Кошмар в Ормузькій протоці: чим загрожує найбільша нафтова криза в історії

Тиждень війни в Ірані - і світ зіткнувся з найбільшими перебоями в постачанні нафти за всю історію. Ормузька протока, через яку проходить п'ята частина світової нафти та ЗПГ, фактично закрита для судноплавства, а ціни на Brent злетіли на 50%. Однак один із найавторитетніших світових експертів з енергетики Деніел Єргін стверджує: глобальна система виявилася набагато стійкішою, ніж у минулі кризи - багато в чому завдяки сланцевій революції в США, тій самій, що вже допомогла Європі вистояти після спроби Путіна використати газ як зброю проти коаліції на підтримку України. Питання лише в тому, як довго триватиме війна - і чи вистачить цього запасу міцності.

Коріння нинішньої кризи в Перській затоці сягає страйків нафтовиків в Ірані восени 1978 року - ключового елемента протестів, що повалили шаха за кілька місяців. Припинення постачання від одного з найбільших світових експортерів викликало паніку на глобальному ринку. Ситуацію посилила консолідація влади ісламською республікою, чий революційний запал включав непримиренну ворожнечу до Заходу, особливо до США.

Однією зі спадщин тих подій став кошмарний сценарій: нафта, що проходить через Перську затоку, виявляється відрізаною затяжною руйнівною війною. Страх у тому, що це призведе до злету цін на енергоносії та вкине світову економіку в глибоку рецесію.

З моменту початку війни в Ірані тиждень тому Тегеран робить усе можливе, щоб втілити цей сценарій у реальність. Ключова мета - Ормузька протока, одна з найважливіших морських артерій планети. Через неї зазвичай проходить близько 20% світової нафти. Але її значення не обмежується нафтою. З 1997 року Перська затока - насамперед Катар - стала великим постачальником зрідженого природного газу (ЗПГ). Близько 20% світового ЗПГ теж проходить через ці вузькі води.

У звичайний час у протоці можна було одночасно нарахувати до 90 танкерів. Зараз їх практично немає. Страхові поліси для судноплавства в регіоні формально діють, але до них додаються величезні надбавки за військовий ризик. Кілька комерційних суден у затоці або на підході до Ормузької протоки вже стали мішенями для дронів. Зберігається й загроза атак озброєних іранських швидкохідних катерів.

Епіцентр кризи зміщується на схід

Раніше основними ринками збуту для країн Затоки були Європа та США. Але сьогодні Ормузька протока в економічному сенсі розгорнута на схід, і епіцентр поточної кризи - Азія. Минулого року понад 80% нафти та 90% ЗПГ із Затоки йшло в азійському напрямку.

Однак це не означає, що нинішні перебої - виключно азійська проблема. Глобальні ринки нафти та газу відчувають кризу повною мірою. Станом на ранок п'ятниці еталонна ціна Brent зросла приблизно на 50% порівняно з рівнем, що передував нарощуванню американської військової присутності в затоці. Тим часом азійські покупці, позбавлені катарських вантажів, накручують ціни на спотовому ринку, перетягуючи переважно американські партії ЗПГ у Європи. Спотові ціни на ЗПГ в Азії майже подвоїлися від початку війни, а європейські ціни на газ зросли приблизно на 50%, що створює додатковий тиск на європейську економіку.

Крім того, Європа та Африка залежать від Затоки в частині постачання авіапального. Що довше триватиме війна, то сильнішим буде підвищувальний тиск на ціни. Дефіцит в Азії незабаром проявиться і на АЗС Північної Америки.

Стійкість системи

Судноплавство через Ормузьку протоку поки зупинено. Але найважчий сценарій - серйозне пошкодження інфраструктури та тривале закриття протоки. Це посилить побоювання довгострокового дефіциту постачання.

Проте ця криза розгортається у світі, де глобальна система нафти та газу є більш стійкою та диверсифікованою, ніж будь-коли за останні десятиліття. Іран колись був одним із ключових світових постачальників нафти. Тепер - ні. Його експорт, обмежений санкціями, становить менше ніж 2% світової пропозиції, до того ж більша частина йде до Китаю за зниженими цінами.

Аналогічна трансформація відбулася з Венесуелою. Колись зірка світового нафтового ринку та одна з країн-засновниць ОПЕК, сьогодні її насилу можна назвати нафтодержавою. Вона видобуває менше нафти, ніж американський штат Північна Дакота, і в чотири рази менше, ніж сусідня Бразилія.

Але головні зміни відбулися в США. Менш як два десятиліття тому Америка була найбільшим у світі імпортером нафти. Тепер вона - найбільший виробник. Лише десять років тому США відправили свій найперший вантаж ЗПГ на експорт. Сьогодні це найбільший у світі експортер зрідженого газу.

Росія, попри санкції та цінові обмеження, залишається великим експортером нафти. Але нові американські потужності виявилися критично важливими, коли Володимир Путін спробував використати "енергетичну зброю", відрізавши Європу від постачання природного газу. Він розраховував завдати достатньої економічної шкоди, щоб розколоти коаліцію на підтримку України. Спроба провалилася. Одна з причин - американський ЗПГ зміг замістити значну частину російського газу. Загалом сланцева революція привнесла нову стабільність на світові ринки.

Запас міцності

Цей запас міцності проявляється і в іншому. Китай закачував величезні обсяги нафти у сховища, які тепер може використати. Країни Міжнародного енергетичного агентства підтримують стратегічні запаси. Нинішні перебої підкреслюють важливість енергетичної безпеки і те, наскільки тісно вона пов'язана з національною безпекою.

Запас міцності існує і в самому регіоні. Країни Затоки давно усвідомили, що протока становить для них серйозний ризик. Саудівська Аравія завбачливо побудувала мережу трубопроводів зі сходу на захід - від Перської затоки до Червоного моря. Абу-Дабі спорудив трубопровід меншого масштабу, прокладений паралельно протоці.

Нинішні ціни на нафту в районі $90 за барель далекі від найгіршого сценарію. Але прямо зараз світ спостерігає найбільші в історії перебої в постачанні нафти, а також потужний шок для глобальних газових ринків. Ключове питання для світової енергетики - як довго триватиме ця війна.

Деніел Єргін - віцеголова S&P Global, автор книги "Здобич: Всесвітня історія боротьби за нафту, гроші та владу"

Джерело: Financial Times, колонка Деніела Єргіна