівними. Щоправда Коморовський, за результатами першого туру, має перевагу в декілька відсотків, однак Качинський може її подолати. Перемога цього політика означатиме продовження стилю президентства періоду його покійного брата. Тим самим потрібно передбачувати конфлікти на лінії президент-уряд. У разі перемоги Коморовського повноту влади в Польщі отримає Громадянська Платформа. У разі перемоги такого сценарію політики цієї партії нестимуть цілковиту відповідальність за ситуацію в державі й впровадження необхідних реформ, у блокуванні яких вони раніше обвинувачували покійного президента Леха Качинського. Перемога Коморовського позбавить політиків цієї партії права на вживання цієї аргументації й поставить їх перед необхідністю виконання виборчих обіцянок, про що влада повинна буде звітувати перед суспільством вже під час парламентських виборів наступного року.

 

Автор є викладачем Ягелонского університету у Кракові, Польща

 

Євроатлантика.info