Правда та брехня про парламентську коаліцію

На перший погляд, це всього лише внутріпарламентський інструмент – інститут існування парламентської більшості (інститут в інституті), який дозволяє Парламенту діяти солідарно – створювати та контролювати Уряд, взаємодіяти з Президентом, нести відповідальність за роботу Парламенту в цілому. Але найголовніше, парламентська Коаліція втілює принцип програмної роботи Парламенту і принцип відповідальності парламентських партій, парламентських фракцій та депутатів-мажоритарників за їх роботу в Парламенті взагалі.

Водночас на роботу парламентської Коаліції впливає загальна ситуація в українській політичній системі як такій. Україна є поєднанням олігархії та залишків демократії. Відтак усі органи влади представляють собою поєднання демократичної публічної системи влади та глибинної олігархічно-корупційної системи прихованого впливу на владу. Саме ця обставина позначилася на діяльності зокрема Парламенту та парламентської Коаліції.

Сюжет про наявність парламентської Коаліції

Одразу ж процитую Конституцію України, статтю 83: «Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України…»

Зверніть увагу на першу важливу обставину: Конституція прямо і недвозначно говорить «коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів». Тобто, коли спікер Парламенту говорить про індивідуальне членство в Коаліції, що нібито всі члени фракцій, що вийшли з Коаліції, мали написати персональну заяву про вихід з коаліції, він бреше, тобто суперечить Конституції. Він не посилається на жодну норму, тому що такої норми немає – ні в Конституції, ні в Регламенті.

Більше того, давайте прочитаємо текст Коаліційної Угоди від 27.11.2014. Там теж згідно до Конституції написано: «УЧАСНИКИ. Ця Угода про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» у Верховній Раді України восьмого скликання (далі – Коаліційна угода) укладена учасниками Коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, які підписали цю Коаліційну угоду.»

Ще раз – учасниками Коаліції є депутатські фракції, а не окремі народні депутати. Тобто народні депутати є лише мірилом кількісного складу Коаліції, але не учасниками її, на кого покладена відповідальність про існування. Тобто вихід зі складу Коаліції якоїсь чи якихось фракцій як її учасників веде до зменшення Коаліції рівно на кількість народних депутатів, що входять до цих фракцій, що вийшли з Коаліції.

Більше того, в самій Коаліційні угоді написано про припинення діяльності Коаліції наступне: «Припинення Коаліції 7.1. Коаліція припиняється у разі: 7.1.1. припинення повноважень Верховної Ради України восьмого скликання; 7.1.2. зменшення чисельного складу Коаліції до кількості народних депутатів, меншої, ніж визначено Конституцією України; 7.1.3. прийняття Коаліцією рішення про припинення своєї діяльності. 7.2. Зміни у складі Коаліції, у тому числі у зв’язку з виходом із Коаліції однієї чи кількох депутатських фракцій, якщо при цьому кількісний склад Коаліції не стає меншим, ніж визначено Конституцією України, не є підставою для припинення Коаліції.»

Тобто саме пункт 7.2 суперечить визначенню про учасників Коаліції, і саме його очевидно має на увазі спікер.

Але ж ніде не говориться про те, що кількість Коаліції потрібно підтверджувати особистими заявами. І в Конституції, і в Коаліційній угоді говориться лише про фракції як учасників і кількість народних депутатів цих фракцій як міру для існування коаліції.

Чи можемо ми вирішити цю невизначеність через Конституцію чи Регламент Верховної Ради?

Сюжет про конституційність існування коаліції та коаліційної угоди в Парламенті

Конституція вимагає: «Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України…»

Такі норми про Коаліцію містилися у Регламенті Верховної Ради до 10.02.2010 року (статті 61-67). Але народні депутати часів Президента Януковича вилучили ці норми всупереч вимогам Конституції. Причому вилучення цих норм було неконституційною і незаконною дією. Після цього всі Парламенти змушені були мати неконституційні та незаконні коаліції, аж поки не буде виконано вимогу Конституції щодо унормування Коаліції в Регламенті.

Тепер нинішній Регламент Верховної Ради не містить статей 61-67. Можете пересвідчитись за посиланням – там після статті 60 одразу іде стаття 73.

Скандальність ситуації у тому, що нинішній післяреволюційний Парламент підписав свою Коаліційну угоду і створив свою Коаліцію значним чином незаконно. Можна сказати, що тоді не було часу на те, щоб наново унормувати створення, діяльність та припинення діяльності парламентської Коаліції в Регламенті. Але ж можна було терміново створити Коаліцію, і протягом 5 наступних років таки унормувати її засади в Регламенті, як цього і вимагає Конституція. Цього не було зроблено.

Отже нинішній Парламент, зокрема його спікер, винуваті в тому, що продовжували існування Коаліції у неконституційний і незаконний спосіб. Тому сьогодні всупереч Конституції Регламент не містить норм, які би могли нам сказати, чи була взагалі Коаліція, як саме потрібно рахувати її кількість, як саме потрібно встановлювати існування Коаліції і фіксувати момент припинення її діяльності.

Потрібно сказати, що статті Регламенту про Коаліцію до 10.02.2010 містили вельми погану норму – там спікер оголошує рішення про припинення існування Коаліції. А це є власне негативна правова рекурсія – Голова Парламенту одноосібно визначає існування Коаліції, хоча інші її учасники (фракції) можуть бути з цим незгодні. Якщо учасниками Коаліції є фракції, то саме коаліційні фракції, а не Голова Парламенту мають припиняти діяльність Коаліції.

Суть Коаліції полягає у тому, щоб Парламент діяв програмним чином. Якщо Коаліція відхиляється від програмної Угоди, то це мають фіксувати саме колективні члени коаліції – фракції, а не окремі народні депутати чи Голова Верховної Ради. Голова Верховної Ради, щоб зберегти Парламент, а отже свою посаду і владу, завжди буде зацікавлений, щоб довести, що Коаліція існує, навіть якщо програмні засади Коаліційної угоди будуть явно порушуватися. Програми це колективні інструменти, і відповідальність за програми несуть колективи. Тобто лише фракції чи партії як члени Коаліції можуть забезпечити фіксацію виконання чи невиконання коаліційної програми всередині Парламенту.

Чому народні депутати за часів Президента Януковича знищили норми Регламенту про Коаліцію всупереч вимогам Конституції?

Щоб управляти Коаліцією в ручному режимі. Глибинний Парламент, який тоді утворився перший раз, таким чином уникав конституційної та законної публічності.

Чому народні депутати за часів Президента Порошенко не відновили норми Регламенту про Коаліцію, як того і вимагає Конституція?

Тому що Глибинний Парламент таким чином продовжив своє існування вже в післяреволюційних умовах. Тобто нинішні народні депутати заздалегідь закладали умови такого статусу Коаліції, щоб неможливо було однозначно встановити її існування та дієвість.

Саме тому безліч народних депутатів, які уникають розповідей про ці обставини, брешуть на телебаченні про законність існування нинішньої Коаліції та про конституційність Коаліційної угоди. Адже Конституція містить згадку про Коаліцію, але не містить згадки про Коаліційну Угоду. А нинішній Регламент Верховної Ради ВЗАГАЛІ не містить згадок про Коаліцію та про Коаліційну Угоду.

Сюжет про Конституційний Суд, який нібито має вирішити цю проблему

Якби ми би хоч колись мали Конституційний Суд, який опікується розвитком конституціоналізму в Україні, ми би були впевнені, що всі ці обставини він розгляне і дасть своє визначення – і щодо існування Коаліції, і щодо конституційності та законності дій Парламенту у питаннях унормування Коаліції, як цього вимагає Конституція. Тут пахне для спікера перевищенням службових повноважень та узурпацією влади. Але хіба ж ми можемо уявити, що Конституційний Суд відважиться на такий висновок?

Конституційний Суд вочевидь скаже, що неможливо за Конституцією та Регламентом достеменно встановити існування Коаліції в Парламенті.

Я не вірю в ефективність та потрібність Конституційного Суду України, тому що за весь час свого існування він не вирішив жодну конституційну проблему, і лише створював нові проблеми.

Рішення Конституційного Суду про відміну норми проти незаконного збагачення однозначно показує – Конституційний Суд належить до Глибинної Держави, а не до Публічної Держави. Конституційний Суд майже ніколи не діяв задля блага України та її Конституції, відбуваючись формально юридично правильними відписками, але не формуючи конституціоналізм і не розвиваючи його.

Саме тому я виклав своє бачення ситуації з існуванням Коаліції, не сподіваючись на рішення Конституційний Суду задля блага України.

Джерело: блог Сергія Дацюка на УП

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook