Сергій Дацюк: Контрреволюція медіа. Мейнстрім

Сергій Дацюк

Сергей Дацюк

Як тренд перемагає контр-тренд? Відповідь лежить завжди  на поверхні — забезпечуючи вищу емоційність. В Росії для цього використовують агресування (агрессирование), тобто зараження людей агресією до інших. В цьому сенсі створюється агресивний мейнстрим, де ідентичність людини утримується не тільки раціонально, але і емоційно.

В Україні для цього використовують постановочну політику — цирк або шоу — де чудернацькі витівки чи екстравагантна поведінка виконують ту ж роль, що і агресування в Росії. Всі ці сценовані і зрежисовані шоу відтягування прем’єр-міністра від трибуни в Парламенті, експресивна лексика образ чи жбурляння стаканом в свого опонента мають на меті не просто відволікти аудиторію від змісту комунікації, а створити певний емоційний настрій, який не дасть контр-тренду перебити тренд і утвердить в мейнстримі домінуючий дискурс.

Домінуючий дискурс паразитує на публічних інтересах, бо він завжди спрямований на інтереси небагатьох: багатих та можновладців. Відтак домінуючий медіа-дискурс це паразитарний медіа-дискурс.

Паразитарний медіа-дискурс це дискурс, де зміст, смисл і перспектива комунікації принесені в жертву глядацькості задля маніпуляції глядацькою аудиторією з метою втримання її під контролем домінуючого дискурсу і блокування ініціатив, нових ідей та нових мотивацій.

Паразитарний медіа-дискурс це те, в що перетворюється домінуючий дискурс, який себе усвідомлює як вартісний для владних та багатих, тобто коли олігархи та політики в принципі не працюють на громаду, а працюють на телекартинку.

На такі теле-токшоу дуже рідко потрапляють експерти і політики, яким вдається оминати домінуючий дискурс, пропонувати контрдискурсії і запроваджувати нові тренди.

Такий медіа-простір не призначений для виробництва смислів, перспектив, нових ідей, соціальних інновацій, мотиваційних настанов і звичайно ж нових позитивних ідеалів — цінностей та рефлексивних підходів.

Особливо наочно громадянська неефективність паразитарного медіа-дискурсу проявилась на річницю революції в кінці листопада 2015 року в «Свободі слова» на ICTV, де всі експерти гуртом так і не змогли притиснути можновладців і отримати відповідь на просте питання — чому не покарані ті, хто винен у розстрілі людей на Майдані 2014-го року. Якщо кров змивається кров’ю, то чим карається поблажливість до вбивць чи повна нездатність притягнути їх до публічної відповідальності?

Паразитарний медіа-дискурс не пристосований для контрдискурсій, тобто для таких напрямків комунікації, які спрямована на творення нових дискурсів і які суперечать домінуючому дискурсу.

Контрдискурсії це зіткнення понять, підходів, бачень, образів, а в своїй основі — мислительних установок і мотиваційних настанов в публічній площині, дуже часто навіть всупереч медіа-формату телебачення чи формату публічних дискусій поза телебаченням.

Контрдискурсії закінчуються для здатних до цього політиків завжди непередбачувано.

На моїй пам’яті в Україні було лише два політика, здатних до контрдискурсій, тобто здатних ламати домінуючий дискурс і нав’язувати новий дискурс — Тимошенко і Саакашвілі.

А от політик Ляшко не здатен до контрдискурсій, його амплуа дещо інше і воно спрямоване на підтримку домінуючого медіа-дискурсу.

Право на контрдискурсії в домінуючому дискурсі, якщо вони пропонують нові смисли та нові перспективи, стає головним правом майбутніх медіа. Сьогодні ж усякі контрдискурсії є принципово небезпечними для влади та багатства. Натомість скандали, витівки, всіляка клоунада і трюкачество не є небезпечними для домінуючого паразитарного медіа-дискурсу.

Отже найважливіша функція нових медіа — надавати можливість ламати домінуючий дискурс, шукати людей, які вміють це робити. Причому принципово для цієї функції розрізняти — клоунів чи шоуменів і контрдискурсантів.

І знаєте, чому я так можу казати? Тому що маю дистанцію від всього цього і можу бачити все це з цієї дистанції. Тому що свої книги розміщував від початку до сьогодні в Інтернет. Статті щодо революції публікував в Інтернет. Відмовився від участі в паразитарному медіа-дискурсі на теле-токшоу на глядацьких телеканалах і ходжу лише на ті, де можу донести свою позицію без огляду на домінуючий медіа-дискурс. Тобто я дуже жорстко фільтрую запрошення на телебачення. І зрештою мені байдуже, чи будуть телеканали мене далі запрошувати.

Я щиро вважаю, що така дистанція від домінуючого медіа-дискурсу є запорукою змістовності експерта, стимулом до осмисленості і пошуку перспектив, поштовхом до творення нових ідей та мотивацій.

Тому ось моя позиція і мій заклик. Не дивіться теле-токшоу з нерівноправною комунікацією, не робіть таким телеканалам рейтинг, якщо ви аудиторія. Не вшановуйте медіа-паразитів, якщо ви аудиторія. Не ходіть на телеканали з паразитарним медіа-дискурсом і з нерівноправними форматами комунікацій, якщо ви експерт.

Не транслюйте домінуючий медіа-дискурс в повсякденності. Не будьте в тренді, творіть свої тренди.

Творення нових трендів

Недавно я провів особистий експеримент з поширення власного контрдискурсу про долю олігархів в Україні. На радіо «Аристократи» в розмові (слухати з позначки 1:16:44) з радіоведучою Міріам Драгіною виникла ідея вирішення проблеми катарсису для олігархів. Потім ця ідея була більш чітко сформульована в блозі на УП «Небезпека уникнення революції та війни». Потім ця ж ідея була розлого розкрита в інтерв’ю на UkrLifeTV.

Мій контрдискурс був обговорений френдами на сторінках в Фейсбук, на радіо, куди мене запрошували. Але не на телебаченні — бо це для них контрдискурс, це нібито не їх тема. Вони не можуть таке обговорювати.

Призначення нинішніх телемедіа — забезпечити маніпульовану (вона ж представницька) демократію. Мета мережевих медіа — забезпечити рівноважну і смислотворчу комунікацію для самоорганізації, самофінансування і самозахисту громад.

Нинішні медіа продукують тренд і трендовість, як ідентичність виборця. Мережеві медіа продукують контр-тренди у трендовому теле-середовищі і конкуруючі тренди у мережевому середовищі як структури ідентичності громадянина.

Україна має своїх земляків, які дали наочний досвід продукування нових трендів. Українець Стів Возняк (партнер і однодумець Стіва Джобса), українець Сергій Корольов, українець Андрій Варгола (він же Енді Воргол), українець Казимир Малевич, українець Ігор Сікорський — всі вони були творцями нових трендів.

Творення трендів дуже набагато рідше і менше фінансується, ніж підтримка домінуючого тренду. Але творити новий тренд це вартісна життєва позиція.

Наші медіа не спрямовані на творення трендів — лише на обслуговування наявного тренду в домінуючому дискурсі.

Домінуючий дискурс працює на підтримку тренду і утримання навколо нього його середовища. А контртрендовий підхід творить свій тренд і своє середовище.

Революція це десятки, якщо не сотні нових трендів. Допоки медіа є паразитарними структурами повільної і принизливої для громади еволюції, революція в Україні закінчена бути не може.

«Шустер-простір» це комунікаційний медіа-простір, де дозволені які завгодно скандали і викриття, але де заборонені контрдискурсії, де котр-тренди в принципі не можуть з’явитися.

Там можновладці захищають свою владу, а олігархи — своє багатство.

Революція в медіа, особливо на телебаченні, не відбулася. Телеформати лишилися дореволюційними. Без зміни телеформатів продовження революції неможливе.

Сьогодні потрібні нові формати публічних дискусій на телебаченні — позбавлені змістовних маніпуляцій і поділу на учасників як людей різних сортів. Сьогодні потрібні формати публічних дискусій, які дозволяють і стимулюють контрдискурсії. Сьогодні потрібні такі формати публічних дискусій, які спрямовані на пошук і утвердження нових трендів.

Джерело: intvua.com




Комментирование закрыто.