Хто такий моральний авторитет?

Сергій Дацюк

Хіба політики проти того, щоб дотримуватися 10-ти заповідей? Хто з них в здоровому глузді стане цьому заперечувати?

Проблема у тому, що політики пред’являють вимогу дотримуватися 10-ти заповідей іншим, а не собі. А про їх власні порушення 10-ти заповідей можна дізнатися тільки від їх опонентів.

Потрібно чесно сказати – вся політика і всі політики самим фактом належності до політичних процесів сьогодні є аморальні.

Неможливо говорити про мораль, не даючи моральної оцінки політико-економічному режиму, який склався в країні. Нинішня влада, як і попередні влади, однаково долучились до створення режиму.

Бути політиком, мати владу і великі гроші сьогодні це значить бути аморальним.

Цей політико-економічний режим – аморальний. Той, хто його виправдовує, злочинець. Ті, хто з режимом співробітничають, є колаборантами зла.

Якщо ми всіляким чином починаємо лукавити (не всі, хто виправдовує режим, є злочинцем чи не всі колаборанти є погані) ми стаємо на бік аморальності.

Не можна співробітничати зі злом. Не можна вступати в діалог зі злочинцями. Самим фактом діалогу зі злом ми частково виправдовуємо його і допускаємо його право на існування.

Такі оцінки можна зробити тільки з позиції публічного морального авторитету. Цю позицію в комунікації може зайняти кожен, а от втримати таку позицію довго і довести її послідовність вчинками власного життя можуть далеко не всі.

Спроба дотримуватися моральної позиції сьогодні пов’язана з відмовою від активного політичного та економічного життя.

Проблема моральності за існуючого режиму в тому, що побудована політична та економічна система дозволяє бути моральним лише стаючи маргіналом. Політичний і економічний мейнстрім змушує бути аморальним, якщо ти береш в ньому участь.

Якщо ми хочемо вести розмову про мораль, то не достатньо на цю розмову всього лише запросити моральних авторитетів і не запросити політиків. Очевидно потрібно чітко зрозуміти формат розмови про мораль.

Наскільки моральні авторитети мають бути політкоректними? Якщо моральний авторитет в кризовий час говорить щось таке, з чим усі погоджуються, тоді навіщо він потрібен такий?

Моральний авторитет взагалі повинен пред’являти незручні смисли, з якими частина суспільства точно не погоджується. А в кризовий час моральний авторитет повинен говорити речі, з якими не погоджується більшість суспільства.

Саме зараз такий кризовий час. Саме зараз час говорити речі мало приємні не тільки владі, але і більшості людей. Саме зараз час вказувати на змістовні проблеми наших звичних моральних уявлень.

Моралізаторство завжди є беззмістовним, якщо воно не пред’являє нові моральні принципи в політиці, не пропонує нові підходи в економіці, не демонструє нові норми культури.

Моральний авторитет визначається не тільки заслугами минулого, але і роботою з майбутнім.

Інакше кажучи є лише один спосіб існування морального авторитету в кризовий час – це пропозиції інновацій не дивлячись на опір більшості, це просування інновацій в публічній сфері, яка опирається цьому, це впровадження інновацій йдучи на персональні жертви.

Той, хто в кризовий час займається моралізаторством, не пропонуючи інновацій, не просуваючи інновацій, не впроваджуючи інновацій, не є моральним авторитетом.

Источник: Украинская правда




Комментирование закрыто.