Як влада порушила права громадян на Грушевського: правова кваліфікація подій

Сергій Шинкаренко, для "Хвилі"

Баррикады на Грушевского

19 січня громадяни України реалізовували своє конституційне право на свободу пересування передбачене ст. 33 Конституції України – «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.»
Реалізація цього права проявилась у формі того, що вони мали намір пройти по вул. Грушевського до Маріїнського парку та будинку Верховної ради.

На початку вул. Грушевського (біля Європейської площі) їм перешкодили реалізовувати їх конституційне право на свободу пересування.
Перешкоду у реалізації права громадян на вільне пересування було здійснено працівниками органів МВС.

Органи МВС мають право на обмеження чи заборону руху пішоходів та транспорту на окремих ділянках вулиць чи автомобільних доріг згідно п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію» — «органи міліції мають право: …обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг»
Це обмеження застосовується у виключних випадках, перелік яких наведено в цьому ж пункті:
—       у випадках затримання злочинців
—       при аваріях
—       інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей
В тих місцях, куди мали намір пройти громадяни України в той час не відбувалось ні затримання злочинців, ні аварій, не було наявно надзвичайних обставин, що загрожують життю і здоров’ю людей (що додатково було підтверджено відомостями ДСУ з надзвичайних ситуацій). В будь-якому випадку, органи МВС не повідомляли громадянам про будь-яку з вищевказаних підстав.

Отже, за відсутності вищевказаних підстав для обмеження руху, дії органів МВС по обмеженню права громадян на вільне пересування мають кваліфікуватися за ст. 365 КК України «Зловживання владою або службовим становищем», — органи МВС порушили конституційне право громадян на свободу пересування безпідставно обмеживши рух до Маріїнського парку та будинку Верховної ради.
Крім ст. 33 Конституції України щодо громадян було порушено ст. 41 Конституції України: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону» — органи МВС незаконно перешкодили громадянам користуватися об’єктами комунальної власності, зокрема, Маріїнським парком.

Як показали подальші події, вчинення злочину за ст. 365 КК України було лише підготовкою до вчинення іншого злочину.
Органи МВС обмежували право на вільне пересування і право на користування комунальним майном лише щодо окремих груп громадян.
Одним категорія громадян право пройти обмежувалось, а іншим не обмежувалось. Розподіл на групи відбувався по політичним ознакам.
(Факт того, що окремі групи громадян допускалися на територію Маріїнського парку свідчить додатковим доказом того, що підстав обмежувати рух до парку і в парку не було).
Таке порушення рівноправності громадян кваліфікується як злочин, передбачений ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян…», а саме,  обмеження прав за певними ознаками (в даному випадку, за ознакою  політичних переконань).

На звернення громадян припинити порушення їх конституційних прав і припинити злочинні дії органи МВС не відреагували.
Отже, в даному випадку громадяни України, щодо яких було вчинено два вищевказаних злочини, були позбавлені можливості отримати від правоохоронних органів захист своїх прав – так як злочин вчинявся самими ж правоохоронними органами.

Всі подальші самостійні дії громадян України для припинення двох вищесказаних злочинів та відновлення своїх конституційних прав не є злочинами.
По-перше, ці дії громадян направленні на припинення очевидних злочинів і затримання злочинців.
Такі дії не є злочинними в силу ст. 38 Кримінального  кодексу України «Затримання особи, що вчинила злочин», — «Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.»
(Враховуючи, застосування особами, які вчиняють злочин, спец.засобів та їх огранізованість, дії по їх затриманню не можуть бути кваліфіковані, як перевищення заходів необхідних для затримання – дії громадян були адекватними загрозі з боку осіб-міліціонерів, які вчиняли злочини)
По-друге, навіть, якщо дії громадян заподіяли шкоду правоохоронюваним інтересам, все одно ці дії не є злочинними в силу ст. 42 Кримінального  кодексу України «Діяння, пов’язане з ризиком», — «Не є злочином діяння, яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.»

Отже, те що відбувається на Грушевського – це продовження злочинних дій (ст. 365 та ст. 161 Кримінального  кодексу України) з боку органів МВС та спроба громадян припинити ці злочини, затримати злочинців та відновити свої порушені конституційні права.


9 комментариев

  1. Замечательно!!! Профессионально и творчески! Браво!!!
    Текст скопирован!
    Необходимо раздавать всем правозащитникам, широко использовать в судах и т.д.

  2. 1. Является ли автор статьи по образованию юристом?
    2. О каких именно событиях 19 января автор говорит? С того времени уже столько всего произошло… Об охоте на «титушек»?
    3. Я не юрист, но даже я четко вижу, что автор статьи передергивает, говоря о «праве на свободу перемещения», а не о «праве на митинги и мирные собрания». Т.е. подмена терминов началась уже в самом первом предположении… В общем, нужно мнение квалифицированного юриста, который бы и дал ответ на эти «доказательства».
    4. Какова цель автора статьи? Показать, что власть «злочинна»? Но разве не являются «злочинами» избиения работников правоохранительных органов, поджигание их горючими смесями и т.д.? Охота на тех, кого посчитали «титушками»? Т.е. смотреть нужно в комплексе. В конце-концов, государство имеет монопольное право на применение физ. насилия на своей территории. А физ. лица — нет. На этом основаны все государства. Ибо применение насилия физ. лицами приводит к хаосу и «войне всех против всех» — к тому самому, для защиты от чего и создавалось государство….

    • Surok пишет:

      Автор проф юрист

      • Именно потому, что автор тенденциозно подает информацию, я и хотел бы услышать мнение юриста из «противоположного лагеря», а затем их сопоставить.
        Лично я, как проф философ и политолог ответил ему в п.4. Чего он хочет? Каков мотив именно такой подачи информации? Осуждая одни «злочинні дії», оправдать иные? Ну так результатом такого попустительства будет хаос. Который хуже даже наиболее «злочинної влади». Юрист этого может не понимать, но политолог — понимает.

      • может он проф юрист в бракорозводных делах, а статья так — для разрядки эмоциональной.

        в статьях на тему революций хронически повторяется одна и та же ошибка — автор в чем то уверен( ну и ладно), но он считает что это аксиома и для остальных
        и вот тут начинается засада…
        Достаточно глянуть последние 20-40 статей. Только в 5-7 таких ляпов не будет.
        Выражаясь языком нлп «карта — не территория»(с)
        а нам навязывают чуждую систему координат и точку отсчета не согласовав их((( но приняв за истину.

        • Вы циклитесь на НЛП и другой чуши…
          Язык статьи «выхолощен» с юридической точки зрения.
          Как юрист, смею Вас заверить, что ВСЕ так как надо! Классика. Хоть в учебник записывай.

  3. Дуже цікава точка зору на події. І на мій погляд непрофесіонала, доволі аргументована.

  4. Аргументация в последних абзацах очень напомнила Жилина, который точно так же заявлял «Ну я вот к.ю.н., и я вам могу сказать, что могу любому майданутому при задержании отломать ногу или выбить глаз, и мне за это ничего не будет, потому что я буду находиться в состоянии задержания преступника или предотвращения общественно опасного деяния». А протестующие тоже могут быть уверены, что, бросая камни в милицию, они задерживают преступника и предотвращают общественно опасные деяния. Итог такой обоюдной уверенности может быть довольно печальным.

  5. Много чего произошло на Евромайдане,- не следует забывать, с чего всё началось,- за скоро три месяца. Строгость закона, возможно, можно применять к обеим противоборствующим сторонам. Но, согласно букве закона и логике автора статьи, если и были нарушены права граждан на свободное перемещение, это не давало им права зверски глумиться над человеческим достоинством «нарушителей» закона. Опубликовано множество видео, в которых «мирные митингующие» с закрытыми лицами кидали камни и горящие предметы в стоящих бездейственно,- и без щитов,- правохранителей, задували их аэрозолями и били цепями. Значит «люди» в масках пользуются защитой закона? В такой бред они сами вряд ли поверят.