Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства. Прагматичні розрахунки

Олександр Гальченко, для "Хвилі"

zerno

Політики за якими стоять агрохолдінги з ранку до вечора вішають на вуха українців локшину про те, що селяни швидко втратять свою землю після зняття мораторію. Але елементарні розрахунки показують, чому агро-феодали так уперто хочуть залишити інуючу систему, яка обдирає селян як липку.

Дивіться першу частину Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства. Ідеологія

Ринок с/г землі, як чупакабра в Амазонії чи бЕндерівці на Донбасі – ніхто не бачив, але всі бояться. Ось, пані та панове вигляд кадастрового поділу України, причому доступний для огляду будь кому за посиланням — в правому верхньому кутку «Шари» — обирайте одночасно опції GoogleMap (hybrid) та Кадастровий поділ. Натиснувши на ділянку можна обрати безкоштовну опцію «Інформація про право власності та речові права» та після ідентифікації через банк-ID або логін-пароль попередньої реєстрації на сайті Держгеокадастру отримати інформацію про власника с/г пая (чи будь якої ділянки) — це суб’єкт права власності на земельну ділянку. Та про орендаря с/г ділянки (зазвичай агрохолдінг) – це суб’єкт речового права на земельну ділянку у вигляді права оренди землі.

Мал. № 1 — На полях 1. добра земля, паї десь по 3 га, які обробляються агрохолдингом единими масивами по 50-150 га.

Поля 2. малородючі і з часів розпаювання колгоспа в началі III тисячоліття н.е. (так панове, мислимо історичними категоріями) не обробляються агрохолдингом, заросли підліском-самосєйкой (ці паї десь по 1 га – тобто, розпаювання було справедливе, всі отримали пропорційно родючі по 3 га та не дуже по 1 га землі, що дуже близько до середнього розміру паю по країні в 4,1 га).

Поле 3. Віддано під огороди по 20-50 соток (формулювання — для ведення особистого селянського господарства) – як бачите, лише одиниці з наділів приватизовані. Так само, як і хати/двори у селі – 4 (Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (присадибна ділянка). Це тому, що село безлюдніє, буквально за Кобзарем:

«Аж страх погано

У тім хорошому селі:

Чорніше чорної землі

Блукають люди; повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур’яном поросли.»

Ці наділи та хати не мають ціни — безцінні у прямому сенсі, тому що нікому не потрібні — у селі мало хто залишився.

zemlya-kadastr

Це Новгород-Сіверський район, мала батьківщина другого президента України, — його рідне село Чайкине десь в 15 км. зліва від цих полів. Проаналізую ситуацію з точки зору власника (спадкоємця) земельного паю, яких в країні 6,7 млн. осіб.

На полях 1. як кадастровані так і «бесхозні» паї, але як видно на гугле-мап для місцевого агрохолдингу (у 4-му десятку за розмірами земельного банку у Топ 100 латифундистів Украины) це не має значення – він користується (по суті, краде) й тими, на які не має права – поля распахані єдиним масивом без виключень. У конторі агрохолдингу, куди ми принесли рішення суду про успадкування ділянки спитали, чи будемо оформлювати договір оренди? А якщо не будемо – хіба ви будете об’їжджати цю ділянку? Не викладати ж нам протитанковітракторні тетраподи? — здамо вам в оренду, хоча б за невелику плату, все рівно ви попередні 10 років користувалися нею безоплатно (поки була юридично не успадкована).

Невелика примітка – кожен суб’єкт земельних відносин дивиться зі своєї точки зору, головне стримувати егоїстичні прояви та знаходити взаємовигідний баланс. Я намагаюся владнати проблему в інтересах 6,7 млн. співгромадян, які складають значну частку — 16%, а з урахуванням родин десь половину населення країни. Автоматично, я розумію, що сума цих індивідів, пов’язана спільними історією (на глибину аж до 7 тис. років, традиціями (розмаїттям, залежно від регіону), мовою, вірою (кількома), соціально-політичним укладом (бажано, справедливим) і є початковим – навіть наріжним каменем міцної Держави – як мінімум у царині земельних відносин у сільському господарстві. Також я розумію, що іншою фундаментальною складовою держави є промисловці та підприємці – в моєму контексті це середні, дрібні та родинні фермери, і лише потім агрохолдинги, чиновники та політики, «якість» яких є похідною від «якості» перших двох складових за принципом «який електорат – такі й політики». Якщо народ «обманываться рад» то нема чого клясти політиків.

Ось тут людина обстоює інтереси агрохолдингів, особливо чітко це видно в пунктах 3. та 4. його тез:

«3. Неможливість перепідписати більше 20% договорів. Якщо велика частина ваших договорів потребує перепідписання, зростає небезпека, що перепідписувати їх з вашими орендодавцями будете вже не ви» — якраз зняття мораторію поступово призведе до посилення конкуренції. Як слідство, до де-олігархизації (де-агрохолдизації) на селі у бік підвищення попиту на оренду паїв (також і на купівлю) з боку більш дрібних фермерів, що призведе до підвищення вартості оренди, а відтак підвищить відсоток перепідписання договорів з іншими орендарями на більш вигідних для власників паїв умовах.

«4. Відсутність договорів емфітевзису. Сьогодні 9 з 10 підприємств мають від 3% до 15% договорів емфітевзису (це різновид тривалого користування, як і оренда на 49 років, але може укладатися на довші строки). Але якщо у вас їх немає, це значить, що люди не звертаються до вас щодо фактично продажу свого паю. Це означає, що люди підприємству не довіряють і не бачать в ньому джерело коштів. Це означає, що їм таку ідею хтось у вуха вклав» — що сказати? – а) фактично (практично) деякий відсоток «святої», «сакральної» і т.п. землі вже продано; б) спрощено — саме зараз я вкладаю у вуха 6,7 млн. українців ідею підвищення рівня орендного доходу чи загальної вартості паю при знятті обмежень на володіння їхньою власністю.

Дивимось далі – за оренду 3 га паю агрохолдинг заплатив за 2016 рік біля 2100 грн. – по 700 грн./га/рік. Я в Києві періодично здаю подобово свою квартиру 80 м2 за 700 грн./доба. Той же самий юрист (див. першу частину) виклав мені врожайність пшениці у агрохолдингу – 50 ц./га та кукурудзи – 100-120 ц./га. Це він думав, що почну розмовляти мемами на кшталт «ефективний власник», «підвищення врожайності» та превентивно «захистився». Середня врожайність пшениці по Україні біля 40 ц./га — добра, не гірше ніж у Польщі, але відстає від середньої по ЄС, де збирають по 60 ц./га. Подібна врожайність в Україні це не заслуга агрохолдингів і тем більше не ефект від укрупнення с/г підприємців – здебільшого ідеальні природно-кліматичні умови. Наприклад у Казахстані, де земля теж вважається «всенародним надбанням», і т.і. сакральною субстанцією, але посуха — врожайність пшениці (авжеж, на Целіні) всього 13,3 ц./га, а розміри полів по 625 га.

5 т. пшениці по 4,5 тис. грн./т. коштують 22,5 тис.грн.; 11 т. кукурудзи по 4,3 тис. грн. = 47,3 тис. грн. Тобто, витрати на оренду паю у валовому доході агрохолдингу складають від 3,1% до 1,5% — де ще у світі є така шара для агропромисловців!? Хіба це справедлива ціна!?

Справедливою ціною оренди були би 5-10% від валового доходу холдингу, тобто мінімум в 2-3 рази вище за нинішні копійки. Ці витрати холдинг відносив би на собівартість, разом із земельним податком державі, який зараз теж складає копійки – «Загальна сума земельного податку за 2015 рік склала 2,6 млрд. грн., з яких 2,2 млрд. сплачено юрособами (*холдингами, фермерськими господарствами).» — стор. 58 моніторингу.

А зараз, панове адепти «загальнонародного надбання» яке ніби то не продається я відкрию вам «страшну правду» – українською землею вже давно торгують на всі чотири сторони, оптом і крупним оптом – тобто, сировинними похідними від української землі – зерновими, яких у 2016 р. було продано аж 39 млн. т., приблизно на $7 млрд. (по $180/т. з ПДВ) = 175,5 млрд. грн.!
Таким чином, земельний податок державі Україна коштує агроолігархам всього лише 1,25%. Тобто, розмір земельного податку занижено в 4-8 разів – від справедливої базової десятини державі (має бути диференційованою).

Я не знаю яким богам молятся всі ці хлопці – «45 аграрных компаний» совокупно контролируют около 4,1 млн га сельхозземли. А их общая выручка превышает $10,8 млрд. (аkа 270 млрд. грн.!)», але напевно дуже впливовим. А як ще пояснити що цим агрофеодалам XXI століття вдається так довго шити в дурні не тільки 6,7 млн. екс-колгоспників, але й всю іншу українську спільноту не доплачуючи десятки млрд. грн. податків, які б могли піти наприклад на відновлення доріг, розбитих перевалкою цих 39 млн. т. – додатково десь по 10-15 млрд. грн. на рік.

Ще одна тайна полішинеля – «Украина входит в первую десятку стран по площадям сельскохозяйственных земель, контролируемых иностранными инвесторами.  Под контролем иностранного капитала в Украине находится 2,4 млн га при общей площади сельскохозяйственных угодий в 42,7 млн га.» — інфографіка: як агрохолдинги поділили Україну.

***

Йдемо далі — наприклад, у Смячі центральна вулиця повністю розбита – селяни викладають мішки з піском та колоди понад заборами, зіштовхуючи важку техніку холдингу на центр дороги. Жєсть! Скоріш за все на тій 2-х кілометровій полосі перепон і пробив собі задній амортизатор — піу і «–2500» грн., більше річного орендного доходу від паю. Такі видатні ями я бачив лише між Кропивницьким та Миколаєвом, якраз посеред «національного надбання» — чорноземних полів.

Причому цей холдинг ще не самий поганий – десь «середній по лікарні», привожу його в якості фактичної ілюстрації – обіцяв же бути максимально наочним та фактологічним. Стосовно смяцької та інших доріг – це дуже складно, майже неможливо психологічно — ремонтувати, витрачати на те, що тобі не належить повністю (як шлях до повністю власного поля). Пропоную вам, читачу поставити над собою кілька експериментів:

1) Вкрутіть на своєму поверсі лед-лампочку (відразу лайфхак – напишіть маркером або лаком для нігтів на цоколі щось на кшталт «вкрадеш — відсохне!») – якщо наважитеся, гарантую нові довгограючі відчуття. От якби принцип діяв на політиків – «збрешеш – всохне/відсохне!» — чи їх вже «й холера не вхопить»? як примовляв мій дід.

2) Вимийте поверх (перед ліфтом та до своєї двері), або зашпаклюйте тріщини у штукатурці чи пофарбуйте стіни (ціна питання кілька сотень грн.) – це ще крутіше, і відносно свого розуму «навіщо це мені потрібно – вони ж не миють, не шпаклюють» і відносно остраху бути «застуканим» за подібним заняттям сусідами. Коли згодом відчуття від скоєного (і першого, і другого) трошки притупляться — розкажіть про це домашнім 😉 – отримаєте нову порцію емоцій.

Якщо лампочки я повкручував вже давно просто як особистий мікровнесок проти енергетичних олігархів, то регулярно мити та косметично відремонтувати поверх мене змусила необхідність здавати квартиру в оренду – зробив це задля клієнтів/партнерів, у сенсі — майбутніх орендарів.

Так і дороги й екологія в країні почнуть поступово приводитись до ладу, коли агрохолдинги та крупні фермери — орендатори паїв почнуть бачити в селянах (власників паїв) не кріпаків, а суб’єктів клієнтсько-партнерських відносин, задля укріплення яких і стануть виділяти кошти (техніку) на ремонт-відбудову інфраструктури. Відповідно і селяни – орендодавці паїв будуть докладати зусиль на ремонт інфраструктури для партнерів-орендарів.

***

Розглянемо ще кілька аргументів заздалегідь порядних, патріотично орієнтованих знайомих:

1. «Мораторій не можна знімати поки не буде визначено справедливу ціну чорноземів» — ніби й ринково-орієнтована людина — очолював кілька торгівельних ТОВ, навіть викладав у ВУЗі. Рішення:
а) діюче законодавство обмежує орендну плату від 3% до 12% від оціночної (номінальної) державної вартості – тобто, є десь 2-х кратний потенціал збільшення справедливості (від середньої платні в 5-6% за пай) в українській ноосфері вже зараз;
б) Як тільки пройдуть перші угоди купівлі-продажу за реальною, в кілька разів більшою від номінальної ціною, думаю, що якась частка з цих поки що інертних 6,7 млн. селян знайде спосіб вплинути на ВР, Кабмін задля підвищення держоціночної вартості (на базі статистки угод) – холдинги зобов’язані перерахувати абсолютну грошову вартість оренди в такому разі.

2. «Треба створити умови щоб захистити фермера (чи просто умови для фермера)» — мій видавець, а також багато інших, якось дотичних до теми мають на увазі різні аспекти. Якщо лаконічно:

а) Це вихідне хибне розуміння – у руслі патерналізму над «маленьким українцем», не віри в самих себе, гіперобожнювання держави та благоглупої надії на правильних чиновників, які забезпечать справедливі умови. Рішення у звільненні ініціативи «маленького українця» під впливом мотивації особистої вигоди отримати в кілька разів більше від своєї землі. Це для початку, потім запрацюють мотивації більш високого (чи тонкого) рівня – стосовно покращення навколишньої ноосфери не тільки для себе – себто, вимити перед ліфтом і навіть не задля догоди орендарю. Відтак, скооперувавшись, мільйони «маленьких українців – володарів паїв (як епічно звучить;)» почнуть по справжньому впливати й на суди, й на поліцію, й на політиків… — тобто, дадуть самі собі раду.

б) «Ми вже втратили шанс забезпечити дрібних фермерів міні-технікою; якби років десять тому китайці дали мільйонів 50 дол. якомусь тракторному заводу… (типу, зараз були б дешеві мінітрактори – технічні умови для фермера)» — це знов юрист агрохолдингу (тут вже ключова його іпостась не «юрист», а «агрохолдингу» — тому, майже автоматично — благоглупість.

Стосовно суддів – поки що утримаюсь від зовнішньо непедагогічних порад (хоча по суті дуже педагогічних – насправді, хіба на дошку пошани вішати корупціонерів?). На місцях суди більш справедливі, перевірили на собі – «навіть не думай!» – присоромила знайома за натяк на хабар судді за рішення по успадкуванню паю від її померлого кілька років тому батька. Це в Києві в результаті десь 400-річного негативного відбору всі гілки влади посіли видатні антинародні представники, які автоматично обстоювали інтереси, того хто в конкретну епоху впливає НА територію українців (тому на РФ й кажуть «НА Україні» — нажаль, вони мають підстави – ми дотепер так і не перетворилися на повноцінний державний суб’єкт).

Щодо чиновників та навіть виборних представників громади – такий самий принцип вирішення питання де-корумпування цих посад, — тільки ініціатива селянської спільноти. Знов, як і сто років тому в епоху всеобуча актуальний призов (рос.) – «Мы не рабы – рабы немы», можливо по мотивам українського Кобзаря «німі на панщину ідуть…».

За «розвитого соціалізму», коли правлячий верхівці стала зрозуміла хибність СРСР побудованому на тому, що нібито справедливі держчиновники будуть рівномірно розподіляти та опікуватися «робочими та селянами» (хіба це не те, що пропонують у земельному питанні Рух, Свобода, Самопоміч та інші…?) цей лозунг обезглузділи пробілом в останньому слові — «не мы». Ось ця громада принаймні не німа – запросили журналістів – «В Українському селі «всохлися» 800 га». Поки що в арсеналі селян моральний вплив – «присоромили», але з підвищенням цінності земельних паїв, думаю вони швидко знайдуть більш дієві способи впливу, навіть «згідно діючого (на сьогодні) законодавства».

Чекати створення умов зверху – це замкнене коло, хоча б тому, що які критерії остаточного створення сприятливих для фермера умов? Також треба визначитися з терміном «фермер», тому що зараз його розуміють як кому вигідно й таким чином додатково задурюючи людям голову.
Щодо створення умов – наприклад, можна ще додати умови створення запасу носовичків, вчасно шмарклі підтирати фермерськім дітям. І я навіть не глузую – все було дуже серйозно. Ось родинне фермерське господарство моїх свояків.

ukrainskie-fermeryi

 

Головний — Толик. Толику 4 роки і останній тиждень в нього кровив ніс майже без зовнішніх проявів якоїсь хвороби. Допоміг відвезти Толика у лікарню – кілька днів чекали результатів аналізів, не промовляючи вголос можливий найстрашніший діагноз. На щастя все минулось добре – це не рак (у розвиненому світі ця хвороба у дітей виліковна на 70-80% — у нас пропорція навпаки). Зараз Толику два рази на день вводять ліки загальнозміцнюючої дії через голку, яка забинтована на правій руці.

Батько Михайло. Михайло знайшов спосіб купити китайський (sic! пане юристе) б/в 12-ти сильний тракторець, який він самостійно ремонтує — збирає-розбирає що той баян, плюс модернізує під нього с/г знаряддя, яких в нього з десяток на всі випадки (більшість сам переварив-доробив). Сподівається на звільнення від монополізму ринку б/в автомобілів з Європи, скасування загороджувальних податків та мит – легалізацію «на литовських номерах», щоб мати змогу вчасно возити Толика до лікарні, наприклад.

Мама Люба не має агроосвіти (педагогічний коледж), але дасть фору багатьом агрономам та тваринникам. Разом вони вирощують відмінних поросят, створивши замкнений цикл вирощування кормів.

Вони щирі, патріотичні, товариські, порядні, розумні та вміли люди – тому мають друзів, які прийдуть їм на допомогу у разі спроби силового (рейдерського) захоплення їх присадибних наділів та с/г паїв старших родичів. Це по-перше, по-друге можна звернутися відразу до кількох відомств, призваних якраз вгамовувати подібні ексцеси – благо зараз до існуючих старих додалося кілька нових і можна сподіватися, що хтось із них хоча би з мотивації міжвідомчої конкуренції та особистого гонору зверне увагу на несправедливість. Згодом, коли в околицях набереться кілька десятків чи сотень фермерів вони створять щось на подобі шерифської, рейнджерської служби швидкого реагування на такі зазіхання (може, до того часу й поліція запрацює як годиться). Тобто, ніякого повернення у «лихі 90-ті» не буде, як би Вона не сумувала за тим часом, роздмухуючи страшилку.

***
З трьох працівників комп’ютерної майстерні у Чернігові один проти, один не визначився і один за продаж землі – каже «а земля (паї) й так вже повним ходом продається – дають 50-100 тис. грн. і через кілька міс. коли не повертають, залоговий пай переходить новому власнику». Уточнюю — це за згодою сторін, це такий механізм? Так, це такий механізм купівлі-продажу української с/г землі. І це на додачу до емфітевзису та ще кількох схем.

Загалом, це дуже симптоматично – поки що це найвищий рейтинг «за» звільнення від покріпачення у сталій групі осіб. Пояснення просте – комп’ютери підкоряються не міфам чи пліткам, а чітким законам фізики та інженерії, а відтак змушують людей «зрить в корень» — логічно досліджувати причинно-наслідкові зв’язки, та братися до діла, а не повторювати над блоком живлення мантри — «не створено вітчизняної елементної бази для ремонту», «не забезпечено стабільного струму у енергомережі» — взяли й пропаяли контакти.

Так, це жахливий парадокс, чому самі власники паїв переважно за продовження власного покріпачення. Але і парадокс має пояснення, тут сума обставин – тотальна недовіра до всіх і всього, насамперед до інститутів держави, що має кількасотлітню історію. Але ж держава це не тільки держчиновники, але й люди – народ. Утворилася система деградації що самопідживлюється: держава псує людей, відбиваючи бажання проявляти ініціативу та вмикати розум – люди псують державу, делегуя у політику і держуправління найгірших за морально-вольовими якостями представників.

Вона жахає людей поверненням «лихих 90-х», для чого немає передумов, але якщо припустити що її мрія здійсниться, то у цих хлопців «роботи» на порядок збільшиться. Подивіться на кадастровий поділ (мал. № 1) – поля складаються з кількох десятків паїв, кожен з яких окремо має в десятки разів меншу цінність, ніж так би мовити цілісний майновий комплекс у вигляді квартири, ларька, промислового підприємства чи торгівельної фірми. Тобто, щоб консолідувати паї у промислових масштабах хоча б одного поля потрібно «вибити» підписи під купчими/дарчими на паї у десятків самих різних людей, які часто густо вже не проживають у навколишніх до поля селах. Возитися з с/г землею «бригадам» буде мало сенсу – «овчинка выделки не стоит» — набагато вигідніше зайнятися особняками та ділянками навколо великих міст, де присадибна сотка вартує с/г гектара (довідково: 1 га = 100 соток).

Клоун з вилами та інші маніпулятори доповнюють Вону – «доведені до зубожіння люди за копійки продадуть свої паї». Кому продадуть? — олігархам, порошенкам, іноземцям, інопланетянам? Всі перелічені хлопці відсікаються від скуповування паїв та спекуляцією Ненькою на раз-два:

1 – обмеження на володіння більш ніж 2400 га. Причому, починаючи з 24 га діє прогресивна шкала земельного податку/акцизу (докладніше про це далі);

2 – заборона на купівлю землі іноземцями. Опосередковано через конформістів-колаборантів серед українців володіти с/г землею це не теж саме, що офшорною компанією через кіпріота, багамця чи британця з Мену. В офшорах немає виробничої діяльності та немає фізичної присутності іноземця – фактичного володаря офшорної компанії. Номінальні директори продають раз на рік кілька своїх підписів під паперами абсолютно не контролюючи фінанси. Я не уявляю, як в умовах с/г виробництва можна маскувати іноземну присутність і які іноземці наважаться оформлювати куплену за їх гроші землю на українських громадян – хіба вони несповна розуму?

І чому це всі селяни побіжать «за копійки» продавати паї, якщо зараз 80% володарів проти продажу – невже Ктулху, який проник їм в моск раптово змінить позицію та зашепотить – продай, продай, продай свій пай? За кордон же не побігли, після відкриття безвізу (хоча, недоброзичливці стращали швидким та ще більшим обезлюдюванням країни). Наприклад, мені навіть на думку не спадало продати власну квартиру – причому, як купили на самому початку століття десь за 280 дол. м2, так мені було байдуже скільки вона коштувала у 2008 (на піку цін) чи зараз. І продавати право володіння квартирою у вигляді потижневої оренди я почав з максимально можливих 1200 грн./доба і знайшов орендарів тільки як знизив ціну до 800-700 грн. А от садову ділянку в 10 соток в околицях Києва я саме продаю – і почав теж з максимально можливих в тих краях 2 тис. дол./сотка, зараз 1,5, но відчуваю, що продам десь за 1 тис. – частину проп’ю (це все на здоров’я — справа в пропорціях), частину витрачу на переклад англійською своєї книги.

Дайте людям розпорядитися своїм життям та власністю на їх розсуд – життя дійсно священне, єдине. Дехто буде весь вік здавати в оренду (яка неодмінно підвищиться), дехто продасть (думаю, меншість – десь 20%). Для початку влуплять максимальну ціну, на порядок вищу за нинішню державну оціночну (чого так дорого? — бо ж це частинка батьківщини!) — як за кілька років не знайдуть покупця навіть за кілька разів нижчу ціну, може й відмовляться продавати.

Ок, в заключній частині подивимось кому вигідно теперішнє статус-кво, до чого призведе зняття мораторію та які основні законодавчі норми треба ввести щодо обігу с/г земель.

Продовження буде




Ответить