Загальнодержавна програма розвитку конкуренції в Україні на 2013-2023 роки

Пропонуємо вашій увазі текст «Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2013-2023 роки».

Загальнодержавна програма розвитку конкуренції в Україні

на 2013 – 2023 роки

І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

 

 

Відповідно до частини другої статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

На момент набуття Україною незалежності економіка країни характеризувалася практично повною відсутністю конкуренції між господарюючими агентами, що підтримувалася планово створеною структурою виробництва, побудованою на засадах спеціалізації та концентрації.

В межах ринкових перетворень 1990-х років в Україні було проведено приватизацію, масштабну структурну демонополізацію економіки, скасовано монополію держави на зовнішню торгівлю. прийнято законодавство про захист економічної конкуренції, створено інституційні механізми його застосування. Як наслідок, на початок 2000-х років на товарних ринках, на яких склалися необхідні структурні передумови для економічної конкуренції реалізовувалося близько 54 відсотків загального обсягу реалізації товарів, робіт і послуг. Водночас, на ринки, на яких можливості для ефективного функціонування конкуренції було суттєво обмежено внаслідок наявності на них суб’єктів господарювання з ознаками домінування, припадало близько 23 відсотків загального обсягу реалізації товарів. робіт, послуг, на ринки, на яких діяв практично один продавець товару (надавач послуг, виконавець робіт) і в силу цього конкуренція практично виключалася – близько 12 відсотків.

Протягом першої половини 2000-х років відбулося оновлення законодавства про захист економічної конкуренції, зміцнення інституційних засад його застосування, становлення системи незалежних державних регуляторів ринків природних монополій та сфери телекомунікацій. Тривали позитивні зміни у розвитку структурних передумов конкуренції: станом на початок 2008 року частка товарів, робіт, послуг, що реалізовувалися на ринках з конкурентною структурою, у загальному обсязі реалізації досягла майже 57 відсотків, у той час як частка ринків, на яких передумови конкуренції були відсутні, скоротилася до приблизно 6 відсотків.

Разом із тим, у цей час загострилися проблеми інституційних обмежень конкуренції, насамперед, негативного впливу на доступ до товарних ринків невиправдано ускладнених дозвільних процедур, створення внаслідок втручання державних органів, їхніх посадових осіб нерівних умов в конкуренції для різних суб’єктів господарювання, розширення явища владно-господарського дуалізму та пов’язаного з цим розростання сфери платних адміністративних послуг, інформаційної непрозорості товарних ринків, а також антиконкурентної узгодженої поведінки суб’єктів господарювання, недобросовісних практик у конкуренції.

Погіршення стану конкурентного середовища сталося внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи 2008 – 2009 років. Станом на початок 2010 року частка товарів, робіт, послуг, що реалізовувалися на ринках, на яких структурні обмеження конкуренції були відсутніми, скоротилася до 48,3 відсотка, у той час як частка ринків, структура яких унеможливлює або істотно обмежує конкуренцію, зросла порівняно з 2008 роком на третину. Найбільш монополізованими залишаються окремі галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі транспорту та зв’язку, житлово-комунального господарства. Посилилася концентрація ринків у торгівлі, агропромисловому комплексі. Проблеми, пов’язані недостатньою ефективністю конкуренції на ринках послуг загострюється також унаслідок того, що, на відміну від ринків більшості видів продукції, ці ринки практично не зазнають впливу міжнародної конкуренції. При цьому на регіональному рівні монополізація є більшою, ніж на загальнодержавному. Водночас, проблеми впливу чинників інституційного характеру, що обмежують, спотворюють конкуренцію на ринках з конкурентною структурою, притаманні для попередніх років, залишилися здебільшого невирішеними.

Незважаючи на створення інституційних засад регулювання сфери природних монополій, його ефективність залишається недостатньою. Діюча система регулювання цін (тарифів) на товари (послуги), що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій, базується на витратних методах, які стимулюють компанії до нарощування витрат. При цьому, при перегляді цін (тарифів) на товари (послуги), що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій, за базу приймаються витрати попереднього періоду, що призводить до збереження в тарифах усіх неефективних витрат попередніх періодів. Загострюється проблема доступу до послуг суб’єктів природних монополій як для суб’єктів господарювання, так і для кінцевих споживачів.

Наявна система платних послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави, має наслідком обмеження або усунення конкуренції на ринках, де державними органами здійснюється господарська діяльність, можливість вчинення державними органами дискримінаційних дій щодо підприємців, нав’язування їм додаткових платних послуг, штучне стримування розвитку підприємництва.

Потребує оновлення ряд положень законодавства про захист економічної конкуренції в частині посилення його ефективності, подальшої гармонізації із сучасним світовим та європейським правовим регулюванням цієї сфери. З 2004 року в Україні відсутній програмний документ, який визначав би основні напрями реалізації конкурентної політики на загальнодержавному рівні.

Сприяти розв’язанню зазначених проблем покликана Загальнодержавна програма розвитку конкуренції на 2013 – 2023 роки, розроблена відповідно до частини першої статті 18 Господарського кодексу України.

 

ІІ. МЕТА ПРОГРАМИ

Метою Програми є:

підвищення ефективності функціонування товарних ринків в Україні;

підвищення результативності державного захисту конкуренції;

удосконалення механізмів державного впливу на ринкову економіку.

 

ІІІ. ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ ТА ЗАХОДИ З ЇХ ВИКОНАННЯ

Для досягнення мети програми передбачається виконання таких завдань за наступними напрямами:

1. Інформаційне забезпечення управління ринковими процесами

Реалізація завдань цього напряму спрямована на забезпечення прийняття своєчасних, випереджувальних та обгрунтованих управлінських рішень у сфері реалізації антимонопольно-конкурентної політики, а також на запобігання обмеженням конкуренції внаслідок повної або часткової інформаційної непрозорості товарних ринків.

Напрям передбачає виконання наступних завдань:

1.1. Формування системи моніторингу стану та перспектив конкуренції на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні.

1.2. Запровадження періодичного відстеження ефективності реалізації конкурентної політики на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні.

1.3. Розвиток належного інформаційного забезпечення функціонування товарних ринків.

1.4. Підвищення прозорості приватизаційних процесів.

1.5. Забезпечення прозорості процесів концентрації прав володіння та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

1.6. Забезпечення прозорості процесів концентрації прав власності на виробничі активи вітчизняних підприємств.

2. Удосконалення системи державного захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму

Реалізація завдань цього напряму спрямована на збереження конкурентних відносин, що склалися на ринках України, а також на підвищення ефективності діяльності з недопущення та припинення неправомірних обмежень конкуренції, зловживань монопольним (домінуючим) становищем та недобросовісної конкуренції.

Напрям передбачає вирішення наступних завдань:

2.1. Удосконалення законодавства про захист економічної конкуренції з метою посилення його ефективності, подальшої гармонізації із сучасним світовим та європейським правовим регулюванням цієї сфери, посилення відповідальності за порушення, що спричиняють найбільшу шкоду суспільству.

2.2. Запровадження механізмів обов’язкової експертизи проектів регуляторних актів щодо їх впливу на конкуренцію.

2.3. Вдосконалення механізмів застосування законодавства про захист економічно конкуренції судами.

2.4. Оптимізація діяльності органів влади як учасників економічних відносин.

2.5. Удосконалення практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Забезпечення розвитку ефективних конкурентних відносин на товарних ринках

Реалізація завдань цього напряму спрямована на створення умов для становлення та розвитку конкурентної структури товарних ринків, усунення або мінімізацію впливу інституційних чинників, що призводять або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, забезпечення рівності умов конкурування.

Напрям передбачає виконання наступних завдань:

3.1. Забезпечення узгодження з конкурентною політикою реалізації промислової, інноваційної, аграрної, зовнішньоекономічної, цінової політики, політики захисту прав.

3.2. Запровадження механізмів обмеження економічної влади окремих субєктів господарювання.

3.3. Зменшення негативного впливу владно-господарського дуалізму на конкуренцію.

3.4. Сприяння розвиткові інфраструктури товарних ринків.

3.5. Усунення або зниження бар’єрів вступу на ринки товарів (робіт, послуг), зокрема, в паливно-енергетичному комплексі, на транспорті, у зв’язку, у промисловості та у будівництві, в агропромисловому комплексі, в житлово-комунальному господарстві, у фінансовій сфері.

3.6. Стимулювання вступу на товарні ринки з обмеженими передумовами конкуренції нових суб’єктів господарювання, зокрема, на транспорті, у будівництві, в агропромисловому комплексі.

3.7. Сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу.

3.8. Вдосконалення освітнього та наукового забезпечення розвитку конкуренції.

4. Вдосконалення державного регулювання монополізованих товарних ринків

Реалізація завдань цього напряму спрямована на створення засобами державного впливу таких умов функціонування товарних ринків, на яких конкуренція відсутня або обмежена, а конкурентне середовище не може бути створене в найближчий перспективі, які б забезпечили їхню максимально можливу ефективність.

Напрям передбачає виконання наступних завдань:

4.1. Удосконалення інституційних засад державного регулювання природних монополій та суміжних ринків, зокрема, в паливно-енергетичному комплексі, на транспорті, у житлово-комунальному господарстві.

4.2. Удосконалення державного регулювання у сфері ціноутворення, зокрема, в паливно-енергетичному комплексі, на транспорті, в агропромисловому комплексі, у житлово-комунальному господарстві, у сфері охорони здоров’я.

4.3. Удосконалення державного регулювання доступу до товарів (послуг) монопольних утворень.

4.4. Сприяння технологічним змінам, що виводять ринки зі стану природної монополії, вжиття організаційних заходів, які б створювали передумови для лібералізації ринків природних монополій та суміжних з ними ринків.

5. Наближення національної системи захисту конкуренції до принципів і правил, вироблених міжнародними організаціями у сфері захисту конкуренції, міжнародне співробітництво у сфері захисту конкуренції

Реалізація завдань цього напряму спрямована на забезпечення ефективності національної системи захисту економічної конкуренції за умов глобалізації світової економіки, посилення впливу міжнародної конкуренції та зв’язку стану конкуренції на внутрішніх ринках України з процесами, що відбуваються за її межами, максимально повне використання можливостей, які надає міжнародне співробітництво, для забезпечення захисту та розвитку економічної конкуренції в Україні.

Напрям передбачає виконання наступних завдань:

5.1. Запровадежння системи контролю над наданням державної допомоги суб’єктам господарювання.

5.2. Вдосконалення системи контролю над концентрацією та узгодженими діями суб’єктів господарювання.

5.3. Вдосконалення практики розслідування антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання.

5.4. Розширення участі України у міжнародному співробітництві у сфері конкурентної політики.

6. Формування проконкурентної свідомості у суспільстві, залучення інститутів громадянського суспільства до сприяння захисту та розвитку конкуренції

Реалізація завдань цього напряму спрямована на формування в українському суспільстві сталої традиції ставлення до економічної кокуренції як до суспільної цінності, забезпечення розуміння широкими верствами підприємців та споживачів головний цілей, принципів та інструментів правового захисту добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, врахування позиції основних суспільних груп інтеерсів під час вироблення та реалізації антимонопольно-конкурентної політики,  забезпечення активної участі інститутів громадського суспільства у захисті та розвитку добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Напрям передбачає виконання наступних завдань:

6.1. Залучення представників суб’єктів господарювання, їх об’єднань та громадських організацій до розробки проектів нормативно-правових актів з питань захисту економічної конкуренції.

6.2. Підвищення рівня контролю з боку організацій споживачів та громадськості за формуванням тарифів на соціально-важливі товари та послуги.

6.3. Поширення та популяризації серед суб’єктів господарювання та споживачів інформації про законодавство з питань захисту економічної конкуренції.

Заходи з реалізації завдань Програми зазначено в Плані заходів на виконання Програми розвитку конкуренції в Україні на 2013 – 2023 роки, що є невід’ємною складовою Програми.

Заходи з реалізації Програми виконуються центральними та місцевими органами виконавчої влади та, в частині окремих завдань, також Національним банком України, органами місцевого самоврядування, Національною Академією наук України.

Загальну координацію виконання Програми та контроль над ним здійснює Кабінет Міністрів України.

 

IV. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Очікуваними результатами реалізаії Програми є:

створення системи інформаційного забезпечення прийняття про конкурентних, оперативних та обгрунтованих управлінських рішень у сфері економічної політики;

інтенсифікація вступу нових суб’єктів господарювання на товарні ринки України, що забезпечуватиме проконкурентні зміни їх структурних характеристик;

мінімізація нерівності умов конкурування, що виникає унаслідок неправомірного втручання дежавних органів та їх посадових осіб, неоднаковості можливостей доступу учасників ринку до фінансових, виробничих, сировинних, інших ресурсів та інформації;

зменшення втрат споживачів, підприємців і суспільства в цілому, що виникають унаслідок неправомірного обмеження конкуренції, зловживання ринковою владою, недобросовісної конкуренції та неефективного державного регулювання товарних ринків;

гармонізація національної системи захисту конкуренції захисту конкуренції з європейськими та світовими принципами і стандартами; забезпечення взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері реалізації антимонопольно-конкурентної політики;

формування у суспільній свідомості стійкої проконкурентної традиції, активне залучення інститутів громадянського суспільства до забезпечення заисту і розвитку конкуренції у підприємницькій діяльності.

V. ДЖЕРЕЛА ТА ОБСЯГИ ФІНАНСУВАННЯ

Фінансування заходів з реалізації Програми здійснюється у межах бюджетних призначень, передбачених на відповідний рік виконавцям Програми для виконання завдань Програми.

Орієнтовний обсяг коштів державного бюджету, необхідних для виконання завдань програми, становить _____ гривень.

Необхідний обсяг фінансування заходів визначається щороку Кабінетом Міністрів України виходячи з державного бюджету з урахуванням конкретизації завдань за підсумками виконання заходів у попередні роки.

Джерело: Антимонопольний комітет