Дроздов, расизм і провінціалізм

Віктор Андрусів, Український Інститут Майбутнього, "Хвиля"

viktor-andrusiv

Одніє з улюблених моїх статей Остапа Дроздова була стаття про львівський рагулізм. Там серед іншого згадувалась львівська провінційна ксенофобія, як риса рагулів. Ніколи не думав, що прийде той момент, коли автор цієї статті стане її ж героєм.

Ми кілька днів мовчали. Бо було зрозуміло, що за провокацію Дроздова вхопляться російські медіа. Дроздову не перший раз підпрацьовувати посібником російської пропаганди. Досить згадати його публічні заклики бойкотувати мобілізацію і відрізати Донбас, я вже не коментую ефір з Медведчуком. Ми свідомо не хотіли цьому підігрувати, але нажаль шабаш і танці, на расистському вчинку Дроздова, який влаштували в фб не залишає можливості помовчати.

Отже насправді в той час, як багато побачили в тому що сталося захист української мови, це була звичайнісінька провінційна ксенофобія, простіше расизм. Справа в тому, що з уходом Юри російська мова нікуди з ефіру не ділась. І дослівно словами ведучого « А ви можете продовжувати мовою міжнаціонального спілкування, бо ви не є УКРАЇНЕЦЬ» (33 хв відео). Тобто Дроздов немає проблем з російською мовою, а має проблеми виключно з тими хто нею розмовляє. Я не знаю як він це встановлює, але сподіваюсь на каналі ЗІК не міряють черепи і не дивляться на колір шкіри, щоб визначити хто в них може в ефірі розмовляти російською, а хто ні.

Йдемо далі. Зараз пан Дроздов буде розповідати, що в нього є якісь правила ефіру. Та от біда в тому, що Юра попередив гостьового редактора, що буде говорити на тій мові на якій «понесет», скрін є в тексті Юри. Тобто у Юри немає ніякого українофобства, нетерпимості до української мови, і зі мною, а я зі всіма спілкуюсь українською, він часто намагається переходити на українську. Тому з ефіра вигнали не українофоба, а «галицький провінціал» вигнав українського інтелектуала. У мене є просте пояснення чому я вважаю Романенка патріотом, та тому що на нього відкриті в Росії кримінальні справи, саме за те, як він гнобив «руський мір» і «Новоросію». Те, що він спрямовує свій інтелект проти російської окупації вже свідчить про нього, як про патріота. Я знайомий з ним понад 10 років, і незважаючи на його провокаційний стиль, знаю, що кінцевою метою своєї інтелектуальної роботи він бачить витягнення нас з болота, в якому ми застрягли.

Тепер про українську мову. Для мене це важливе питання. Хоча я як і більшість не вважаю його проблемою номер 1. Я терпіти не можу дурниці у вигляді «без мови немає нації», «нації вмирають коли їм відбираю мову», бо люди які це несуть навіть на карту світу не дивились, я ще ні разу від них не отримав пояснення хто ці всі народи в Латинській Америці чи на Півночі Африки. І тим не менше, питання мови є важливим як один з головних елементів ідентичності, інформаційної безпеки тощо. Але для того, хто їздить по всій країні, хто був і працював на Донбасі, уявляти одномовну країну просто не можливо. Можливо сидячи у галицькому селі – це легше уявляти, ніж працюючи в Краматорську.

За своє життя я виробив власне ставлення і правила спілкування з російськомовними. Отже для мене є два принципових момента, коли я визнаю право спілкуватись російською і навіть наполягаю, щоб не було дискомфорту:

1. Людина визнає Україну, визнає Росію ворогом
2. Підтримує моє право спілкуватись українською з нею

Справа в тому, що війна створила цілий клас російськомовних патріотів в Україні. І я радію з цього приводу. Бо це означає силу української ідеї, оскільки людина народжена в російськомовному просторі вибирає Україну, і перемагає такий сильний маркер як мова. Зрештою, більшість командування АТО здійснюється російською мовою, оскільки не змінили мову команд в ЗСУ. Тому – це те що викликає гордість і радість, коли російськомовні українці захищають її ціною власної крові.

І найгірше, що можна зробити для майбутнього держави – це перетворювати їх на другий клас. Вводити правильних українців і неправильних. Казати їм, що вони не мають ніяких прав, бо бачиш «не знають мови». Це чистий шовінізм, провінційна ксенофобія.

Тому кожен вибирає або Велику Україну, в якій живуть люди готові її захищати і розвивати, і цінністю мають впершу чергу саму Україну, і де з часом таки буде рости поступово кількість україномовних. В тому числі зарахунок дітей тих, хто сьогодні не говорить українською. Або ви вибирає мститись за роки радянської і російської окупації, мститись ціною знищення країни, мститись плюючи на все. І робить це коментами і криками, а не збільшуванням україномовного продукту.

Facebook автора




Комментирование закрыто.