Недосліджені аспекти національного інфантилізму

Анатолій Якименко, для "Хвилі"

sur54

Цікавіше аналізу подій може бути тільки аналіз аналізу цих подій. Другий антикорупційний форум, як і колишні з’їзди КПРС не мали проблем в оцінках, коментарях та аналітичних публікаціях. З загального потоку матеріалів, які були присвячені «з’їзду Саакашвілі» хочеться виділити ті, які стосувалися «колективного несвідомого». У них піддавалося критиці намагання українців віднайти собі чергового лідера. Фактично йшлося про загальнонаціональний інфантилізм, який проявляється у нездатності до дії.

Так, коментуючи на сторінці «фейсбук» антикорупційний форум, який відбувся у Києві 23 грудня, політтехнолог Сергій Гайдай справедливо відзначив, що правильні слова і точні оцінки – це ще не план дій. Справжній політик не лише декларує, але ще й діє. Тут навіть можна додати, що точний «діагноз» – не план дій, а план дій – це ще теж не дії. Також Сергієм Гайдаєм відзначалося нездорове бажання особливо одержимих борців з корупцією доторкнутися до сцени та харизматичного політика грузинського походження.

Інтернет-видання «Хвиля» опублікувало матеріал «Почему Саакашвили не спасет Украину либеральными идеями» у якому автор Сергій Удовик також говорить про прихильність українців до партій лідерського типу, що свідчить про інфантильність. Навіть згадується про «повість минулих літ»: і закликали слов’яни варягів.

Все це разом з історичною довідкою ставить під сумнів нашу політичну спроможність. Насправді, яскраво описувати недоліки – це одне, а вживати адекватних заходів – інше. У цьому контексті варто нагадати, що за 1,5 року в Україні проведена єдина реформа міліції й те під зовнішнім управлінням за кошти іноземних платників податків.

В потоці справедливої критики Сергія Удовика на адресу «пересічних» знайшлося місце зауваженню щодо небажання рефлексувати. Ось саме воно і наштовхнуло до написання цього тексту.

Теорія інфантильної недієздатності та лідерської залежності – добра теорія, але вона не пояснює дію, яка відбулася вранці 20 лютого 2014 року. Та й взагалі не пояснює багато інших подібних дій, які мали місце і до цієї дати і після неї. Причому 20 лютого не було ніякого лідера і ніхто не йшов вверх під кулі по Інститутській, щоб до когось доторкнутися.
Теорія також не пояснює дві моделі національної поведінки, які, на перший погляд, є несумісними: з одного боку для українців влада не є сакральною і вони не допустять над собою «царя», з іншого боку, вони чекають на лідера.

Отже, говорити, що українці не здатні діяти – не вірно. Вони можуть і діяти, і жертвувати. Проблема полягає лише у тому, що ми не здатні діяти на рівні вищої політичної влади – там, де потрібно виводити інтегральну величину – узгоджувати інтереси та творити баланси. Саме ось ця вада не дає можливості створення правил найвищого рівня та права.

Право – це інтегральна воля народу. Ці слова належать комусь з українських публіцистів. Це дуже точне узагальнення, але воля народу без інтегральної величини не є правом.

Інтегральна величина воль – це не арифметична сума і не добуток. В процесі отримання «інтегральної» щось має бути взято за основу, а багато чого проігноровано, але так щоб на виході отримати справедливість.

Цю проблему дуже точно подає національний пророк Тарас Шевченко: «Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись». Тобто, якщо українці і чекають на лідера чи месію, то такого, що допоможе їм з праведним законом. Іншими словами дасть формулу справедливості. Хто дає їм неправедний закон – вони вигонять.

В процесі еволюції духовності в локальній європейській цивілізації відбулося зміна уяви про місце знаходження божественного начала. Якщо раніше його шукали в природних явищах та предметах, то нині вважається, що все боже знаходиться в людині. Це дало початок іншим «збоченням», але мова не про це. Шлях до Бога та духовного розвитку нині лежить через самопізнання.

Важливою складовою самопізнання є рефлексія – мислительна здатність виділяти з усього нерозчленованого потоку чуттєвих феноменів деякі стійкі елементи, щоб, ізолювавши їх, зосередити на них увагу (Ернст Кассірер) та пояснювати різні стани душі. Нерозчленований потік чуттєвих феноменів відбувається у душі, а виокремлення, зосередження уваги та пояснення відбувається в мозку людини. Де знаходиться душа вирішувати кожному індивідуально, де знаходиться мозок знають всі.

Справедливість – це почуття, таке саме як свобода, любов, ніжність, тривога, щастя тощо, і воно є складовою ось цього потоку чуттєвих феноменів. Якщо людина займається самопізнанням так, як це рекомендував робити Григорій Сковорода, то вона рефлексує, тобто мислить. А значить є ймовірність, що колись з загального потоку чуттєвих феноменів людина виділить справедливість та зосередить на цьому почутті увагу. Після цього вона буде не лише відчувати справедливість та її зневажання, але й розуміти цю категорію.
Відчуття справедливості дає можливість вільно рухатись під кулі з дерев’яними щитами, а розуміння справедливості дає можливість діяти в політиці та юриспруденції та творити праведні закони про які мріяв Тарас Григорович.

Самопізнання та рефлексія розвиває у людини раціо. І коли ми говоримо про раціональний вибір, то йдеться не про хитрий розрахунок з метою отримати матеріальний зиск, з цим у нас все «ок» (за це ми часто буваємо наказані і тому маємо президента Порошенко, а головою Нацбанку Гонтарєву), йдеться про вибір на основі душевних станів, яким мозок дав пояснення.

Ірраціональність – це проекція неосягнутого та непоясненого на реальну ситуацію. Тому раціональні нації мають власну формулу справедливості і власні праведні закони, а ірраціональні чекають на Вашингтона (поки прийшов Саакашвілі) і проводять антикорупційні форуми.

Є ще деяка користь від рефлективного мислення. Виокремлюючи та даючи пояснення чуттєвим потокам ми створюємо поняття, тобто визначеність. Поняття – це зручні елементи які придатні для отримання інтегральної величини. Першим етапом, який тренує інтегральні навички є рефлективне мислення. Тому мислення – це практика для інтегральної діяльності мозку. Ну й не слід забувати про саморозуміння, яке окрім того, що є ознакою зрілості також сприяє отриманню інтегральної величини в процесі політично-правової діяльності.

Є така думка, і вона не лише не безпідставна, а навпаки, свідчить про єдність буття, що примат ірраціонального пов’язаний з землеробською культурою. Робота на землі гіперболізує у людини ірраціональне. Це відбувається внаслідок необхідності відчувати, а не осмислювати. Для того щоб отримати гарний врожай необхідно відчути землю, а не осмислити свої почуття.

Землеробська культура спрямована на пізнання навколишньої природи, а не пізнання людини. Це і є причиною того, що українці погано розуміють себе та ще гірше розуміють інших. Відчувати чужий біль, солідаризуватися з людськими проблемами ми можемо, а ось розуміти природу цього болю – ні.

Тому, коли в українському середовищі ми закликаємо до дій, то треба розуміти, що дії будуть, тільки у вигляді чергової безсенсової жертви. Ми можемо зробити не один «Майдан». У тому числі і в Москві, але на цьому наша діяльність закінчиться. Досвід «руїн» у нас достатній. У ХVІІІ столітті ми уже одних завалили. Тарас Григорович про це також писав. Схоже, що у ХХІ повторимо цей подвиг. Тільки толку з того.

Тому, якщо ми закликаємо діяти, то під дією ми маємо розуміти мислення. Справа у тому, що навіть якщо спробувати, щось позичити, то це не можливо без саморозуміння. Тай позичати, схоже, немає що. Візит Джо Байдена тому підтвердження. Як запустити процеси мислення в умовах примату матеріального треба думати. Цю проблему намагається підняти Сергій Дацюк, але поки його не чують. Ніякою інформаційно-просвітницькою діяльністю тут не допоможеш. Потрібний колективний пошук вічного. Він дасть поштовх розвитку фундаментальної філософії. Без неї ніяк. Інакше всі ці антикорупційні форуми будуть нескінченними.




Комментирование закрыто.