Єжи Бузек: «Поєднання демократії та добробуту – ось що потрібно нашим громадянам»

Сергій Череватий, для «Хвилі»

Про успіх реформ у країнах Східної Європи та майбутнє євроатлантичних інституцій, сьогодні  ми розмовляємо з грандом європейської політики, колишнім прем’єром Польщі та президентом Європейського парламенту Єжи Бузеком.

Досьє

Єжи Бузек народився 3 липня 1940 року в селі Смловіце, що розташоване в Тешинській Сілезії (зараз територія Чехії). По закінченню навчання у школі, вступає до Сілезького політехнічного інституту на механіко-енергетичний факультет. В 1963 році отримує диплом магістра за спеціальністю механіка-енергетика. Після закінчення інституту Єжи Бузек почав працювати в Інституті хімічної інженерії, Польської академії наук в Глівіце, де в 1969 році отримує вчену ступінь. В 1971 році проходить стажування у Кембриджському університеті. У вересні 1980 року вступає до «Солідарності». Влітку 1981 року приймає участь у національному з’їзді делегатів «Солідарності». Після заборони руху, Єжи займається підпільною діяльністю та отримує псевдонім «Кароль». З 1994 року працює в Опольському політехнічному університеті. В 1997 році правляча коаліція призначає Єжи Бузека прем’єр-міністром Польщі. За часів його керівництва, Польща вступила в НАТО, провела переговори щодо вступу в ЄС. Його уряд провів так звані «чотири реформи» (пенсійна, охорони здоров’я, уряду та освіти). 13 червня 2004 року обирається до Європарламенту за списком Громадянської платформи. В Європейському парламенті приєднується до найбільшої політичної фракції Європейська народна партія — Європейські демократи . 7 червня 2009 року Єжи Бузек переобраний депутатом Європарламенту від Сілезького воєводства. 19 липня його обирають Президентом Європарламенту. В січні 2012 року німецький політик Мартін Шульц змінює Єжи Бузека на посаді президента Європарламенту.

– Пане Бузек, з огляду на Ваш політичний досвід чого не вистачає українським політикам, щоб повторити шлях країн східної Європи, зокрема Польщі?

В моїй країні, на початку нашої незалежності, ми, так би мовити, використали гарну атмосферу для запровадження змін. Ми запровадили повний спектр демократичних реформ. Зокрема: юридична система стала повністю незалежною. Таким чином ми отримали довіру та впевненість підприємств, неурядових організацій та звичайних людей у справедливості. Адже ці люди не довіряли колишньому державному правосуддю. По-друге, свобода слова для всіх видів засобів масової інформації. Ми прийняли навіть спеціальний закон щодо свободи ЗМІ у Польщі. По-третє, насправді хороше виборче законодавство, повністю прозоре. Це дуже важливо запровадити із самого початку, тому що через 2-3 роки відбуватимуться нові вибори і вони повинні бути абсолютно чесними та прозорими. Наступна важлива річ, мабуть одна із найважливіших про яку слід згадати, коли ми говоримо про перетворення, стосується економіки. А саме – приватизація. Приватизація з чіткими правилами і на конкурсній основі для всіх сторін та видів майна, що приватизується. Найкраще, якщо якомога менше підприємств залишиться у власності держави. Тому що державна власність провокує корупцію серед чиновників. Тому важливо мати якомога менше регулюючих механізмів та дозвільних систем. Крім цього залучення незаангажованої, справедливої правової системи держави у вирішенні господарських, економічних спорів вільного ринку є надзвичайно важливою. Наступним важливим моментом є розвиток місцевого самоврядування. Тут також важливо провести глибокі реформи на усіх рівнях, так як місцева громада краще забезпечить контроль над дотриманням законності, краще боротиметься на своєму рівні з корупцією і перевірятиме посадовців. Це набагато легше робити в маленькому місті, ніж в усій країні. Отже запровадження глибоких реформ на державному та місцевому рівнях управління сприятиме вашому зростанню, економічному підйому та боротьбі з корупцією.

 

– Що, на Вашу думку, отримала Польща як держава і кожен її громадянин від вступу до ЄС та НАТО?

–                   І НАТО і Європейський Союз дали нам значно вищий рівень безпеки та стабільності. На мою думку, ми не мали такого рівня безпеки та стабільності в нашій країні  протягом 2 чи 3 століть. З одного боку було неймовірне піднесення, з іншого – відчуття особливої солідарності. Ми отримали допомогу від заможніших країн, ми отримали краще урядування, кращу законодавчу базу, що особливо важливо для кожної країни-учасника. Процес приєднання також був зумовлений своєрідним феноменом. З одного боку, ми нібито втратили частину власного суверенітету на користь загальноєвропейських установ, а з іншого – отримали його навіть більше через власний вплив на вирішення проблем через більш авторитетні європейські інституції. Отже, формально втративши певну незалежність, ми отримали значно більше від ЄС. Однак ми продовжуємо залишатись такими ж  рішучими у питаннях майбутньої незалежності нашої країни та її громадян. Також це величезний 500 мільйонний ринок, відкритий для нашої економіки. Це стало величезним імпульсом для економічного зростання. Для прикладу, що стосується сільськогосподарської продукції. Ви можете зустріти наші товари всюди: в Іспанії, Нідерландах, Франції. На їх полицях значно більше наших товарів, ніж їх товарів у нас. І це стосується не лише сільського господарства.

Так, ми повинні були підготуватися до цього кроку. 12-14 років ми затратили на підготовку до вступу в НАТО та ЄС. Важливо було пройти через усі ці реформи, для того, щоб бути готовими приєднатися до цих організацій і вигравати, навіть на європейському рівні.

 

– Французький генерал Франсуа Рівер, наближений до Президента Оланда, вважає,  що НАТО не враховує інтересів ЄС, тому його потрібно докорінно модернізувати і підписати новий Північноатлантичний договір. Ви погоджуєтесь з цією думкою? Яким ви бачите майбутнє Альянсу?

НАТО потребує реформ, нових ідей, пошуку нового бачення. Однак я не впевнений, що причиною цього є саме те, про що ви щойно згадали. Генеральний секретар НАТО є представником європейської країни і він розуміє наші погляди та підходи. Для прикладу, діючий Генеральний секретар Альянсу, це колишній прем’єр-міністр Данії. З іншого боку, нам, європейцям слід запитати себе, чи ми готові витрачати набагато, набагато більше грошей на нашу оборонну політику? Адже ми знаємо, що протягом багатьох років європейський стовп євроатлантичної безпеки є значно слабшим від американського. Це означає, що ми повинні бути готовими витрачати кошти, особливо зараз, у час кризи. Ось чому важливо, перш за все, запитати наших громадян, у тому числі у Франції, чи вони готові платити у 2-3 рази більше за безпеку. Звичайно, той хто більше платить – очікує більше і отримує більше. Це природно. Однак дозвольте мені зазначити, що реформа НАТО є безперечно необхідною. Це показали наступні події: по-перше, після 11 вересня, ми знаємо, що тероризм – це дещо зовсім інше, ніж радянський танк чи китайська ядерна зброя. По-друге, це війна в Афганістані і по-третє, це глобальні світові проблеми безпеки та складний баланс сил у світі. Ми повинні пам’ятати про усі зазначені мною чинники для того, щоб виробити нове бачення НАТО.

 

– Не найлегші часи переживає і ЄС. Скептики ведуть мову про провал цього проекту. Як Ви можете їм опонувати?

Як ви знаєте, останні результати виборів у Нідерландах показують, що все-таки проєвропейські партії здобули там перемогу над антиєвропейськими. Отже, ситуація значно відрізняється від тієї, що була 3 роки тому. Ми бачимо певну інтеграцію голландців у Європу. Приблизно теж саме відбувається у Фінляндії та деяких інших країнах. Однак, дозвольте мені сказати декілька  слів про кризу. Вона переплила до нас через Атлантичний океан із США. Це не місцева криза. Банк „Ліман бразерз” рухнув, збанкрутів, що спричинило кризу фінансових інституцій США. За декілька місяців перед тим три провідні рейтингові агенції США показали найвищий рівень довіри до цього банку. Виникає запитання, як функціонує фінансова система? Вона відповідна чи ні?

На мою думку, безвідповідальність, неузгодженість та накопичення величезної заборгованості на фінансових ринках стали жахливими. Європейський фінансовий ринок, також зіткнувся із значними проблемами, тому що ми зробили доволі багато помилок. Як ви знаєте, багато країн Єврозони почуваються доволі добре в економічному плані. Це Німеччина, Люксембург, Австрія, Фінляндія навіть Естонія як зовсім новий член Єврозони. З іншого боку країни, що не входять до Єврозони – Швеція, Данія, також Польща, Чехія не відчувають значних економічних проблем зараз. Інший приклад, Литва та Латвія декілька років тому, Угорщина яка й досі у кризовому стані – це країни, що не входять до Єврозони. З іншого боку Ірландія, Греція, Португалія – всі три є країнами Єврозони і всі три країни потерпають від економічних труднощів. Цими прикладами я хочу показати, що наявність кризи не залежить від Єврозони, криза залежить від безвідповідальності, хибних рішень окремих країн. Протягом останнього десятиріччя ми бачимо значну солідарність з боку країн Європи – Німеччини, Австрії, Швеції. Однак ми не бачимо такої солідарності зі сторони Греції. Що нам необхідно зробити в такому випадку? Гадаю, підвищити контроль над Грецією з боку європейських установ, для того щоб не допустити більше безвідповідальних рішень з її сторони. Це необхідно зробити, якщо ми хочемо бути разом. Мені довелося говорити про всі ці речі ще на посаді президента Європарламенту півтора роки тому, коли я виступав в парламенті Ірландії зразу ж після прийняття ними непростих рішень щодо скорочення пенсій, зарплат, підвищення податків. Однак ці кроки принесли користь. Ситуація в цій країні почала покращуватися.

 

– Ключовою проблемою для України є корупція. Як в Польщі вдалося суттєво знизити прояви цього ганебного явища?

Це нескінченна історія. Випадки корупції трапляються і в сучасній Польщі, Швеції, Франції, Греції чи Болгарії. Поодинокі випадки є у всіх без винятку країнах. Важливим є інше. Важливим є рівень цієї корупції. Головне, щоб цей рівень був якомога нижчим. Якщо в країні присутня корупція на високому рівні, тоді вона не дозволяє вам діяти, вона не дозволяє формувати відкритий економічний ринок. Отже, ви не можете забезпечити свободу, добробут власного народу. Втрачаються почуття власної гідності та перспективи на майбутнє. Без надії на майбутнє процвітання, в час розчарування дуже важко пояснити народу демократичні принципи і засади. Поєднання демократії та добробуту – ось що потрібно нашим громадянам.

Дякую за розмову.

Автор висловлює подяку Інституту політичної освіти за сприяння  у підготовці інтервю




Комментирование закрыто.