Я міг би почати цей допис так: "Політичний партнере Яценюка, Пашинського та Мартиненка, член стратегічних сімок та дев'яток президента Порошенка, пане Аваков. Ви наплювали на закон і здоровий глузд та інспірували справу проти Андрій Антоненко, Юлия Кузьменко та Яна Дугарь - патріотів України та ворогів Путіна. Справи немає, є тільки Ваша хвора уява та жага влади"...

І завершити його так: "А краще - йдіть під три чорти з МВС чи назад до титаніка "Народного фронту". Не заважайте нам рятувати країну. Бо й так важко!"

І це був би справедливий допис. Бо смикнувши за ниточку недалекої, імпульсивної, епатажної пішки на ім'я Таня Чорновіл, ДБР може розмотати клубок, який через Пашинського та інших діячів НФ виведе на незмінного міністра внутрішніх справ, який п'ять років кришував всі схеми та корупцію "Народного фронту".

Але я напишу про інше. Насправді ДБР має рацію. Бо замість революції, яка завершує одну легітимність і встановлює іншу, "Євромайдан" справжньою революцією ніколи не став. Його формальні лідери весь час наголошували, що "Революція гідності" була "мирним протестом" за відновлення конституційного ладу та проти узурпації влади Януковичем. А тодішня парламентська опозиція, до якої належав, зокрема, і Аваков, буквально молилась на формальну тяглість влади.

І тому країна, вагітна революцією, народила державний переворот. Коли у непередбачений Конституціюєю спосіб усю повноту влади в країні отримали політичні сили, які програли усі останні вибори в країні. Замість третьої української республіки в 2014-му народився режим Порошенка, який майстерно реанімував і 5 років штучно підтримував життєдіяльність пострадянського покруча авторства Кучми, проти якого вдруге повстала країна.

Якщо "Євромайдан" був не революцією, тобто актом свідомого порушення чинної легітимності та встановлення нової, а "відновленням конституційного ладу в результаті мирних протестів", кожен, хо в перебігу "мирних протестів" чинив насильство підля гає покаранню. Як з боку тодішніх правоохоронців, так і з боку "мирних протестувальників".

Венедиктова була по своєму права: революції, яка перемогла, не потрібні закони про амністію революціонерів. Тому що справжні революціонери встановлюють новий правовий порядок, а не намагаються виправдатись в рамках старого. Якщо ж революції не було, тоді всі, хто чинив на Майдані насильство, підлягають кримінальному переслідуванню у встановленому кримінальним законодавством порядку. Коло замкнулось...

Ті, хто прийшов до влади в результаті народного повстання (яким безумовно був Євромайдан), але зрадив революційну логіку "нового початку", промінявши її на владну посаду в рамках тяглості Ancien Régime, має бути готовий, що раніше чи пізніше повстанця назвуть заколотником і запроторять за ґрати. І будуть праві. Саме це відчуває Аваков. Бо якщо епатажна пішка Чорновіл - заколотниця, значить і ферзь Аваков - заколотник. А значить раніше чи пізніше треба буде відповідати перед законом за свій заколот.

Тільки, на відміну від нас, Авакову, Чорновіл і їхнім колегам по захопленню влади у 2014-му, нема кого звинувачувати, окрім себе. Це вони кастрували революцію і перетворили її на "мирний протест" та "відновлення конституційного ладу". Що ж, схоже, сприйшов час відповідати за цю зраду...

P.S. Якщо очільники МВС та ДБР з’ясовують стосунки в Фейсбуці, та ще й у такому тоні, кінець ЗЕ-режиму вже близький. Ми є свідками відстроченої агонії потворної квазі-держави, яку створив Кучма. Чим швидше вона помре, тим більше шансів, що в нас залишаться сили та бажання створити на її місці щось достойне.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.