Анатомія Майдану

Сергій Шинкаренко, для "Хвилі"

митинг майдан украина ес

Майдан потрібно розглядати в двох іпостасях: як переворот (революцію) у Статусній піраміді; як одну з битв постійної боротьби Свободи і Влади.

Довідково:

Статусна піраміда (піраміда соціальних статусів) – це форма організації Влади.

Саме згідно цієї піраміди відбувається розподіл суспільних благ. Вони розподіляються не згідно талантів, потреб, кількості праці…, а виключно відповідно до місця в статусній піраміді. Чим більший статус (вище місце в піраміді), тим до більшої кількості суспільних благ є доступ.

Статусна піраміда виправдовує себе як Необхідне зло. Так як є необхідність в регулюванні відносин між людьми, то Статусна піраміда бере на себе таку функцію.

На просторі Свободи регулювання відносин між людьми відбувається на платформі загальнолюдських цінностей (однією з форм якої є, наприклад, християнська етика). На такій платформі тримався Майдан.

Наявність альтернативи для регулювання людських відносин розвіює міф про необхідність Статусної піраміди (Влади), тому вона намагається знищити простір Свободи, як загрозу своєму існуванню.

Всіх учасників Майдану можна розділити на дві категорії відповідно до їх мотивацій:

  • ті, що приймали участь ПРОТИ (проти свого нинішнього, як вони вважають, низького (або відносно низького) статусу в Статусній піраміді суспільства). Подібні учасники виступають за люстрацію, перевибори, націоналізацію…, тобто, за переміщення персоналій в Статусній піраміді;
  • ті, що приймали участь ЗА (за захист і відвоювання більшого простору для Свободи). Подібні учасники виступають за відкриті виборчі списки, відкриті державні реєстри, територіальні громади…, тобто, за послаблення Статусної піраміди (Влади);

Абсолютно чистих представників тієї чи іншої категорії можливо були одиниці. Більшість мала обидві мотивації (в різних пропорціях). По ходу подій пропорції змінювались (навіть, в одній і тій же людині). Змінювались як в один, так і в інший бік.

Погляд на учасників Майдану через призму цих двох мотивацій дає розуміння тих чи інших діянь (дій чи бездіяльності). Ці мотивації чітко проявлялися в критичні моменти.

Як приклад, події на Грушевського 19 січня.

Напередодні, за три дні, були прийняті так звані «диктаторські» закони. Тобто, відбулась спроба посилення Влади (Статусної піраміди) за рахунок простору Свободи.

Що значить прийняття цих законів для захисників простору Свободи? Вони практично були загнані у кут. А «щур загнаний в кут завжди кидається на нападника». Це ж і відбулось на Грушевського: стихійний напад учасників Майдану, максимально мотивованих ідеалами Свободи, на представників Влади.

Що значить прийняття цих законів для іншої групи – для невдоволених своїм статусом? Практично нічого. Для деяких, навіть, позитив. Так як вони орієнтовані на Статусну піраміду, то чим більше простору займає ця піраміда (чим більше контролює ресурсів), тим більші можливості (в абсолютному, а не відносному вимірі) мають учасники піраміди.

Тому лідери опозиції (як представники досить високих позицій в Статусній піраміді) в тих подіях грали на стороні Влади. Вони завжди виступали за розширення простору Статусної піраміди і обмеження простору Свободи. Організувавши 18 лютого абсурдний похід до Верховної Ради (як пародію на наступ на Грушевського), опозиціонери, по суті, підігравали Владі. Підігравали, даючи підстави Владі остаточно зачистити вже неконтрольований Майдан як простір абсолютної Свободи, занадто небезпечний для Статусної піраміди.

Отак соціальні революції і відбуваються. Ті, що незадоволені своєю позицією в Статусній піраміді, вступають в союз з захисниками простору Свободи. (Саме тому одним з лозунгів революцій є «За свободу». Хоча цей лозунг немає ніякого відношення до зміни персоналій в Статусній піраміді, тобто, до революції.) Разом здійснюють наступ на верхівку Піраміди.

Під час цього наступу Піраміда ослаблюється, і захисники Свободи відвойовують для себе більше простору. Після того, як Піраміда стабілізується, нові персоналії закріпляться на більш високих статусних позиціях, вона знову починає наступ на простір Свободи.

Тому революціонери-заколотники на початку революції завжди вступають в союз з анархістами, — вони вимушені це робити через власну слабкість в порівнянні з більш статусними «конкурентами», — а потім, закріпившись при владі, починають цих союзників знищувати.

В лютому відбулась одна з чергових Українських революцій (тобто, відбулись чергові зміни в Статусній піраміді). А Майдан (як одна з форм боротьби за Свободу від Влади) буде виникати постійно. Ностальгія за Майданом – це не ностальгія за революцією, це ностальгія за свободою.




Комментирование закрыто.