Туалети Гройсмана і управління країною

Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського інституту майбутнього, "Хвиля"

vladimir-groysman2

Пересічний українець має дуже мало уявлення про державне управління в Україні. Якщо бути чесним, то немає взагалі. Тож сьогодні був чудовий кейс, щоб пояснити як це виглядає в нашій реальності.

Сьогодні одним з питань порядку денного Гройсмана були туалети на КПВВ. Так, все вірно. Хоча є міністр, губернатор, голова району, прикордонна служба — а питанням туалету займався цілий прем’єр-міністр. Ці туалети можуть стати символом державного управління в Україні. І ось чому.

Коли я приїхав на роботу в Донецьку область питання КПВВ стояло дуже гостро. Окрім відсутності будь-яких людських умов, там ще панувала зневага до людей і корупція. Міжнародні організації просто волали про цю проблему. Цю проблему значно краще уявити, якщо сказати, що КПВВ перетинали тисячі людей вдень. Голова ВЦА зібрав на нараду всіх причетних (прикордонників, район, цимік), після чого радикально доручив негайно вирішити це питання. Не менш грізно, ніж це зробив Гройсман сьогодні. І це був червень 2015 ….

А далі почалося. Прикордонники відмовились встановлювати туалети та створювати умови, оскільки це не передбачено їхніми бюджетами. Область не могла нічого зробити, оскільки потрібно було виділити землю. Район (Артемівський) погодився виділити землю. але через конфлікти між радою і головою — питання застрягло. Далі було не зрозуміло, хто заплатить за будівництво, хто буде оплачувати обслуговування тощо. З’явилась ідея створити чергове комунальне підприємство, але знову порядок виділення та забезпечення його коштами був не зрозумілий. В результаті все завершилось тим чим завершиться і цього разу: міжнародні організації поставили біотуалети, силами місцевих зробили вигрібні ями. А нормальних туалетів як не було так і немає сьогодні.

В цій історії є кілька дуже сумних для нас висновків.
1. Коли прем’єр — міністр розглядає питання туалетів, то уявіть який безкінечний перелік дурниць він розглядає взагалі. Яке управління, стратегічне бачення, реалізація програм можливі в таких умовах?
2. Система управління країни заснована на принципі — головне щоб не «я». Це і є основою безкінечного футболу між відомствами.
3. Людина, її гідність, взагалі не стоять в увазі управлінців. Замість того щоб обуритись фактами такого приниження людей, всі думають тілкьи про документи і відповідальність,
4. Всі ці «доручити», «взяти під особистий контроль», «особисто перевірю» — нічого не коштують. Це просто пусті слова, як правило безсилих управлінців.

ПС Про цей кейс треба подумати ще всім «новим» політикам, які думають, що прийдуть до влади і грізно будуть доручати вирішувати проблеми.

Facebook автора




Комментирование закрыто.