Розраховуючи показники Державного бюджету України на 2009 рік, уряд обіцяв, що за підсумками року зростання економіки складе 100,4%, інфляція становитиме 109,5%, а номінальний ВВП — 1046,5 млрд. гривень.
Незважаючи на те, що за результатами І кварталу стало зрозуміло, що такі показники є абсурдними та досягти їх неможливо, уряд не здійснив їх перегляд та не вніс відповідні зміни до бюджету.
Відповідно, вся макроконструкція економіки та бюджет на даний час є викривленими і нереальними, не дають змогу реально формувати дохідну частину бюджету та здійснювати бюджетні видатки.
За І квартал реальний обсяг ВВП скоротився на 20%, за ІІ квартал – на 18%, що є одним з найгірших показників у Східній Європі та країнах СНД.
Втрачено фактично третину промисловості. Поглиблюється спад у сфері послуг, зокрема торгівлі, скорочуються ринки збуту нашої продукції як за межами, так і в середині країни через зниження платоспроможного попиту населення.
Не додають оптимізму й чинники, що можуть спричинити погіршення ситуації у майбутньому.
Це, по-перше, виснаженість ресурсів підприємств, зокрема через недолугу урядову політику щодо збирання податків наперед та затримку у відшкодуванні податку на додану вартість.
По-друге, фактичний перехід від політики розвитку до «політики виживання». Відбувається скорочення інвестицій в основний капітал. Підприємства відчувають брак навіть обігових коштів на здійснення поточних видатків, бюджет не має можливості здійснювати інвестиційні видатки через обмеженість у ресурсній базі, ідея Стабілізаційного фонду – вихолощена, а банківська система неспроможна замістити ці ресурси. До того ж, на осінь припадає пік навантаження за борговими платежами корпоративного сектору.
До всього цього ще додається небажання уряду здійснювати реформи на газовому ринку, реально стабілізувати фінансовий стан НАК «Нафтогаз України», здійснювати вчасно і прозоро рекапіталізацію банківської системи за рахунок бюджетних витрат.
Все це у майбутньому призведе до неможливості не те що зміцнення, а хоча б відтворення наявної ресурсної бази.
По-третє, зміцнює свої позиції тіньовий бізнес, свідченням чого є невідповідність у темпах зниження споживання електроенергії (на 21 відсоток) та промислового виробництва, підприємства якої є основними споживачами електроенергії (на 30 відсотків).
По-четверте, бажання уряду вирішувати проблеми з дефіцитом бюджетного ресурсу за рахунок Національного банку України, тобто фактично здійсненням емісії. Так, на здійснення заходів з ЄВРО-2012 в обсязі 9,8 млрд. грн. кошти має надати саме Національний банк України. А взяти він їх може лише з одного джерела — надрукувати.
Изменения в счетах за газ: Нафтогаз обратился к украинцам с важной информацией
В Харьковской области взорвался трубопровод, - СМИ
В Киеве вернут оплату за парковку: названа дата и условия
До 800 евро штрафа: какие наказания грозят украинцам в Германии за превышение скорости
Отже, урядова політика на сьогодні аж ніяк не є оптимальною у поверненні країни на шлях економічного зростання, а є популістичною з нахилом у бік проїдання вже навіть за рахунок майбутніх поколінь.
Причиною цього є насамперед серйозні помилки у прогнозних оцінках економічної ситуації, а отже, фактична невідповідність бюджетних показників реаліям сьогодення. Вже зараз, за оцінками експертів, до кінця року буде недоотримано номінального ВВП в обсязі понад 90 млрд. гривень та, як наслідок, до зведеного бюджету не надійде орієнтовно 25 млрд. грн.
Це підтверджується фактичними показниками.
2. Щодо стану виконання Державного бюджету України
Маємо напружену ситуацію з наповненням бюджету. Уряд прозвітував про мобілізацію за 7 місяців до загального фонду державного бюджету 83,3 млрд. грн. або 100,0% планових показників січня – липня 2009 року.
Досягти такого рівня наповнення доходної частини державного бюджету уряду вдалося завдяки застосуванню різного роду маніпуляцій.
Серед них: зменшення планових показників майже на 10,5 млрд. гривень, перерахування Національним банком України у І півріччі річної суми перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами і навіть перевищення цієї суми на 10%, збирання податків наперед та стримування бюджетного відшкодування податку на додану вартість платникам.
Водночас асигнувань на проведення видатків відкрито за загальним фондом держбюджету на 102,0 млрд. грн., що становить 97,1% уточнених планових показників на період.
Незважаючи на наближення видатків за окремими бюджетними програмами, помісячний розподіл асигнувань у цілому залишається незадовільним. Зокрема, протягом І півріччя не було розпочато фінансування 14 бюджетних програм, серед них такі важливі як: забезпечення окремих централізованих заходів з лікування цукрового діабету, утилізація звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива, фінансова підтримка преси, Національна програма інформатизації, закупівля сучасного медичного обладнання та інструментарію для Державної установи «Інститут отоларингології ім. професора О.С.Коломійченка» тощо.
За 51 бюджетною програмою на І півріччя заплановано здійснити менше 15% річних призначень, а на деякі програми – до 5,0%.
Навіть отримані розпорядниками бюджетні кошти ними не використовуються. Неосвоєними на кінець періоду залишилось 1,5 млрд. грн.
Крім того, за такого розпису та в умовах суттєвих проблем з мобілізацією доходів бюджетна видаткова політика здійснювалася за рахунок формування значних обсягів дефіциту бюджету. Так, за 7 місяців дефіцит загального фонду держбюджету склав 17,9 млрд. гривень, що в 1,9 раза більше від затвердженого річного плану (9,2 млрд. грн.).
Його було профінансовано за рахунок здійснення урядом внутрішніх запозичень в обсязі 19,1 млрд. грн. (29,3 % річного плану), зовнішніх запозичень в обсязі 36,9 млрд. грн. (у 2,5 раза більше річного плану).
Отже, використовуючи таке джерело проведення асигнувань як формування дефіциту, за рахунок чого здійснено майже 18% касових видатків, урядом фактично перекладено відповідальність щодо їх здійснення на майбутнє, та суттєво збільшено ризик ще більшого погіршення рівня фінансування видатків до кінця року.
Окремо необхідно звернути увагу на використання такого важливого інструменту бюджетної політики як Стабілізаційний фонд державного бюджету. Створений задля реалізації інвестиційних ініціатив, що пожвавлять ринок, він на сьогодні відіграє роль «резервного гаманця» уряду, за допомогою якого маскуються прогалини в економіці в цілому та діяльності окремих підприємств зокрема.
Рішення уряду про виділення коштів Стабілізаційного фонду спрямовані насамперед на вирішення поточних проблем. Так, на виплату заробітної плати та сплату податків державними підприємствами (у т.ч. через поповнення статутного фонду) урядом передбачено виділити, у тому числі і користуючись правом перерозподілу напрямів використання бюджетних коштів, 3,7 млрд. грн. За рахунок коштів Стабілізаційного фонду вирішено фінансувати заходи з охорони бібліотек, музеїв, заповідників, архівів тощо.
І лише 1/6 із оприлюднених на сьогодні рішень Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів Стабілізаційного фонду на конкретні заходи передбачає інвестиційні видатки.
У цілому ситуацію зі Стабілізаційним фондом доведено до абсурду. При наявності в ньому 65,2 млн. грн. нерозподілених Законом коштів, уряд приймає рішення про виділення 6,0 млрд. гривень для безоплатного оформлення державних актів на землю.
Таким чином, ідея Стабілізаційного фонду як інвестиційного локомотиву економіки в кризових умовах вихолощена як в законі про бюджет, так і практикою уряду.
3. Щодо ситуації навколо Пенсійного фонду
Урядом заявлено про вчасну і у повному обсязі виплату пенсій, що відбулося, зокрема, завдяки перевиконанню Пенсійним фондом плану за доходами. І надалі, за заявою Прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, пенсії, незважаючи на важкі обставини світової фінансової кризи, виплачуватимуться в повному обсязі та вчасно.
За рахунок чого відбувається виплата пенсій насправді? Розрекламоване урядом перевиконання планових показників Пенсійного фонду відбулося за допомогою суттєвого корегування у бік зменшення цих планових показників. За січень – липень 2009 року план за доходами зменшено на 7,2 млрд. грн., або на 8,2%, у тому числі з власних доходів – на 6,8 млрд. грн., або на 11,3%.
Без здійснення відповідного коригування Пенсійним фондом було б сформовано ресурс, що на 4,6% менше встановленого плану.
Фактично ж виконання зобов’язань за пенсійними виплатами стало можливим лише за рахунок отриманих Пенсійним фондом позичок з державного бюджету. На покриття дефіциту Фонд отримав з бюджету позички у сумі 21,3 млрд. грн. (з урахуванням залишку боргу попереднього року – 1,3 млрд. грн.), а погасив – 11,5 млрд. грн. Станом на 1 серпня 2009 року його заборгованість перед державним бюджетом за отримані позички складала 9,8 млрд. гривень.
4. Щодо надання Урядом гарантій за кредитами
Аналіз урядової практики надання державних гарантій за зобов’язаннями суб’єктів господарювання за кредитами у 2009 році свідчить про використання урядом механізму державних гарантій, як маскування зростання прямого державного боргу та дефіциту бюджету, яке відтерміновується на наступні роки.
Кабінетом Міністрів України фактично ігноруються особливості законодавчого регулювання цього процесу.
Із дозволених Законом 37 млрд. грн. уряд вже надав дозволи на залучення кредитів під державні гарантії у сумі понад 40 млрд. гривень. При цьому гарантії надаються урядом безсистемно, на фінансування переважно потреб поточного характеру, без відображення в рішеннях уряду положень щодо надання зустрічних гарантій, подекуди без застосування конкурсного відбору постачальників (які в рамках виконання проектів визначаються безпосередньо в рішеннях уряду без наведення підстав залучення саме цих компаній) та навіть з делегуванням повноважень щодо розгляду проектів, на які надаються кредити під державні гарантії, їх позичальникам (НАК «Украгролізинг», ДП «Укрмедпостач», Державна інноваційна фінансово-кредитна установа).
З прийнятих урядом 12 рішень лише 3 спрямовані на реалізацію інвестиційних проектів, решта передбачає фактичну закупівлю обладнання та вирішення поточних проблем державних підприємств.
У зв’язку з цим виникають значні ризики перекладання зобов’язань за кредитами суб’єктів господарювання на державний бюджет, а отже, неконтрольованого збільшення державного боргу. І зазначений борг держава буде змушена повертати за рахунок коштів, які могли б бути спрямовані на інші цілі – забезпечення соціальних стандартів, зміцнення інвестиційної та інноваційної складової видатків державного бюджету тощо.
Отже, за надані сьогодні державні гарантії відповідальність доведеться нести майбутнім урядам, а розраховуватися за ними у кінцевому підсумку будуть сумлінні суб’єкти господарювання та пересічні українські громадяни, за рахунок доходів яких формується державний бюджет країни.
