Коли ідеєю був бог – війни обґрунтовувалися необхідністю захисту та поширення правильної віри. Так було приблизно до ХVIII століття. Після того як ідеєю стала людина, війни і революції почали обґрунтовуватися необхідністю звільненням поневолених народів та встановленням справедливості. Так було до середини ХХ століття. Згодом військові маневри почали пояснювати необхідністю захисту прав людини та демократичної форми правління. Так було до 2019 року.

З 2020 року ідея людини це не справедливість, не свобода, не права людини і не демократія. Ідея людини сьогодні – це комфорт і безпека. Тому замість армій використовується поліція. Однак різниця між теперішнім та минулим таки є. У доковідну епоху після закінчення чергової бійні завжди знаходили винних і розбиралися в причинах трагедії. Цього разу все може бути не так. Винних не буде. Не буде не тому що у постмодерні нема оформлених соціальних утопій та ми не знаємо їх авторів (тому що всі президенти), а тому що наростаючий вал жертв не зупинить процес.

Соціальні експерименти

Для того, щоб дізнатися про соціальний ефект позбавлення прав на засоби виробництва та з’ясувати як себе поведе безправна людина у колгоспі потрібно спочатку відібрати плуг і коня, а потім довго спостерігати і осмислювати. Тобто є ідеї, корисність яких можна перевірити виключно дослідним шляхом. При цьому важливо розуміти, що навіть в СРСР експерименти були вимушеними і витікали з незбалансованих протиріч, ніхто не експериментував просто так. Одержавлення тих же фабрик і заводів базувалося на докорах у жадібності та ігнорування загального блага власниками виробничих ресурсів.

Для того, щоб дізнатися про протиепідемічні та профілактичні ефекти застосування імунобіологічних препаратів при респіраторних вірусах по більшості позиціях експерименти були не потрібні, оскільки все давно було відомо і з’ясовано на практиці.

COVID-19: що було відомо всім і давно

  1. Досягнути ліквідації збудника антропонозів (група інфекційних захворювань, які можуть перебувати лише в організмі людини) імунобіологічними препаратами, у більшості випадків неможливо. Наприклад, неможливо досягнути ліквідації такого захворювання як дифтерія, оскільки в популяції існують люди, котрі є природним резервуаром для токсигенних штамів цієї недуги. Тобто носії не хворіють, але зберігають на слизових дифтерійну паличку. Вакцина у таких випадках є безсилою, тим більше, якщо це анатоксин.
  2. Досягнути ліквідації генетично нестійких вірусів, які окрім людського організму можуть безсимптомно перебувати в організмах птахів чи тварин, володіючи здатністю долати міжвидові бар’єри, ще більш неможливо. Про безперспективність ліквідації COVID-19 відомо було всім до початку вакцинації навіть у теоретичній моделі стовідсоткового вакцинування населення. Тому що вірус може безсимптомно знаходитися на слизових оболонках людини, або перебувати в організмі кажанів чи інших тварин.
  3. Вимушено перенесене інфекційне захворювання (кір, епідпаротит, краснуха, грип) має більш надійний і більш тривалий імунітет у порівнянні з поствакцинальним імунітетом.
  4. Імунітет після перенесеного грипу зберігається роками і має перехресний захист до інших штамів.
  5. Опірність організму від респіраторних інфекцій визначається передусім неспецифічним імунітетом, який блокує розвиток захворювання на рівні слизових оболонок. Залучення специфічної відповіді при ГРВІ є вимушеною реакцією організму, вимагає додаткових ресурсів і виснажує імунну систему.
  6. Колективний імунітет при респіраторних вірусах визначається загальною опірністю до ГРВІ, а не специфічними антитілами до вірусів.
  7. Прикладів ефективних вакцин проти респіраторних інфекцій (ГРВІ) нема. Ефективність вакцинації протигрипозною вакциною є низькою, а дія вакцини обмежується коротким періодом.
  8. Опірність організму на період формування вакцинального імунітету знижується, контакт з реальним збудником інфекційного захворювання під час формування штучного імунітету є небезпечним.
  9. Вакцинація під час епідемій є дуже ризикованою.
  10. Коронавіруси характеризуються антитілзалежним посиленням інфекції.
  11. Специфічна профілактика інфекційних захворювань не має ідеальної моделі: вакцини не мають стовідсоткової ефективності та стовідсоткової безпечності навіть за умов тривалого вивчення та використання.
  12. Вакцини від коронавірусу фізично не могли пройти всіх етапів досліджень і гарантувати прийнятний профіль безпеки. Всі імунобіологічні препарати від КОВІД отримали екстрену реєстрацію і застосовуються в експериментальному режимі.

COVID-19: що стало відомо сьогодні завдяки досвіду

  1. Неочікувана висока частота ускладнень (ішемічні інсульти, міокардити, ендокардити).
  2. Неочікувано низька ефективність вакцин. Країни з вакцинацією 70% населення запроваджують локдауни внаслідок зростання рівнів захворюваності та збереження високого рівня смертності.
  3. Підозрілі збіги смертей з вакцинацією у непристойно великій кількості.

COVID-19: парадоксальна реакція на отриманий досвід

Є речі, які не потребують перевірок. Наприклад, таблиця множення. Хтось скаже, що сформовані епідеміологічні постулати та закони інфекційного процесу не тотожні таблиці множення в математиці, і буде правий. Інколи потрібно перевіряти медичні постулати на практиці. Тільки висновки після перевірки мають бути логічними та чесними.

Австрія, Нідерланди, Німеччина, Ізраїль та інші країни демонструють нам, що перевірки медичних аксіом чомусь призводять до парадоксальних висновків і логічних покручів. Почнемо з славнозвісних ветеринарних паспортів. Західна наука в результаті перевірки медичних канонів чомусь прийшла до висновку, що імунітет після перенесеного захворювання вдвічі коротший, ніж імунітет після вакцинації: 6 місяців проти 12 місяців відповідно. Більше того, західна наука чомусь вважає, що три тижні на лікарняному з явними симптомами інтоксикації та клінічними ознаками вірусемії не формує імунітет на роки, а так, на кілька місяців. А ось два укольчики з легким свербінням в ділянці ін’єкції – на цілий рік.

Дуже парадоксальною виглядає реакція європейських урядів на зростання захворюваності і збереження високого рівня смертності серед населення на фоні показників вакцинації у 70%. Якась частина країн взяли курс на бустерні дози, а якась на поголовну специфічну профілактику. Унікально неадекватну позицію займає Австрія, яка взагалі оголошує кримінальне переслідування за відмову від щеплення з лютого 2022 року. Дивно, що ретельні та прискіпливі німці не задаються запитанням – яким чином вакцина сприятиме видаленню вірусу з слизової оболонки носіїв та викоріненню хвороби? А також не переймаються запитанням – яким чином вакцинований стає безпечним для оточуючих, якщо він не просто може бути безсимптомним носієм, але й смертельно хворим?

Не проглядається ніяких спроб розібратися у причинах небувалої летальності після вакцинації. Занадто багато збігів, щоб від них просто так відмахнутися. Ми маємо справу з антитілзалежним посилення інфекції, чи це виснаження імунної системи внаслідок її стимуляції, особливо у осіб «60+», імунітет яких знаходиться в стані природного згасання? Ну і просто унікальна оцінка міокардитів. Раз їх мало і вони не є причиною негайної смерті, то можна не помічати і не звертати уваги, що всі вони виникають у молодих. Але факт реакції серцевого м’яза напряму свідчить про активне накопичення штучних генно-інженерних продуктів у різних тканинах. Міокард просто є симптомним органом. А скільки органів та тканин не реагує на подібні накопичення? І питання не в клінічних проявах, а в експресії непотрібних генів, передусім онкогенів штучними РНК та білками. Причім потенційна здатність експресії для мРНК вакцин та векторних вакцин різна.

Українська «наука» перевершила у неадекватності західних колег за всіма напрямками. Замість 180 днів МОЗ оголосив термін дії сертифікатів для перехворілих на 90 днів, встановивши критерієм постановки діагнозу позитивний ПЛР. В результаті реконвалесцентів примушують вакцинуватися одразу після виписки з ковідних стаціонарів, оскільки позитивного ПЛР тесту у них нема, тому що державні лабораторії приймають участь у таємній урядовій програмі «допоможи нещепленому лікуватися за власні гроші», клепаючи негативні результати ПЛР. Дуже вже нагадує радянські методи примусової контрацепції – коли після аборту жінкам під наркозом ставили внутрішньоматкові спіралі, не повідомляючи їм про це. Такі жінки через 5-10 потрапляли в стаціонари з гнійними ускладненнями.

Популярные статьи сейчас

Путин признал применение новой баллистической ракеты против Украины

Укрэнерго объявило про обновленный график отключений на 22 ноября

Зеленский: Россия сейчас так же безумна, как и 24 февраля 2022 года

США сильнее Путина: Зеленский раскрыл ключ к завершению войны в Украине

Показать еще

Найбільше вразили, звичайно, українські академіки. «У відповідь на ініціативи Міністерства охорони здоров’я, Українська федерація професійних медичних об’єднань в особі їх лідерів (академіків та підакадеміків АМНУ – примітка автора), записали серії відеороликів, які підтримують стратегічні мету, що ставить перед собою Міністерство охорони здоров’я України, – сформувати в українців колективний імунітет до смертельно небезпечної хвороби – COVID-19. А з цією метою потрібно, аби щонайменше 70% дорослого населення вакцинувалися». Ролики можна перегляднути на «Ютубі».

Тобто АМН України на чолі з президентом Цимбалюком, а також МОЗ вакцинацією продовжують формувати колективний імунітет, незважаючи не просто на факти зростання рівня захворюваності у Німеччині вдвічі порівняно з минулим роком, а на факти смертності вакцинованих. Тільки не в Німеччині, а на кафедрах НМАПО ім. Шупика. Українські науковці вакцинуються, помирають, прощаються, відспівують і далі колються. Це небачений донині феномен втрати інстинкту самозбереження під впливом доказової медицини. Про колективний імунітет з цього літа не говорять уже навіть «лижні інструктори» МОЗ і касирки супермаркетів, але наші академіки продовжують рухатись у заданих пояснювальних схемах весни 2020 року.

З позивного можна відзначити реакцію на щеплення, яка позначилась на переліку протипоказів, який нарешті вийшов за межі анафілактичної реакції та підвищеної температури та включив у себе деякі онкологічні захворювання, зокрема захворювання крові. Тільки не зрозуміло, хто нестиме відповідальність за зриви ремісій та соматичних ускладнень у цих пацієнтів щеплених за СМС-повідомленнями операторів мобільного зв’язку та «соціальній» рекламі по телебаченню.

Замість висновків

Щодо неадекватної реакції уряду Австрії та інших країн, то тут дивуватися не слід. Не слід, тому що тестуються не вакцини, а тестуються люди на податливість та боягузливість. Тому не треба очікувати адекватних реакцій та раціональних дій на отриманий досвід. Якщо стовідсоткова вакцинація не зупинить захворюваність та смертність, то локдауни доповнять концентраційними таборами для осіб з недостатнім рівнем антитіл. Не зрозуміло лише у цій ситуації чи в тій же Австрії ув’язнення звільнятиме від вакцинації, тому що в Україні штраф за безквитковий проїзд не звільняє від сплати за проїзд.

Щодо медичної частини, то тут поки є надії розворушити здивуваннями. В нормі людина не повинна мати ніяких антитіл від респіраторних вірусів. Відсутність маркерів COVID після двох років за умов активного соціального життя є ознакою здоров’я і безпечності для оточуючих. Це означає, що неспецифічний імунітет слизових не пропускає і видаляє через короткий час патогени. Таких людей в популяції не менше 30%. І відсутність антитіл не є показом до вакцинації. Це повна маячня з медичної точки зору, а з кримінальної – це злочин. Такий самий злочин як і примус до вакцинації ковідних реконвалесцентів чи пацієнтів, котрі перебувають в ремісії хронічних соматичних захворювань.

Уже всім зрозуміло, що вакцинація просто відтерміновує коронавірусну хворобу, причім не факт, що відтермінування в усіх полегшує її перебіг. Зовсім драматично події можуть розгортатися у осіб, які інфікувалися під час формування вакцинального імунітету. Переосмислення вимагає вакцинація осіб похилого віку, імунна система яких перебуває у стані природної інволюції.

Такі висновки дозволяє зробити досвід.

English version here