SWOT-аналіз сценарію «оптимізації» національних академій наук в Україні

Ірина Єгорченко, Віталій Шадура, Андрій Шевченко та Експертна група «ERA of Ukraine», для "Хвилі"

Цей SWOTаналіз сценарію «оптимізації» державних академій наук в Україні виконаний 21-22 листопада 2015 року, і є дійсним до моменту прийняття в другому читанні законопроекту 2244а «Про науку та науково-технічну діяльність». У проміжку після прийняття законопроекту в першому читанні і напередодні другого читання у пресі з’явилося декілька небезпечних публікацій, в яких непрямим текстом суспільству нав’язується думка про непотрібність Національної академії наук (НАН) України. 

Мета аналізу – оцінка сильних та слабких сторін, можливостей та загроз кількох варіантів «оптимізації» національних академій наук в Україні з початком процесу в січні 2016 року.

І. Опис ситуації

Ідея закриття національних академій наук базується на бажанні керівництва держави та окремих депутатів заощадити бюджетні кошти та на відсутності у них інформації щодо закономірностей функціонування науки в світі та в Україні, їхньому власному досвіді захисту сумнівних дисертацій та породженій цим недовірі до всієї наукової спільноти, наявності з різних причин певних упереджень щодо академій та небажанні сприймати факти, які суперечать цим упередженням, а також на псевдоаналітичних публікаціях різних авторів.

Ми не можемо вважати, що наміри «оптимізації» національних академій справді ґрунтуються лише на бажанні зменшити видатки і відсутності інших можливостей для їх зниження. В державі залишається дуже багато сфер з непродуктивними витратами, які не тільки значно перевищують витрати НАН України, і, тим більше, витрати на фундаментальні дослідження, але й не дають можливості впровадження результатів науки і стають на шляху інноваційного розвитку країни. Достатньо подивитися на місця, які посідає Україна за різними показниками, що входять до інтегрального Глобального індексу інновацій (ознайомитись можна за посиланням) .

Позиція керівництва держави, представники якої говорять про необхідність «оптимізації» академій, є досить слабкою – вони часто використовують не зовсім правдиві аргументи, презентують лише негативні факти типу віку керівника НАН України, «забуваючи» про позитивні сторони, та наводять результати маніпулятивної аналітики щодо показників публікацій і співвідношень з показниками публікацій та фінансування інших країн. Приклади та розбір такої псевдоаналітики можуть бути надані додатково.

Наприклад, одна з популярних претензій до української науки – відсутність нобелівських лауреатів є не зовсім правдивою. Український вчений Володимир Дрінфельд – лауреат Філдсівської премії з математики, яка за престижністю дорівнює Нобелівській премії. Вчений був член-кореспондентом НАН України, працював в Фізико-технічному інституті низьких температур НАН України та багато часу приділяв викладанню (за сумісництвом) і науковій роботі зі студентами в Харківському національному університеті. Проте, держава не приділяла уваги створенню повноцінних умов для його наукової роботи. Мабуть, однією з головних причин його від‘їзду до США в кінці 90-их років, де він працює дотепер, було необґрунтоване звільнення його з штату університету. Відсутність вчених з найвищими світовими відзнаками є прямим наслідком державної політики, а не нездатності українських вчених до відповідних досягнень. Українські вчені, які є співавторами нобелівських лауреатів, або роботи яких останні цитують, нагороджені, поки що, лише скороченим робочим тижнем та відповідним зниженням й так низької зарплати.

В Україні існує п’ять національних академій наук. Академія мистецтв до них не належить, оскільки не пов’язана з наукою. Автори не мають інформації щодо конкретних завдань та аспектів діяльності Національної академії правових наук. Щодо Національної академії медичних наук, то основна частина її витрат – це витрати на діяльність медичних наукових інститутів, які є також провідними лікувальними установами, і навряд чи можна вважати доцільною ліквідацію цих лікувальних закладів. Якщо говорити про реформування управління, то в нинішніх умовах таке реформування не дасть жодної економії коштів і, навпаки, потребуватиме значних витрат. Щодо Національної академії педагогічних наук та Національної академії аграрних наук – ці академії є прикладними, тому необхідний окремий аналіз виконуваних ними прикладних й інших державних завдань та можливості передачі цих завдань іншим структурам. Нижче буде йти мова в основному про Національну академію наук України.

Щодо Національної академії наук України варто зауважити, що крім наукової діяльності в галузі фундаментальних наук, ця академія має також значну кількість установ, які в основному займаються збереженням національного надбання (бібліотека, архіви, музеї, заповідники, ботанічні сади); виконанням постійних функціональних завдань державного рівня, що потребують роботи спеціалістів найвищої кваліфікації, і передача цих завдань іншим виконавцям потребуватиме значного збільшення фінансування (наприклад, підтримка працездатності АЕС, різні аспекти екологічного моніторингу та моніторингу природного середовища, експертиза державних документів, проектів та інші види експертизи). Із загальної суми фінансування НАН України на власне фундаментальні дослідження (разом з витратами на утримання інститутів) витрачається відносно невеликий відсоток коштів. Інститути, які займаються в основному фундаментальними дослідженнями, також виконують експертизу дослідницьких проектів і наукових робіт та здійснюють підготовку якісних кадрів з досвідом наукової роботи, а також активно задіяні в наукових дослідженнях університетів.

Ідея щодо обмеження фундаментальних досліджень лише тими, які зараз здійснюються в університетах, в умовах України означатиме ліквідацію більшості напрямків фундаментальних досліджень та неможливість підготовки кадрів й відновлення досліджень в цих галузях в майбутньому. Наукова діяльність в університетах пов’язана з значними системними проблемами (на додаток до обсягів і процедур фінансування):

а) авторитарне управління;

б) неможливість об’єктивної наукової експертизи внаслідок авторитарності управління, низьких етичних стандартів процесу навчання (обов’язок ставити позитивні оцінки тим, хто нічого не знає, нівелює і наукову етику та наукові стандарти), необхідності захищати та схвалювати будь-які дисертації для виконання ліцензійних вимог та необхідності публікувати для звітності результати неякісних досліджень чи просто інформаційний спам під виглядом наукових робіт. Наприклад, в багатьох університетах, в тому числі провідних, процвітають псевдонауковці і плагіатори, а можливості впливу на ці негативні явища з боку їхніх колег практично немає;

в) перевантаженість викладачів (в 4-10 разів більше аудиторного навантаження, ніж за кордоном) разом з великим обсягом звітності та додаткових навантажень;

г) низький освітній та науковий рівень (багато викладачів університетів мають лише педагогічну освіту і не мають спеціальної наукової освіти) та відсутність можливостей реального підвищення кваліфікації, незнання іноземних мов тощо;

д) в університетах провадиться справжня наукова робота з відносно невеликої кількості розрізнених наукових напрямків, тому більшість системних досліджень буде неможливою без підтримки науковців НАН України.

Функції науки в країні

Функції науки в цивілізованій країні (на додаток до здобуття нових знань, виконання функціональних завдань та збереження національного надбання):

  1. Підтримання престижу країни та горизонтальних зв’язків з науковцями інших країн, в тому числі через включення в європейський (світовий) дослідницький простір (наприклад, проведення експериментальних досліджень на базі європейських дослідницьких інфраструктур) та вплив на розвиток глобальних цивілізаційних процесів через участь в прийнятті міжнародних рішень.

  2. Здійснення експертизи та, у випадку неможливості це зробити самостійно, запрошення відповідних експертів з інших країн (наприклад, чиновники за відсутності кваліфікованих людей, які можуть відрізнити експертів від псевдоекспертів, можуть запросити «лижних інструкторів», або людей, які підпишуть будь-що за винагороду).

  3. Підтримання належного рівня освіти, який повинен відповідати викликам сьогодення в науково-технологічного розвитку країни.

Можна дискутувати, які саме структури мають виконувати ці функції. Проте, наприклад, лише університетські вчені в рамках існуючої системи вищої освіти ці функції виконувати не зможуть.

Функції науки в олігархічній країні:

  1. Престиж (наявність певної імітації науки для імітації цивілізованої країни), в тому числі через епізодичні заходи міжнародного співробітництва та науково-бюрократичного туризму керівництва.

  2. Імітація експертизи та підтримка рішень керівників держави.

  3. Видача документів про освіту та наукові ступені чиновникам та іншим бажаючим впливовим людям, базова освіта певної частини спеціалістів, амортизація молодіжного безробіття, утримання в жорстких рамках освічених людей.

Ці функції може повністю виконувати наявна система вищої освіти навіть за умови значного зменшення якості та фінансування. За рахунок особистого ентузіазму певних людей можуть також епізодично здобуватись нові знання та підтримуватись національне надбання. Необхідні функціональні завдання можуть виконувати інші вітчизняні чи зарубіжні установи, проте для цього буде необхідне значне збільшення фінансування.

ІІ. Основні варіанти «оптимізації» національних академій:

  1. Явна «оптимізація» – припинення фінансування та юридична ліквідація всіх академій та всіх установ, що входять в академії.

  2. Варіанти неявної «оптимізації», які можуть презентуватись як реформи без закриття установ, зокрема: позбавлення академій статусу головних розпорядників бюджетних коштів, «атестація» наукової та науково-технічної діяльності у виконанні чиновників, переведення на «грантове фінансування» більше ніж 10-20% від нинішнього фінансування (точний «інтервал ліквідації» має бути оцінений додатково, адже міжнародний досвід щодо співвідношення грантового та базового фінансування застосовувати неможливо внаслідок вкрай низького рівня фінансування науки в Україні в абсолютних цифрах), передача наукових установ академій до університетів, або передача їх до державної агенції під керівництвом адміністративних працівників, незалежно від наявності наукової кваліфікації у цих працівників (аналог російської реформи науки без фінансування).

Ми враховуємо те, що основним аргументом прихильників «оптимізації» національних академій наук є економія видатків Державного бюджету в короткостроковій перспективі. Серйозні структурні реформи потребують аудиту діяльності академій, часу, залучення зарубіжних експертів та значних коштів, тому явна «оптимізація» чи інші її варіанти, які можуть просуватись як реформи, мають розглядатись як швидка ліквідація з аналогічними наслідками. Можна надати додаткове обґрунтування, чому саме всі ці варіанти в нинішніх умовах еквівалентні ліквідації наукової спільноти та наукових установ академій. Працевлаштування чи виїзд за кордон всіх вивільнених працівників з різних причин неможливі, значна кількість працівників потребуватиме довгострокової допомоги із безробіття. Зарубіжне грантове фінансування без виїзду з країни неможливе без збереження офіційного статусу науковця, тому цей варіант без базового фінансування також виключається.

Ліквідація в короткостроковій перспективі не створює підґрунтя для майбутніх реформ в довгостроковій перспективі після покращення економічної ситуації. Збереження таких можливостей для майбутнього потребує збереження існуючого кадрового потенціалу та фінансування. Будь-які реальні реформи потребують значного часу, зусиль та коштів, які значно перевищують можливу економію від ліквідації державних академій. Ліквідація інституцій та припинення фінансування в короткостроковій перспективі унеможливлюють реформи.

Крім того, Національною академією наук України розроблено методику оцінювання діяльності наукових установ на основі методики оцінки Товариства Лейбніца (Німеччина) і досягнуто домовленості щодо участі в цій оцінці зарубіжних експертів на грантовій основі. До завершення цього процесу оцінювання заяви про «відсутність досягнень» не можна вважати обґрунтованими.

ІІІ. Аналіз

А. Сильні сторони

На жаль ми не змогли сформулювати список сильних сторін в стратегії розвалу національних академій наук. На нашу думку вони відсутні, якщо перейматися науково-технологічною, інноваційною стратегією розвитку України. Якщо ж поставлено ціль виконання завдань олігархічних груп щодо інституціоналізації «освоєння» академічної нерухомості та майна, то досягнення її, зокрема, через Закон про наукову та науково-технічну діяльність є дійсно сильною стороною стратегії розвалу науки в державі. Якщо «реформування» буде відбуватися шляхом простого переходу співробітників із збереженням наукових інститутів під управлінням університетів, то, в кращому разі, матимемо економію до 5 % від фінансування НАН України, що витрачається на координацію її роботи апаратом НАН України та на пожиттєві доплати членам Академії включно (до 1 %). Суттю пожиттєвої оплати членів Академії, як у нас, так і в інших країнах, де Академії є об’єднаннями наукових інститутів, а не громадськими організаціями вчених, є компенсація витрат на проведення постійної експертизи проектів, які виконуються науковими інститутами Академії та участь в координації їх досліджень.

  1. Слабкі сторони

Слабкими сторонами «оптимізації» можуть бути наступні:

  1. збільшення соціальної напруги в суспільстві через протести звільнених науковців, необхідність додаткових витрат на мінімізацію такої напруги;

  2. зменшення валютних надходжень від грантового фінансування (зарубіжне грантове фінансування без виїзду з країни неможливе без збереження офіційного статусу науковця, тобто без базового інституційного фінансування) та від відвідання наукових конференцій в Україні зарубіжними вченими;

  3. презентація «оптимізації» державних академій як реформи буде ускладнена через спротив працівників цих академій та відповідні кампанії в соціальних мережах та зарубіжній пресі, адже багато працівників академій особисто знайомі з представниками та керівниками різних міжнародних організацій і мають особистий авторитет серед широкого оточення;

  4. звільнені від інституційних обмежень працівники будуть активно критикувати особисту «наукову» діяльність керівників держави та чиновників, що може додатково зашкодити їхній репутації;

  5. застосування креативних форм соціального протесту може призвести до короткострокових фінансових втрат, які перевищать короткострокові вигоди. Такі протести стимулюються попереднім досвідом реформ в освіті та інших галузях, коли внаслідок протестів уряд змушений не тільки повертати статус-кво, але й збільшувати витрати;

  6. різке зниження показників Глобального індексу талантів що є індикатором реформ в науці, згідно Стратегії 2020 (див. посилання) до рівня Азербайджану.

Висновок щодо співвідношення сильних та слабких сторін

Слабкі сторони та втрати за масштабом значно перевищують сильні сторони та вигоди. Проте, слабкі сторони мають скоріше довгостроковий вплив та в довгостроковій перспективі більше впливають на суспільство і менше на олігархів. Тоді як сильні сторони мають скоріше короткостроковий вплив і є більш вигідними для олігархів та популістів. Тому саме сильні сторони рішення про «оптимізацію» національних академій можуть бути визнані визначальними для тих, хто потребує короткострокових рішень.

  1. Можливі наслідки «оптимізації»

1. Популістські:

1) суспільство критикує уряд за відсутність реформ, а «оптимізацію» академій можна буде представити як реформу;

2) неосвічена частина суспільства буде радіти приниженню освічених людей, що збільшить популярність уряду серед цієї частини;

3) можливість звітувати суспільству про зниження видатків та економію коштів.

2. Системні та фінансові здобутки для Кабінету міністрів та безвідповідального олігархічного бізнесу:

1) позбавлення значної кількості вчених офіційного статусу експертів збільшить можливості фіктивної експертизи, призведе до зменшення витрат на виконання екологічних та технологічних вимог, а залучення в середньому більш залежних та менш кваліфікованих працівників університетів дозволить отримати необхідні документи для експертиз, в тому числі для захистів дисертацій чиновниками, полегшить можливість відмивання коштів через псевдонаукові проекти тощо;

2) виключення статті витрат, навіть у випадку збільшення витрат за іншими статтями (виплати з безробіття, субсидії, ремонт приміщень академій для розміщення державних установ), дозволить покращити звітність для міжнародних фінансових органів;

3) значна кількість нерухомості та майна може бути використана для розміщення державних установ (незважаючи на збільшення витрат на ремонти і утримання), для передачі групам впливу в рамках балансування інтересів та особистого збагачення керівництва держави, чиновників та наближених груп;

4) вихід на ринок праці великої кількості кваліфікованих людей, що збільшить конкуренцію на цьому ринку та дозволить тривалий час не підвищувати заробітну плату бюджетникам та іншим працівникам;

5) виїзд з країни (та/або позбавлення належного статусу) великої кількості освічених та соціально активних людей (науковці, їхні члени сімей, люди, які планували якісну освіту для дітей в Україні) зменшить соціальні вимоги, кваліфіковану критику уряду, полегшить маніпуляцію думкою суспільства, зменшить рівень критичного мислення в суспільстві і полегшить зменшення рівня та якості життя в країні без збільшення соціальної напруги, зменшить вплив цих людей на оточення, яке без них буде менш стійке до впливу будь-якої пропаганди;

6) зменшення попиту на високотехнологічні та більш якісні товари для наукових досліджень та особистого споживання більш освічених людей покращить валютний баланс, збільшаться можливості для недобросовісної реклами менш якісних ліків та інших товарів;

7) зменшення попиту на якісну освіту для дітей з боку освічених людей дозволить зменшити витрати на освіту.

3. Конструктивні можливості для суспільства:

  1. точкове короткострокове покращення освіти та наукової діяльності в окремих університетах внаслідок притоку більш кваліфікованих кадрів з кращими стандартами наукової та освітньої етики (в подальшому консервативна та авторитарна система освіти “з’їсть” або витіснить більшість цих людей);

  2. деякі звільнені науковці змушені будуть створити нові підприємства, які можуть сприяти покращенню економічного становища та економічному розвитку, чи покращать кадровий потенціал існуючих підприємств.

  1. Загрози

Найбільш критичними загрозами для держави наслідків «оптимізації» національних академій наук можуть бути:

  1. втрата можливостей інноваційного та технологічного розвитку в довгостроковій перспективі;

  2. втрата можливості інноваційного розвитку освіти (це буде можливим лише через створення філій західних університетів чи незалежних закладів з зарубіжним грантовим фінансуванням);

  3. збільшення ймовірності екологічних та техногенних катастроф, зменшення можливості для усунення наслідків через відсутність стандартів власних незалежних експертів та руйнування міжнародних зв’язків;

  4. зменшення престижу країни внаслідок збільшення частоти міжнародних скандалів щодо псевдонауковців, плагіаторів та порушень наукової етики, збільшення потоків псевдонаукового спаму з країни внаслідок виконання викладачами університетів бездумних формальних вимог імітації науки;

  5. значні публічні конфлікти в університетах між новими та старими працівниками на ґрунті етичних та наукових стандартів;

  6. виїзд з країни великої кількості освічених людей, погіршення контингенту школярів та студентів внаслідок зниження якості освіти. Зменшення можливостей наукової освіти та масового виїзду дітей і родичів науковців призведе до значного погіршення людського та кадрового потенціалу країни. Варто враховувати, що вплив науковців на якість людського потенціалу країни в сотні разів перевищує їхню частку в суспільстві;

  7. зменшення престижу країни через велику кількість кадрових скандалів (самогубства та смерті звільнених науковців, подання звільненими науковцями аплікацій на посади некваліфікованих працівників та обслуговуючого персоналу посольств, грантових проектів) та участь звільнених науковців і членів їхніх сімей в радикальних інформаційних кампаніях та заходах в країні й за кордоном. Наукова діяльність є в певній мірі «конструктивним зв’язуванням» потенціалу незалежних людей з критичним мисленням, тоді як вивільнення такого потенціалу може призвести до непередбачуваних наслідків;

  8. зменшення престижу країни призведе до зменшення довіри до технологічної, наукоємної та іншої продукції, зменшення доходів через потребу у додаткових зарубіжних експертизах продукції, зменшення потоку туристів через зменшення довіри до екологічних стандартів та інфраструктури.

Висновок щодо співвідношення можливостей та загроз

Загрози та втрати за масштабом значно перевищують можливості та вигоди. Проте, загрози мають скоріше довгостроковий вплив та довгостроково більше впливають на суспільство і менше – на олігархів; можливості мають скоріше короткостроковий вплив і є більш вигідними для олігархів та популістів – тому саме сильні сторони рішення про ліквідацію державних академій можуть бути визнані визначальними для тих, хто потребує короткострокових рішень. Конструктивні можливості мають скоріше короткостроковий та локальний вплив, та, скоріше за все, будуть швидко нівельовані.

Прогноз положення України за Глобальним інноваційним індексом.

На діаграмах наведені дані за місцем, яке країна займає за даним показником серед 147 країн (радіальна шкала на осях визначає місце держави серед 147 країн за відповідними показниками). Найкращий результат за показником – якщо країна займає перше місце, найгірший результат – якщо країна займає 147 місце. В правому згори кутку приведене сумарне місце, яке країна займає за Глобальним інноваційним індексом. Маємо наступне: Молдова – 43 місце, Україна – 63 місце, Грузія – 74, Азербайджан – 101 місце. До показника «Інституції» входять показники корупції в державі та рівень ефективності державного управління. Детальну інформацію щодо цього можна знайти за посиланням.

Після визначених вище дій із «оптимізації» НАН України у випадку успішної боротьби з корупцією скоріше за все ситуація буде як в Грузії (звертаємо увагу на показники: людський капітал (дослідники), науково-технічна продукція, креативна продукція), при відсутності успіхів в боротьбі з корупцією – буде, як в Азербайджані. У разі переходу до меритократичної системи в управлінні державою та в науковій діяльності за умови існування і підтримки НАН України та надання їй академічних свобод та покладення на неї відповідальності – скоріше за все, ситуація буде як в Молдові, тільки з більш високими показником (оскільки людський капітал (дослідники) буде на рівні хоча б існуючого).

Завдання реформ: щонайменше зберегти кращі показники – Людський капітал (дослідники) та покращити інші показники – Розвиток інституцій, Інфраструктури, Рівень розвитку бізнесу, Рівень розвитку ринку, тоді і отримаємо результат у вигляді покращення інших показників.

GII-2014 Ukraine

GII-2014 Georgia

GII-2014 Moldova

GII-2014 Azerbaijan

Виконання пріоритетів Європейського дослідницького простору (ERA), спрямованих на покращення показників науки та її ефективності, може дати Україні переваги відносно країн, що не впроваджують ці пріоритети.

Количество публикаций и патентов на публикацию в ЕвропеНа малюнку зліва на першій позиції надано кількість публікацій, на другій позиції – кількість патентів на одного дослідника в рік в залежності від дослідницьких організацій (університетів), які а) реалізують пріоритети Європейського дослідницького простору (ERA) майже повністю, б) мають обмежену реалізацію пріоритетів ERA, в) зовсім не реалізують пріоритети ERA.

Висновки щодо найбільш ймовірних рішень керівництва держави

Рішення щодо «оптимізації» національних академій наук з декларованою метою економії бюджетних видатків та прихованими цілями керованого розподілу майна академій в корисливих цілях, зменшення впливу критичного мислення в суспільстві та демонстрації активності з «реформування» за відсутності справжніх реформ має певні короткострокові вигоди та породжує значні довгострокові загрози для країни та суспільства, які не можуть бути усунені шляхом лише майбутніх інвестицій.

Проте, враховуючи традиції прийняття рішень в Україні та гостру потребу уряду в імітації реформ та демонстрації зменшення бюджетних видатків, традиції врахування виключно короткострокових міркувань та нехтування довгостроковими, більш ймовірним вважаємо прийняття рішення про «оптимізацію» державних академій наук та низку заходів для імітації «реформи науки» на кшталт збільшення вимог для викладачів з метою збільшення валу «наукових» публікацій.

  1. Напрями для подальшого аналізу стану науки

Автори розуміють цілі «оптимізації» національних академій наук, які не включають реального реформування чи розвитку науки, або хоча б підтримки наукового потенціалу (це потребувало б значно більших обсягів коштів, в тому числі короткостроково, ніж існуючі витрати на утримання академій).

Проте, існують аспекти, без детального аналізу яких рішення про явну чи неявну «оптимізацію» національних академій буде сприйняте науковою спільнотою як рішення про довгострокову ліквідацію науки в Україні та деградацію країни. Ми хочемо зазначити, що велика кількість науковців має значний досвід аналізу маніпуляційних псевдоаналітичних публікацій, тому повторення подібних аргументів не може бути сприйняте як аналітика чи обґрунтування.

Напрямки аналізу:

    1. Функціональні завдання, які зараз виконують установи національних академій наук, та вартість виконання цих завдань іншими установами (в тому числі моніторинг, експертизи та збереження національного надбання).

    2. Місія науки в цивілізованій державі.

    3. Досвід реформування науки в країнах Східної Європи, пост-радянських країнах та спроби розвитку науки в країнах, що розвиваються, в тому числі негативний досвід та досвід імітації розвитку науки.

    4. Проблеми сприйняття науки в суспільстві, в тому числі внаслідок недосконалої державної політики та недостатньої освіченості керівників держави.

    5. Співвідношення впливу недостатньої ефективності досліджень та неефективної державної політики у недостатній інноваційності економіки і недостатньому впровадженні розробок вчених, що працюють в академіях наук.

    6. Роль національних академій наук в науковій діяльності викладачів університетів, в тому числі через підготовку викладацьких кадрів, експертизу наукових робіт, наукову роботу студентів та користування обладнанням.

    7. Вплив масового порушення наукової етики та конфліктів інтересів в процесі отримання наукових ступенів чиновниками та вплив цих явищ на негативне сприйняття науки такими чиновниками і суспільством. Співвідношення сум доплат за нерелевантність наявності наукових ступенів для виконання обов’язків керівників держави, державних службовців, суддів, працівників прокуратури та витрат на заробітну плату науковців.

    8. Вплив законодавства, фіскальної та бюджетної політики на ефективність наукових досліджень. Наприклад, співвідношення витрат на інспекції наукових установ та складання протоколів за включення власного наукового обладнання в розетку установи та втрат держави від зарядки науковцями власних ноутбуків чи недоліків в бухгалтерському обліку, принесених в установу власних меблів чи обладнання науковців. Аналіз втрат валютних коштів від неотримання грантів та неможливості проведення конференцій і візитів зарубіжних вчених внаслідок неефективної фінансової регламентації використання коштів та свавілля працівників Держказначейства.

    9. Популярні прийоми маніпулювання наукометричними та економічними показниками для «доведення неефективності» роботи НАН України.

 

Сайт групи:  https://sites.google.com/site/eraukraine/




Комментирование закрыто.