Судова реформа у 2018

Денис Монастирський, Тетяна Ющенко, Український інститут майбутнього, "Хвиля"

суд

Революційні події кінця 2013 – початку 2014 років стали потужним каталізатором процесу впровадження першочергових невідкладних заходів, які б забезпечили необхідні позитивні зрушення та зміни у функціонуванні судових та правоохоронних органів нашої держави.

Із метою визначення пріоритетних напрямів та упорядкування цього процесу указом Президента України від 20 травня 2015 року було затверджено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки. Стратегія передбачала здійснення реформування у два етапи. Перший полягає в оновленні законодавства, спрямованого на відновлення довіри до судової влади та суміжних правових інститутів, а другий – у системних змінах до Конституції України та комплексній побудові інституційних спроможностей відповідних правових інститутів.

Прогноз Юрія Романенка від UIF на 2018 рік дивіться тут — Мир и Украина в 2018 году: трудности сохранения старого, ужас появления нового. Прогноз Надії Коваль  — «Європейський союз-2018: ризики, можливості та сценарії». Прогноз Ілії Куси — «Близький Схід 2018: конфронтація чи деескалація«

Своєрідним запуском змін у судовій системі можна вважати внесення змін до розділу «Правосуддя» Конституції України в червні 2016 року й ухвалення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя». Указаний закон передбачив зміни не лише в системі судоустрою держави, але й докорінно змінив підходи до призначення суддів на посади. Прикінцеві та перехідні положення до закону стали своєрідною дорожньою картою подальших змін у судовій системі, впровадження яких відбувалось протягом 2017 року. Разом із тим варто зазначити, що 2017 був багатим на події у сфері впровадження реформи правоохоронних органів.

10 головних змін у функціонуванні судових, правоохоронних органів та суміжних правових інститутів у 2017 році:

  1. Ухвалення Закону України «Про Конституційний Суд України», яким запроваджується новітній інститут конституційної скарги — важливої гарантії у механізмі судового захисту основних прав і свобод людини та громадянина.
  2. Завершення першого відкритого конкурсу до Верховного Суду, що полягав у проходженні кандидатами новітньої процедури — кваліфікаційного оцінювання. У результаті Президентом України було призначено 113 суддів нового найвищого суду держави.
  3. Оголошення Вищою кваліфікаційною комісією України добору кандидатів на посади суддів місцевих судів, із заявами про участь в якому звернулось 5336 осіб. 4942 кандидати допущені до добору, а майже 4600 з них — до складення відбіркового іспиту. Стадію іспиту успішно подолало 700 осіб.
  4. Ухвалення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що гармонізує правила цивільного, господарського та адміністративного судочинства та впроваджує систему «електронного правосуддя».
  5. Утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності та оголошення конкурсу на обіймання 21 вакантної посади цього суду.
  6. Завершення конкурсу на посади приватних виконавців у рамках впровадження реформи системи виконання судових рішень. У результаті складення шести іспитів для приватних виконавців переможцями було оголошено 94 особи.
  7. Обрання органів прокурорського самоврядування — Ради прокурорів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, початок діяльності цих органів.
  8. Завершення конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань. Переможцем конкурсу на посаду Директора Державного бюро розслідувань було визнано Трубу Романа Михайловича.
  9. Завершення конкурсу на посаду керівника Національної поліції та оголошення переможця, Сергія Князєва. Конкурс був організований комісією з відбору кандидатів на посаду голови Національної поліції та проходив у декілька етапів.
  10. Початок роботи дорожньої патрульної поліції, що забезпечуватиме порядок на десяти основних автомагістралях України.

Таким чином, 2017 рік можна сміливо назвати реформаторським. Це підтверджується зокрема висновками останнього звіту Європейської служби зовнішньої дії та Єврокомісії. Потужна динаміка перетворень пояснюється дотриманням затвердженого плану.

Позаяк про якість цих змін об’єктивно можна буде судити лише за декілька років, коли повноцінно запрацюють новоутворені інституції та почне застосовуватися оновлене законодавство.

Зважаючи на зміст Перехідних та прикінцевих положень до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону «Про внесення змін до процесуального законодавства», за умови стабільної політичної обстановки, можна спрогнозувати наступні 10 найбільш очікуваних подій 2018 року у сфері реформування системи судоустрою, судочинства, правоохоронних органів та суміжних інститутів.

  1. Початок роботи місцевих окружних судів

Насамперед, варто зазначити, що це саме той випадок, коли форма прямим чином впливає на зміст. Положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або в місті, або в районі (районах) і місті (містах). Прикінцевими та перехідними положеннями до закону передбачено, що районні, міжрайонні, районні в містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до початку діяльності місцевих окружних судів, які можуть бути утворені Президентом України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року. Відповідно, з першого дня 2018 року ці повноваження перейдуть до Верховної Ради. Наближеність парламентських виборів — чи не найкращий мотиватор для політиків долучитись до процесу реформування системи судоустрою, адже дуже часто саме суд перетворюється на майданчик політичного протистояння. Тому не виключено, що Гарант скористається передбаченим законом правом сформувати систему судів у державі.

За найбільш вірогідним з варіантів оптимізації судової системи, нинішні районні суди невдовзі припинять своє існування як юридичні особи, однак до скорочення штатної чисельності суддів це не призведе. У результаті утворення судових округів очікується зменшення кількості судів-юридичних осіб, скорочення адміністративних посад та, на відміну від того, як це відбувається зараз, окружні суди будуть в змозі самостійно утворювати колегії для розгляду справ без необхідності залучення суддів із сусідніх округів. Із презентованої Державною судовою адміністрацією України інтерактивної карти вбачається, що замість чинних 663 районних, міськрайонних, районних у містах судів планується утворити 266 окружних судів. Нормативний старт процесу було закладено ще в 2016–2017 роках, тоді, коли його повноцінна реалізація припадає саме на 2018 рік.

Очевидно, що реорганізація судової системи на перших етапах призведе до плутанини в офіційних документах, бюджетних витрат, проблеми дотримання процесуальних строків, адже справи повинні надходити до умовно центрального приміщення судів округу, розподілятись автоматизованою системою та передаватись суддям, які працюють в інших приміщеннях, відстань між якими може сягати понад півсотні кілометрів. Разом із тим за умови належної інформаційної політики серед населення, наявності процесуального механізму, налагодження внутрішньої і зовнішньої міжсудової логістики, з великою долею вірогідності можна сказати, що вказані недоліки матимуть тимчасовий характер.

2.Початок діяльності Служби судової охорони

Законом передбачено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони, яка повинна в повному обсязі розпочати виконання повноважень не пізніше 1 січня 2018 року.

Попри наявність відповідного бюджетного фінансування, процес створення служби судової охорони в 2017 році не відзначався активністю.

Як і раніше, виконання функцій з охорони судів, інших органів судової системи, а також установ з охорони судових експертиз, здійснюється підрозділами Національної поліції на безоплатній основі відповідно до п. 19 ч. першої ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2015 р. № 906. Примітно, що такі ж обов’язки законом було покладено на Національну гвардію України, однак у зв’язку з відсутністю затвердженого урядом переліку судових установ, які потребують охорони (проект переліку перебуває на розгляді Кабінету Міністрів України ще з березня 2017 року), із 768 приміщень, в яких розташовані судові установи: 464 (60%) будівлі не охороняються взагалі; 161 (22%) будівля — тільки вдень; 7 (1%) будівель — лише вночі; 136 (18%) будівель — забезпечується цілодобовою охороною підрозділами Національної поліції України. Чому це важливо? Недостатність заходів охорони українських судів вже вкрай негативно впливає на незалежність суду та провокує радикальні угруповання вчиняти протиправні дії, спрямовані на захоплення судових установ.

Варто зазначити, що проектом Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» заплановано фінансування Служби судової охорони обсягом більше 1 млрд. грн. За умови прийняття вказаного закону в запропонованій редакції, призначення керівника служби та належного планування її роботи, 2018 рік може відзначитись початком роботи повноцінної служби, що дбатиме про безпеку суддів, працівників та відвідувачів суду, а також охоронятиме приміщення судових установ.

3. Повномасштабне кваліфікаційне оцінювання чинних суддів

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» зобов’язав Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести первинне кваліфікаційне оцінювання всіх суддів в Україні. Декілька сотень суддів пройшли відповідну перевірку, однак у зв’язку з ухваленням нової редакції закону та запровадженням іншої процедури перевірки здатності судді здійснювати правосуддя, у жовтні 2017 року Комісія оголосила про початок оцінювання для суддів, у яких закінчилися повноваження; суддів віком 60 років і старше; суддів апеляційних судів.

Конкурс до Верховного Суду продемонстрував, що процедура проходження суддями кваліфікаційного оцінювання потребує оптимізації, оскільки її надмірна тривалість негативно впливає на темпи реалізації основної ідеї реформи — перезавантаження судової системи. З іншого боку, не можна допустити, аби жертвою швидкості стала якість. Ймовірно, що 2018 рік відзначиться пошуком балансу між цими показниками та відповідними змінами до нормативних актів ВККС України. Із урахуванням загальної чисельності суддів (близько 5000 осіб), які очікують на проходження перевірки, та наявності декількох паралельних процесів (добору суддів місцевих судів, конкурсу до Вищого суду з питань інтелектуальної власності) у 2018 році кваліфікаційне оцінювання зможуть пройти лише 30% суддівського корпус

4. Початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності

Указом Президента України від 29 вересня 2017 року було утворено Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Передбачається, що цей суд розглядатиме усі суперечки щодо питань інтелектуальної власності у порядку, встановленому новим Господарським процесуальним кодексом України. Ідею створення спеціалізованого суду підтримали багато вітчизняних та іноземних експертів. Проте не можна не звернути увагу на основну розбіжність: назва суду не відповідає його інстанційним повноваженням (вищий суд першої інстанції).

Суд буде сформовано з представників трьох професій: суддів, адвокатів та патентних повірених, відібраних шляхом проведення відкритого та прозорого конкурсу, який було оголошено 30 вересня 2017 року. Із урахуванням практики тривалості конкурсних процедур, а також того, що згідно з бюджетом на наступний рік передбачені видатки на роботу цього суду обсягом 27 млн. грн., можна розраховувати, що початок його роботи припаде на осінь 2018 року.

Однією ж з перших проблем функціонування суду може стати його місце розташування: якщо нині справи з питань інтелектуальної власності можуть розглядатися всіма господарськими, районними та апеляційними судами, то в подальшому розгляд усіх цих суперечок зосереджуватиметься у вказаному суді з місцезнаходженням у столиці. Втім, означену проблему можна вирішити, зокрема шляхом застосування системи електронного суду.

5. Впровадження системи електронного правосуддя

Із 2013 року в Україні діє система «Електронний суд», що забезпечує швидкий і зручний доступ громадян до інформації про перебіг судової справи, час і місце її розгляду, обмін процесуальними документами між судом та учасниками процесу із застосуванням електронного цифрового підпису.

Ухвалені 3 жовтня 2017 року нові редакції процесуальних кодексів передбачають кардинальний крок у сфері електронного доступу до правосуддя — створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що має забезпечити обмін документами в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу. Також встановлено, що суд буде проводити розгляд справи в електронній формі з можливістю використання електронних доказів. Прикінцеві й перехідні положення закону визначають, що переведення судочинства в режим електронного правосуддя відбуватиметься поступово, а обов’язок щодо його реалізації покладено на ДСА України.

6. Створення Вищого антикорупційного суду

Історія створення цього суду дедалі більше нагадує гостросюжетний детектив, аніж звичайний етап реалізації судової реформи. Перша згадка про нього містилась у ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак, на відміну від Вищого суду з питань інтелектуальної власності, закон не визначав ані модель суду, ані категорії осіб, які мають право кандидувати до його складу. Прикінцевими та перехідними положеннями закону визначено, що проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності спеціальним законом. Не гаючи часу, народні обранці запропонували своє бачення нового суду та зареєстрували два альтернативних законопроекти. Проте жоден з них не був однозначно підтриманий Венеційською комісією. У результаті законопроекти відкликано, і вся увага суспільства прикута до діяльності глави держави. Цьому є об’єктивне пояснення. У останньому звіті органів Європейського Союзу щодо оцінки реформ в Україні, а також висновку Венеційської комісії зазначено, що саме Президент України повинен подати новий законопроект про створення антикорупційного суду як незалежної та окремої установи в системі чинної судової влади. Таким чином, суспільна дискусія з теми «Чи потрібен українцям окремий антикорупційний суд?» автоматично змінилася на тему «Коли запрацює новий антикорупційний суд?» Відповідь на це питання залежить від багатьох факторів.

По-перше, наявною є проблема моделі суду, яка б не розбалансовувала чинну систему судоустрою.

По-друге, виконання рекомендації про конкурсний добір суддів із залученням міжнародних експертів (для цього необхідно напрацювати зміни до базового судового закону).

По-третє, немає гарантій, що внесений законопроект підтримає парламент, оскільки питання створення суду для “топ”-корупціонерів впродовж двох років було надміру політизованим.

По-четверте, у разі ухвалення закону та оголошення конкурсу, важко спрогнозувати кінцеву дату його завершення, позаяк не виключені різного роду скандали та диверсії в процесі кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді найчеснішого суду держави. Утім, зважаючи на великий запит суспільства та міжнародної спільноти, а також передбачене у 2018 році бюджетне фінансування цього суду обсягом майже 37 млн. грн., є надія, що його створення таки відбудеться у 2018 році.

7. Розблокування роботи Конституційного Суду України

Із 2014 року Конституційний Суд України з об’єктивних, а подекуди й суб’єктивних причин не демонструє високі показники роботи. За весь 2017 рік не було ухвалено жодного рішення. Повноважними є 13 суддів із необхідних 18. Коли повернулися до редакції Основного Закону від 8 грудня 2004 року, Верховна Рада України звільнила тих суддів Конституційного Суду, тоді як судді, призначені Президентом і з’їздом суддів, залишились працювати. Недоукомлектованість складу та внутрішня розрізненість суддів за суб’єктами призначення призвела до дисгармонії у роботі суду. Уже після ухвалення нового закону розпочались процедури конкурсних відборів суддів, яких призначає Президент, Верховна Рада. 13 листопада 2017 року з представником суддівської спільноти визначився З’їзд суддів України. За умови спокійного перебігу конкурсних процедур, можна сміливо сподіватись, що виникнення нових суддів Конституційного Суду України розблокує його роботу в 2018 році.

По суті, з усіх очікуваних подій у сфері реформування судової влади в 2018 році лише одна здатна здійснити суттєвий вплив на рівень суспільної довіри — створення антикорупційного суду. Проте очікувана позитивна динаміка може так і не прийти у випадку супроводження конкурсних процедур гучними скандалами та резонансними «викриттями». Окрім того, у випадку створення, значної шкоди репутації новоствореного суду завдаватиме обрання для підозрюваних у корупції осіб іншого запобіжного заходу, аніж утримання під вартою, а також винесення стосовно таких осіб виправдувальних вироків.

2018 рік можна назвати роком реалізації починань, які мали місце у 2016–2017 роках, тому від далекоглядності авторів реформи та вправності її виконавців залежатиме головне — чи відчують українці якісні зміни на краще.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook, страница Украинского института будущего в Facebook, страница UIF в Telegram

[print-me]
Загрузка...


Комментирование закрыто.