Зміни до Конституції — часткова пастка для України

Ярослав Деяк, «Наступна республіка»

Петр Порошенко

У четвер 16 липня 2015 року народні депутати включили до порядку денного сесії Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до Конституції України, в частині децентралізації влади, та направили його на висновок до Конституційного Суду.

Проект змін до Конституції представляв особисто Президент України Петро Порошенко у присутності Уряду і міжнародних гостей. Серед яких особливо варто відзначити заступника держсекретаря США Вікторію Нуланд, яка просто не могла прийти на засідання Верховної Ради без держдепівського печива, про що вона власне й анонсувала напередодні голосування.

Зазначена подія викликала шквал емоцій, обурень і непорозумінь як в українському суспільстві, так і в кулуарах Верховної Ради. Дехто навіть порівняв ці події з Переяславською радою 2.0 та вже встиг поховати неньку Україну. Та давайте не будемо влаштовувати поминки і спробуємо розібратися у найбільш дискусійних змінах до Основного Закону з холодною головою та тверезим розумом.

Напевно найгострішою зміною до Конституції, що викликала неоднозначну реакцію у суспільстві, стало питання вирішення долі непідконтрольної частини Донбасу. Так, одним із пунктів Перехідних положень Основного Закону передбачено, що особливості здійсненні місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом. Так зрада це чи перемога?

Юридичні тонкощі

Для початку, необхідно зазначити, що цей пункт Перехідних положень має тимчасовий та бланкетний характер, і по суті є мертвонародженим, бо не породжує настання справжніх правових наслідків та не несе серйозних політичних ризиків для України.

Перехідні положення будь-якого нормативно-правового акту завжди мають тимчасову дію. Зокрема, навіть зараз у Перехідних положеннях Конституції, передбачений пункт про чергові вибори Президента України, що проводяться в останню неділю жовтня 1999 року. Хочемо пригадати найбільш збудженим громадянам, що на дворі вже давно 2015 рік, а цей пункт ще й досі «висить» у Перехідних положеннях. І це свідчить ні про що інше, як про те, що пункти Перехідних положень мають тимчасовий характер і ніяк не впливають на застосування Конституції, її нормативно-правове закріплення та регулювання. Більше того, потім їх можна навіть не поспішати прибирати з Конституції, бо вони не матимуть жодних правових наслідків.

Крім того, і в самому законі України про особливий порядок місцевого самоврядування у непідконтрольній частині Донбасу чітко зазначено, що особливий порядок місцевого самоврядування в Лугандоні має тимчасовий характер та діє протягом трьох років з дня набрання чинності.

Зрозуміло також, що цей пункт Перехідних положень має і бланкетний характер, бо відсилає нас до прийнятого парламентом ще 16 вересня 2014 року Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», до якого нещодавно було внесено суттєві зміни, які значно посилюють наші позиції. Тобто, диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених в зовсім інших нормативних актах, у яких, власне, і сформульовані конкретні правила гри.

Псевдо вибори

Зокрема, цим законом встановлено, що його норми починають діяти тільки з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції та інших законів України, з додержанням засад загальних, рівних, вільних і прозорих виборів, а також публічності та відкритості виборчого процесу.

Крім того, цей закон передбачає, що вибори можуть бути проведені лише за умов виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України.

Тобто, передбачений цим законом особливий порядок діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей реалізується виключно органами місцевого самоврядування, що обрані на позачергових виборах, призначених і проведених відповідно до Конституції та інших законів України.

Логічний ланцюжок послідовності тут дуже простий – щоб провести місцеві вибори у відповідності до українського законодавства потрібно спочатку вивести всі незаконні збройні формування, а вибори мають призначатись Верховною Радою і контролюватись Києвом та міжнародними представниками.

Як ви думаєте чи можливо на непідконтрольній українській владі території Донбасу провести такі вибори? Запитання риторичне, бо відповідь на нього очевидна. А сам закон про особливий порядок здійснення місцевого самоврядування може бути у будь-який час скасований Верховною Радою, тим паче, якщо бойовики не виконуватимуть Мінських домовленостей, що вже можна з упевненістю констатувати.

Пригадаймо також, що нещодавно ватажки проросійських бойовиків ДНР та ЛНР оголосили про призначення «місцевих виборів» на 18 жовтня та 1 листопада 2015 року відповідно. А це вже є прямим порушенням Мінських домовленостей. Цікаво, що так звані «вибори» у ДНР та ЛНР проводяться у різні дні – до та після місцевих виборів в Україні, що пройдуть 25 жовтня 2015 року. Тому закликаємо вас запасатись попкорном, бо вистава буде дуже цікавою.

Часова пастка

Не варто забувати, що самі зміни до Конституції ще не прийняті остаточно і поки що тільки будуть розглядатися Конституційним Судом України, якому потрібно час для винесення конституційного висновку щодо цих змін.

І тут, леді і джентльмени, є досить цікаві моменти, бо відповідно до закону про Конституційний Суд термін провадження у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями не повинен перевищувати трьох місяців. Терміни конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі. Ухвала про відкриття конституційного провадження приймається не пізніше одного місяця з дня надходження конституційного подання чи конституційного звернення до Конституційного Суду України.

Тобто, в Конституційному суді цей законопроект може затриматись аж на 4 місяці. Уявляєте скільки разів за цей час бойовики можуть зірвати Мінські угоди? І вже коли зазначені зміни із висновком Конституційного суду повернуться на розгляд парламенту, цей дискусійний пункт Перехідних положень можливо вже буде не актуальним. Оцінили красу гри?

Таким чином, Адміністрація Президента, свідомо чи не свідомо, робить дуже цікавий хід на стратегічній шахівниці і в неї залишається багато простору для маневру, бо:

По-перше, Україна демонструє, що сумлінно виконує взяті на себе зобов’язання Мінськими угодами.

По-друге, закріплює у відповідності до них у Перехідних положеннях Конституції, по суті, мертвий пункт, який немає жодних юридичних наслідків.

По-третє, закон про особливий порядок місцевого самоврядування на непідконтрольних районах Донбасу можна у будь-який момент скасувати. По-четверте, цей закон починає діяти виключно після проведення місцевих виборів у повній відповідності до Конституції та законів України та лише у випадку виведення незаконних збройних формувань з території України, що однозначно є неприйнятним для бойовиків.

По-п’яте, Росія і її донбаські сателіти міцно чіпляються на гачок з якого вже не зможуть зірватися без негативних для себе наслідків. Звір загнаний у міжнародно-політичну пастку, яка скоріше закінчиться для нього, що найменше черговими санкціями. You know what I mean?

Варто зазначити, що початок процесу внесення змін до Конституції в такій драматичній формі також може відіграти свою важливу роль. Очевидно, що в даній ситуації Україна в цілому, та її політичне керівництво зокрема, зазнають тиску не лише зі сходу, але і з заходу. Шквал критики та відверта опозиційність деяких партнерів президентської фракції по коаліції в питанні конституційних змін є аргументом Порошенка перед міжнародною спільнотою, мовляв «бачите, це максимум, що я можу зробити в Києві, бо у майбутньому не хочеться до Ростову».

Джерело: «Наступна республіка»




Комментирование закрыто.