Atlantic Council: Росія оточує Україну, де ж Захід?

Аарон Корева, Atlantic Coincil, переклад Ольга Пришко, Український Інститут Майбутнього

Путин Украина

Останніми тижнями Президент Росії Володимир Путін займається тим, що йому вдається краще за все: спекулює війною. Це почалось зі звинуваченням Кремля українських лідерів, за те, що останні обрали терор замість миру. Крім того, ані спостерігачі ОБСЄ, ані представники незалежних ЗМІ не підтвердили справедливість претензій Росії до України щодо збройного нападу чи бомбардування з боку українських збройних сил.

Андрій Яніцький, український журналіст-розслідувач, який відстежує факти російської пропаганди, повідомив, що фотографія наметів, котрі, як стверджує російська влада, використовувались диверсантами, насправді взята з мережі Інтернет.

Схоже, російська кампанія пропаганди і дезінформації активно розгортається. Як стверджує Андрій Яніцький, сама ідея саботажу в Криму – сміховинна. Навіщо диверсантам прокрадатися до Криму, як стверджує Москва, якщо будь-хто може потрапити на територію півострова через контрольно-пропускний пункт у Херсоні або й через саму Росію?

Та насправді нас цікавить, чому Росія робить це саме зараз? За даними української розвідки, Москва намагається приховати перестрілку між російськими військовими і ФСБ, що виглядає цілком правдоподібно. Однак основні причини куди більш тривожні.

Цього літа Росія поступово розташувала довкола України бойові сили. Протягом серпня, Москва розмістила війська і військову техніку в окупованому Криму поблизу кордону. 11 серпня на півострів прибули російські колони техніки, на додачу до військових кораблів та літаків, що прибувають в Севастополь. 12 серпня у центральній частині Криму встановили пускові установки для зенітних ракет С-400. Російські фрегати і човни заповнюють басейн Чорного моря. Три мотострілкові бригади були переміщені ближче до українського кордону: одна в Клинцях на півночі, дві інші в Валуйках і Богучарі на сході. Створена нова, 150-та мотострілкова дивізія, що розгорнулась в Ростові, трохи східніше підконтрольної сепаратистам території на Донбасі.

Крім того, Росія провела танкові навчання з сепаратистськими силами в Придністров’ї Молдови, на західному кордоні України. Для того, щоб отримати можливість з’єднати Крим, Донбас і Придністров’я, Москві потрібен контроль над всією південно-східною Україною, яку Кремль іноді іменує Новоросією.

Сепаратисти на Донбасі теж не гають часу. Незважаючи на угоду про припинення вогню, масштаб обстрілів бойовиків збільшився. При цьому використовується важке озброєння - танки, артилерія і зенітні знаряддя, з яких усі є забороненими згідно з другою Мінською угодою. В результаті, за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, цивільні і військові втрати зросли до небаченого з минулого року рівня.

Чому ж загострення відбулось саме зараз? Можливо, через вересневі вибори до Державної Думи. Кремль намагається підбурити націоналістичні настрої, щоб відвернути увагу виборців від можливих фальсифікацій, а українці, очевидно, витратний матеріал. Цинічно? Так. Дивує? Анітрохи. Звичайно, це «відволікання» може стати чимось більшим, ніж просто збільшення військового потенціалу. Путін не боїться почати війну, поки вірить, що це допоможе йому втримати владу.

В одній із статей Kyiv Post, Джордж Вайгель, старший науковий співробітник Центру з питань етики та громадської політики Вашингтона, дивується, чому Захід не може зупинити агресію сусідньої держави. Він називає нездатність Заходу зрозуміти, що проблеми України є проблемою всього Заходу, «дефіцитом солідарності».

ЄС почав серію дискусій, серед яких у жовтні відбудеться перегляд санкцій проти Росії. Цікаво, чому міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр говорить про зняття санкцій «у разі прогресу у встановленні миру», коли очевидно, що такого прогресу немає. Про що він повинен говорити, так це про військову допомогу Україні. Це правда, що Росія має переваги, але росіяни ведуть війну за власним бажанням. Для українців же це війна за виживання. Раптовий масовий наступ росіян, швидше за все, переконає навіть когось на зразок Штайнмаєра про необхідність збільшення тиску і витрат на Кремль.

Величезний спад сепаратистської активності спостерігався у жовтні 2015 року: у цей час Росія почала Сирійську кампанію. Росія рвалась припинити вогонь, аби полегшити тягар санкцій. Путін особисто брав зустріч у переговорах, у тому числі на серпневій зустрічі в Мінську та на жовтневій зустрічі Нормандської четвірки у Парижі. Це доказ того, що попри заперечення своєї участі, Росія стимулює війну. Це також показує, що Росія розуміє, що не може дозволити собі дві війни – вони створюють занадто великі дірки у бюджеті. Захід може і повинен використовувати цей факт, щоб відтіснити агресію Кремля через збільшення санкцій для Росії та допомоги для України. Вчергове отримуємо підтвердження, що політика умиротворення ніколи не працювала.

Джерело: Atlantic Council, переклад Український Інститут Майбутнього




Комментирование закрыто.