Як «патріотичний канал» обслуговує інтереси «окупантів»

Сергій Шинкаренко, для "Хвилі"

sur37

Всі знають, чиїм ресурсом є телеканал 1+1: за патріотів і децентралізацію. І всі знають, чиїм ресурсом є релігійний бренд  «Українська православна церква (Московський патріархат)»: за «окупантів» і жорстку вертикаль. На перший погляд, ціннісно і ідеологічно вони не сумісні.

Але це до тих пір, поки не потрапили в категорію ображених «владою». І тут вже починає діяти правило: «ворог мого ворога – мій друг». В такому випадку через проголошені принципи можна переступити. Особливо, коли мова йде про інформаційне прикриття рейдерської діяльності.

В нинішній час УПЦ(МП) в зв’язку з її непатріотичною позиції значно втрачає прихильників. Релігійні громади, які юридично є незалежними організаціями, все більше відмовляються здійснювати релігійну діяльність під брендом УПЦ(МП).

Тому власниками бренду прийнято рішення про заміну «сомнєвающихся» керівників релігійних громад (священників) на «вірних псів». Тобто, сформувати максимально жорстку вертикаль управління брендом. Зміна священників (керівників) в релігійних громадах проходить виключно указом «Верховного жерця», без узгодження з громадами.

Хоча згідно Закону України «Про свободу совісті і віросповідання» всі релігійні громади є незалежними одна від одної організаціями. І різниці між р/о «Київська митрополія УПЦ(МП)» і звичайною релігійною громадою в селі, сформованою навколо якоїсь церкви чи священика, немає: вони рівні по правовому статусу і незалежні одна від одної. Змінити керівника релігійної громади може виключно громада.

Бажання УПЦ(МП)  поставити «вірних псів» на місцях очевидне. Майно релігійної організації належить виключно організації, а не бренду «УПЦ(МП)». І втрачаючи  лояльність якоїсь місцевої релігійної організації, власники бренду «УПЦ(МП)» автоматично втрачають контроль над її майном і коштами.

Також відбувається тиск на незалежні релігійні організації православного спрямування з метою підім’яти їх під бренд «УПЦ(МП)». До тих релігійних організацій, які не лягають під бренд «УПЦ(МП)» застосовуються класичні рейдерські схеми по захопленню їх майна: замовні кримінальні справи проти керівників (священників),  дискредитація через ЗМІ, силове захоплення тітушками храмів і інших приміщень.

Ось реальна історія, яка ілюструє вищевказане.

В мікрорайоні Бортничі міста Києва з 1979р. здійснював релігійну діяльність священик Наслудов М.А. Навколо нього була сформована релігійна організація у формі релігійної громади (така форма не потребує державної реєстрації). Цією релігійною громадою під його керівництвом було збудовано цегляну церкву, замість старої дерев’яної, та ще ряд підсобних приміщень. Свою релігійну діяльність він здійснював як і передбачено законодавством про свободу совісті та віросповідання.

Кілька років назад йому почали активно пропонувати здійснювати діяльність очолюваної ним громади під брендом «УПЦ(МП)». «Пропозиції» були настільки наполегливими, що довелося будувати високу огорожу, щоб захиститися від них.

Врешті-решт, навесні 2015р. «УПЦ(МП)» вдалося-таки захопити церкву і майно громади. Захоплення було здійснено класичними рейдерськими методами: проти священика порушено замовну кримінальну справу — в рамках справи направлено на психіатричну експертизу – через ЗМІ, відповідно, сформовано образ неадекватного психа – і під час його вимушеної відсутності здійснено силове (тітушками в масках) захоплення церкви – поставлено нового керівника. Територія церкви до сих пір охороняється тітушками та немісцевими прихожанами-гастролерами, так як громада розділилась: частина залишилась вірною справжньому керівнику і не визнає нового, а частина повелась на телекартинку і по інерції ще відвідує церкву.

Врешті-решт, замовна кримінальна справа почала розвалюватись. Психіатрична експертиза засвідчила адекватність священика і не знайшла відхилень від норми. Потерпіла в даній справі, яка теоретично мала б обвинувачувати священика, робить навпаки: не має до нього претензій; не вважає, що він вчиняв щось протиправне; і взагалі робить все, щоб захистити його.

Відповідно, єдиним засобом підтримувати свої рейдерські дії в «УПЦ(МП)» залишається тиск через ЗМІ: формування негативного образу священика і, тим самим,  підтримання розколу в громаді. Активізувався єпископ Климент-Ірпінський, який відповідає за роботу зі ЗМІ: його шикарний мерседес кілька разів був помічений на території захопленої церкви та під райуправлінням міліції, яке розслідує справу. Також під захопленою церквою почали з’являтися журналісти «1+1» (інших каналів ця справа не зацікавила).

Результат тут.

Жодної цінності як новина цей відеосюжет немає, але зайняв місце у прайм-тайм.  І основний мессидж сюжету очевидний:  священик – псих, і відсторонений від служіння.

При цьому журналісти порушили ряд прав священика:

  • право на захист від зйомки без згоди особи (ст. 307 ЦК)
  • право на особисте життя (ст. 301 ЦК): розголошено відомості про перебування у медичних закладах
  • поширено недостовірну інформацію (ст. 302 ЦК): настоятель – не колишній і його не відстороняли від служіння (керівника релігійної громади може зняти чи відсторонити лише громада, а не будь-які інші релігійні організації); він не проводив часу в психлікарнях; його не відпускали медики з психлікарні, так як вони не мають таких повноважень в кримінальних провадженнях.

А насправді показані в сюжеті події відбувалися так:

Родичі здійснили поховання в неналежному місті. (За поховання відповідають саме родичі). В тому місті високий рівень ґрунтових вод, і є ризик потрапляння продуктів розпаду в питну воду. Тому священик умовив родичів (доньку) здійснити перепоховання, щоб не отруїлась місцева вода; донька покійної надала дозвіл. При перепохованні її, за традицією, занесли в церкву, як завжди буває при похованнях чи перепохованнях.

От на цьому моменті проти священика і було порушено кримінальне провадження за «наругу над могилою», а тіло вилучено як доказ у справі. Парадокс кримінальної справи в тому, що заяви про такий злочин ніхто не подавав, тобто, ніхто не вважає, що злочин вчинено. До справи долучено заяву якоїсь божевільної жінки зовсім з іншого села, яка скаржиться в міліцію, що священик займається «зомбуванням» (це цитата з заяви:)

Ця кримінальна справа виглядала б як випуск «Камеді-клаб», якби не була використана рейдерами як привід для захоплення церкви, будинку священика, розкрадання майна священика і церкви, завдання йому тілесних ушкоджень.

Тому у рейдерів залишився єдиний механізм впливу на священика і громаду – поливати його брудом через ЗМІ і підривати його репутацію.

Виконати замовлення взявся вищевказаний телеканал. Тактика класична: демонстаритивно-хамське порушення прав людини – провокація на неадекватну захисну реацію – зйомка і подальше продукування подібних сюжетів…

ПС. Так «патріоти-децентралізатори» обслуговують «окупантів-централізаторів».

 




Комментирование закрыто.