Україна йде босоніж по мінному полю

Наталка Киянка, для "Хвилі"

sur107

Події останніх днів, що всіх українців ввели у стан “гіпнотичного трансу” та поставили перед мислячою людиною безліч запитань та острахів.

Консенсус, на жаль, слово не українського походження, тому заглянемо у словники.

КОНСЕНСУС (від лат. consensus — згода, одностайність) прийняте рішення на основі загальної згоди – не дослівне значення слова згідно з універсальним словником, тобто енциклопедією, бо треба ж економити місце на папері та нерви, того, хто буде це читати… Є ще й інші формулювання даного слова, які, разом з тим не змінюють його суті.

КОНСЕНСУС — брак будь-яких заперечень при ухваленні певного рішення, у сучасних міжнародних стосунках особливий спосіб прийняття рішень (ухвал) без голосування, одноголосне прийняття рішень усіма учасниками наради, згода багатьох договірних сторін, досягнута в результаті попередньо проведених складних процедур, переговорів (ну це щось з економічних матерій, а я ж була колись ледачим студентом), тощо.

Разом з тим, наголошую, що Консенсус слово не українське не тільки за походженням, і навіть не тому що у нас нема аналогічних замінників (є ще й чимало) та, як скажуть наші вороги “там де три українці , два гетьмана”. Ті ж згода, злагода, злагодженність, погодженність, навіть мирність, мир гугл знаходить, як синоніми консенсусу.

Як не крути, а українська мова дивовижно багата та милозвучна…А ще є договір, проте це не зовсім з “нашої опери”, бо в нас же, а, зокрема, у наших політиків одні “ сплошні договорняки”. Та й я ж не випадково у філологію “вдарилася головою”, бо хочу написати про події останніх днів, що всіх українців ввели у стан “гіпнотичного трансу” та поставили перед мислячою людиною безліч запитань та острахів.

Не буду більше “лити слова” і так зрозуміло, що мова йде про конфлікт Києва та Дніпра та перших осіб цих славних українських столиць. Одна особа, так би мовити “коронована” більш ніж 50-відсотковим народним голосуванням, а це як не крути, а всеукраїнська довіра більш ніж половини виборців України, хоч час і обставини (складні нічого не скажу — війна з таким супротивником, як Росія в кого хочеш рейтинг виб”є із під ніг, та й економіка наша “на ладан дихає”..) внесли свої корективи до рейтингу Порошенка.

Колишній дніпропетровський губернатор І. Коломойський також людина відома і в особливих “статусах” потреби не має. З посадою губернатора попрощався “без сліз”, а головне безконфліктно і на тому дякуємо. Свою роль в українсько-російському конфлікті зіграв, чим викликав чимало симпатій українців. Про бізнесові справи останнього говорити не буду, бо не знаю, та й бізнес справа приватна, хоча ніхто з олігархів без певного зиску для себе працювати не буде. Такі вже закони економіки і тут нічого не зробиш вірніше вся наша політична вертикаль, всі президенти та прем”єри та всі депутати за всі часи свого правління нічого не зробили, щоб відокремити одне від іншого.

Дніпропетровськ, Дніпро, як любовно називають його українці, хоч і не мав ніколи статусу столиці України, проте, став “військовою столицею країни, оскільки, першим разом з Харковом та Запоріжжям приймали бойове хрещення у війні з північним сусідом.

Саме сюди поїхали перші і наймасовіші “хвилі переселенців з Донбасу, сюди доставляли перших поранених військових, а новини зі шпиталів дивилася вся країна, гроші на рахунки покалічених хлопців також перераховували “усім миром”, а головний лікар Дніпропетровської ОКЛ імені Мечникова Сергій Риженко за рейтингом давно обігнав усіх наших політиків разом взятих.

Тому, останні новини щодо відкриття “другого фронту”, “освяченого” арештом Г. Корбана, мене особисто не порадувало. Навіть, не дивлячись на те, що “не люблю я цих всіх олігархів (правда, усіх не люблю, чесно)… і за всіма ними тюрма плаче”. Спробую мотивувати свою позицію.

Все дуже просто ситуація в Україні така, що на два фронти нас просто може не вистачити, боюся загубимо країну, себто, занапастимо, втратимо те, заради чого клали життя на плаху найкращі представники нашого народу. Клали довго і тяжко, із покоління в покоління, найкращі українці… Та й продовжують цю нелегку справу, бо ж війна триває.

І зовсім не зникає моє занепокоєння від таких оптимістичних прогнозів “члена мушкетерського клубу БПП” С. Лещенка щодо “здачі” Коломойським Корбана http://hvylya.net/analytics/politics/razvod-kolomoyskogo-i-korbana.html, бо останній то, хоч і може стати “розмінною монетою” у великій політичній грі, проте ж дніпропетровська команда більше схожа на всім відому мушкетерську команду (хай автор на фото погляне до свооєї ж статті), де “один за всіх та всі за одного”, ніж “разношерстний” і часом сумнівний за складом “клуб Президента” з його незрозумілими звичайному українцю багатоходівками на нашій знекровленій війною, економічними кризами та вкрай недолугими керівниками шахівниці. Та й Г. Корбан мало схожий на гоя, хоч до відомої і широко розповсюджуваної, зокрема “братськими” сайтами, теорії всесвітнього єврейського заговору автор відноситься з притаманною іронією

Але життя показує, що у нас же головний український принцип політичної гри є “війна всіх проти всіх”, а ж ніяк не консенсус, або хоч “договорняк”, а на “карту” сьогодні поставлено дуже багато, зокрема, чи буде Україна існувати хоч в такому “урізаному форматі” без Крима та частини Сходу, чи буде Україна взагалі існувати як суверенна держава? Тому залишається вірити, що все закінчиться мирно, тобто звичайним українським “договорняком” між основними противоборчими силами, зважаючи, що кожен з них може “дістати туза з під поли”. І добре не буде вже нікому, а найперше — українцям. Бо, як там в рекламі “Приватбанк – перший депозитний банк країни”…От так і “впадеш у транс” проти волі, бо в півкраїни ж там зарплатні картки, а в іншої депозитні рахунки. Та й не тільки “Приватбанк” може стати головним аргументом відомого “народного олігарха та жидобандерівця”. А тому, просте прохання від рядового українського громадянина – не розваліть нам країну, будь-ласка, в своїх ігрищах… Бо ж українці вам цього не простять і не “подарують” ніколи.

Так що “не радує” мене це “розкуркулення олігархів” поки що… Зовсім інша справа Королевська, Єфремов, Кернес та інші, хто на сьогодні отримав повістки або “ходить під статтею”… Там цілий список був. Щось наша влада “сповнилася ентузіазмом” останнім часом. Ну що ж, можу сказати одне – пакуйте, чорт з вами, як сказав Горбатий у відомому фільмі. Або ж з ними. Навіть, з приводу анонсованої Луценко відставки Яценюка народ, думаю, дуже плакати не буде, скоріше навпаки… цікаво тільки “під яким соусом нам його “подадуть”, себто не його, а, пардон, його відставку?

А взагалі-то щось так активізувалося наше “політичне болото” останнім часом, що не встигаєш слідкувати просто вже за всім — там стріляють “із тепловізорів по прокурорам”, причому, зважаючи на бурхливу реакцію інтернет-спільноти поцілили одразу двом в голову, там повістки носять і, чомусь завжди в Верховну Раду, депутати мабуть більше ніде не бувають “згоряють чи горять, як там правильно? на роботі“ бідолаги, там, дивишся, однин іншому репліки подають, як у театрі абсурду (Яценюк – Саакашвілі). Просто не встигаєш за всім слідкувати, не те, що реагувати. Мабуть, осінні загострення всіх хронічних хвороб почалися у країниЯ ж кажу нема консенсусу…




Комментирование закрыто.