Ода украинскому государству або «горять камыші»

Юрий Романенко

Заехали к другу на дачу. За рекой горит что-то. Горят камыши. Ага, — думаю, — ну,  горят камыши, ясно.

Через час обедаем с руководством одного заповєдника.

— У вас горят камыши!

— У нас?

— Ваня, у нас горят камыши?

— Такие, бля..ь камыши, то горят камыши у села Н

Я: А шо делать, если горят камыши в селе Н, а не у вас?

— Если горять камыши у нас, то мы их тушим, потому шо у нас есть бюджет на это и мы можем позвать на помощь государство.

Я: А если не у вас?

— Если не у нас, то голова сильрады подзвонить в пожарку, и йому скажуть идите на х..й, бо у нас нема бензину, а якщо вы дасте бензину, то мы прыйидемо. Правда, скоріше за все нема у нього грошей.

Друг дзвонить другу в пожарку в город М: Саша, тут у села Н горять камыши, мать их так. Треба тушить.

Друг пожарник: То ті камыші що вчора вже горіли?

— Да — Дам одну машину, але у нас нєт бєнзіну. Да и шо там потушишь, машина по болоту не поїде.

 

Директор заповєдника: А нам дали машину, классную такую машину, тяжелую, новый «Камаз» трехосный, але він на х..й нам не нужєн, тому що у тяжелий. Нам би такі спеціальні тракторці, які скріз проїдуть, штуки три.  А то навіщо нам один Камаз на кілька районів. Нєє, нам «Камаз» нужєн.

Я, скромно: Да, тут такой літак нужен, который набираєт воды тонн 15-20 и хуяк сверху….

Руководитєль заповєдніка смотрит на мєня печально, как на придурка….

Звонок Саши, що на пєредовой борьбі с огньом, которій еще не охватил камыши заповєдніка:
— — Горять, уже й наші коміші горять, розпочинаємо боротьбу.

Занавес.




Комментирование закрыто.