Інтелектуальна мастурбація як джерело медичного «права»

Анатолій Якименко

Место для полетов

Намагання розуму описати стан душі у пошуках сенсу людського життя як відповідь на життєві виклики та труднощі відкрило людству безмежні простори філософської думки. Рефлексія через формування образу вічного і прекрасного спонукає людину до творчої діяльності, захищаючи цим цивілізацію від хаосу і самознищення. Матеріальними вираженням цього процесу є архітектурні шедеври епохи відродження, музичні твори, картини художників, наукові відкриття тощо.

Схоже, що випробування, які випало пройти українцям дадуть світові не бароко чи імпресіонізм, а спеціальну юридичну мову як продукт діяльності розуму, який ніколи не був пов’язаний з душею. Цей продукт допоможе задурити голову будь-кому аби задовольнити бажане попри будь-що. Такий собі український постмодернізм.

Не можемо оподаткувати прибуток прямим податком – не проблема. Вигадаємо непрямий безоб’єктний податок на додану вартість – український варіант ПДВ, який немає ніякого відношення ні до доданої вартості, ні до того хто її створює. А бізнес примусимо збирати по 20% з кінцевого споживача товарів і передавати його податковій. Ніхто й не здогадається, що ми робимо.

Перерозподілили бюджет на користь держслужбовців, митників, податківців, прокурів, залишивши без необхідного мінімуму медичну сферу – не проблема. Дозволимо лікарням виставляти прайси на медичну допомогу назвавши це господарською діяльністю в медичній сфері і вигадавши спеціальну дефініцію медичної послуги. Лікарні назвемо некомерційними комунальними підприємствами. Довга назва? – не проблема. Назвемо їх державними підприємствами. Немає закону? – напишемо.

Ну написали ж, що некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ст..52 ГКУ). Вам знайома діяльність для досягнення економічних результатів без мети отримання прибутку? А це лікування онкологічного хворого за гроші, які можна максимально витиснути з його родичів. Ось скільки можна. Всі ваші. Хіба це прибуток? Хіба зняти чоботи з вбитого солдата – це прибуток? Це господарська діяльність у військовій сфері.

В медицині процес розумової діяльності у пошуках «вічного» досягнув свого апогею. Створено таке собі медичне православіє, яке дозволяє забивати людям голови безсенсовими промовами та в обхід людської моралі, елементарній логіці та здоровому глузду клепати юридичні шняги і називати це все медичним правом або стратегією розвитку.

Якщо медичних чиновників, які продукують і ретранслюють свої медично-правові вчення разом із юристами прибрати у попівські ряси, то вони виглядали б дуже органічно у цих одностроях. Їх промови зачаровуватимуть актові зали, наповнені людьми у білих халатах. Воістину, «віра починається зі слухання». Все, що робить реформаторський цех зрозуміти не можливо, у нього можна тільки вірити.

На сайті МОЗ у розділі «Проекти що пройшли обговорення» знаходиться проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування«. В який раз цей «новий» проект представляється для обговорення, залишимо за дужками.

У розділі «загальні положення», статті 1., «визначення термінів» надаються дефініції основних термінів, які використовуються в законопроекті, відповідно до яких, наприклад, виявляється, що застрахована особа – це особа, яка … підлягає загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванню.

На особливу увагу заслуговує пункт 2, у якому надається визначення «королеві» реформ – медичній послузі (МП).

МП, відповідно до визначення, – це будь-яка дія або сукупність дій суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, спрямована на профілактику, діагностику, лікування, реабілітацію, яка має самостійне значення і використовується як основа для планування обсягу та вартості медичної допомоги.

будь-яка дія або сукупність дій суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, спрямована на профілактику, діагностику, лікування, реабілітацію, яка має самостійне значення і використовується як основа для планування обсягу та вартості медичної допомоги;

Нормальна людина може припустити, що при організації надання медичної допомоги без господарської діяльності ніяк не обійтися і вона є додатком до медичної. Але на те, що дію здійснюють не суб’єкти медичної діяльності а особи, які підмітають двір або перераховують заробітну плату на банківські карточки очікувати було важко.

Однак головне навіть не це. Дискурс навколо дефініцій медичної допомоги та медичної послуги ведеться більше 15 років. В його рамках намагалися відокремити частину медичною діяльності за яку не совісно було б брати гроші: законопроект «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо визначення дефініцій «медична допомога» та «медична послуга»)»; Висновок комітету 18.09.2013 — Верховна Рада України.

Доводилося не раз бути свідком захоплюючих дебатів навколо цієї проблеми, де провідні і поважні фахівці намагалися з’ясувати: передня риноскопія – це послуга чи допомога, або скільки коштує вимірювання А/Т у державному медичному закладі. Треба сказати, що дуже не багатьом з учасників дискусії спадало на думку, що інколи передня риноскопія, це і не послуга, і не допомога, а…просто длубання в носі, або для того щоб дізнатися вартість вимірювання А/Т треба просто розклеїти оголошення на стовпах та парканах.

На сьогодні визначення МП, опубліковане в проекті закону зафіксувало, що різниці між МП та медичною допомогою – немає. МП – це дія, яка використовується як основа для планування обсягу та вартості медичної допомоги. Визначення медичної допомоги взагалі не надається. Ось і все.

Таким чином, визначення МП у вигляді примітивного конгломерату словоблуддя стало логічним завершенням інтелектуальної мастурбації медичних чиновників, народженої банальним бажанням задовольнити комерційне лібідо вищої політичної влади, яка поставила завдання медичним інтелектуалам: обґрунтувати і пояснити. Так і зробили – обґрунтували і пояснили.

Визначення МП підвело підсумок більш як десятирічному дискурсу, спрямованого на прикриття недостатнього фінансування медицини та обґрунтування легалізації ведення бізнесу держави в системі надання медичної допомоги . Дискурсу, який важко собі уявити не те що в США, Англії чи Німеччині, а й в сусідній Польщі. Напевно тому, що в цих країнах до законотворчості людину спонукає біль душі, а не свербіж фінансової хтивості. У них все просто. Якщо ринок, – обираєш (вибір – опція ринку) і платиш з кишені: прямо або опосередковано. Якщо служіння, то не обираєш і платиш скільки визначила держава через бюджет, і лікар лікує навіть якщо його не влаштовує ціна. І в першому, і в іншому випадку все відбувається через реалізацію солідарного принципу: хворий лікується за рахунок здорового, бідний за рахунок багатого, а не навпаки як в Україні.

Але головне: у нормальних людей допомога у пологах називається допомогою, а не послугою. Тому що навіть у тварин це – допомога, яка походить з внутрішньої потреби допомогти.

Источник: Trigger

 




Комментирование закрыто.