Українська політика в контексті професійного боксу

Анатолій Якименко, для "Хвилі"

Владимир Кличко Тайсон Фьюри

Вчорашній бій Володимира Кличка з Тайсоном Ф’юрі не міг залишити байдужим громадян України, які звикли до великих перемог співвітчизника. Це ж так приємно дивитися як сильний український чоловік б’є руками по голові всіх підряд у світі. Популярність Кличка серед народних мас дуже легко пояснити – солідаризувався з національним Кінг Конгом і уявляєш себе причетним до «великого». А що робити, коли інших варіантів БУТИ в житті немає? Мабуть, для задоволення патріотичних «чувств» та підняття власної самооцінки діяльність у рингу Кличка меншого і мала якусь цінність, тільки до професійного боксу вона не мало ніякого відношення. А головне воно не мало нічого спільного з величчю. Недільна нічна поразка тому підтвердження – програти в бою не соромно, соромно імітувати бій.

Члени клубу «еротичних» переживань, які традиційно збираються на каналі «Інтер», обговорюючи деталі поєдинку чомусь вирішили, що за рівного бою перемога мала віддаватися чемпіону. «Але, мабуть, Володя набрид світовому боксу», — з сумом констатував один з експертів.

Передусім слід зазначити, що бій був не рівний. Будь-кому, хто розбирається у боксі було очевидно, що Кличко його програв. Але що цікаво, що в студії «Інтера» експерти-патріоти щось там намагалися аналізувати та пояснювати, але ніхто з них не сказав, що чемпіон не вів бій. Навіть не так – бій був не чемпіонський. Перед чемпіоном суперник руки не опускає і йому «язик не показує».

Професійний бокс – це продукт чужої культури. У них бокс – це мистецтво для глядача. Тому нічого дивного не сталося. Кличко давно не цікавий неукраїнським шанувальникам боксу, і як тільки з’явилася перша нагода, Володимиру із задоволенням показали на двері. Це дуже справедливе і об’єктивне рішення. На жаль ніхто за останні 10 років Володимиру в Україні не пояснив, що те, що він робить не є професійним боксом, і він не цікавий глядачам, які цей вид спорту вигадали для себе. Професійний бокс – це безкомпромісний бій. Бій на довгій, середній та ближніх дистанціях обома руками. Це не лише джеби, а аперкоти, свінги, хуки, кроси. Не знайшлося людини, яка б пояснила чемпіону, що експлуатувати свої фізичні данні до нескінченності не можна. Потрібно розвиватися. Але всіх затьмарювали перемоги лівою прямою з дальньої дистанції.

Після бою, Володимир Кличко зізнався, що він програв, оскільки не зміг підібрати потрібну відстань до суперника. Але це не правда. Якщо бути точним, то наш боксер не зміг безпечно підійти для того, щоб не напружуючись та не ризикуючи вдарити. Справа взагалі не в дистанції. Кличко не захотів вийти з зони комфорту і залишився фехтувати, «зависаючи» на задній нозі. Однак ще ніхто короткою рукою не перегравав довгу. Ф’юрі ж нічого не залишалося як стрибати рингом та насміхатися над чемпіоном, опустивши руки. Тому улюбленець українських «патріотів» не програв. Він зганьбився. Зганьбився, тому що з одного боку побоявся зблизитися, а з іншого не зміг цього зробити. Не зміг тому, що скорочувати дистанцію треба вчитися. Але для чого вчитися, коли є канал «Інтер» та члени клубу «еротичних переживань» та армія патріотів-прихильників. Їм не потрібний бокс, їм потрібно шоу у якому наш здоровань гуляє рингом та з безпечної дистанції розстрілює джебом (як СУ-24 в Сирії), а замість роботи корпусом та ухилами захищається клінчами. Розчарування від Кличко настане, після поразки Ф’юрі від першого ж розбишаки, який просто сміливо піде ухилом вперед на задню руку противника.

Але було б не вірно вважати, що такими наші справи є лише у боксі. Бокс це лише приклад, який дозволяє візуалізувати тренд імітацій. Сьогодні дуже багато громадян здивовані та роздратовані бездіяльністю президента України. Як же так, думають здивовані та роздратовані, людина добре знає англійську, сміливо вилазила на екскаватор на вулиці Банковій рівно 2 роки тому. Голосно кричала, закликала. Потім впевнено говорила з трибуни, жестикулювала, а коли потрапила на політичний ринг, боїться скоротити дистанцію та нанести серію ударів. Ну так, як це зробив Ердоган. Замість, того, щоб вести бій «лідер» нації ходить по рингу та тікаючи від суперника, намагається домовитись з секундантами противника. А в цей час люди, які розуміють, що так бути не може ведуть бій з цими секундантами – то ЛЕП підірвуть, то ногою вгріють по плечах генералу СБУ прямо на засіданні комітету ВРУ. Президент країни не розуміє, що політика – це ринг, і треба вести бій, а не домовлятися. Треба ризикувати, жертвувати.

Приклад з боксом насправді є дуже промовистим. Навіть такий важкий та безкомпромісний вид спорту дуже легко може перетворитися на профанацію, якщо потрапить в певне середовище. Важливо розуміти, що Петро Олексійович та вся його політика імітації є похідними запиту народних мас та фанклубів, які все розуміють, але не намагаються вплинути на короля та роз’яснити ситуацію масам.

І якщо з боксом, як і з Кличками не так все погано, за професійний бокс знайшлося кому постояти, а останнє десятиріччя увійде в історію боксу як епоха братів Кличків, то з українською політикою все дуже туманно. На разі не ясно хто примусить Петра Олексійовича вести бій, в умовах коли і шанувальники Шустер LIVE і члени клубу «еротичних переживань» президента хочуть шоу і причетності до «великого».

Изображение: REUTERS

 




Комментирование закрыто.