Хроніки боротьби за майбутнє в сучасних умовах

Наталія Промська, для "Хвилі"

sur212

Хочу розповісти всім друзям та читачам приклад того, як відбувається реальний «бій» з системою громадськості за краще майбутнє для своїх дітей та розвиток Дергачівського району Харківської області. Ця історія показова тому що, в цілому, характеризує середню температуру по «лікарні».

Про кардинальні зміни та реформи у країні достатньо пишеться та обговорюється. Є розуміння, що один із шляхів у майбутнє лежить через освітню реформу. Про нові підходи до освіти та саму реформу системи освіти йде багато диспутів, круглих столів, форумів. Ми вивчаємо досвід інших успішних країн. До нас приїздять відомі фахівці та новатори з Фінляндії – Арі Пока, з Естоніі – Ене Сільвія Сарв. Вони залюбки діляться своїм досвідом реформування своєї системи освіти. Але слухати і подумки представляти як воно там у них відбувалось це одне, а ось самому спробувати вчинити подібну дію – це зовсім інше.

Для реалізації освітніх проектів, навіть, у рамках району потрібні ресурси та «доступ» до дитсадків та шкіл. Але хто робив подібні спроби та проекти знає, що у наші дитсадки та школи просто так «зайти» не можливо, в принципі. Система працює таким чином, що якщо ти не маєш зв’язків у самому МОН, не освітянин, то ти «чужий», навіть батькам відводиться роль тільки здачі коштів на потреби класу та школи. Поцікавитися програмами та змістом освіти батьки не можуть, бо вони ж – не компетентні, вони ж не фахівці, а які розмови можуть бути з не професіоналами в питаннях освіти? Здаєте дитину до дитсадка та у школу, як у камеру схову до певного часу і віку – і будьте задоволені, що маєте таку можливість, та не задавайте ніяких «невдобних» питань, бо всюди черги. Я зараз маю на увазі систему державних освітніх закладів по країні. У приватних закладах, звісно ж, система інша.

Особисто за себе хочу сказати, що розуміння змін, які відбуваються у світі спонукали мене діяти. В мене з’явилась ідея запуску проекту розвитку району. Я чітко уявляла собі як це все мало бути – ідея, концепція, суть і опис проекту, дорожня карта. Спершу (на початку 2016/2017 навчального року), з усією притаманною мені старанністю та витримкою, я ходила до начальника районного відділу освіти Колесникової О.В. і мала не одну зустріч з питань запуску в дошкільних закладах району інноваційних освітніх програм з конструювання. Мене вислухували, зі мною погоджувались, навіть з уст чиновниці промовлялись думки, що «да, потрібно щось робити, бо інакше, через 5-10 років тут залишаться одні пенсіонери», в кабінет запрошували методистів відповідних відділів, ми обмінювались контактами, мені не відмовляли — Боже упаси! Як можна відмовляти громадським активістам, в яких душа болить за людей??? Зараз це — ні в якому разі, не припустимо для чиновників. Тим паче ідея не нова, бо це ж звичайні світові практики, і це ж буде чудово, якщо наші діти теж, як і європейські, будуть мати змогу навчання по сучасним методикам! Кожен раз зі мною прощались, як останній, в надії, що я більше до них не завітаю.

Паралельно я була куратором всеукраїнського проекту «Відкривай Україну» та працювала зі школярами 7-11 класів трьох шкіл міста Дергачі. Мені достатньо було неділі-двох спілкування з дітьми, щоб зрозуміти реальний патовий стан речей. Учні 7-11 класу не мають понять що таке проект, проектна робота, не вміють генерувати ідеї та смисли, не вміють працювати з ідеями, не вміють коммунікувати та взаємодіяти в команді, не довіряють один одному і не знаходять мови порозуміння, не створили команду, не володіють навичками комп’ютерно-цифрової грамотності, хоча у кожного є смартфон і всі користуються інтернетом, не вміють і не хочуть вчитись онлайн. При тому, що кожен має сучасний гаджет вони не змогли працювати з гугл-документами, створити гугл-групу та коммунікувати між собою онлайн в проекті, створювати події та приймати в них участь, зробити відеоролик своєї презентації, не змогли описати суть свого проекту, і як наслідок не реалізували проект і не мали відео звіту про його реалізацію. На додаток: на презентації проекту на питання про музичні вподобання ніхто нічого не зміг виразно сказати, який же стиль у музиці їм подобається, та якій музиці вони віддають перевагу (Ірина Маркевич – не дасть сказати неправду, бо сама там була присутня). Побачена картина стану рівня учнів все більше переконувала мене у вірності обраного шляху з проектом для дитсадків і початкової школи.

Я ходила і, як місіонер, доносила до завідуючих двох дитячих садків міста Дергачі «Сонечко» та «Лелеченька» слово БОЖЕ про існуючий стан речей в освіті – рівень знань та компетенцій школярів. То ж зміни треба починати змалечку – з дитячих садків. І я «достукалась». Також я знайшла порозуміння в цьому питанні та згоду працювати з керівником районного Будинку дитячої та юнацької творчості (далі-БДЮТ). Наші прагнення та зусилля знайшли конструктивне русло у реалізації проекту по запровадженню конструювання в дитячих садках «Сонечко» та «Лелеченька».

Як проходила робота по втіленню цього проекту:

Питання матеріально-технічного забезпечення конструкторами було вирішено у відносно-короткий термін – за два місяці (садок «Лелеченька» — придбали конструктор зі своїх фондів, садок «Сонечко» придбали конструктор за кошти бюджету м. Дергачі – подали заявку про закупку на сесію міськради, питання поставили на голосування і все вирішилось позитивно).

В методичному плані заняття базувались на передовому європейському досвіді (освітні сайти) та методиках конструювання компанії ПРОЛЕГО «Програмі розвитку конструктивних здібностей у дітей дошкільного віку «ЛЕГО-конструювання» (під авторством Пеккер Т.В.) та ТРИЗ-педагогики Альтшуллєра, що знаходяться у безпосередньо прямому доступі в інтернеті.

На роботу викладачами гуртків БДЮТ з дитячого конструювання було прийнято двох студенток-луганчанок Харківського педуніверситету ім. Г.Сковороди (об’яви на пошук кадрів я розмістила у студентських гуртожитках).

Через механізми гурткової роботи та ресурси громади міста Дергачі ініціативу запуску проекту вдалось здійснити. Щоб ви розуміли, всі організаційні, кадрові, вирішення питань сприяння матеріально-технічного забезпечення дитсадків я вирішила самостійно, використовуючи свій особистий організаційно-мобілізаційний ресурс, комунікації та зв’язки. Це до того, що чи можливо особистості, озброєною лише самою ідеєю, здійснити суспільно-корисну дію? Звісно ж на волонтерський засадах. Отже, у квітні 2017 року проект було запущено. Третього квітня у двох дитячих садках розпочались гурткові заняття з конструювання. І фактично, поки проект за сприяння начальника Дергачівського районного відділу освіти Колесникової О.В. не було зупинено, нам вдалось попрацювати з 220 дітьми дитячих садочків півтори неділі. За цей малий час діти продемонстрували приголомшливі результати: самі вихователі дитячих садків були у захваті від того як діти опановують рахунок, вміють презентувати сконструйовану модель, працюють у команді і так далі.

Що ж сталось? Спочатку мене особисто електронним листом викликав до себе Ігнатьєв Володимир Васильович – це заступник директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної адміністрації – начальник управління освіти і науки. Спочатку все виглядало, як таке, що це Київ заборонив проект, бо відбувається порушення авторських прав компанії ЛЕГО. Але я, перед входом до кабінету Ігнатьєва В.В., зателефонувала Оксані Рома, яка є офіційним представником благодійного фонду LEGO FOUNDATION при МОН України. Я пам’ятаю, як почала їй щось швидко казати, що ми у ДЕРГАЧАХ не порушуємо авторські права компанії ЛЕГО, бо працюємо на конструкторі Луцької компанії ЮНІКА і використовуємо змішану методику: поєднання ТРВЗ-педагогіки (Теорія рішень винахідницьких завдань) Альтшуллєра та «Програми конструктивних здібностей у дітей дошкільного віку ЛЕГО-конструювання», яка знаходиться на сайті компанії ПРОЛЕГО у відкритому доступі, доступна до скачування, до того ж там відсутні примітки чи зауваження щодо перепон її використання, або те, що користування нею без дозволу – порушує авторські права компанії чи її автора. Я просила не припиняти наш проект, бо це так важливо для розвитку району. Що можна сказати? Людина поки зорієнтувалась хто їй та звідки дзвонить, з якого приводу, коли вона почала задавати, скажемо так, «наводящі» питання, я зрозуміла, що умовний Київ до цього «цирку» не причетний. Коли я в Департаменті сказала про дзвінок у Київ, то мені признались, що «сигнал» був безпосередньо з рідних Дергачів. Все стало на свої місця.

Там же у Департаменті, я сказала, що у Харків з презентацією своєї книги «Місто Стартапів» приїздив Рубен Ньювенхауз – він працівник мерії міста Амстердам. Так от там, в Амстердамі, чиновники взяли «ноги в руки» і пішли до підприємців міста із запитаннями: чим ми можемо ВАМ допомогти? Ідея освітнього проекту у Дергачівському районі – це той самий стартап. Якщо б така ситуація трапилась там, то особисто я, з цим освітнім проектом не мала б проблем – від слова НІЯКИХ. Мені б надавали всебічне сприяння та допомогу.

Як виявилось – все повинно бути по Закону!!! А я його порушую. Нарешті було знайдено тих, хто порушує ЗАКОН!!! Що ж саме каже Закон?

Методика викладання повинна бути затверджена МОН України, в іншому випадку –ЗРАДА! Програма повинна бути внесена до виховного плану дошкільного учбового закладу з урахуванням учбового навантаження на дитину, бо дитина в дитячому садку і так перебуває в жорсткому режимі: перша половина це обов’язкові заняття, затверджені МОН України (для тих хто не в темі це – декілька типових базових програм на всю країну). Виходячи з того, що не існує хоча б двох однакових людей у світі, то для сучасного світу різноманітності – це смішно!!! Тому куди «вліпити» конструювання з методикою «навчання через дію» в щільному жорсткому графіку місця не знайшлось. Скажіть мені з яких пір ГРА стала для дитини учбовим навантаженням?

На 1-му Міжнародному Освітньому Форумі, який проходив у Харкові в березні цього року, після презентаційного виступу відомого освітянина з Фінляндії Арі Пока, я задала питання про устрій організаційно-управлінської системи освіти у Фінляндії. Він відповів, що є міністерство і є безпосередньо школи. І ВСЕ!!! Міністерство задає освітні стандарти, а школи самі працюють над складанням учбових програм, якщо треба пишуть методики, або за принципом конструктора створюють свої, бо зараз в мережі є безліч інформації, методик, форумів, де педагоги діляться особистим досвідом. Тобто контролюючі структури не втручаються в те у який спосіб ти, як педагог, досягнеш заданих стандартів вмінь та навичок дітей. Особисто мені сподобалась ще одна фінська «фішка»: у межах освітнього округу учні міста, за бажанням і на їх розсуд, можуть відвідувати предмети в різних школах округу для чого перерви між уроками становлять 25 хвилин. Це зроблено для того, щоб учень зміг дістатися на урок у ту школу де він його вивчає. Скажу зразу, що для наших освітян присутніх у залі це було шоком і кошмаром страшної ночі: а як же відповідальність за дитину? Як це дитина буде «гулять» по місту посеред біла дня? А як же журнали, які в нас до сих пір заповнюють від руки? Жах і повна ЗРАДА!!!

Слід сказати, що завжди, коли я починала розмову з чиновниками на тему самого змісту освіти, то нічого виразного у відповідь почути не могла. Положення, постанови, листи згідно яких вони діють. Який розвиток? Які інновації? Система застаріла, але скурпульозно відтворює сама себе на клітинному рівні в кожному пазлі своєї структури в незмінному вигляді. Я дуже сумніваюсь, що у нас, на цій гнилій базі, розпочнуться і підуть реформи. Я все частіше приходжу до висновку, що Карфаген повинен бути зруйнований…в першу чергу – обласні та районні відділи освіти.

Щоб всім було зрозуміло, то всі круглі столи, присвячені темі освіти у Дергачівському районі і пед-наради, на яких мені випало «щастя» побувати обговорювали завжди питання харчування, господарської діяльності шкіл та капітальних ремонтів учбових закладів. На одній пед.-нараді, де мені дали слово презентувати тему конструювання, де мій виступ «втулили» між питаннями, знову ж таки, харчування та скаргами вчителів, я звернула увагу всіх присутніх директорів шкіл та завідуючих дитячих садків на те, що тема саме змісту освіти є значущою, бо питання компетентнісного підходу, що передбачає нова реформа освіти, нової ролі вчителя, способів та методів отримання знань — вимагають переосмислення та змін. Мій виступ справив враження. Багато хто взяв у мене контакти для зв’язку, але до цього моменту (пройшов вже місяць з того часу) мені так ніхто і не зателефонував.

Отже, проект припинився, але я вирішила не здаватись. Був взятий курс на батьків. Я приходила на батьківські збори і виступала перед батьками. До речі, багато батьків не зрозуміли чому у дітей не проводяться заняття з конструювання, вони були обурені таким поворотом подій, бо дітям вони дуже подобались. Тому разом ми почали діяти. Ми написали «Звернення» (на моїй сторінці у ФБ), отримали «Відповідь-відписку» (на моїй сторінці у ФБ). Заручившись підтримкою батьків-активістів ми вирішили прийти на сесію райради і звернутись до народних обранців. 13 червня я виступила на сесії районної Ради перед депутатами. Багато з того, що є в зверненні до депутатів, вже писалось і обговорювалось в мережі і сприймається прогресивною спільнотою, як природні та очевидні речі. Але реакція депутатів на доповідь перевершила всі мої мислимі і не мислимі сподівання.

Мій виступ був сприйнятий, як доповідь прилетівшого з іншої галактики інопланетянина. Депутати райради взагалі БМП (без малейшего понятия), що вони мусять запускати якісь процеси розвитку та перетворень у районі. Більша половина зовсім мене не слухала, бо у залі стояв гул тих, хто спілкувався між собою по питанням більш значущим чим те, з котрим я вийшла перед ними. Багато хто сміявсь коли чув слова Майбутнє, Силіконова Долина, а терміни фандрайзинг та краудфандинг у депутата Кузнєцова від Радикальної партії Олега Ляшка, взагалі, визвали бурний підйом настрою та переспрашування типу: «що-що? А можете повторити ще раз!».

Навіть депутат від партії «Самопоміч» Піддубний Костянтин перебивав і вимагав припинити виступ посилаючись на те, що регламент часу вичерпано (хоча за день до сесії при записі на виступ я спитала: «скільки часу відводиться по регламенту на виступ по питанням у розділі «різне»?», на що мені відповіли – до 10 хвилин). Я розумію всю важливість і грандіозність вирішення питання про те, що робити з автотранспортом, який знаходиться на балансі дергачівської типографії, якими переймається депутат партії європейського спрямування, але дослухати єдиний на сесії виступ від громадськості було б не тільки корисно, але показало відношення та повагу депутата до проблем людей. Я маю надію та сподівання, що хоч Роман Сергійович Семенуха з партії «Самопоміч» зверне увагу на цю мою публікацію, так як, я бачила його зусилля та переймання питаннями освіти у Харківській області і думаю, що ця тема йому не байдужа.

Батьки дітей, які прийшли на сесію і, потім підійшли до мене після неї, з недоумінням, висказали таку думку: «Боже! Кого ми вибрали у депутати, кого ми делегували щоб вирішувати наші питання? Вони ж неосвічені, не культурні люди, не розуміють сучасних термінів та реалій сьогоднішнього світу». Як це не гірко чути, але це – правда. На що я їм відповіла: «то ви ще у Верховній Раді не були!». На всіх рівнях законодавчої та виконавчої влади сьогодні в Україні знаходяться некомпетентні та неосвічені люди. Зашкарублість їх свідомості та нерозуміння процесів, що відбуваються глобально у світі гальмує розвиток суспільства. Це люди з радянським типом мислення.

Взагалі, депутати не розглядають питання проектів майбутнього та розвитку району, бо їх – не має, як таких, від слова ЗОВСІМ. Хто не має уяви про те, що діється на подібних сесіях, то перед вами приблизно типовий зміст доленосних питань, які розглядаються і по яким голосують депутати, тобто приймаються рішення:

  1. «Про надання згоди на розірвання договору від 30.09.2005 року №01/09-05 «Про користування майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Дергачівського району» між Дергачівською районною державною адміністрацією та Харківським обласним комунальним підприємством «Дирекція розвитку інфраструктури територій».
  2. Про надання згоди на проведення централізованих розрахунків по погашенню заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, які надані населенню.
  3. Про затвердження цільової Програми по локалізації та ліквідації карантинних бур’янів на території Дергачівського  району на 2017-2021 роки.
  4. Про доручення комунальному закладу охорони здоров’я районного територіального медичного об’єднання «Дергачівська  центральна  районна  лікарня» на  проведення капітального  ремонту будівлі стаціонарного відділення (Б-1), розташованого  за  адресою: Харківська  область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 23.

РОЗВИТОК, ІННОВАЦІЇ, РЕФОРМИ, ЗМІНИ…МАЙБУТНЄ – ні не чули.

Текст виступу на пленарному засіданні чергової XVIІI сесії Дергачівської районної ради VІІ скликання 13.06.2017року:

Добрий день! Мої вітання всім присутнім у залі.

Мене звати Наталія Промська. Я жителька міста Дергачі. Член громадської організації Деркачівська Альтернатива. Член громадської ради Реанімаційного пакету реформ у Харківській області при Міністерстві Освіти та Науки України. Співпрацюю з Українським Інститутом Майбутнього. Займаюсь темою освіти з 1990 року. Також я вивчаю світовий досвід того, як країни ставали успішними у досить короткі терміни.

Зараз на людей з активною життєвою позицією і особистими поглядами та думками, лягла дуже відповідальна місія: це самим спонукати та проводити зміни у суспільстві, вести діалог з владою, знаходити компроміси, діяти та перетворювати життя на краще.

І таким «перетворенням на краще», як я думала, була ініціатива націлена на те, щоб пріоритетним напрямком розвитку Дергачівського району стала програма «Технологічна нація», яка підтримується адміністрацією Президента України, та запуску процесів сприяння технологічному підприємництву у Дергачівському районі, що в перспективі стало б передумовою появи у районі технологічного кластеру інновацій та проривом району у майбутнє.

Основне, головне і саме цінне багатство України – це ЛЮДИ!

У сучасному світі не земельні ресурси , не корисні копалини, не нафта і газ, не промислові потужності, і т.д. визначають основні показники успіху держави, а тільки люди і їх якісний інтелектуальний потенціал.

Зараз собівартість кожного конкурентоздатного продукту, який виробляється у світі, на 70 % складається з інтелектуальної складової, а все інше витрати безпосередньо на його виробництво. Та і саме виробництво роботизується дуже швидкими темпами, тому поняття фізичної праці поступово зникає, а саме поняття ПРАЦЯ трансформується і переходе у розряд інтелектуальної.

Отже, напрошується логічний висновок: сьогодні, щоб бути потужною та успішною нацією і країною, потрібно вкладати у людей, в їх розвиток, освіту, у сучасні навички і компетенції.

Силіконова Долина у США займається виробництвом високоінтелектуальних продуктів, це середовище де продукуються інновації, де є інкубатори та фабрики стартапів, де процеси виробництва інновацій поставлені на поток, на конвеєр. Саме на базі процесу сприяння технологічному підприємництву складається нова економіка та формується новий технологічний уклад.

Ми, як країна взагалі, і як район конкретно, повинні скористатись цим і взяти курс на сучасні успішні тренди розвитку світу.

У нас, на мій погляд, є тільки один шлях до процвітаючого майбутнього – це шлях інновацій та інтелектуального розвитку, шлях — економіки знань.

Тому у нас є тільки один вихід: ні на кого не надіятись, а самим себе «витягувати» із ситуації у якій ми опинились із особистої вини.

Отже, у мене виникла ідея створення у районі технологічного кластеру інновацій. Звучить досить амбітно, але реально, бо не святі горшки мажуть. Дергачівський район Харківської області є сателітом великого мегаполісу Харків, що заявив про амбітну ціль — стати освітньою столицею України. На території району вже працюють підприємства потужних інноваційних технологічних компаній такі, як BRIG, UBC Group, Гранд Марин, AТ – Біофарм та багато інших, якими керують відомі за межами України технологічні підприємці. Але, на ряду з цими ресурсами, ми маємо ще один потужний «козир» в руках – це Зооветиренарна Академія з новою кафедрою біотехнологій, яка знаходиться на території району. Зараз у світі самий перспективний технологічний напрямок – це нано- та біо-технології, які охоплюють багато сфер людської життєдіяльності.

Як видно: багато «пазлів» майбутньої еко — системи вже існують у районі і треба тільки докласти зусиль та активізувати процеси щодо їх об’єднання та конструктивної взаємодії. Курс на сприяння розвитку науки, технологій, технологічного підприємництва – це податки у бюджет, це залучення інвестицій, це розвиток району, це краща якість життя людей, це процвітаюча, сильна країна.

Втілення амбітної ідеї створення у Дергачівському районі інноваційного технологічного кластеру я бачу не у формальних підходах та штучному створенні, наприклад, зони технопарків, що закінчилось би виділенням земель під цей проект, я веду мову про шлях кропіткого та наполегливого процесу вирощування самої суті появи у людини творчого духу, підприємництва та прагнення до інновацій з самого малечку — з інноваційних освітніх програм, які передбачається впровадити в усі дитсадки та школи району.

Для того, щоб з’явились явища подібні до феномену Силіконової Долини, на сам перед, треба створити еко-середовище, яке в свою чергу створило б умови появи критичної маси талановитих, мислячих людей. Різномаїття талантів у сприятливому середовищі породить інноваторів, стартаперів, що будуть генерувати нові ідеї та ініціативи. Нове еко-середовище – є підґрунтям та живильною стимулюючою основою розвитку всього НОВОГО, ІННОВАЦІЙНОГО. І тільки за таких умов можливий прорив і успіх. Тому в цій справі дуже важливим є масштаб охоплення та кількісна маса учасників задіяних у цьому процесі. Локальні школи, технічні студії , в яких запроваджені принципи нової освіти дадуть результат того, що «нові» діти не знайдуть собі місця у традиційній системі і будуть вимушені шукати інноваційні кластери в інших містах/країнах. При запуску точкових проектів, як наприклад, відкриття однієї технічної студії, район витратить ресурси, які завідомо, не принесуть потрібного ефекту та результату. Тому наголошую, що головним у планах реалізації проекту є саме масштаб та охоплення. У цьому новому проекті передбачається реалізувати підходи і модель освіти де навчання проходить у форматі STEAM-освіти (SCIENCE — НАУКА, TECHNOLOGY — ТЕХНОЛОГІЇ, ENGINEERENG — ІНЖЕНЕРІЯ, ARTS — МИСТЕЦТВО, MATHEMATICS — МАТЕМАТИКА), тобто це робота над міждисциплінарними проектами з максимальним зануренням в реальний світ, наприклад мати можливість спілкування з успішними технологічними підприємцями міста Дергачі та Дергачівського району. Як вже було сказано, що на території району знаходиться ціла низка потужних всесвітньовідомих технологічних компаній і, я думаю, що для кожного соціально-відповідального підприємця та бізнесу бути причетним до процесу побудови інноваційного еко-середовища району – почесна та історична місія. Також у їх інтересах буде отримати свідомі, мислячі, технологічно підготовлені та потужні кадри для своїх підприємств. Тільки об’єднавши зусилля багатьох не байдужих людей та структур ми зможемо зробити крок вперед.

Так, шлях не швидкий, бо потребує мінімум 7-10 років кропіткої системної праці у цьому напрямку до отримання реальних результатів. Але, якщо подивитись у минуле, то наші вже 26 років незалежності, проведені у бездіяльності, дали ті наслідки, які ми бачимо навкруги: система гниє, наші діти біжать з країни у пошуках кращої долі, вони знаходять роботу у інших країнах і годують пенсіями «тих» пенсіонерів, а ми вимушені на пенсії нашим пенсіонерам просити гроші у МВФ і тим самим вганяти в борги наші наступні покоління.

Отже, головною метою моєї ініціативи у районі було

по-перше: а) стимулювання розвитку творчості та талантів,

і як похідне: б)створення еко-середовища довіри що сприятливе і дружелюбне до винахідництва, нових ідей та інновацій

В світі цього склалась дорожня карта покрокового руху:

  1. 2017/2018 навч. рік

На базі двох дитячих дошкільних закладів «Сонечко» та «Лелеченька» міста Дергачі розпочати освітній експеримент, а потім протягом наступного 2018/2019 року цей досвід масштабувати та розповсюдити на заклади дошкільної освіти всього району.

  1. Паралельно з цим запустити інноваційні освітні процеси на ШКОЛИ. 2017/2018 навч. рік

Експериментально запровадити на базі Ліцею №2 міста Дергачі навчання STEАM–освіти ( НАУКА, ТЕХНОЛОГІЇ, ІНЖЕНЕРІЯ, МИСТЕЦТВО, МАТЕМАТИКА ):

а) у початковій школі (1 – 4 класи – (6 – 9 років)) запровадити курс «основи програмування та початкова робототехніка» у вигляді факультативних занять та /або через механізми гурткової роботи засобами наборів конструктора

б) у середній школі (5 -8 класи (10 – 13 років)) запровадити курс «Програмування та робототехніка» на базі наборів конструювання «Основи робототехніки» — факультативні заняття та /або через механізми гурткової роботи

в) відкрити у школах кабінети науки

г) протягом року організувати проведення не менш чим чотирьох районних турнірів, не менш чим чотирьох конкурсів, не менш чим два фестивалю напрямку STEАM-освіти

д) для сприяння ефективного вивчення та вільного спілкування дітей на англійській мові – звернутись до КОРПУСУ МИРУ США з заявкою та запросити волонтера-добровольця для викладання англійської мови, як мовного носія. Корпус миру США працює в Україні вже 23 роки у трьох напрямках – викладання англійської мови, розвиток громад та молодіжних програм.

Одна ремарка: наступний 2018 рік є роком початку Нової освітньої реформи, де основний курс взято на компетентнісний підхід, тому все це мало б синергетичний ефект і дало б добрі результати.

Отриманий досвід експериментальних закладів у 2018/2019 роках масштабувати та поширити в цілому на район. Вирішення питання матеріально-технічного та методичного забезпечення здійснити шляхом:

1)подання ініціативи на сесію райради та у бюджетний комітет Ради, частково профінансувати програми коштами місцевого бюджету, частково за кошт грантів міжнародних благодійних фондів та організацій, частково коштами соціально-відповідального бізнесу, використовуючи механізм та інструменти фандрайзингу та краудфандингу.

У рамках цієї ініціативи важливим також є підтримка програм соціального підприємництва на місцевому рівні: різних студій розвитку дітей, технічного та мистецького напрямку тощо.

Що ми отримаємо в результаті? Ми отримаємо особистість, яка мислить, яка розуміє глобальний світ в якому вона живе, аналізує, бачить завдання, які вона може виконати, ставить цілі, ініціює проекти і рухається до їх реалізації, діє безпосередньо «тут і зараз», відповідально відноситься до своїх слів та дій, приносить користь суспільству (заробляє гроші та сплачує податки), любить країну, розвиває район. Тобто розуміє ДЕ ВОНА, ХТО ВОНА, ЧОГО ХОЧЕ і ЯК ЦЬОГО ДОСЯГТИ.

Два слова скажу про сучасні тренди у світі. Сьогодні освіта переходить у розряд постійних життєвих процесів. Вона стає тим, чим людина повинна займатись постійно і все життя, а інакше вона (людина) стає незатребуваною. Ми бачимо, що зараз люди з одним, двома, а то і трьома дипломами вищої освіти, часто виявляються безробітними, бо не мають тих навичок і компетенцій, що затребувані сучасністю. З цього виникає проблема того, що студент/або його батьки викладають не малі гроші за його навчання, а придбана за п’ять років професія або спеціальність вже не актуальна на ринку праці і виявляється, що він вже не тільки не може «відробити» витрати на навчання, а і заробити на життя.

ТРАДИЦІЙНА ШКОЛА вже давно перестала відповідати викликам сучасності.

Коли ми сьогодні віддаємо 6-річну дитину у школу, то яким буде світ через 10, 15, 20 років ми не знаємо. Постає питання: ЧОМУ І ЯК ТОДІ НАВЧАТИ?

У цьому сенсі основна моя теза полягає в тому, що саме головне – це постановка структур мислення у дитини/людини. Без постановки смислових структур мислення нічого в подальшому житті не має сенсу.

Не можливо побудувати будинок не маючи проекту, але ми це робимо і подивіться, що виходить. Структури мислення – це та основа,той інструментарій за допомогою якого людина може охоплювати навколишній світ , орієнтуватись в ньому, діставати потрібні їй знання в любий час, в любому віці, а зараз при наявності інтернету – в любому місці. Основна навичка для сучасної людини – це вміння швидко вчитись та перевчатись. Поняття ДЕПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ стає ключовим в цих процесах.

STEAM-освіта та методики конструювання «Навчання через дію» несуть в собі міждисциплінарні підходи та постановку у дитини смислових та мисленнєвих структур, що в свою чергу, спричиняє оволодіння дитиною багатьох практичних навичок та компетенцій.

У світі зараз превалює тренд чотирьох «С»:

ConnectionCriectionCurationCommuniti

Хтось у залі взагалі про це чув, чи знає?

Своїх Стівів Джобсів, Ілонів Масків, Цукербергів… нових наших зірок технологічного підприємництва ми можемо виростити, бо ми нація дуже плодовита на талановитих дітей. Але, як показує практика та статистика: у віці 3-5 років ми спостерігаємо 98% здібних талановитих дітей, а вже по закінченню школи – їх налічується навпаки – 2-3 %, іноді до 5%. Процеси «обтісування» талантів і штампування однотипних людей у нас якраз відбуваються у державних виховних і навчальних закладах: дитсадках та школах. Діюча система освіти запускає тільки процеси тренування пам’яті у дітей і більше нічого. Все діє за принципом оперативної пам’яті на комп’ютері, коли тимчасова інформація, яка актуальна і потрібна «на» і «для» певного часу «Ч» — екзамен, або контрольна, а потім безповоротно очищується і поступається місцем для іншої такої ж, як попередня. Так це працює, бо так вимагає система з контролем і оцінками.

Це наглядно показав проект Відкривай Україну в якому прийняли участь три школи міста Дергачі. Школярі 7-11 класів у проекті, повинні були самостійно придумати та реалізувати два проекти на рівні школи і на рівні свого міста. На початковому етапі діти не змогли виконати перше завдання і покинули проект, бо не мали поняття, що таке проект, проектна робота, ідея, генерування ідей. Проектом було передбачено онлайн-навчання з проектного менеджменту, яке підготували фахівці Києво-Могилянської бізнес-академії. Як ви думає, скільки дітей пройшло це онлайн-навчання? Нуль. Діти не мають навичок отримувати знання у інший спосіб чим традиційний урок у школі. Це наша реальність. Наші діти виглядають відсталими від своїх однолітків на фоні, навіть, інших районів області. Вам не страшно за майбутнє? Мені страшно і я не можу і не буду миритися з таким станом речей.

І саме на це була направлена моя ініціатива освітнього експерименту суть якого полягала в тому, що з 2-3-річного віку дитини і до випуску з дитсадка у школу (діти 6 року життя) запроваджується методика «навчання через дію» засобами конструювання, тобто дитина з 2-3-річного віку починає приймати участь у проектній роботі, сама ініціює та створює нове, отримує свій особистий практичний досвід. Що таке робота маленької дитини з конструктором? Це мілка моторика, логіка, розвиток просторового мислення, розвиток мовлення, взаємодія з дітьми. Це стимулювання у дитини природним і притаманним їй шляхом навчання через гру пізнавати світ. Ці методики і технології ефективно застосовуються у всіх успішних цивілізованих країнах Європи, Азії та Америки. Я не розумію чому ми не можемо впровадити ці технології навчання та виховання для наших дітей?

Що ми отримали у результаті коли проект «закрили»:

  • Незадоволених батьків (звернення батьків додається). При чому, у «Зверненні» батьками були поставили цілковито конкретні питання – як зробити, що б ЦЕ було?, а «Відповідь-відписка» відповідає на питання – чому ЦЕ не можливо. Розмова сліпого з глухим.
  • Традиційну систему освіти та формальні підходи до справ
  • Саботаж реформам та змінам на містах безпосереднього керівника – начальника відділу освіти Дергачівського району Колеснікової О.В., і її не бажання працювати по-новому та втілювати інновації в освіті
  • Дві дівчини з Луганської області залишились без досвіду роботи та заробітку
  • Діти втратили шанс на краще майбутнє
  • Район продовжує перебувати в аморфному стані та вирішувати нагальні питання з розряду пошуку недостатніх коштів на освіту, медицину, соціальну сферу і т.д.
  • На додаток: цькування керівників дитячих садків «Сонечко» та «Лелеченька», бо пустили до дітей «проходімцев» і «злодіїв» без освіти, документів та дозволів. Прєступніки!

Що відбулось насправді:

  • Особисто одна людина зробила спробу запустити процеси змін в освіті району не маючи адмін-ресурсу, фінансових ресурсів, матеріальних ресурсів, але маючи саму ідею… і в неї – вийшло запустити проект.

Я звертаюсь до всіх присутніх у залі депутатів! Якщо я — проста людина, не маючи і не володіючи потрібними ресурсами змогла запустити проект, то навіть важко уявити, що можете зробити ви, які маєте всі ці можливості і ресурси!

В мене питання до всіх присутніх у залі депутатів: ЩО ВИ ВСІ ТУТ РОБИТЕ?

Невже ніхто з вас не хоче зостатись в історії району, як люди, як особистості, які зробили дійсно історичну справу для людей, для всього Дергачівського району???

Зараз батьки району починають об’єднуватись для вирішення питань майбутнього своїх дітей і я буду лобіювати їх інтереси. Якщо «льод не тронеться» у вирішенні питань з освітою на районному та обласному рівні, то ми звернемось безпосередньо до міністра освіти України Лілії Гриневич, та депутатів Верховної Ради України. Ми надамо цій справі резонанс у публічній площині.

Цю справу я не залишу, бо вона спрямована на інтереси суспільства і реалізація цього проекту призведе до змін на краще.

Негативні явища у нашій країні (і всюди по світу) відбуваються не тому, що погані люди роблять свою справу, а тому, що хороші у цей час БЕЗДІЮТЬ.

В мене все. З повагою, Промська Наталія.

Післямова:

Я хочу, щоб про такий стан речей на місцях дізналась керівник МОН України Лілія Гриневич та чиновники МОН. Треба переосмислити суть і роль таких структур як обласні та районні відділи управління освіти. Досвід проведення реформ голови держадміністрації у Дніпропетровській області Резніченко В.М. свідчить про те, що ліквідація цих відділів у області не привела до погіршення ситуації, а навіть, навпаки.

Як можна десять-одинадцять років вчити дітей у школах англійської мови по методикам і програмам, затверджених МОН України, і досягти тих результатів, що її, в основній своїй масі, ніхто не знає і не може вільно спілкуватись? Важко уявити кошторисний об’єм ресурсів і зусиль у цьому напрямку у масштабах всієї країни: обладнання класів, створення та друкування підручників, заробітні плати вчителям. І система сама себе не рефлексує і не аналізує, що отриманий результат і ефективність досягає величини, який наближається до нуля або існує на рівні арифметичної похибки. Тобто система сама не має структур мислення, які б фіксували її реальний стан речей. Система повинна переосмислити свою початкову суть, смисл та мету. Хоча, про що я?

Ще хочу сказати декілька слів з приводу свого стратегічного бачення: така країна як Китай, що поставила собі за ціль ( як я це бачу, по тим процесам, які вона запускає і розвертає) без воїн і крові заволодіти світом цивілізованим шляхом для чого першочерговим завданням вона поставила оволодіння китайцями англійської мови – мови міжнародного спілкування. Цю ціль, достатньо природну для китайців, бо 400 років тому саме Китай був світовим лідером і мав вплив на всі світові процеси, Китай реалізовує шляхом того, що масово, починаючи з дитсадків, навчають малих дітей англійської. Як же вони це роблять, адже китайців, як ми знаємо дуже багато – понад міліард. Вони це роблять ресурсами молоді з усього світу — безпосередніх носіїв англійської мови, це студенти, що знають і володіють англійською, при чому ніхто не питає про дозвіл на викладання мови і, навіть, ніхто не питає наявність дипломів про педагогічну освіту. Який жах і страшний сон для нашої свідомості: без спеціальних сертифікатів і дозволів, пед.- освіти – це ЗРАДА!!! У дитсадках така людина подається як ігровий аніматор для дітей, що спілкується з дітьми по програмам початкового оволодіння мовою, де головне чути саму мову та у ігровий спосіб спілкуватись з носіями.

Реальність така, що до Китаю масово їдуть і наші діти з України. Китайці не питають у них дипломи, але включають їх в процес виконання своїх стратегічних функцій – навчання малих китайчат англійської, щоб ті через 10-15 років змінили існуючий стан речей у світі. Не бачити явищ такого плану може тільки сліпий, бо достатньо зайти хоча б на сайт Робота.юа і переконатись, що він кишить об’явами про роботу аніматорами у Китаї для молоді зі знанням англійської, без дипломів про освіту та досвід роботи та заробітком у тисячу доларів. Понеділок, середа, п‘ятниця – прийомні дні консульства Китаю в Україні на вул.Грушевського 28/2 мені довелось бачити кількість людей у черзі на прийом і запис людей, щоб попасти туди за день вперед. І це тільки початок.

Я хочу, щоб ми всі задумались про наші стратегічні цілі та завдання. Про суть, смисл і роль тих структур, які з радянських часів не демонтовані і заважають реальним змінам. Бо те, що відбувається зараз — підтримує постійний хаос і рух по адському колу наших невдач.

Одягнули вишиванки, прикріпили прапорці на скло автівок, перейменували вулиці, знесли пам’ятники, здійснили всі ритуали, а воно – «не рушить з місця», бо це – дорефлексивні дії жителів островів Фіджі. Сучасність – вона вимагає іншого мислення, іншої свідомості, іншого відношення, інших смислів, інших підходів і способів дій.

Для депутатів всіх рівнів законодавчої і виконавчої влади України хочу завершити свою статтю словами з пісні ONUKA «ZAVTRA» :

«Між нами йде війна

То чия вина?

Завтра все не так… буде!

Завтра — не буде так!»

Бо ми уже об’єднуємось і починаємо діяти.




Комментирование закрыто.