Які політичні сили в ВРУ-VIII є найбільш соціально відповідальними?

Олександр Вольф, для "Хвилі"

Верховная Рада

При розгляді політологами, політичними оглядачами та іншими фахівцями діяльності політичних сил питанням, пов’язаним із соціальною політикою, соціальним захистом тощо, зазвичай, увага майже не звертається. Питання стосовно того, як політичні сили розглядають проблеми діяльності, наприклад, благодійних організацій, чи як різні політичні сили відносяться до питань захисту прав найманих працівників і тому подібні для широкого загалу лишаються невідомими. Експерти Асоціації за демократичне майбутнє спільно з експертами Асоціації паліативної та хоспісної допомоги вирішили дещо виправити цю ситуацію і простежити законотворчі ініціативи політичних сил, представлених в українському парламенті (близько 5000 за період з листопада 2014 до липня 2016 р.) та запропонувати певні висновки.

Основними критеріями при розгляді були:
наявність законопроекту у рубриці “соціальна політика” (пошукова форма на сайті Верховної Ради України);
розгляд у законопроекті питань, безпосередньо пов’язаних із завданнями соціальної політики / соціального захисту (умови праці та пенсійного забезпечення і т.ін.), у тому числі й врахування ролі неурядових (громадських) організацій у формуванні соціальної політики;
розгляд у законопроекті питань щодо формування політики у сфері охорони здоров’я, сфері соціальної роботи, пенитенціарній системі, захисту прав людини (дитини);
розгляд питань, пов’язаних з соціальним захистом людей з інваліднстю, дітей-сиріт та ін. уразливих груп населення.

При цьому враховувалася належність депутата до тої фракції, у якій він / вона перебував(ла) на момент розробки законопроекту. Законопроекти, які передбачали внесення змін до попередніх чинних законів розглядалися як окремі законодавчі ініціативи. Деякі з них можна окреслити як популістичні, але, через брак крітеріїв “популістичної законодавчої ініціативи” ми не відрізняємо та не відокремлюємо саме такі законопроекти.

У Верховній Раді VIII-го скликання діють 5 фракцій, які донедавна були об’єднані в коаліцію (фракції «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка (БПП)», «Народного фронту», Радикальної партії» та «Самопомочі»). Фракція «Оппозиційного блоку», депутатські групи «Відродження» та «Воля народу» – не входять до коаліції. 47 депутатів є позафракційними.

Перше засідання Верховної ради відбулося 27 листопада 2014 р. До середини липня 2016 р. парламентарі встигли розробити та зареєструвати близько 5000 законопроектів. На порядок денний великий вплив мала суспільно-політична та економічна ситуація в державі: військові дії на Сході України, реформування (або його спроби) різних сфер суспільства, інфляція, збідніння населення. Саме тому велика кількість законопроектів стосувалася питань, пов’язаних із соціальним захистом, соціальною політикою: покращення системи допомоги військовим або учасникам бойових дій, членам їхніх родин, покращення захисту прав інших соціально вразливих верств суспільства, зміни умов праці та інших. Переважна більшість законопроектів були підготовлені у співавторстві представників різних фракцій. Аналізуючи ситуативні блокування представників різних фракцій, які виникали під час розробки того чи іншого законопроекту, зазначимо, що найбільше таких об’єднань було між представниками коаліції. Доволі часто до них приєднувалися представники опозиції, «Волі народу», «Відродження». Відмічається велика кількість законопроектів, підготовлених у співавторстві між опозиційним блоком і БПП. З іншого боку, документів, співавторами яких є представники фракцій Радикальної партії і «Опоблоку», або «Самопомочі» та «Оппоблоку», або радикалів і «Самопомочі», радикалів з «Волею народу» або «Відродженням», не зареєстровано. Представників всіх фракцій (і позафракційних депутатів) в якості ініціаторів законопроекту об’єднав Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про донорство крові та її компонентів». Роз’єднало питання про пенсії: кожна з фракцій мала свій законопроект (№ 4542). Ми також зауважили, що в багатьох випадках на законопроекти, що вносилися Президентом, Кабінетом Міністрів України або коаліцією, фракція опозиційного блоку мала свою думку. Представники фракції Н.Королевська та Ю.Солод ініціювали подання окремих законопроектів.

Лідером за кількістю «соціальних» законопроектів є фракція БПП, яка станом на 15 липня 2016 р. є найбільшою за чисельністю фракцію ВРУ (169 законопроекти, 142 депутати1). Позафракційні депутати (42 осіб) подали 108 проекти законів. Фракція «Народний фронт» (чисельністю 81 народний депутат) зареєструвала 101 проект. Найменше всіх подала законопроектів депутатська група «Воля народу» — 41. Радикали, «Самопоміч» та «Батьківщина» подали приблизно однакову кількість законопроектів (63, 59, 50 відповідно). Депутатська група «Відродження» зареєструвала 37 законопроектів, а Оппоблок — 49. Проте, якщо ми проаналізуємо кількість зареєстрованих законопроектів соціального спрямування співвідносно кількості депутатів у фракції, лідерами виявляться фракції опозиційного блоку і «Блоку Петра Порошенка», а радикали та «Батьківщина» за цим показником виявляться найменш «соціально відповідальними».
Серед законопроектів, які вносилися народними обранцями, є, наприклад, Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо встановлення додаткових гарантій для учасників антитерористичної операції та їх дітей на отримання вищої освіти), Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо посилення соціального захисту сімей мобілізованих, Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих положень молодіжної політики та утворення молодіжних центрів). Відзначимо, що переважна їх більшість «цементують» негативну патерналістичну тенденцію, за якої соціальний захист і соціальна політика передбачають в основному підтримку державою уразливих груп населення. В таких умовах і у такій формі, яка передбачаться законотворчістю, збільшення особистої відповідальності громадян за власний добробут і розвиток механізмів делегування повноважень у формуванні соціальної політики не планується. Проте деякі законотворчі ініціативи є прогресивними та значно відкривають можливості для неурядових організацій і передбачають більшу лібералізацію суспільних відносин. Серед таких ініціатив:

Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо створення сприятливих умов для впровадження благодійних телекомунікаційних повідомлень) (№ 3467). Як повідомляє Український фонд благодійників, «завдяки цьому повна сума «мобільної» пожертви доходитиме до адресата, процес надання допомоги стане прозорим і підзвітним, а стати благодійником у кілька кліків зможе кожен власник мобільного телефона».

Проект Закону про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо запровадження душпастирської опіки в сфері охорони здоров’я) (№ 4987). Цей документ допоможе державі сприяти «забезпеченню свободи совісті і віросповідання, гармонізації державно-конфесійних відносин, координації міжконфесійної співпраці та розвитку душпастирської опіки в сфері охорони здоров’я”.

Проект закону про медіацію (№ 3665 та альтернативний № 3665-1). Згідно пояснювальної записки до законопроекту, запровадження в Україні інституту медіації є одним із заходів децентралізації державної влади, який надає громадянам реальну можливість обирати інші не судові засоби для вирішення їх спорів при збереженні судової системи як основного механізму вирішення спорів в суспільстві, активізувати громадян України на задоволення потреб та інтересів, звузити сферу впливу держави на суспільство, замінити цей вплив механізмами саморегуляції, виробленими самим суспільством, та суттєво знизити рівень бюджетного споживання судової системи через зменшення навантаження на суди в цілому.

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі громадських об’єднань у реалізації публічних завдань та наданні суспільних послуг (№ 4842). Як зазначено в пояснювальній записці, метою документу є актуалізація напрямків діяльності громадських об’єднань у діяльності щодо реалізації суспільних послуг в умовах розширення компетенцій інститутів громадянського суспільства та децентралізації влади в Україні.

Деякі документи, наприклад, Проект Закону про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я (щодо допуску членів сім’ї, опікуна, піклувальника до пацієнта у відділенні реанімації та інтенсивної терапії) – не були підтримані в якості закону. Але саме ця норма дістала підтримку Міністерства охорони здоров’я України і ним було видано відповідний Наказ.

Перетворення вищеаналізованих законопроектів у Закони сприятиме розвитку благодійництва, активізації громадян, розвитку громадянського суспільства та подоланню пострадянської патерналістичної традиції, котра передбачала пасивність громадян і вирішальну роль саме держави у житті та добробуті громадян.
За своєю якістю, документи не є краще (порівняно з законопроектами Ради минулого скликання) підготованими: більшість з них, за висновком Головного науково-експертного управління ВРУ, немає достатнього обґрунтування або потребує доопрацювання. Наприклад, такими є Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (щодо поновлення прав на пенсійне забезпечення деяких категорій інвалідів ІІІ групи), Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виплати одноразової грошової допомоги волонтерам, добровольцям, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та членам сімей загиблих, Проект Закону про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» щодо посилення соціального захисту багатодітних і прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Але все ж таки велика кількість законопроектів (близько 100) має великий шанс бути розглянутими та прийнятими у Раді VIII-го скликання.

Також, стосовно якості документів, відмічається негативна тенденція до «забування», «відмови» від суспільно важливих законотворчих ініціатив, які та чи інша політична сила, присутня і сьогодні в Парламенті, намагалася провести під час попередньої каденції. Наприклад, поки що «забутими» є проект Закону про права пацієнтів, Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо залучення місцевих громад та громадських організацій до вирішення питань оптимізації, реорганізації або ліквідації мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я та ін.

Ми повязуємо «соціальну активність» і відкритість на «соціальні питання» Парламенту з тим, що до законодавчого органу прийшли люди, які мають особистий досвід і, можливо, самі постраждали від такого соціального лиха, яким є війна.

Також, діяльність Ради відбуваться за умов розвитку громадянського суспільства, яке через моніторинг, експертне обговорення та інші інструменти впливу дедалі більше впливає на діяльність парламентарів. Зокрема, такими є законопроекти щодо удосконалення політики у сфері охорони здоров’я: державна закупівля лікарських засобів через міжнародні організації та спрощення системи реєстрації ліків.

Громадські експерти також впливають і на законодавство щодо покращення умов життя, соціального захисту тощо для постраждалих у АТО.

Необхідно зазначити, що існує ймовірність: через ряд скандалів і провокацій, пов’язаних з «комбатами» та іншими народними обранцями, які мають досвід громадської діяльності, представники військових і громадянського суспільства будуть обиратися до Ради наступного скликання у значно меншій кількості, і виборці можуть мати до них менше довіри. Тому питання, пов’язані з соціальним захистом, особливо постраждалих у АТО, можливо, будуть підніматися у Парламенті наступної каденції не так активно, як у ці роки.

Отже, за перший рік роботи вищий законодавчий орган держави показує соціально значимі результати. Хоча й законотворчість зберігає тенденцію до закріплення патерналістичниої, вирішальної ролі держави, багато законодавчих ініціатив спрямовані на активізацію громадян і децентралізацію. Для примноження позитивних результатів, депутати та активна громадськість мають ще більше і краще працювати. Актуальним залишається питання збільшення правової просвіти населення.

Автор — голова БО «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги»




Комментирование закрыто.