Україну чекають надзвичайно непередбачувані виборі у Верховну Раду

Валентин Краснопьоров, для "Хвилі"

рада

Вчора стало відомо про наміри скоротити передвиборчу кампанію до Верховної Ради з 60 до 45 днів. Якими будуть наслідки?

Скорочення виборчої компанії у Верховну Раду несе більше позитивних моментів, ніж негативних. По-перше, це не вдарить сильно на якість проведення процедури виборів. Адже, нещодавно відбулись президентські вибори і що політичні партії, що державні установи, мають достатньо свіжий список виконавців. По суті, склад окружних і дільничних комісій сильно відрізнятися не будуть. Також, вже тоді вибори проводилися в екстремальних умовах. Отже і досвід, і механізм їх ефективного здійснення практично військовому становищі, також є. По-друге, довга виборча кампанія в умовах війни, є явищем надто негативним. Тому, логіка швидше обрати парламент, також є обґрунтованою. Додатково, це збереже і певну частину коштів для бюджету. Ну і по-третє, виборів парламенту вимагає логіка процесу, що почався в кінці 2013 року. Ця Рада достатньо зробила, аби була розпущена навіть у складні умови для держави. І найголовніше, не потрібно повторювати помилок Помаранчевої революції, коли Партії регіонів та комуністам дали шанс закріпитися на помилках минулої влади. Оновлення парламенту може створити достатньо нову, і найголовніше демократичну опозицію владі.

На політичну, а не виконавчу, частину виборчої кампанії скорочення строку також істотно не вплине. Адже агітація вже почалась. Піар на АТО Ляшком, побиття представників колишньої влади депутатами «Свободи» і реєстрування ними у ВР постанови про відновлення ядерного статусу, а також маневри прем’єр міністра Яценюка, вже є сутністю агітаційної кампанії. Також, в сьогоднішніх реаліях скорочення на 15 діб нічого не значать. Події відбуваються дуже швидко.

Фаворитом парламентської гонки, не дивлячись на опитування висвітлене 25 липня, я вважаю партії: «Батьківщина», УДАР та «Солідарність». Між першою та двома останніми буде найцікавіша боротьба за критично мислячого виборця. Виборець, що піддається більш грубим популістичним технологіям, є в країні кількісно істотний, але має межі. Ляшко, котрий на нього дуже вплинув, стартував рано. Що може зіграти з ним злий жарт. До того ж «Свобода», котра до недавнього часу загубилася у розподілі урядових портфелів, активно повернулась в політику методами, зазначеними вище. З цього, передбачаю відтік відсотків від «Радикальної партії» до «Свободи». Ситуацію поглибить оприлюднення списку виборців всіх партій. Найбільше, це може вдарити по тій ж «Радикальній партії». «Солідарність» буде у кращій ситуації, адже до Порошенко перейде достатньо багато цікавих постатей з інших команд.

Найголовнішими факторами, що вплинуть на передвиборчу гонку, будуть економічне, а від нього випливаюче соціальне становище в країні, обрані правила парламентського кампанії у вигляді нового виборчого закону та ефективність проведення АТО. При найгіршій ситуації, парламентські вибори взагалі можуть не відбутися, при найкращий, додати представникам влади і водночас конкурентам, «Солідарності» і «Батьківщині», достатньо істотних балів. До речі, ці партії є фаворитами саме тому, що інші будуть користуватися їхніми помилками. Тобто, ці є суб’єктами політичного процесу.

Щодо темних конячок, то Майдан породив достатньо багато молодих політичних рухів. Але тут виявилась стара українська хвороба – не бажання домовлятися. Громадянське суспільство не спромоглось народити потужної політичної платформи, створивши багато політичних течій, або взагалі розбіглось по існуючим політичним партіям. Тому, радикально-якісного оновлення українського політикуму не передбачається. Буде достатньо інтенсивний еволюційний процес оновлення старих партій, або платформ. Тут ситуацію може виправити зменшення бар’єру до одного відсотка, або залишення мажоритарної складовою у виборах. Але разом з новими політичними силами з громадянського суспільства (ВОЛЯ, Сила Людей, Демальянс, тощо.), у парламент пройдуть колишні владні партії. Партія регіонів і комуністи, в можливо оновленому союзі лівих, великих відсотків не візьмуть через бойові дії, відтік мислячих виборців та майбутню низьку явку їхнього колишнього електорату.

До парламенту проходять ще дві політичні сили, на яких варто дещо зупинитися. Це «Сильна Україна» С. Тігіпка та «Громадянська позиція» А. Гриценка. Але, на моє глибоке переконання, партії, через достатньо не активну діяльність її лідерів, мають досить передбачену відсоткову можливість і, істотно, свої позиції не змінять.

Хочу зробити висновок, що ця кампанія буде надзвичайно непередбаченою. Ситуація в Україні змінюється постійно, особливо на фоні війни на Донбасі.


Комментирование закрыто.